Ухвала

від 15.04.2024 по справі 2-2310/10

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2310/10

№ 6/183/85/24

У Х В А Л А

15 квітня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судового засідання Аніськової А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

15 лютого 2024 року представник Акціонерного товариства «Укрсиббанк» звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа № 2-2310/10 виданого 21.03.2011 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 1294445,34 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 17.06.2019 року оригінал зазначеного виконавчого листа разом із заявою про відкриття виконавчого провадження були направлені до Новомосковського МРВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області через Кур`єрсько-Поштовий Сервіс ФОП Іваненко, однак, пакет документів був втрачений при пересилці.

08.01.2024 року представником заявника повторно направлено заяву щодо вчинення виконавчих дій на адресу відділу державної виконавчої служби.

Згідно відповіді Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.01.2024 року виконавчий лист № 2-2310/10 від 16.12.2010 р. Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь АТ «Укрсиббанк» було повернуто постановою від 23.09.2016 р. станом на 25.01.2024 року повторно до відділу оригінал виконавчого листа не надходив.

Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання АТ «Укрсиббанк» вважає дотриманим оскільки постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчим провадженням № 26727009 була винесена 23.09.2016 року, а оригінал виконавчого листа разом із заявою було направлено через Кур`єрсько-Поштовий Сервіс 17.06.2019 року, в межах строку пред`явлення виконавчого листа.

Представник заявника звернувся до суду із заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, між тим у призначене судове засідання жодного разу так і не з`явився.

У відповідності до ч. 4 ст. 212 ЦПК України, ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, звернулись до суду із запереченнями на заяву, в якій просять суд відмовити у задоволенні заявлених вимог, у зв`язку із порушенням строків подання даної заяви та недоведеністю заявником факту втрати виконавчого документу.

На підставі ч.2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Вирішуючи питання по суті, оцінивши всі зібрані по справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, всебічно та об`єктивно встановивши обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, якщо його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Порядок видачі дубліката виконавчого листа або судового наказу визначено статтею 370 Цивільного процесуального кодексу України. Згідно даної норми замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувана або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Заяву про видачу дубліката виконавчого листа може бути подано до суду виключно до закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, встановленого пунктом 1 частини першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження"

Відповідно до п.4 ч. 17 Перехідних положеньЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо зазначений строк було пропущено стягувачем, водночас із заявою про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу необхідно подавати до суду і заяву про відновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа або судового наказу до виконання.

Як вбачається зі змісту поданої АТ «Укрсиббанк» заяви, заявник вважає строк пред`явлення виконавчого документу до виконання дотриманим, оскільки його перебіг було перервано шляхом пред`явлення до виконання виконавчого листа 17.06.2019 року.

Вказаний факт останній підтверджує копією накладної № 4236279 від 17.06.2019 року та копією опису вкладення до даної накладної, між тим матеріали справи не містять жодного доказу, що б свідчив про доведення до логічного закінчення здійснення поштового відправлення, а саме розрахункового документу.

Розрахунковий документ документ встановлений відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 передбачено, що надання послуг поштового зв`язку (кур`єрська доставка поштових відправлень), окрім іншого, повинно підтверджуватись розрахунковим документом (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту.

Так, надання накладної служби кур`єрської доставки без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом надіслання пакету документів, як це зазначає заявник. Аналогічний висновок викладено в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2019 року постановленої у справі № 910/6447/18.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. (ст.81 ЦПК України) Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.12,13 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Однак, заявником не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження направлення заявником 17.06.2019 року до державної виконавчої служби виконавчих листів, а отже відсутні будь-які дані, що б свідчили про переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Як вбачається із матеріалів справи та тверджень самого заявника, 23.09.2016 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа № 2-2310/10 виданого 21.03.2011 року стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» - відсутність у боржника майна на яке можливо звернути стягнення, а до суду із даною заявою про видачу дублікату заявник звернувся лише у лютому 2024 року, із суттєвим пропуском трирічного строку встановленого для пред`явлення до примусового виконання виконавчих листів визначеного ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», без поважної на те причини.

Крім того, із аналогічною заявою про видачу дубліката виконавчого листа представник банку звертався до суду ще 15 вересня 2020 року, обґрунтовуючи її тим, що на адресу ДВС неодноразово було направлено запит про хід проваджень але жодного разу відповідь стягувач так і не отримав, тому, заявник вважає, що виконавчі листи видані по вищевказаній справі слід вважати втраченими, про це свідчить той факт, що на сьогоднішній день стягувач більше не звертався до жодного ВДВС з заявами про відкриття виконавчого провадження бо виконавчі документи на адресу стягувача так і не надійшли протягом тривалого часу.

Ухвалою суду від 28 січня 2021 року в задоволенні заяви АТ «Укрсиббанк» про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу та видачу дубліката виконавчого листа відмовлено.

06 грудня 2021 року АТ «Укрсиббанк» звернулось до Дніпровського апеляційного суду зі скаргою на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.01.2021 року, зі змісту якої вбачається, що оскільки виконавчі листи по справі до Новомосковського МРВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повторно не пред`являлись, до іншого відділу державної служби на примусове виконання не направлялись, відомості в Автоматизованій системі виконавчого провадження щодо них відсутні, на адресу банку від відділу ДВС не надійшли, то заявник припускає, що виконавчі листи було втрачено при пересилці від відділу ДВС до Банку або знищено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу залишено без задоволення.

Обставини, наведені у заяві від 15 вересня 2020 року та апеляційній скарзі не тільки суттєво відрізняються між собою, а й суперечать заяві поданій 15 лютого 2024 року.

Так, у заяві від 15 вересня 2020 року відсутня будь-яка згадка про направлення заяви про відкриття виконавчого провадження та оригінала виконавчого листа до Новомосковського МРВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області 17 червня 2019 року.

Натомість, як зазначено вище після надсилання ряду заяв залишених державною виконавчою службою без відповіді, стягувач із заявами про відкриття виконавчого провадження не звертався.

Розбіжність вказаних фактів у наданих позивачем заявах та скарзі, у свою чергу, може свідчити про свідоме маніпулювання заявником обставинами справи та намір створити штучні правові підстави для незаконної видачі дублікату виконавчого документу.

А подання заяви вдруге за наявності переглянутої апеляційною інстанцією ухвали, якою ухвалу суду з того самого предмету, із зазначенням нових обставин, які достовірно були відомі заявнику під час подання першої зави, але були упущені, свідчать про зловживання представника АТ «Укрсиббанк» своїми процесуальними правами.

Відповідно до ч. 3 ст.13ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 44ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

У п. 3 ч. 2 ст.44ЦПК передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК).

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 44 ЦПК).

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст. 13 ЦК України).

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 ст. 13 цього Кодексу(ч. 3ст. 16 ЦК України).

Тлумачення зазначених норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до переконання про відмову у видачі дублікату виконавчого листа № 2-2310/10 виданого 21.03.2011 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 1294445,34 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 76, 77, 80, 81, 433, 258-260, 353 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Залишити без задоволення заяву Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту її проголошення.

Суддя Сорока О.В.