Рішення

від 09.04.2024 по справі 596/1286/22

ГУСЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2024 р. Справа № 596/1286/22

Провадження № 2/596/12/2024

Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі: головуючої судді Лисюк І.О., за участю секретаря судового засідання Туткалюк В.Р., представника позивача адвоката Равліва М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Гусятин в режимівідеоконференції позамежами приміщеннясуду звикористанням власнихтехнічних засобів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фермерського господарства «ФЕЛЬТ» про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації, -

УСТАНОВИВ:

Адвокат Равлів М.І. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просить визнати недійсним договір оренди землі від 16 вересня 2016 року укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Фельт» на земельну ділянку площею 2,4819 га, кадастровий номер 6121688000:01:001:0398, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Товстенської сільської ради, Гусятинського району, Тернопільської області; скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права договору оренди земельної ділянки, укладеного 16.09.2016 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Фельт» на земельну ділянку площею 2,4819 га, кадастровий номер 6121688000:01:001:0398, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Товстенської сільської ради, Гусятинського району, Тернопільської області, від 26.09.2016 року за номером запису про інше речове право 16656232 та стягнути із Фермерського господарства «Фельт» понесені судові витрати.

В обґрунтування позову посилається на те, що жодних договорів оренди земельної ділянки від 16 вересня 2016 року ОСОБА_2 не підписувала, більше того Фермерське господарство «Фельт» не виплачувало їй орендної плати, а обробіток земельної ділянки з 2017 року здійснював ОСОБА_1 самостійно.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

На думку позивача, ефективним способом захисту права, яке він як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема, скасування запису про державну реєстрацію речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та визнання недійсним договору оренди землі.

Ухвалою судді від 31.10.2022 відкрито провадження у цивільній справі та прийнято до розгляду позовну заяву за правилами загального позовного провадження. Визначено дату підготовчого судового засідання, про що повідомлено учасників справи.

Ухвалами Гусятинського районного суду Тернопільської області 02.02.2023, 02.03.2023, 27.03.2023 з метою призначення експертизи витребувались в Фермерського господарства «ФЕЛЬТ», Чортківській районній державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру Тернопільської області: витребовувались оригінали (примірники) договору оренди землі від 16 вересня 2016 року укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Фельт» на земельну ділянку площею 2, 4819 га, кадастровий номер 6121688000:01:001:0398.

На виконання ухвал суду, оригінал витребуваного договору оренди суду не надано.

Від представника відповідача ФГ «Фельт» надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії договору оренди землі від 16.09.2026, укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Фельт», оскільки оригінал договору втрачено. (а.с.85,86-88, т.1).

27.04.2023 представником відповідача ФГ «Фельт» адвокатом Алексенко С.Л. подано пояснення по справі, в яких сторона відповідача посилається на те, що між ОСОБА_2 та ФГ «Фельт» 16 вересня 2016 року був укладений новий договір оренди землі строком на років. Вказаний договір 19.09.2016 зареєстровано державним реєстратором Відділу державної реєстрації Гусятинської державної адміністрації Вітко І.Д. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Після укладення договору оренди землі на новий термін Відповідач продовжив використовувати земельну ділянку ОСОБА_2 в своїй господарській діяльності.

Таким чином, твердження Позивача про те, що ФГ «Фельт» не обробляло земельної ділянки ОСОБА_2 , а вона в свою чергу жодних договорів оренди землі не підписувала не відповідає дійсності і суперечить фактичним обставинам справи.

В подальшому, у 2017 році, до засновника ФГ «Фельт» ОСОБА_3 звернувся тесть позивача ОСОБА_4 , який попросив тимчасово передати користування Позивачу земельну ділянку його бабці ОСОБА_2 для її обробітку з мет отримання доходів для утримання своєї молодої сім`ї. ОСОБА_3 перебуваючи в хороших відносинах з тестем Позивача погодився на таке прохання та добровільно дозволив ОСОБА_1 тимчасово обробляти земельну ділянку ОСОБА_2 незважаючи на те, що дана земель ділянка офіційно перебувала в оренді у Відповідача.

В свою чергу, оскільки відповідач з 2017 року не обробляв земельної ділянки ОСОБА_2 , то відповідно і не платив їй орендної плати. У вказаний період 2017 по 2020 рік орендну плату за використання земельної ділянки ОСОБА_2 мав сплачувати їй саме Позивач.

Таким чином, оскільки на сьогоднішній день, відсутні жодні обставини, які б свідчили про те, що між ОСОБА_2 та ФГ «Фельт» у вересні 2016 року не було узгоджено всіх істотних умов договору оренди землі від 16.09.2016 на земельну ділянку площею 2,4819 га з кадастровим номером 6121688000:01:001:0398, та відповідно його підписано сторонами, він є чинним та цілком правомірним. В свою чергу, твердження Позивача про те, що даний договір не був укладений нічим не підтверджене та необґрунтоване. З врахуванням наведеного, відсутні підстави щодо скасування державної реєстрації речового права.

Ухвалою суду від 27.04.2023, призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (46025, місто Тернопіль, вул. Січових Стрільців, 4.

14.11.2023 експертом Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз І. Заблоцьким матеріали справи №596/1286,22 повернуто до суду у зв`язку з невиконанням клопотання експерта про надання оригіналу досліджуваного договору оренди від 16.09.2016. (а.с.224, т.1).

Ухвалою суду від 21.12.2023, призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз «АЛЬТЕРНАТИВА» (вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 35252831). Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ст.ст.384,385 КК України).

На вирішення експертизи поставлено наступні запитання: Чи виконано рукописний текст (рукописні записи, підпис від імені певної особи), зображення якого міститься у технічній копії Договору оренди землі, укладеного між ФГ «Фельт» та ОСОБА_2 16 вересня 2016 року, ОСОБА_2 чи іншою особою?

05.03.2024 до Гусятинського районного суду Тернопільської області з Товариства надійшов висновок експертизи №11/24 від 23.02.2024, виконаний експертами Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз «АЛЬТЕРНАТИВА».

В судовому засіданні представник позивача адвокат Равлів М.І. підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача ФГ «Фельт» адвокат Алексенко С.Л. в судове засідання не зявився, 05.04.2024 подав клопотання про розгляд справи за відсутності сторони відповідача. (т.2 а.с.78-79).

Суд, заслухавши вступне слово сторони позивача, дослідивши докази, подані сторонами, письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,6195 га, кадастровий номер 6121688000:01:001:0398, загальною площею 2,4819 га., цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Товстенської сільської ради, Гусятинського району, Тернопільської області. (т.1 а.с. 34-35).

29.10.2009 ОСОБА_2 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) складено заповіт, яким спадкодавець заповіла земельну ділянку, що належала їй на підставі державного акту серії ЯГ №466018, виданого Гусятинською районною державною адміністрацією, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,48 га, що знаходиться на території Товстенської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області вона після її смерті заповіла позивачу ОСОБА_1 .

13.08.2022 державним нотаріусом Борщівської державної нотаріальної контори в.о. державного нотаріуса Гусятинської державної нотаріальної контори Дідик І. О. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно земельну ділянку кадастровий номер 6121688000:01:001:0398, загальною площею 2,4819 га., цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Товстенської сільської ради, Гусятинського району, Тернопільської області.

13.08.2022 нотаріусом видано Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на земельну ділянку кадастровий номер 6121688000:01:001:0398, загальною площею 2,4819 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Товстенської сільської ради, Гусятинського району Тернопільської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1041271661216.

Згідно інформаціїз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно№312І90993від 12.10.2022встановлено,що Державнимреєстратором Відділудержавної реєстраціїГусятинської районноїдержавної адміністраціїВітко.І.Д.26.09.2016внесено доДержавного реєструречових правна нерухомемайно записпро іншеречове право:право орендиземельної ділянки№16656232,згідно якогозареєстровано: Строк дії 10 років. Орендар: Фермерське господарство «Фельт», код ЄДРПОУ 33231956. Підстава для державної реєстрації: Договір оренди землі, серії та номер б/н, виданий 16 вересня 2016 року, видавник: Сторони договору.

В матеріалах справи наявна копія договору від 16.09.2016 між Фермерським господарством «Фельт» та ОСОБА_2 щодо оренди землі б/н, а саме: земельної ділянки, площею 2.4819 га, кадастровий номер 6121688000:01:001:0398. (т.1 а.с. 86-88).

За умовами договору, такий укладено строком на 10 років. Земельна ділянка на підставі вказаного договору оренди землі повинна бути передана у користування орендарю на підставі Акту приймання-передачі у 5-денний строк після державної реєстрації договору. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 6300 грн. Орендна плата вноситься в такі строки: один раз на рік до 31 грудня. (т.1 а.с. 86-88).

Згідно довідки, яка видана виконкомом Гримайлівської селищної ради № 342 від 24.08.2022, ОСОБА_1 з 2017 року обробляв, зокрема, земельну ділянку кадастровий номер 6121688000:01:001:0398, загальною площею 2.4819 га., цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Товстенської сільської ради, Гусятинського району, Тернопільської області власником якої була ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.12).

Сторонами визнаєтьсятой факт,що з2017року Фермерськегосподарство «Фельт»не користувалосьзазначеною земельноюділянкою,а такожне виплачувалоорендної платина підставіоспорюваного договоруоренди від 16.09.2016.

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував, що зазначений договір оренди від 16.09.2016 його бабуся ОСОБА_2 не підписувала та її волевиявлення на укладення такого договору не було, тому такий договір оренди землі необхідно визнати недійсним.

В ході розгляду справи, судом ухвалою від 21.12.2024 призначено судову почеркознавчу експертизу проведення якої доручено експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз «АЛЬТЕРНАТИВА» (вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 35252831). Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ст.ст.384, 385 КК України). На вирішення експертизи поставити наступні запитання: Чи виконано рукописний текст (рукописні записи, підпис від імені певної особи), зображення якого міститься у технічній копії Договору оренди землі, укладеного між ФГ «Фельт» та ОСОБА_2 16 вересня 2016 року, ОСОБА_2 чи іншою особою? (т. 2 а.с. 8-10).

Згідно із висновком судового експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №11-24 від 23.02.2024, підпис від імені ОСОБА_2 , на останній сторінці технічної копії Договору оренди землі від 16.09.2016, укладеного від імені Орендодавця ОСОБА_2 та Орендаря ФГ «Фельт», виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (т. 2 а.с. 24-32,33-41).

За змістом статті 11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 627ЦК України і відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно приписів частини першої статті 14Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Частиною першою статті 15Закону України«Про орендуземлі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей4-6,11,17,19цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За змістом статей 15і 16ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як встановлено, ОСОБА_2 не підписувала оскаржуваний договір оренди від 16.09.2016, а тому цей договір є неукладеним, і його сторони, відповідно не набули цивільних прав та обов`язків, а правовідносини за ним є такими, що не виникли.

Відтак, за умов не підписання позивачем договору оренди земельної ділянки не має підстав стверджувати, що між сторонами погоджено всі істотні умови договору оренди земельної ділянки. Крім того, як встановлено, з 2017 року земельна ділянка фактично не перебуває в користуванні орендара ФГ «Фельт», плата за користування земельною ділянкою не проводиться.

У постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та від 26 жовтня 2022 року у справі № 2227/3760/19-ц Велика Палата Верховного Суду констатувала, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у справах за №145/2047/16-ц, за № 227/3760/19-ц щодо належного способу захисту, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні вимоги про визнання названого правочину недійсним з підстав обрання позивачем ОСОБА_1 неефективного способу захисту в наведеній частині.

Таким чином, вказаний договір порушує права позивача, як власника цієї земельної ділянки, оскільки щодо належного йому нерухомого майна без установлених законом підстав Державним реєстратором Відділу державної реєстрації Гусятинської районної державної адміністрації Вітко. І.Д. 26.09.2016 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право: право оренди земельної ділянки №16656232, Строк дії 10 років. Орендар: Фермерське господарство «Фельт», код ЄДРПОУ 33231956. Підстава для державної реєстрації: Договір оренди землі, серії та номер б/н, виданий 16 вересня 2016 року, видавник: Сторони договору.

Зазначена державна реєстрація створює позивачу перешкоди у розпорядженні своїм майном, а тому скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди) є ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки вважає порушеним та є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації, підлягають захисту в обраний належний й ефективний спосіб, оскільки має місце непідписання бабусею ОСОБА_2 позивача названого правочину, ненадання згоди на його укладення та заперечення факту укладення такого, як і виконання його сторонами. Відповідний висновок про неукладеність названого правочину викладений у мотивувальній частині даного судового рішення, що вважається достатнім у такому випадку, виходячи з правових висновків Верховного Суду.

В задоволенні решти вимог, слід відмовити.

Щодо розподілу витрат суд приходить до наступного.

У справі 04.04.2024 представником позивача адвокатом Равлівом М.І. подано клопотання про стягнення з ФГ «Фельт» на користь ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000.

В обґрунтуваннязаяви сторонапозивача посилаєтьсяна те,що 12.10.2022між ОСОБА_1 та адвокатомРавлів М.І.укладено договірпро наданняправової допомогиз адвокатомРавлівом МирославомІгоровичем. Згідно п. 2 Договору, правнича (правова) допомога надається з метою захисту прав та представництва інтересів Клієнта при розгляді судами справи за захисту прав та представництва інтересів Клієнта при розгляді судами справи за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «ФЕЛЬТ» при визнання недійсним договору оренди землі. Відповідно до п. 8 Договору, розмір гонорару. Адвоката за представництво інтересів Клієнта при розгляді справи, вказаної у п. 2 цього. Договору, судом першої інстанції становить 25 000 грн. 00 коп.

Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн., які підлягають сплаті, що підтверджується: Договором про надання правничої (правової) допомоги № 12/10 від 12 жовтня 2022 року, копія якого додається до цього клопотання; Актом від 29 березня 2024 року про надання правничої (правової) допомоги згідно з договором про надання правничої (правової) допомоги № 12/10 від 12 жовтня 2022 року.

Із змісту акту від 29 березня 2024 року про надання правничої (правової) допомоги згідно з договором про надання правничої (правової) допомоги № 12/10 від 12 жовтня 2022 року, що на надання правничої допомоги затрачено 27 год. 30 хв.

Крім того Адвокатом в інтересах Клієнта (Відповідачем) було виконано значний перелік робіт вказаних у Акті від 29 березня 2024 року про надання правничої (правової) допомоги згідно з договором про надання правничої (правової) допомоги № 12/10 від 12 жовтня 2022 року. (а.с.72-73, т.2).

05.04.2024 представником позивача адвокатом Равлівом М.І. подано клопотання про стягнення з ФГ «Фельт» на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з проведенням експертизи в розмірі 10000 грн. (а.с.80 т.2).

Представником відповідача адвокатом Алексенко С.Л. подано заяву, в якій сторона висловилась щодо обґрунтованості клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Так, сторона відповідача звертає увагу на те, що позивач в поданій позовній заяві вказував лише про судові витрати в розмірі судового збору в сумі 908,00 грн., а жодного розрахунку судових витрат на правничу допомогу Позивачем надано не було. Також, в додатку до Позовної заяви із назвою «Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат» зазначено лише про понесення витрат на сплату судового збору в розмірі 992,40 грн. Таким чином, Позивачем, в супереч вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України із першою заявою по суті спору не було надано орієнтовного розрахунку вартості витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови у стягненні таких витрат з Відповідача.

Наданий адвокатом Равлівом М.І. Акт до договору про надання правничої допомоги, Відповідач вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає реальним затратам часу на вчинення тих чи інших процесуальних дій. Так, в поданому Акті зазначається, що адвокатом на усну консультацію з вивченням документів було витрачено спочатку 2 год 30 хв, потім ще 1 год, потім ще окремо 1 год на вивчення судової практики і після 4 год 30 хв роботи над нескладною справою по якій є вже багато встановленої судової практики, було потрачено ще 5 год на підготовку позовної заяви, яка складається з 4 сторінок тексту з яких 2 сторінки фабули і 2 сторінки посилань на законодавство, без жодного посилання на практику Верховного суду в даній категорії справ. Хоча сама підготовка позовної заяви включає в себе стадії вивчення документів та судової практики.

Також, як слідує з Акту, представником Позивача тричі подавалися клопотання про витребування доказів практично однакового змісту і на кожне з них було потрачено по 1 год, що явно не відповідає складності їх написання. Ще двічі подавалися практично однакові клопотання про призначення почеркознавчої експертизи на кожне з яких було витрачено по 1 год 30 хв, що також не відповідає складності їх підготування.

Окрім цього, в Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 по справі № 910/9714/22, суд дійшов висновку, що заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. А згідно наданого Акту до договору про надання правничої допомоги адвокатом Равлівом М.І. на дану заяву було потрачено аж 3 години часу.

На думку сторони, стягнення такого гонорару є непропорційним та не справедливим до заявлених позовних вимог, оскільки як стверджує сам Позивач, він з 2017 року самостійно обробляє спірну земельну ділянку, отримує з неї доходи, а Відповідач лише юридично рахується її орендарем і реального її використання не здійснює, доходів від неї не отримує. Таким чином, незважаючи на те, що Відповідач з доброї волі передав у 2017 році спірну земельну ділянку Позивачу в обробіток, тобто свідомо недоотримав можливого доходу з її використання протягом 7 років, тепер ще може понести значно завищені витрати на судовий розгляд.

На підставі вищенаведеного, Відповідач вважає, що клопотання про стягнення витрат на правову допомогу є цілком необґрунтованим та таким, що не відповідає реальним затратам часу на надання правової допомоги, а тому просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі. (а.с.78-79, т.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані з проведенням експертизи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ст. 141 ЦПК України.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третястатті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які позивач ОСОБА_1 понесе у зв`язку з розглядом справи №596/1286/22, суду надано: копія договору про надання правничої (правової) допомоги № 12/10 від 12 жовтня 2022 року; акт від 29 березня 2024 року про надання правничої (правової) допомоги згідно з договором про надання правничої (правової) допомоги № 12/10 від 12 жовтня 2022 року.

Із змісту акту від 29 березня 2024 року про надання правничої (правової) допомоги згідно з договором про надання правничої (правової) допомоги № 12/10 від 12 жовтня 2022 року, слідує, що на надання правничої допомоги затрачено 27 год. 30 хв.

Так, з поданого Акту слідує, що адвокатом на усну консультацію з вивченням документів та судової практики було витрачено 4 год 30 хв. На підготовку позовної заяви 5 годин, яка складається з 4 сторінок тексту. Також, представником позивача тричі подавалися клопотання про витребування доказів практично однакового змісту і на кожне з них було потрачено по 1 год, що явно не відповідає складності їх написання. Чотирнадцять разів подавались клопотання однакового змісту про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, на кожне з яких було витрачено по 30 хв. Двічі подавалися схожі клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, на кожне з яких було витрачено по 1 год 30 хв, що також не відповідає складності їх підготування.

Суд вважає обґрунтованими твердження сторони відповідача про те, що заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. А згідно наданого Акту до договору про надання правничої допомоги адвокатом Равлівом М.І. на дану заяву було потрачено аж 3 години часу.

З врахуванням наведеного, суд знаходить частково обґрунтованими доводи сторони позивача щодо неспівмірності витрат зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно постанови Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17, від 19 лютого 2019 року у справі № 917/1071/18, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. (Додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих стороні відповідача послуг, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката Равлів М.І. зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, тривалість судового провадження, заперечення відповідача та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що заявлена представником відповідача сума в розмірі 25000 гривень є надмірною та неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За таких обставин, суд приходить, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи підлягає зменшенню до 16000 грн., які підлягають розподілу між сторонами, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Твердження сторони відповідача про те, що позивачем всупереч вимог ч.1 ст. 134 ЦПК України із першою заявою по суті спору не було надано орієнтовного розрахунку вартості витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови у стягненні таких витрат з Відповідача, є необґрунтованими, оскільки аналіз частини другої статті 134ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Аналогічні правові позиції висловлені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 березня 2023 року у справі № 755/7694/20 (провадження № 61-12174св22, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Також суд визнає обґрунтованими доводи сторони позивача щодо стягнення судових витрат, понесених позивачем на проведення експертизи.

Частинами другою, третьою статті 102ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Матеріалами справи стверджується, що за ухвалою суду призначена судова почеркознавча експертиза, витрати за проведення якої покладено на позивача.

Саме на підставі висновку судової почеркознавчої експертизи (висновку експерта №11-24 від 23.02.2024) встановлено підроблення підпису позивачки ОСОБА_2 та, як наслідок, відсутність її волевиявлення на укладення договору оренди земельної ділянки 16.09.2016, що й послужило підставою для часткового задоволення позовних вимог у цій справі, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду щодо належного способу захисту.

Із долученої до заяви про ухвалення додаткового рішення платіжної інструкції АТ «А-Банк» від 29.01.2024 року за № 5606-2433-7739-4289, вбачається про здійснення ОСОБА_1 платежу експертній установі за проведення судової почеркознавчої експертизи в справі №596/1286/22 у сумі 10 000 (а. с. 80, т.2).

Також, як слідує із матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 992 грн. (а.с.19,т.1).

Згідно роз`яснень, які містяться в п.36 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 №10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI). Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Тобто, розподіл витрат слід здійснити з урахуванням приписів ст.ст.133, 141 ЦПК України та, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, слід покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог, стягнувши з відповідача Фермерського господарства «Фельт» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 496 грн (992 грн/2), витрати, пов`язані з проведенням судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 5000 гривень (10000 грн./2), а також витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн (16000 грн/2.

Керуючись ст.ст.263-268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства «ФЕЛЬТ» про визнання недійним договору оренди землі, скасування державної реєстрації, задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію іншого речового права, договору оренди земельної ділянки від 16.09.2016 року, площею 2,4819 га, кадастровий номер: 121688000:01:001:0398, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Товстенської сільської ради, Гусятинського району, Тернопільської області, від 26.09.2016 року, номер запису про інше речове право: 16656232.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з відповідача Фермерського господарства «Фельт» (код ЄДРПОУ: 33231956, село Товсте, Чортківського району, Тернопільської області поштовий індекс 48232) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ,жителя: АДРЕСА_1 ) витратипо сплатісудового зборув розмірі496грн,витрати,пов`язані зпроведенням судово-почеркознавчоїекспертизи в розмірі 5000 гривень, витрати на правничу допомогув розмірі8000гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В іншій частині вимог про стягнення витрат, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду або через Гусятинський районний суд Тернопільської області.

Повне рішення суду складено 18.04.2024.

Суддя Ірина ЛИСЮК