Постанова

від 15.04.2024 по справі 916/1964/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1964/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" Легенченко О.А.,

від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області Федоровський В.В.,

від Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 ,

від Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області Худенко М.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023, прийняте суддею Літвіновим С.В., м. Одеса, повний текст складено 16.11.2023,

у справі №916/1964/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК"

до відповідачів:

-Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області;

-Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_1 );

- ІНФОРМАЦІЯ_2 з надзвичайних ситуацій в Одеській області

про скасування акту та зобов`язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" звернулося з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якому просило скасувати акт про примусове відчуження або вилучення майна №236 від 05.04.2022, яким було передано в державну власність транспортний засіб напівпричіп-самоскид, призначений для перевезення вантажів, 3-х-вісьовий, марки: SERIN, модель: 3D-FCST, номер шасі: НОМЕР_2 , номер кузова: НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення: 2017, ввезений на митну територію України за ВМД-UА500100/2022/005099, а також зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області повернути позивачу вищезазначений транспортний засіб.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю належних правових підстав для примусового позбавлення позивача права власності на спірний транспортний засіб.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 24.05.2023 відкрито провадження у справі №916/1964/23.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 у справі №916/1964/23 (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено; скасовано акт про примусове відчуження або вилучення майна №236 від 05.04.2022, яким було передано в державну власність транспортний засіб напівпричіп-самоскид, призначений для перевезення вантажів, 3-х-вісовий, марки SERIN, модель 3D-FCST, номер шасі НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення: 2017, ввезений на митну територію України за ВМД UА500100/2022/005099; зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" транспортний засіб напівпричіп-самоскид, призначений для перевезення вантажів, 3-х-вісовий, марки SERIN, модель 3D-FCST, номер шасі НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення: 2017, ввезений на митну територію України за ВМД-UA500100/2022/005099; в частині позовних вимог до Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_1 ) відмовлено; стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" 2684 грн судового збору та 7500 грн витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОГІСТІК" 2684 грн судового збору та 7500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судове рішення мотивоване тим, що наказ командира військової частини, який став підставою для вилучення належного Товариству з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" на праві власності транспортного засобу, втратив чинність, у зв`язку з чим складений на його виконання акт про примусове відчуження або вилучення майна №236 від 05.04.2022 підлягає скасуванню, а спірне майно, яке перебуває у Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, має бути повернуте позивачу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 у справі №916/1964/23 в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що акт про примусове відчуження або вилучення майна №236 від 05.04.2022 повністю відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", а скасування даного акту не призведе до поновлення прав позивача, які, за його твердженням, є порушеними, адже зазначений документ лише фіксує подію примусового вилучення транспортного засобу. Водночас апелянт зазначає про те, що примусове відчуження транспортного засобу позивача під час дії правового режиму воєнного стану відбулося з дотриманням приписів чинного законодавства і виключно після скасування вказаного правового режиму спірне майно, якщо воно збережеться, може бути повернуте Товариству з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" в судовому порядку.

У додаткових письмових поясненнях б/н від 29.01.2024 (вх.№4065/23/Д2 від 29.01.2024) Головне управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області посилається на передчасність звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" з позовом у даній справі, оскільки на теперішній час правовий режим воєнного стану продовжує діяти, а також зазначає про те, що в силу вимог статті 162 Господарського процесуального кодексу України у разі подання позову до декількох відповідачів позивачу необхідно зазначити зміст позовних вимог щодо кожного з них, проте зі змісту рішення суду першої інстанції незрозуміло яку саме позовну вимогу до Головного управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області було задоволено.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 15.01.2024 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 30.01.2024.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 призначено справу №916/1964/23 до розгляду на 06.03.2024 об 11:00.

Між тим, з огляду на оголошення повітряної тривоги, судове засідання у справі №916/1964/23, призначене на 06.03.2024 об 11:00, не відбулося, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 у справі №916/1964/23 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також призначено дану справ до розгляду на 27.03.2024 о 12:00.

27.03.2024 до суду апеляційної інстанції від Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області надійшло клопотання б/н від 27.03.2024 (вх.№4065/23/Д3 від 27.03.2024) про відкладення розгляду справи №916/1964/23.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 задоволено вищезазначене клопотання апелянта та відкладено розгляд справи №916/1964/23 на 01.04.2024 о 10:00.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у судовому засіданні у справі №916/1964/23 було оголошено перерву до 10:30 год 15.04.2024.

У судовому засіданні 15.04.2024 представник Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області апеляційну скаргу підтримав; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" висловив заперечення проти її задоволення; представники Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_1 ) просили апеляційну скаргу задовольнити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" та Оперативне командування "Південь" (Військова частина НОМЕР_1 ) своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" імпортувало в Україну транспортний засіб напівпричіп- самоскид, призначений для перевезення вантажів, 3х-вісьовий, марки SERІN, модель 3D-FCST, номер шасі: НОМЕР_3 , номер кузова: НОМЕР_3 . календарний рік виготовлення: 2017, ввезений на митну територію України за ВМД-UA 500100/2022/005099. Вартість зазначеного транспортного засобу становила 3800 дол. США.

21.02.2022 було завершено митне оформлення вищевказаного транспортного засобу, який перебував на 5 терміналі Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ".

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 №284 "Про примусове відчуження майна" було примусово вилучено зазначений транспортний засіб, про що складено відповідний акт про примусове відчуження або вилучення майна №236 від 05.04.2022, підписаний першим заступником начальника Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.

В подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2022 №491 "Про скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 " скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 №284 та прийнято рішення про повернення транспортного засобу позивачу шляхом повернення його на територію спеціального паромного комплексу №5 Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" в строк до 05.06.2022.

10.06.2022 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з проханням внести зміни до наказу командира вказаної частини від 29.05.2022 №491 в частині місця повернення, а саме: повернути напівпричіп-самоскид, призначений для перевезення вантажів, 3-х-вісьовий, марки "SERIN", модель "3D-FCST", номер шасі НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2017, ввезений на митну територію України за ВМД- UA500100/2022/005099, безпосередньо Товариству з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК".

За результатами опрацювання вищенаведеного звернення Військова частина НОМЕР_1 листом №2393/16/3/947 від 29.11.2022 повідомила про необхідність порушення позивачем відповідного питання перед Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуації в Одеській області.

Листом №51 від 14.11.2022 позивач повідомив Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_1 ) про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" зобов`язується забезпечити вивіз транспортного засобу з місця зберігання власними силами.

23.01.2023 позивач звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Одеській області з прохання повернути напівпричіп-самоскид, призначений для перевезення вантажів, 3-х-вісьовий, марки "SERIN", модель "3D-FCST", номер шасі НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2017, ввезений на митну територію України за ВМД- UA500100/2022/005099.

У відповіді Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Одеській області №6001.2-1067/6003 від 20.02.2023 повідомлено про те, що на підставі наказу даного управління №49аг від 12.04.2022 вищевказаний транспортний засіб передано на баланс Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області для використання за призначенням, а підставою для його повернення з урахуванням положень Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" може бути рішення суду, яке набрало законної сили.

09.06.2023 до суду першої інстанції від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області надійшов відзив на позов, в якому останнє позовні вимоги не визнавало у зв`язку з їх необґрунтованістю та просило відмовити у їх задоволенні. Додатком до даного відзиву є клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 4000 грн.

21.06.2023 до місцевого господарського суду надійшов відзив Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на позов, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості. Крім того, до цього відзиву було додано клопотання Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн.

10.07.2023 до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про приєднання до матеріалів справи доказу, а саме: висновку з експертної оцінки б/н від 01.04.2022, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро проектування та експертизи".

За умовами частин другої-четвертої статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною восьмою статті 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, зі змісту вищенаведених положень процесуального закону вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання. Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

При цьому необхідно враховувати, що чинний Господарський процесуальний кодекс України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справ і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому, для чого встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно для того, щоб не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків. Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, що направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених процесуальним законодавством часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз Господарського процесуального кодексу України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків, оскільки з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

За умовами статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.

Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк.

Системний аналіз положень частини восьмої статті 80 та частини другої статті232 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі подання учасниками справи доказів із пропуском строку, встановленого судом в ухвалі про надання документів (доказів):

1) без клопотання про визнання причин неможливості подати такі докази відповідним учасником справи такими, що не залежали від нього; або

2) залишення такого клопотання без задоволення, суд долучає відповідні документи (докази) до матеріалів справи, проте не приймає їх до розгляду, про що постановляє відповідну ухвалу. Чинним процесуальним законом не передбачено можливості повернення судом документів (доказів), поданих із пропуском строку, встановленого судом, тому правових підстав для їх повернення відповідному учаснику справи суд не має.

З огляду на викладене, висновок Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро проектування та експертизи" з експертної оцінки б/н від 01.04.2022 колегією суддів до уваги не приймається, оскільки він поданий Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до місцевого господарського суду з пропуском встановленого процесуальним законом строку на подання доказів та без клопотання про поновлення такого строку.

Предметом спору у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" про скасування акту про примусове відчуження або вилучення майна №236 від 05.04.2022, яким було передано в державну власність транспортний засіб напівпричіп-самоскид, призначений для перевезення вантажів, 3-х-вісьовий, марки: SERIN, модель: 3D-FCST, номер шасі: НОМЕР_2 , номер кузова: НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення: 2017, ввезений на митну територію України за ВМД UА500100/2022/005099, а також про зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області повернути позивачу вищезазначений транспортний засіб.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що наказ командира військової частини, який став підставою для вилучення належного Товариству з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" на праві власності транспортного засобу, втратив чинність, у зв`язку з чим складений на його виконання акт про примусове відчуження або вилучення майна №236 від 05.04.2022 підлягає скасуванню, а спірне майно, яке перебуває у Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, має бути повернуте позивачу.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду частково погоджується з вищенаведеним висновком Господарського суду Одеської області з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту восьмого частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості (частина друга статті 353 Цивільного кодексу України).

У зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Вказаний указ затверджено Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України №2102-IX від 24.02.2022. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, внаслідок чого останній триває до теперішнього часу.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом України "Про правовий режим воєнного стану".

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України" визначено таку загальну структуру Збройних Сил України: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану регламентований Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Примусове відчуження майна позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (пункт 1 статті 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").

Частинами першою, другою статті 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" передбачено, що примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради. У місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з органами, зазначеними у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" право державної власності на майно виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Статтею 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" унормовано, що про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. В акті зазначаються:

1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення;

2) відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних осіб - прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті;

3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності);

4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані;

5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.

У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.

У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі.

У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна.

Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.

Оцінка майна, що підлягає примусовому відчуженню, проводиться у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність (частина перша статті 8 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").

Як зазначалося вище, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 №284 було примусово вилучено спірний транспортний засіб, про що складено відповідний акт про примусове відчуження або вилучення майна №236 від 05.04.2022.

Зазначений акт підписаний першим заступником начальника Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, у той час як підпису представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" він не містить, тобто його було складено за відсутності останнього. У матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" ознайомилось з цим актом в порядку, визначеному статтею 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Таким чином, вимога чинного законодавство щодо ознайомлення власника майна з актом про примусове відчуження або вилучення цього майна, складеним без його участі, посадовою особою Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, уповноваженою військовим командуванням на вчинення відповідних дій, дотримана не була.

Крім того, апеляційний господарський суд вбачає, що у зазначеному акті вказана вартість майна, яке підлягало примусовому стягненню, у розмірі 280000 грн згідно з висновком експертної оцінки б/н від 01.04.2022, однак відповідний висновок учасниками справи з дотриманням встановленого процесуальним законом порядку подання доказів подано не було. Докази, які б підтверджували, що висновок про вартість майна вручався під розписку Товариству з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" або його уповноваженому представнику також відсутні.

Не надано учасниками справи і доказів на підтвердження того, що примусове вилучення спірного майна здійснювалось за погодженням з обласною, районною державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, а також доказів наявності обставин, передбачених статтею 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", за яких таке вилучення могло б бути проведено за рішенням військового командування без погодження з вказаними органами.

Отже, зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що примусове відчуження належного позивачу транспортного засобу за актом про примусове відчуження або вилучення майна №236 від 05.04.2022 відбулося з порушенням встановленої законом процедури, а доводи скаржника про протилежне спростовуються матеріалами справи.

Більше того, підстава примусового відчуження спірного транспортного засобу (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2022 №284) відпала, оскільки вказаний наказ в подальшому був скасований наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2022 №491, яким також вирішено повернути зазначений транспортний засіб позивачу.

Таким чином, враховуючи порушення визначеної законом процедури примусового відчуження належного позивачу спірного транспортного засобу та перебування останнього на балансі Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, що підтверджується додатком до наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області №49аг від 12.04.2022 та довідкою Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області №758 від 13.06.2023, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про зобов`язання Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" транспортний засіб напівпричіп-самоскид, призначений для перевезення вантажів, 3-х-вісьовий, марки "SERIN", модель "3D-FCST", номер шасі НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2017, ввезений на митну територію України за ВМД-UA500100/2022/005099, оскільки, не зважаючи на словесне формулювання цієї вимоги, за своєю природою вона є вимогою про витребування майна,

Водночас у задоволенні позовних вимог до інших відповідачів в частині зобов`язання повернути транспортний засіб слід відмовити, оскільки, як зазначено вище, спірне майно перебуває у Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, а тому і підлягає витребуванню саме від цієї особи.

Щодо позовної вимоги про скасування акту про примусове відчуження або вилучення майна №236 від 05.04.2022 суд апеляційної інстанції зазначає, що сам по собі оскаржуваний акт не є рішенням військового командування, органу, на який покладено здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану та за яким здійснюється примусове відчуження чи вилучення майна; цей акт виступає документом, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише засвідчує факт приймання-передачі примусово відчуженого майна на підставу наказу, який в подальшому було скасовано.

Проте, зазначене безпідставно залишилось поза увагою Господарського суду Одеської області, який не надав належної оцінки природі оскаржуваного позивачем акту.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно наявності правових підстав для задоволення позовної вимоги про скасування акту про примусове відчуження або вилучення майна №236 від 05.04.2022.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту про примусове відчуження або вилучення майна викладена в постанові від 16.02.2024 у справі №910/10009/22.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 у справі №916/1964/23 не повністю відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню в частині задоволення позовної вимоги про скасування акту з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволенню вказаних позову та скарги.

З огляду на те, що колегією суддів встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, підстави для стягнення з нього судового збору за подання позову та витрат з оплати професійної правничої допомоги також відсутні, натомість, з урахуванням часткового задоволення позову, відповідні витрати покладаються лише на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, тим більше, що жодних доводів щодо незаконності оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області витрат на професійну правничу допомогу у визначеному місцевим господарським судом розмірі апеляційна скарга не містить.

Між тим, враховуючи недоплату Товариством з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" судового збору за звернення до суду першої інстанції з майновою позовною вимогою про зобов`язання повернути (витребувати) транспортний засіб, колегія суддів дійшла висновку про необхідність достягнути з позивача до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1516 грн, адже за вказану вимогу необхідно було сплатити 4200 грн (1,5% ціни позову вартості спірного транспортного засобу), у той час як позивачем було сплачено лише 2684 грн (мінімальну ставку судового збору за розгляд вимоги майнового характеру).

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 у справі №916/1964/23 скасувати в частині задоволення позовної вимоги про скасування акту, у задоволенні позову в цій частині відмовити, в частині розподілу судових витрат змінити, в решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області задовольнити.

Зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" транспортний засіб напівпричіп-самоскид, призначений для перевезення вантажів, 3-х-вісьовий, марки "SERIN", модель "3D-FCST", номер шасі НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2017, ввезений на митну територію України за ВМД- UA500100/2022/005099.

У задоволенні позовних вимог до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_1 ) відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" до Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача: UA938999980313141206083015758; код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1516 грн.

Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" 4200 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 7500 грн витрат на професійну правничу допомогу".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОПСТІК" на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області 4026 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.04.2024.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук