Ухвала

від 31.01.2024 по справі 128/3061/18

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/3061/18

УХВАЛА

Іменем України

31 січня 2024 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 , при секретарі- ОСОБА_2

за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,

захисника- ОСОБА_6 ,

обвинуваченої- ОСОБА_7 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання захисника про закриття кримінального провадження по обвинувальному акту в кримінальному провадженні за № 12018020100000763, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.08.2018 за обвинуваченням ОСОБА_7 в вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

05.06.2023 до Вінницького районного суду Вінницької області з Вінницької окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт в кримінальному провадженні за № 12018020100000763, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.08.2018 за обвинуваченням ОСОБА_7 в вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Згідно до обвинувального акту, 20.04.2018 приблизно о 13.00 год., ОСОБА_7 , знаходячись у належному ОСОБА_4 будинку АДРЕСА_1 , де вона працювала домогосподаркою, у шухляді комоду спальної кімнати помітила шкіряну барсетку, всередині якої знаходився золотий перстень. В цей час, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_7 шляхом вільного доступу взяла до своїх рук із вищевказаної барсетки перстень, виготовлений із золота 585 проби, вагою 15,8 грама, вартість якого, відповідно до висновку експерта № 4583/18-21 від 29.08.2018 року, складала 21069,73 грн. В подальшому, ОСОБА_7 , залишивши місце злочину, викраденим майном розпорядилась на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

31.05.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального проступку за ч.1 ст.185 КК України, тобто в таємному викрадені чужого майна (крадіжці).

30.01.2024 в підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_6 , подав письмове клопотання про закриття вищевказаного кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України на підставі п.10 ч. 1 ч. ст. 284 КПК України, тобто після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу.

Подане клопотання захисник обґрунтував тим, що відповідно до обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, відомості про кримінальне правопорушення, яке інкримінуються ОСОБА_7 , були внесені до ЄРДР 03.08.2018 за № 12018020100000763, а подія мала місце в період часу з 10.04.2018 по 22.04.2018. Вказує, що первісно в кримінальному провадженні за №12018020100000763 ОСОБА_7 було повідомлено про підозру -11.09.2018 , а тому він вважає, що строк досудового розслідування, щодо кримінального переслідування ОСОБА_7 у зазначеному кримінальному провадженні розпочався саме з 11.09.2018.

Зазначив, що в порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України, строк досудового розслідування, кримінального провадження №12018020100000763 від 03.08.2018 в судовому порядку не продовжувався.

21.09.2018 обвинувальний акт був затверджений прокурором Вінницької місцевої прокуратури та спрямований до Вінницького районного суду Вінницької області .

07.11.2018 обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні надійшов до Вінницького районного суду Вінницької області .

29.07.2021 ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо неї закрито.

24.11.2021 ухвалою Вінницького апеляційного суду ухвалу Вінницького районного суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

08.09.2022 постановою Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду касаційну скаргу прокурора було задоволено частково; ухвалу Вінницького районного суду від 29.07.2021 та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24.11.2021 щодо ОСОБА_7 скасовано та призначений новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

22.09.2022 кримінальне провадження з Верховного суду надійшло до Вінницького районного суду.

09.01.2023 ухвалою Вінницького районного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018020100000763 від 03.08.2018 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, повернуто прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.

31.05.2023 ОСОБА_7 було повідомлено про підозру в вчинені вже кримінального проступку за ч.1 ст.185 КК України.

02.06.2023 обвинувальний акт було затверджено прокурором Вінницької окружної прокуратури та скеровано до Вінницького районного суду Вінницької області.

05.06.2023 до Вінницького районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018020100000763 від 03.08.2018 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку за ч. 1 ст. 185 КК України.

Виходячи з хронології вищевказаних подій, вважає, що всі передбачені законодавцем строки для направлення обвинувального акту до суду минули; крім того, вказав що прокурором не виносилася постанова про продовження строку дізнання, копії матеріалів дізнання обвинуваченій та її захиснику не надавалися.

Тому, захисник, з посилкою на правові позиції Верховного суду з аналогічних питань, зокрема , зазначені в постанові колегії судді Третьої судової палати ККС ВС від 15.09.2021 у справі 711/3111/19, в якій вказано, що «кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке як етап кримінального провадження законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду; направлення прокурором обвинувального акту після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а отже, унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК» , просив суд задовольнити клопотання та закрити кримінальне провадження на підставі п.10 ч. 1 ч. ст. 284 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала клопотання захисника, просила задовольнити клопотання.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував щодо задоволення клопотання захисника, вважає, що строк досудового розслідування в даному кримінальному поводженні не сплив, оскільки первісно ОСОБА_7 було повідомлено про підозру за вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст. 185 КК України ще 11.09.2018, а обвинувальний акт первісно надійшов до Вінницького районного суду 07.11.2018, і вже після повернення прокурору кримінального провадження для внесення з урахуванням вимог Глави 25 КПК України судом, відповідно до вимог Закону № 2617-VIII, ОСОБА_7 було повідомлено про підозру в вчинені кримінального проступку за ч.1 ст.185 КК України- 31.05.2023; 02.06.2023 вже обвинувальний акт направлений був до суду, а 05.06.2023 обвинувальний акт надійшов на розгляд до Вінницького районного суду Вінницької області. Тому посилавшись на практику Верховного суду , зокрема правову позицію , висловлену в постанові колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 07.12.2022 в справі 681/1033/20 , де вказано , що «якщо сторона обвинувачення направила обвинувальний акт до суду в межах строку досудового розслідування, однак його було повернуто, то період між поверненням обвинувального акту і направленням до суду нового обвинувального акту не входить до строку досудового розслідування, адже його закінчено зверненням до суду з обвинувальним актом вперше, і не може йтися про будь-яке досудове розслідування в цей період; Верховний Суд вважає, що в цьому кримінальному провадженні прокурор склав і направив обвинувальний акт у межах строку досудового розслідування, а повернення обвинувального акту не зумовлювало відновлення стороною обвинувачення досудового розслідування», просив суд відмовити в задоволені клопотання захисника, так як ним був направлений обвинувальний акт до суду 02.06.2023 в межах строку визначеного ст. 219 КПК України.

Представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 також заперечувала проти задоволення клопотання захисника з підстав вказаних прокурором. Також представник потерпілого послалася на практику Верховного суду , зокрема, постанову колегії суддів Другої судової палати ККС від 08.09.2022 в справа № 607/10395/21 , в якій зазначено, що « кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду».

Вислухавши клопотання захисника, міркування сторін кримінального провадження щодо нього та дослідивши в межах заявленого клопотання матеріали кримінального провадження за №12018020100000763, відомості про яке внесені 03.08.2018 до ЄРДР (судова справа 128/3061/18), суд приходить висновку про обґрунтованість клопотання захисника та його задоволення виходячи з такого.

Так , в постанові ОП ККС ВС у справі № 161/7092/20 від 01.11.2021 зазначено , що «згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК суд має право у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт, але у випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Оскільки кримінальний процесуальний закон не містить вичерпного переліку порушень у складанні обвинувального акта, що обумовлює його повернення, норма п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК відсилає до ст. 291 цього Кодексу, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування: порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акта (неправильність або відсутність в обвинувальному акті такої інформації, як дата і місце його складання та затвердження; формулювання обвинувачення; правова кваліфікація кримінального правопорушення тощо);порушення, які стосуються змісту та наявності додатків до обвинувального акта (недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування; недолучення розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта тощо).

Разом із тим, Законом України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі Закон №2617-VIII) внесено відповідні зміни до КПК, зокрема до глави 25 КПК, якою визначено особливості досудового розслідування кримінальних проступків.

При цьому згідно з підпунктом 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2617-VIII обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК.

Відтак, метою такого повернення відповідно до положень Закону № 2617-VIII є лише внесення обвинувального акту з урахуванням визначеної главою 25 КПК процедури, якою передбачено, що за встановлених у ст. 302 КПК умов прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Таким чином, підставою повернення обвинувального акту за підпунктом 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2617-VIII, ВС вважає, є невідповідність закону процедури внесення цього обвинувального акту, на відміну від положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, де йдеться про недоліки самого підсумкового документа досудового розслідування обвинувального акту.

До того ж, приписи підпункту 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2617-VIII про повернення обвинувального акту, на відміну від положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, викладено як імперативну та безумовну вимогу до суду, що вказує і на відсутність предмету апеляційної перевірки згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, а саме «відповідності чи невідповідності обвинувального акту вимогам цього Кодексу».

Разом із тим, ч. 4 ст. 314 КПК прямо передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали про повернення обвинувального акту, прийнятої згідно з приписами саме ст. 314 КПК, проте спеціальних норм стосовно можливості оскарження повернення обвинувального акту на підставі підпункту 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2617-VIII чинний КПК не містить.

З огляду на наведене, ВС прийшов до висновку , що повернення обвинувального акта за підпунктом 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2617-VIII становить кримінально-процесуальний акт sui generis, тобто його конструкція є своєрідною, єдиною у своєму роді.

Отже, кримінально-процесуальні акти (механізми) повернення обвинувального акта прокурору в порядку, передбаченому ст. 314 КПК, та повернення обвинувального акта прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК, закріплений в підпункті 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2617-VIII, не є тотожними».

30.01.2024 у підготовчому судовому засіданні як захисник, обґрунтовуючи своє клопотання, так і прокурор із представником потерпілої сторони посилалися на приведені в даній ухвалі судом- постанови ККС ВС, в яких розглядалися кримінальні провадження по яких обвинувальні акти були повернуті прокурору судами першої інстанції на саме підставі п.3 ч.2 ст. 314 КПК України , як такі що не відповідали вимогам цього Кодексу.

В даному випадку про це мова не йдеться , тому при постановлені даної ухвали суд не приймає до уваги зазначені сторонами кримінального провадження правові висновки в вказаних ними постановах ККС ВС, оскільки як зазначив ВС вище це не тотожні юридичні конструкції ( постанова ОП ККС ВС у справі № 161/7092/20 від 01.11.2021).

Згідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК України ( як на час виниклих правовідносин так і на даний час) досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження;

Кримінальний процесуальний кодекс України як кримінальне процесуальне законодавство є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження. У випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади такого провадження, визначені положеннями ч. 1 ст. 7 КПК (ч. 6 ст. 9 КПК).

Конституція України, закріпивши в положеннях ч. 1 ст. 58 приписи щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі лише у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/201), за висновками якого: закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності законом.

Отже, зворотна дія закону полягає в перегляді вже існуючих правозастосовних актів, прийнятих на основі старої норми або в застосуванні нової норми при наданні правової оцінки юридичним фактам, правовідносинам, що мали місце (відбулися) під час дії старої норми. Якщо ж в межах цих відносин нова норма поширюється лише на ті юридичні факти, права та обов`язки, які мають місце (залишаються існувати, виникають) після введення закону в дію, то ця норма матиме пряму дію (діятиме негайно).

Закріплення принципу незворотності дії закону у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).

У Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило «lex posterior derogat priori» - «наступний закон скасовує попередній».

Таким чином, повноважний орган конституційної юрисдикції визначив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення. Отже, під час здійснення кримінального провадження має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення правовідносин.

Так, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким, зокрема частину першу статті 284 КПК доповнено пунктом 10 такого змісту:"10) після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи", а також, внесені зміни до статті 294 КПК та надано повноваження слідчому судді щодо продовження строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після введення в дію цього Закону, тобто з 16 березня 2018 року.

З матеріалів кримінального провадження ( справа № 128/3061/18) ( Т.1 матеріалів справи а.с.75) судом убачається, що відомості в ЄРДР в кримінальному проваджені за № 12018020100000763 були внесені 03.08.2018 на підставі заяви потерпілого ОСОБА_4 щодо невстановленої особи, яка вчинила крадіжку, попередня правова кваліфікація - ч.1 ст. 185 КК України (тобто після введення в дію Закону № 2147-VIII)

Повідомлення про підозру в даному кримінальному провадженні було вручено ОСОБА_7 - 11.09.2018 ( Т.1 матеріалів справ а.с.7)

21.09.2018 обвинувальний акт було затверджено прокурором Вінницької місцевої прокуратури (Т.1 а.с.3) та спрямовано до Вінницького районного суду Вінницької області 05.11.2018 ( Т.1 а.с.1).

07.11.2018 до Вінницького районного суду надійшов первісний обвинувальний акт у кримінальному провадженні , відомості про яке внесені в ЄРДР за № 12018020100000763 від 03.08.2018 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України ( Т.1 а.с.1)

Згідно п.2 ч.1 ст. 219 КПК України ( в редакції Закону, чинній на час вчинення процесуальної дії) , досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Відповідно до ч. 4 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Отже судом встановлено, що за первісним обвинувальним актом, який був прокурором направлений 05.11.2018 визначений двомісячний строк досудового розслідування не пройшов, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_7 за цим обвинувальним акт було повідомлено - 11.09.2018.

В свою чергу, твердження прокурора про те, що якщо сторона обвинувачення направила обвинувальний акт до суду в межах строку досудового розслідування, однак його було повернуто, то період між поверненням обвинувального акту і направленням до суду нового обвинувального акту не входить до строку досудового розслідування, адже його закінчено зверненням до суду з обвинувальним актом вперше, суд вважає помилковим, оскільки така юридична конструкція застосовується у випадках повернення обвинувального акту п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, де йдеться про недоліки самого обвинувального акту, як підсумкового документа досудового розслідування, ані за підпунктом 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2617-VIII.

На виконання вимог підпункту 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2617-VIII, Вінницький районний суд постановив ухвалу 09.01.2023 ( т.2 а.с.125-126,129) за участю сторін кримінального провадження та отримана прокуратурою 11.01.2023 ( дана ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку (постанова ОП ККС ВС від 1 листопада 2021 року в справі № 161/7092/20, провадження № 51-5946кмо20)).

Також в постанові ОП ККС ВС від 1 листопада 2021 року в справі № 161/7092/20, ВС зазначив, що « метою такого повернення відповідно до положень Закону № 2617-VIII є лише внесення обвинувального акта з урахуванням визначеної главою 25 КПК процедури, якою передбачено, що за встановлених у ст. 302 КПК умов прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні».

Отже, отримавши 11.01.2023 вищевказана увалу суду першої інстанції прокурор мав лише внести обвинувального акта з урахуванням визначеної главою 25 КПК процедури.

В свою чергу, повідомлення про підозру за новим обвинувальним актом з урахуванням визначеної главою 25 КПК процедури, ОСОБА_7 було повідомлено лише 31.05.2023 тобто за спливом більш ніж чотирьох місяців , а обвинувальний акт направлений до суду був 02.06.2023, тобто з пропущенням строку досудового розслідування .

Тому клопотання захисника підлягає до задоволення.

Керуючись п.10 ч.1 ст. 284, ст. ч.ч.1,2 ст. 314 , п.2 ч.3 ст. 314 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження - задовольнити.

Кримінальне провадження за № 12018020100000763, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.08.2018 за обвинуваченням ОСОБА_7 в вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,- закрити на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали суду складений 11.04.2024.

Суддя ОСОБА_1