Постанова

від 16.04.2024 по справі 916/3469/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3469/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання В.В. Колцун,

за участю представників сторін:

від позивача: Ф.І. Клименко

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Північний»

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 (суддя Т.Г. Пінтеліна, м.Одеса, повний текст складено 22.12.2023)

у справі №916/3469/23

за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеса»

до відповідача: Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Північний»

про стягнення 1449622,20 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеса» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Північний» 1449622,20 грн заборгованості за договором на постачання теплової енергії №1324 від 23.10.2008.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію, у зв`язку з чим у період з листопада 2018 року по липень 2023 року за відповідачем утворилась заборгованість у спірній сумі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 позов Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Північний» на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 1449622,20 грн та судовий збір в сумі 21744,34 грн.

Суд першої інстанції, встановивши наявність порушення зобов`язання відповідача щодо здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію за укладеним між сторонами договором №1324 від 23.10.2008, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення основного боргу.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Північний» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права, просило рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у даній справі скасувати в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 830155,76 грн.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник послався на те, що Господарський суд Одеської області, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, помилково виходив із того, що відповідач, споживши поставлену на об`єкти теплову енергію у період з листопада 2018 року по липень 2023 року, всупереч умов договору не виконав свого обов`язку з її оплати у встановлені терміни.

Обґрунтовуючи зазначений довід, апелянт вказав, що у відповідності до розрахунку позивача серед об`єктів постачання теплової енергії зазначені об`єкти, які були відсутні серед переліку об`єктів, визначених додатком №1 до договору, а саме, об`єкти, розташовані за адресами у м. Одесі: пр. Добровольського, 73А, вул. Ген. Бочарова, 47, вул. Д.Ойстраха (Затонського), 47.

Також відповідач звернув увагу на те, що деякі об`єкти не використовуються та передані в управління іншим особам. З огляду на приписи чинного законодавства, відповідач не повинен нести обов`язок сплати за теплову енергію, що була поставлена на об`єкти, які знаходяться у володінні інших осіб та відомості щодо яких були зазначені у додатках до відзиву на позов, враховуючи обов`язок останніх щодо укладення договору з постачальником та виконання обов`язку щодо інформування позивача щодо зміни власника об`єктів постачання теплової енергії.

Крім того, скаржник вказав на наявність таких об`єктів, за якими демонтовано прилади опалення.

Відтак, відповідач визнав наявну у нього заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 619466,44 грн, у зв`язку з чим рішення суду в частині стягнення з нього 830155,76грн просив скасувати.

Поряд з цим, апелянт зазначив про порушення судом норм процесуального права, яке виразилося у неврахуванні відзиву відповідача на позовну заяву та доданих до нього письмових доказів. В той же час, норми Господарського процесуального кодексу України дозволяють з метою дотримання прав усіх учасників справи та дотримання принципу змагальності сторін, навіть під час перегляду справи в апеляційному суді, долучення та дослідження нових доказів, що не були подані до суду першої інстанції з тих чи інших причин. Натомість інформація та письмові докази, що містились у відзиві на позовну заяву, мали суттєве значення для розгляду цієї справи по суті та встановлення дійсних обставин справи стосовно чинних об`єктів споживання відповідача.

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач зазначив, що у додатку №1 до договору, укладеного одночасно із договором 23.10.2008, об`єкти, розташовані за адресами у м.Одесі: пр. Добровольського, 73А, вул. Ген. Бочарова, 47, вул. Д.Ойстраха (Затонського) 47, зазначені не були. Це було пов`язано із тим, що на час укладення договору з постачання теплової енергії неможливо визначити всі його кількісні параметри. Проте в подальшому, сторони внесли відповідні зміни у договір щодо переліку об`єктів нерухомості споживача. Так, у додатку №1 до додаткової угоди від 01.11.2016 були зазначені об`єкти за адресами: пр.Добровольського, 73А, вул. Ген. Бочарова, 47, вул. Затонського, 47. Таким чином, у спірний період з листопада 2018 року по липень 2023 року всі ці об`єкти були наявні в договорі.

На переконання позивача, якби навіть вказаний додаток від 01.11.2016 до договору був відсутній, це не звільнило б відповідача від обов`язку оплати всього фактичного обсягу отриманої теплової енергії, адже відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання», пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, розділу 1 укладеного між сторонами договору, відповідач, як споживач, зобов`язаний оплачувати фактично одержану теплову енергію. При цьому об`єм фактично одержаної теплової енергії, здійснення фактичного теплопостачання у об`єкти нерухомості за адресами: пр. Добровольського, 73А, вул. Ген. Бочарова, 47, вул. Д.Ойстраха (Затонського) 47, апелянт не заперечує.

Щодо тверджень скаржника про передання іншим особам чи відключення від теплопостачання, невикористання відповідачем десяти об`єктів у м. Одесі, позивач зазначив, що в укладеному між сторонами договорі визначений виключний перелік підстав припинення дії договору (пункт 10.2.), у тому числі внаслідок відмови споживача від послуг теплопостачання (пункт 10.5). В жодному з них немає одностороннього припинення дії договору внаслідок демонтажу системи опалення (незаконного), передачі в управління, невикористання, опечатування об`єктів і тому подібного.

Також позивач наголосив на тому, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідачем заявлялась вимога про внесення змін до договору. Договір (у тому числі, додатки до договору з переліком об`єктів споживача) наразі є чинним, і саме на підставі цього договору здійснюється постачання теплової енергії до об`єктів відповідача.

Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права позивач зазначив, що суд розглянув справу за наявними, вчасно поданими матеріалами та доказами, тоді як відповідач не навів жодної поважної причини для пропуску встановленого строку для подання відзиву на позов разом із доданими до нього доказами.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 18.01.2024 за вх.№210/24.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/3469/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 23.01.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Північний» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі №916/3469/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/3469/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

29.01.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Північний» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі №916/3469/23 залишено без руху.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Північний» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі №916/3469/23. Встановлено позивачу строк до 06.03.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

04.03.2024 від Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеса» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№210/24/Д2 від 04.03.2024).

Будь-які інші заяви чи клопотання з процесуальних питань до суду апеляційної інстанції не надходили.

Ухвалою апеляційного суду від 19.03.2024 розгляд справи №916/3469/23 призначено на 16.04.2024 об 11:00 год.

16.04.2024 від апелянта надійшло клопотання (вх.№210/24/Д3 від 16.04.2024) про розгляд справи за відсутності його представника.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника апелянта.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

23.10.2008 між постачальником послуг - Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеса» (надалі теплопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «Північний» Суворовського району (надалі споживач) укладено договір №1324 на постачання теплової енергії (надалі договір).

У розділі 1 договору визначено його предмет, відповідно до якого за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

За даним договором споживач зобов`язується: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором (підпункт 3.2.2. пункту 3.2. договору); повідомляти теплопостачальну організацію про всі об`єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж споживача (підпункт 3.2.3. пункту 3.2. договору); письмово сповіщати теплопостачальну організацію про зміну користувачів приміщень та теплових мереж споживача (субспоживачів) не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій (підпункт 3.2.5. пункту 3.2. договору);

До обов`язків теплопостачальної організації належать: забезпечення постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно із додатком 1 (підпункт 4.2.1. пункту 4.2. договору); повідомлення споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів або про обмеження постачання тепла (підпункт 4.2.3. пункту 4.2. договору).

Згідно із пунктом 5.1. договору облік споживання теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання визначається розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.3. договору).

Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період (пункт 6.4. договору).

За змістом пункту 6.6. договору кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця, наступного за розрахунковим.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2008 (пункт 10.1. договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 10.4. договору).

Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення господарським судом; ліквідації будь-якої із сторін (пункт 10.2. договору).

При припиненні дії договору, пов`язаного з відмовою споживача від послуг теплопостачання, споживач зобов`язаний своїми силами провести відключення своїх теплових мереж від мереж теплопостачальної організації на межі балансової належності та викликати представника теплопостачальної організації для складення відповідного акту (пункт 10.5. договору).

Додатком 1 до договору визначено перелік об`єктів постачання теплової енергії.

За період з листопада 2018 року по липень 2023 року позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури №1324 за постачання теплової енергії, із зазначенням у кожному рахунку найменування та адреси об`єкта постачання, кількості спожитої теплової енергії, тарифу та нарахованої заборгованості за кожен місяць.

Матеріали справи містять лист Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеса» від 01.08.2023 №13.01-04-384, яким останнє повторно направляло Комунальному підприємству «Житлово-комунальний сервіс «Північний» рахунки-фактури №1324 за постачання теплової енергії у період з листопада 2018 року по липень 2023 року згідно договору №1324 від 23.10.2008, а також претензію від 01.08.2023 №02.01-22-106 про сплату заборгованості у сумі 1449662,20 грн разом із підписаним з боку позивача актом звіряння розрахунків. На підтвердження направлення та отримання зазначених документів позивачем надано квитанцію АТ «Укрпошта» від 01.08.2023 та рекомендоване повідомлення про вручення 04.08.2023 відповідачу поштового відправлення.

Звертаючись із даним позовом до господарського суду, позивач вказував, що на виконання договірних зобов?язань Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеса» відпускало теплову енергію відповідачу, проте, в порушення своїх обов?язків, визначених у пунктах 3.2.2., 6.3., 6.4., 6.6 договору, відповідач за спожиту теплову енергію не сплачував в повному обсязі, внаслідок чого у період з листопада 2018 року по липень 2023 року у нього виникла заборгованість в розмірі 1449622,20 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права

Колегія суддів зазначає, що змагальність сторін є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України), зміст якої розкривають положення статті 13 цього Кодексу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя та четверта статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За змістом частин першої та третьої статті 165 Господарського процесуального кодексу України заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві, який повинен містити, зокрема заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Відповідно до приписів частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами статті 178 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Апеляційний суд зауважує, що відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю треба розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Поряд з цим, згідно із частиною першою, другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2023 відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 25.09.2023.

Цією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду подати відзив на позовну заяву, оформлений відповідно до вимог статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, ухвала Господарського суду Миколаївської області про відкриття провадження у даній справі від 28.08.2023 була надіслана на адресу реєстрації відповідача та отримана останнім 04.09.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.147), а тому мав подати відзив на позовну заяву до 19.09.2023.

Відповідач з клопотанням про продовження строку на надання відзиву на позов до суду першої інстанції не звертався, натомість 28.11.2023, навіть вже після закриття ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті, на електронну пошту суду подав клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву разом з відзивом на позовну заяву.

При цьому клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву викладено у прохальній частині відзиву, але жодних причин неподання вказаного процесуального документу Комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «Північний» не наведено.

Суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, відмовив у його задоволенні, а відзив на позовну заяву не прийняв з огляду на порушення строків, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, оскільки відповідач з 04.09.2023 був обізнаний про факт відкриття провадження у справі, мав об`єктивну можливість у межах розумних строків подати до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, проте подав відзив зі спливом тривалого часу, при цьому не навівши жодних обставин, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення відповідача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії.

За умовами статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За наведених обставин, судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано не прийнято до уваги відзив на позовну заяву та розглянуто справу за наявними у ній доказами, поданими позивачем разом із позовною заявою, а доводи апелянта не спростовують правильності процесуальних дій суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права.

Щодо суті спору

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що підставою виникнення зобов`язання відповідача з оплати теплової енергії є договір на постачання теплової енергії №1324 від 23.10.2008 на об?єкти споживача відповідно додатку №1 до договору.

Цей договір наразі не є розірваним, він є пролонгованим і чинним, отже, обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Закон України «Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

У статті 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено такі терміни, що вживаються у цьому Законі:

споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно із частиною четвертою статті 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до частини шостої статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

За змістом пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та приписів чинного законодавства, відповідач зобов`язаний був оплатити вартість поставленої теплової енергії за період з листопада 2018 року по липень 2023 року, чого ним виконано не було, що призвело до порушення останнім виконання договірних зобов`язань.

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 1449622,20грн відповідачем суду не надано.

Колегія суддів наголошує на тому, що у частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Апеляційний суд, переглядаючи справу за наявними у ній доказами, поданими у встановленому процесуальним законом порядку, дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 1449622,20 грн за укладеним між сторонами договором на постачання теплової енергії №1324 від 23.10.2008.

Доводам скаржника, з посиланням на долучені до відзиву на позовну заяву докази, апеляційний суд оцінку не надає, оскільки такі докази були подані з порушенням порядку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про задоволення позову, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Північний» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 у справі №916/3469/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.04.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран