Постанова

від 14.01.2025 по справі 916/1964/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/1964/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

відповідачів - Дмитрієвої Г. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 (судді: Таран С. В. - головуючий, Богатир К. В., Поліщук Л. В.) і рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 (суддя Літвінов С. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОГІСТІК"

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області; Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_1 ); Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області

про скасування акта та зобов`язання повернути майно,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень

1.1. У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОГІСТІК" (далі - ТОВ "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОГІСТІК") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (далі - ГУ ДСНС), Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (в/ч НОМЕР_1 )), Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС (далі - Аварійно-рятувальний загін спецпризначення) про скасування акта про примусове відчуження або вилучення майна від 05.04.2022 № 236 та зобов`язання ГУ ДСНС та Аварійно-рятувального загону спецпризначення повернути позивачеві транспортний засіб напівпричіп-самоскид, призначений для перевезення вантажів, 3-х осьовий, марки SERIN, модель 3D-FCST, номер шасі НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2017, ввезений на митну територію України за ВМД-UA500100/2022/005099.

На обґрунтування позову позивач посилався на те, що підстави для обмеження його у реалізації права володіння та права користування спірним транспортним засобом і застосування заборони на його повернення у зв`язку із введенням воєнного стану відпали, оскільки наказ командира військової частини, який став підставою для вилучення належного позивачеві на праві власності транспортного засобу, втратив чинність через його скасування та прийняття рішення про повернення спірного транспортного засобу позивачеві. Проте наразі спірне майно позивачеві не повернуто.

1.2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 позов задоволено. Скасовано акт про примусове відчуження або вилучення майна від 05.04.2022 № 236 та зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спецпризначення повернути ТОВ "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОГІСТІК" спірний транспортний засіб. В частині позовних вимог до ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (в/ч НОМЕР_1 ) в позові відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Аргументуючи судове рішення в частині задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що наказ командира військової частини, який став підставою для вилучення належного позивачеві на праві власності транспортного засобу, втратив чинність, оскільки у подальшому був скасований за іншим наказом із прийняттям рішення про повернення спірного транспортного засобу позивачеві. Отже, складений на виконання такого наказу оспорюваний акт підлягає скасуванню, а спірне майно, яке наразі перебуває у Аварійно-рятувального загону спецпризначення, має бути повернуте позивачеві. Оскільки оспорюваний акт підписано уповноваженою особою ГУ ДСНС, а спірний транспортний засіб перебуває у Аварійно-рятувального загону спецпризначення, то у позові, звернутому до ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (в/ч НОМЕР_1 ) суд відмовив.

1.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 скасовано в частині задоволення позовної вимоги про скасування акта та відмовлено у задоволенні позову в цій частині. Змінено рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат. В решті рішення залишено без змін із викладенням його резолютивної частини в редакції, згідно з якою позов ТОВ "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОГІСТІК" до Аварійно-рятувального загону спецпризначення задоволено. Зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спецпризначення повернути ТОВ "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОГІСТІК" спірний транспортний засіб. У задоволенні позовних вимог до ГУ ДСНС та ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (в/ч НОМЕР_1 ) відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції виходив із того, що підстава примусового відчуження спірного майна відпала, оскільки наказ командира військової частини, який був підставою для вилучення належного позивачеві на праві власності транспортного засобу, втратив чинність через його подальше скасування за іншим наказом із прийняттям рішення про повернення спірного транспортного засобу позивачеві; у наведеному випадку було порушено визначену законом процедуру примусового відчуження належного позивачеві спірного транспортного засобу та встановлено обставини перебування такого майна на балансі Аварійно-рятувального загону спецпризначення. З огляду на це, суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про зобов`язання Аварійно-рятувального загону спецпризначення повернути позивачеві спірне майно. Водночас у задоволенні позовних вимог до інших відповідачів в частині зобов`язання повернути транспортний засіб суд апеляційної інстанції відмовив, оскільки спірне майно перебуває у Аварійно-рятувального загону спецпризначення, а тому підлягає витребуванню саме від цієї особи.

Щодо позовної вимоги про скасування оспорюваного акта про примусове відчуження або вилучення майна, то суд апеляційної інстанції з посиланням на правові висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22, зазначив, що сам по собі оскаржуваний акт не є рішенням військового командування, органу, на який покладено здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану та за яким здійснюється примусове відчуження чи вилучення майна; цей акт виступає документом, який не спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише засвідчує факт приймання-передачі примусово відчуженого майна на підставі наказу, який в подальшому було скасовано. Тому такий акт не може бути визнаний недійсним у судовому порядку.

2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

2.1. Аварійно-рятувальний загін спецпризначення звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 і рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 у цій справі, в якій просить їх скасувати в частині задоволення вимог до Аварійно-рятувального загону спецпризначення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до Аварійно-рятувального загону спецпризначення повністю.

Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а також неповно з`ясовано та надана неправильна оцінка обставинам, що мають значення для справи. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини 5 статті 7 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щодо обов`язку ознайомлення власника майна або уповноваженої особи із актом про примусове відчуження чи вилучення майна; частин 1- 2 статті 4 Закону України Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) стосовно обов`язку погодження примусового вилучення спірного майна з обласною, районною державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради; частин 1- 2 статті 12 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" щодо можливості повернення майна за наказом органу військового командування до закінчення дії правового режиму воєнного стану.

Загалом, за доводами скаржника, примусове відчуження транспортного засобу під час дії правового режиму воєнного стану відбулось відповідно до норм та у спосіб, передбачений чинним законодавством та підстав для його повернення немає. Скаржник також посилається на те, що апеляційна скарга Аварійно-рятувального загону спецпризначення не містила доводів і аргументів стосовно перегляду питання про приєднання до матеріалів справи як доказу висновку з експертної оцінки б/н від 01.04.2022, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро проектування та експертизи" а отже, суд апеляційної інстанції вийшов за межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки жоден з учасників справи не звертався з апеляційною скаргою про порушення норм процесуального права судом першої інстанції в контексті приєднання до матеріалів справи вказаного експертного висновку.

2.2. Відзиву на касаційну скаргу від ТОВ "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОГІСТІК" не надійшло.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2024 касаційне провадження у цій справі зупинялося до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 712/3525/23.

Відповідно до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2024 поновлено провадження у цій справі із визначенням дати судового засідання 14.01.2025.

З урахуванням наведеного, з метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи, забезпечення єдності та сталості судової практики, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

3.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає з огляду на таке.

3.3. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, ТОВ "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОГІСТІК" імпортувало в Україну транспортний засіб - напівпричіп-самоскид, призначений для перевезення вантажів, 3-х осьовий, марки SERIN, модель 3D-FCST, номер шасі НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2017, ввезений на митну територію України за ВМД-UA500100/2022/005099. Вартість зазначеного транспортного засобу становила 3800 дол. США.

21.02.2022 було завершено митне оформлення вказаного транспортного засобу, який перебував на 5 терміналі Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (далі - Порт).

На підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 04.04.2022 № 284 "Про примусове відчуження майна" було примусово вилучено транспортний засіб - напівпричіп-самоскид (б/у) vin: НОМЕР_2 , про що складено акт про примусове відчуження або вилучення майна від 05.04.2022 № 236, підписаний першим заступником начальника ГУ ДСНС.

У подальшому згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 29.05.2022 № 491 "Про скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 " скасовано наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 04.04.2022 № 284 та прийнято рішення про повернення транспортного засобу позивачеві шляхом повернення його на територію спеціального паромного комплексу № 5 Порту в строк до 05.06.2022.

10.06.2022 позивач звернувся до в/ч НОМЕР_1 з проханням внести зміни до наказу від 29.05.2022 № 491 в частині місця повернення, а саме повернути напівпричіп-самоскид безпосередньо позивачеві.

За результатами опрацювання цього звернення в/ч НОМЕР_1 у листі від 29.11.2022 № 2393/16/3/947 повідомила про необхідність порушення позивачем відповідного питання перед ГУ ДСНС.

У листі від 14.11.2022 № 51 позивач повідомив ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (в/ч НОМЕР_1 ) про те, що ТОВ "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОГІСТІК" зобов`язується забезпечити вивіз транспортного засобу з місця зберігання власними силами.

23.01.2023 позивач звернувся до ГУ ДСНС з проханням повернути спірний транспортний засіб.

У відповіді ГУ ДСНС від 20.02.2023 № 6001.2-1067/6003 повідомлено про те, що на підставі наказу цього управління від 12.04.2022 № 49аг транспортний засіб передано на баланс Аварійно-рятувального загону спецпризначення для використання за призначенням, а підставою для його повернення, з урахуванням положень Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", може бути рішення суду, яке набрало законної сили.

3.4. Посилаючись, зокрема, на те, що підстави для обмеження позивача у реалізації права володіння та права користування спірним транспортним засобом і застосування заборони на його повернення у зв`язку із введенням воєнного стану відпали, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі про скасування акта про примусове відчуження або вилучення майна від 05.04.2022 № 236 та зобов`язання ГУ ДСНС та Аварійно-рятувального загону спецпризначення повернути позивачеві транспортний засіб.

3.5. Місцевий господарський суд позов задовольнив; скасував оспорюваний акт та зобов`язав Аварійно-рятувальний загін спецпризначення повернути ТОВ "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОГІСТІК" спірний транспортний засіб. В частині позовних вимог, заявлених до ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (в/ч НОМЕР_1 ) суд у позові відмовив.

3.6. Переглядаючи справу в порядку положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, скасував рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовної вимоги про скасування оспорюваного акта та відмовив у задоволенні позову в цій частині через неналежність (неефективність) обраного способу захисту. Водночас суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позову в частині повернення спірного транспортного засобу позивачеві та відмовив у задоволенні позовних вимог, заявлених до ГУ ДСНС та ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (в/ч НОМЕР_1 ).

3.7. Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та при цьому Верховний Суд виходить із такого.

3.8. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто зумовлювати у конкретному спорі той результат, на який спрямована мета позивача, - захист порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позовні вимоги про визнання протиправним і скасування акта про примусове відчуження майна є неналежним (неефективним) способом захисту порушеного права, оскільки акт про примусове відчуження та вилучення майна не є правовстановлюючим документом, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, щодо якого прийняте рішення про його реквізицію; підписання цього акта є лише етапом документального оформлення процедури реквізиції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 712/3525/23, постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22).

3.9. Отже, як правильно було зазначено судом апеляційної інстанції, оспорюваний акт про примусове відчуження або вилучення майна не може бути визнаний недійсним у судовому порядку, оскільки це не призведе до поновлення порушених прав позивача.

3.10. Водночас, як уже зазначалося, позивач у позові також просив повернути йому спірний транспортний засіб.

За змістом статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 353 цього Кодексу.

В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості (частина 2 статті 353 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради. У місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з органами, зазначеними у частині 1 цієї статті.

За змістом статті 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

3.11. Під час вирішення спору у справі, попередні судові інстанції установили, що у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 04.04.2022 № 284 "Про примусове відчуження майна" було примусово вилучено транспортний засіб - напівпричіп-самоскид (б/у) vin: НОМЕР_2 , належний позивачеві, про що складено акт про примусове відчуження або вилучення майна від 05.04.2022 № 236. У подальшому згідно з наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 29.05.2022 № 491 "Про скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 " скасовано наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 04.04.2022 № 284 та прийнято рішення про повернення транспортного засобу позивачеві шляхом повернення його на територію спеціального паромного комплексу № 5 Порту в строк до 05.06.2022.

Також суди установили, що спірний транспортний засіб перебуває в Аварійно-рятувального загону спецпризначення та його не повернуто позивачеві, хоча він неодноразово звертався з такими вимогами до військового командування та ГУ ДСНС.

Отже, як установили суди та це підтверджено матеріалами справи, рішення про реквізицію спірного транспортного засобу - наказ командира про примусове відчуження/вилучення у позивача транспортного засобу на підставі якого оформлено акт про примусове відчуження або вилучення майна скасовано за іншим наказом командира цієї в/ч та вирішено повернути зазначений транспортний засіб, власником якого є позивач. Звідси відповідна підстава відчуження спірного майна відпала.

Оскільки рішення про реквізицію у позивача спірного майна скасовано, таке майно не повернуто позивачеві і воно перебуває саме в Аварійно-рятувального загону спецпризначення, то колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про зобов`язання Аварійно-рятувального загону спецпризначення повернути ТОВ "ШТРОЙЗЕЛЬ-ЛОГІСТІК" вказаний транспортний засіб.

3.12. За змістом частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

3.13. Оскільки судами попередніх інстанцій установлені обставини скасування рішення військового командування про реквізицію спірного транспортного засобу та необхідність його повернення позивачеві, чого зроблено не було, а також те, що це майно перебуває у Аварійно-рятувального загону спецпризначення, то колегія суддів суду касаційної інстанції не бере до уваги та не аналізує аргументи касаційної скарги та не надає оцінки висновкам судів попередніх інстанцій щодо обставин дотримання/недотримання порядку ознайомлення позивач з актом про відчуження або вилучення майна, визначення його вартості згідно з висновком експертної оцінки, а також погодження примусового відчуження майна з відповідною держадміністрацією та неможливість повернення майно до закінчення воєнного стану. Разом із тим можливість витребування реквізованого майна на користь власника підтверджена висновками викладеними у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22, наявності відступлення від яких не установили Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.10.2024 у справі № 712/3525/23. За наведених підстав Верховний Суд не здійснює формування висновку щодо застосування норм права, наведених скаржником у касаційній скарзі.

4. Висновки Верховного Суду

4.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

4.2. Отже, враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга залишенню без задоволення.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 916/1964/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак