Постанова

від 16.04.2024 по справі 910/12401/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. Справа№ 910/12401/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Медсервіс-партнер»

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023

у справі № 910/12401/23 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс»

до Приватного підприємства «Медсервіс-партнер»

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (далі - позивач; КП «Житло-Сервіс»; Управитель) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Медсервіс-партнер» (надалі - відповідач; ПП «Медсервіс-партнер»; апелянт) про стягнення боргу за період з березня 2020 року по травень 2023 року в сумі 188 117,15 грн, з яких: 149 008,08 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані відповідачу як власнику нежитлових приміщень № 81 та № 82 по вул. Котельникова, 35 у м. Києві, 32 378,14 грн інфляційних втрат та 6 730,93 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у ПП «Медсервіс-партнер» заборгованості перед Управителем у загальному розмірі 149 008,08 грн станом на 31.05.2023, у зв`язку із неналежним виконанням останнім зобов`язань з оплати житлово-комунальних послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/12401/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства «Медсервіс-партнер» на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» 149 008 грн 08 коп заборгованості, 32 378 грн 14 коп інфляційних втрат, 6 730 грн 93 коп 3% річних, 2 684 грн судового збору та 2 500 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу послуг за договором, як співвласнику майна, у визначений період на загальну суму 149 008,08 грн, при чому відповідач факт надання зазначених послуг, їх вартість та якість не спростував. Доказів зворотного сторонами до матеріалів справи не надано. Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, встановлено їх правильність та арифметичну вірність.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП «Медсервіс-партнер» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/12401/23 та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що викладені у рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи. Також судом було допущено порушення та неправильне застосування норм матеріального права.

Заперечення відповідача ґрунтуються на: 1) відсутності у відповідача починаючи з 22.07.2021 права власності на нерухоме майно, вартість послуги управління яким пред`явлена до стягнення; 2) відсутності правових підстав для стягнення заборгованості (не надано рішення зборів співвласників на підтвердження наявності повноважень на укладення договору; офісні приміщення № 81-82, розташовані у будинку по вулиці М. Котельникова, 35 є відокремленими приміщеннями, отже їх використання не пов`язане із використанням приміщень загального користування, внаслідок чого відсутні підстави стягувати грошові кошти за послугу, яку відповідач не отримав).

Окрім того, апелянтом подано клопотання про долучення до матеріалів справи: копій договорів купівлі-продажу нерухомого майна, копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копії листа від 24.10.2023 № 110/306-1361. В обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції апелянт вказав, що копія ухвали про відкриття провадження у цій справі направлялась рекомендованим листом за № 0105494655736. Однак з невідомих причин кореспонденція не була вручена відповідачу. Як наслідок, ПП «Медсервіс-партнер» не було відомо про існування справи № 910/12401/23, що унеможливило подання відповідних доказів до суду першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2023 апеляційна скарга ПП «Медсервіс-партнер» у справі № 910/12401/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ПП «Медсервіс-партнер» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 відкладено до надходження матеріалів справи № 910/12401/23 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12401/23.

11.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 25.12.2023 надійшли матеріали справи 910/12401/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/12401/23 задоволено клопотання ПП «Медсервіс-партнер» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/12401/23; поновлено ПП «Медсервіс-партнер» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/12401/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Медсервіс-партнер» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/12401/23; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/12401/23; справу № 910/12401/23 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання, а також висловити доводи та міркування з приводу заявленого клопотання про долучення до матеріалів справи: копій договорів купівлі-продажу нерухомого майна, копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копії листа віл 24.10.2023 № 110/306-1361, протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Сторони належним чином були повідомлені про розгляд апеляційної скарги ПП «Медсервіс-партнер» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/12401/23, що підтверджується довідками про доставку електронних документів.

31.01.2024 на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідач не повідомляв Управителя про зміну власника нерухомого майна, що суперечить п. 2.2.9 Договору та п. 11 ч. 2. ст. 11 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Також, позивач наголошує на вчиненні відповідачем активної дії - проведення 04.06.2021 платежу в розмірі 10 000,00 грн, що є свідченням часткового визнання заборгованості за надані послуги.

Окрім того, відзив на апеляційну скаргу містить клопотання про прийняття нових доказів, а саме: копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію протоколу зборів співвласників від 30.01.2020, копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, роздруківку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач вказує, що оскільки відзив на позовну заяву у суді першої інстанції відповідач не подавав, а на відсутність нібито повноважень у відповідних осіб щодо укладення договору № 148-20 від 01.03.2020, а також на відсутність у ПП «Медсервіс-партнер» обов`язку з оплати комунальних послуг у зв`язку із зміною власника на нежитлові приміщення відповідач почав посилатися лише у поданій апеляційній скарзі, то відповідні докази не були подані позивачем до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Тому ці докази мають бути прийняті апеляційним судом.

Зміст відповіді на відзив на апеляційну скаргу, отриманої апеляційним судом 13.02.2024, свідчить про: взаємовиключність відсутності у власності відповідача нерухомого майна та нарахування із подальшим пред`явленням до стягнення заборгованості за надання комунальних послуг; наявність між сторонами спору щодо іншого діючого договору; невизнання проведення платежу в розмірі 10 000,00 грн за договором № 148-20 від 01.03.2020. Відповідь на відзив на апеляційну скаргу також містить клопотання про долучення до матеріалів справи копій: договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.10.2013 № 608-13, рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/8228/20 та картки рахунку 361 із контрагентом Житло-Сервіс, замовлення: Договір 608-13.

21.02.2024 на адресу апеляційного суду надійшла заява ПП «Медсервіс-партнер» про поновлення процесуального строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи копії висновку експерта, складеного за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 16.02.2024 № 1/02-23.

Статтею 80 ГПК України врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи.

Так, згідно ч.ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.ч. 1-3 ст. 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Зважаючи на наведені процесуальні приписи, враховуючи достатні обґрунтування ПП «Медсервіс-партнер» та КП «Житло-Сервіс» щодо неможливості, з причин, що об`єктивно не залежали від останніх, подання до суду першої інстанції: договорів купівлі-продажу нерухомого майна; витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; листа від 24.10.2023 № 110/306-1361; договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.10.2013 № 608-13; рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/8228/20; картки рахунку 361 із контрагентом КП «Житло-Сервіс», замовлення: Договір 608-13, суд апеляційної інстанції визнає поважними причини пропуску строку для подання сторонами нових доказів, та поновлює останнім пропущений процесуальний строк, а відтак подані позивачем та відповідачем зазначені докази приймаються до уваги.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для прийняття копії висновку експерта, складеного за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 16.02.2024 № 1/02-23, позаяк звернення директора ПП «Медсервіс-партнер» Бондарчука Д.В. до судового експерта Свериди О.М. з проханням проведення будівельно-технічної експертизи відбулося 21.12.2023, а висновок будівельно-технічної експертизи датується 16.02.2024, тобто станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції такого доказу не існувало.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2020 між КП «Житло-Сервіс» (Управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку - уповноваженими особами співвласників житлових та нежитлових приміщень будинку, які діють на підставі рішення зборів співвласників від 30.01.2020, за адресою: м. Київ, вул. Котельникова, 35, у Святошинському районі м. Києва укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 148-20 (надалі - Договір), відповідно до якого Управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: вул. Котельника, 35, у Святошинському районі м. Києва (далі - будинок), а співвласники зобов`язуються оплачувати Управителю послугу з управління згідно до Додатку № 5 «Кошторис витрат на управління будинком», який є невід`ємною частиною даного договору та вимог чинного законодавства.

Позивач є комунальним підприємством, предметом діяльності якого, зокрема, є надання житлово-комунальних послуг.

Своєю чергою, відповідач є власником нежитлових приміщень № 81, № 82 по вул. Котельникова, 35, у м. Києві.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. Договору список співвласників і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності, станом на дату укладення договору, зазначаються у додатку № 1 «Список співвласників і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності» до договору, що є невід`ємною його частиною (об`єкти власності відповідача містяться в списку під №№ 79, 80). Послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб співвласників будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та території, що прибирається, відповідно до додатку 7 «Межі території навколо будинку, що підлягають прибиранню».

Таким чином, на підставі договору КП «Житло-Сервіс» визначено Управителем багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Котельникова, 35, у Святошинському районі м. Києва, у зв`язку із чим відповідачу, як співвласнику, надаються послуги з належного утримання спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору вартість послуги з управління визначена у додатку № 5 «Кошторис витрат на управління будинком», що є невід`ємною його частиною. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за послуги з управління нараховується щомісячно Управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до рахунку, наданого (надісланого) управителем.

Згідно з додатком № 5 «Кошторис витрат на управління будинком» ціна послуг складає 7,59 грн за кв.м. з ПДВ.

Враховуючи загальний розмір площі двох нежитлових приміщень відповідача - 502,70 кв.м., вартість послуг за договором з березня 2020 року складала 3 815,50 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3.3.3. Договору про надання послуги, у випадку, якщо новий кошторис не погоджено, продовжує діяти раніше погоджений кошторис витрат, за виключенням коли у разі зміни або прийняття нових законодавчих та інших нормативно-правових актів України, які вливають на розмір ціни по цьому договору, Управитель має право змінювати вартість послуг за цим договором без погодження співвласників та складання додаткової угоди: у разі зміни або введення нових податків та обов`язкових платежів, мінімальної заробітної плати, вартості електроенергії та інших послуг, при цьому кількісні показники таких робіт (послуг) залишаються без змін, відповідно до погодженого кошторису.

Наказом позивача від 31.08.2020 № 60 у зв`язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати з 01.09.2020 введено в дію нові кошториси витрат з управління багатоквартирними будинками, зокрема, для будинку № 35 по вул. Котельникова у м. Києві - в розмірі 7,97 грн. за кв.м. з ПДВ).

В подальшому, наказом позивача від 21.10.2021 № 72/1 з 01.12.2021 введено в дію нові кошториси витрат з управління багатоквартирними будинками, зокрема, для будинку № 35 по вул. Котельникова у м. Києві у розмірі 8,37 грн за кв.м. з ПДВ.

У зв`язку із цим, відповідачу у травні 2022 року було здійснено донарахування за грудень 2021 року, січень - квітень 2022 року.

Наказом позивача від 28.09.2022 № 33 з 01.10.2022 введено в дію нові кошториси витрат з управління багатоквартирними будинками, зокрема, для будинку № 35 по вул. Котельникова у м. Києві у розмірі 8,51 грн. за кв.м. з ПДВ.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до приписів ч. 2 цієї статті положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Згідно із ч. 3 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін. Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Відтак, відповідач, на думку колегії суддів, мав проявити розумну обачність шляхом періодичного отримання від КП «Житло-Сервіс» відповідних рішень останнього, що можуть вплинути на його права та інтереси. А в разі незгоди з ними, - оскаржити їх.

В площині наведеного, з огляду на обов`язок ПП «Медсервіс-партнер» оплачувати Управителеві надані послуги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ПП «Медсервіс-партнер» заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 149 008,08 грн за договором від 01.03.2020 № 148-20, укладеним із позивачем, з огляду на що така заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 32 378,14 грн інфляційних втрат та 6 730,93 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки розрахунки позивача є арифметично вірними.

Надаючи оцінку твердженням відповідача щодо відсутності у ПП «Медсервіс-партнер» починаючи з 22.07.2021 права власності на нерухоме майно, колегія суддів встановила наступне.

Станом на дату укладання договору від 01.03.2020 № 148-20 відповідач був власником нежитлових приміщень № 81, № 82 по вул. Котельникова, 35, у м. Києві, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нежилі приміщення № 81,82.

В подальшому, названі приміщення були реалізовані відповідачем на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Водночас, в порушення п. 2.2.9 Договору відповідач не поінформував Управителя про зміну власника нежитлових приміщень.

Також про відповідну зміну, позивач не був поінформований і новими власниками, що суперечить п. 7.2.1 Договору, згідно із яким новий співвласник повинен поінформувати Управителя про відповідну зміну у письмовому вигляді протягом семи днів з дня, наступного за днем набуття права власності на нежитлове приміщення.

Також колегія суддів зазначає, що договір № 148-20 від 01.03.2020 в спірному періоді був чинний, обов`язки, встановлені ним, підлягали виконанню сторонами, в тому числі, але не виключно, оплачувати Управителеві надані послуги, який встановлений п. 2.2.3 Договору.

Щодо долучених до відповіді на відзив на апеляційну скаргу письмових доказів, а саме договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.10.2013 № 608-13 та картки рахунку 361 із контрагентом КП «Житло-Сервіс»: замовлення Договір 608-13, колегія суддів відхиляє такі докази, як неналежні, оскільки ними не спростовується наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 149 008,08 грн за Договором.

В частині посилань апелянта на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 у справі № 910/8228/20, колегія суддів зазначає таке.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Водночас, в силу ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

У справі № 910/8228/20 судом надавалась правова оцінка в рамках договірних відносин між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» та Приватним підприємства «Медсервіс-партнер» за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.10.2013 № 608-13.

Натомість, у даній справі заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 149 008,08 грн виникла у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку оплачувати Управителеві надані послуги за договором від 01.03.2020 № 148-20.

Тому, враховуючи приписи ч. 7 ст. 75 ГПК України колегією суддів відхиляються доводи апелянта щодо обов`язковості застосування при вирішенні даного спору ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 5 статті 36 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що викладені у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи, допущено порушення та неправильне застосування норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справах «Серявін та інші проти України» та «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/12401/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Також колегія суддів вказує, що в апеляційній скарзі апелянтом не наводиться заперечень щодо непогодження з стягнутими місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача 2 500 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, тому колегією суддів це питання не досліджувалось.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Медсервіс-партнер» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/12401/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/12401/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне підприємство «Медсервіс-партнер».

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/12401/23.

5. Справу № 910/12401/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак