Постанова

від 11.03.2024 по справі 910/14591/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"11" березня 2024 р. Справа№ 910/14591/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 11.03.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023

у справі №910/14591/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 2 292 697,59 грн

за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс»

про визнання недійсним договору факторингу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі по тексту - відповідач, правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») 1 520 160,40 грн основного боргу, 122 820,63 грн 3% річних та 649 716,55 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки товарів №291(3)20УК від 14.07.2020, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут хіміко-технологічних проблем» (далі по тексту - Договір поставки), в частині оплати за поставлений згідно видаткової накладної від 04.09.2020 №РН-0000004 товар. Право вимоги за вказаним зобов`язанням Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут хіміко-технологічних проблем» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал» на підставі Договору факторингу №36-Ф від 31.07.2023 (дала по тексту - Договір факторингу) за актом приймання-передачі Документації, яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інцест плюс» згідно рішення загальних зборів від 02.08.2023, оформленого протоколом №156. На суму основного боргу позивач нарахував відповідачу 122 820,63 грн 3% річних та 649 716,55 грн інфляційних втрат на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції, на стадії підготовчого засідання, Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі по тексту - позивачем за зустрічним позовом, правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» (далі по тексту - відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним Договору факторингу №36-Ф від 31.07.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут хіміко-технологічних проблем» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал» та всіх додатків до нього.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані відсутністю згоди боржника на зміну кредитора у зобов`язанні, що є підставою для визнання Договору факторингу недійсним на підставі частини 1 статті 203 ЦК України, оскільки суперечить вимогам частини 1 статті 516 ЦК України. Також позивач за зустрічним позовом, посилаючись на положення статті 350 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), зазначає, що фактором має бути лише банк. Крім того, права кредитора не можуть бути передані іншій особі в зобов`язаннях, в яких це обумовлено характером самого зобов`язання (його цільовим використанням, нормативним регулюванням) та особою кредитора.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.10.2023 зустрічну позовну заяву ДП «НАЕК «Енергоатом» до ТОВ «ФК «Оболонь інвест плюс» про визнання недійсним договору факторингу, прийняв до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «ФК «Оболонь інвест плюс» до ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення 2 292 697,59 грн; зустрічні позовні вимоги ДП «НАЕК «Енергоатом» до ТОВ «ФК «Оболонь інвест плюс» про визнання недійсним договору факторингу об`єднав в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/14591/23.

Господарський суд міста Києва рішенням від 12.12.2023 у справі №910/14591/23 первісний позов задовольнив; стягнув з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом суму основної заборгованості у розмірі 1 520 160,40 грн, 3% річних у розмірі 122 820,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 649 716,55 грн та судовий збір у розмірі 27 512,37 грн; у задоволенні зустрічного позову відмовив.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову у повному обсязі та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14591/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та задовольнити зустрічний позов.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач за первісним позовом посилається на те, що за умовами Договору поставки постачальник був зобов`язаний зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - ЄРПН), проте таке зобов`язання ним не було виконане, реєстрація податкової накладної зупинена та у даній час значиться заблокованою, а тому відповідач за первісним позовом правомірно притримав сплату грошових коштів відповідно до статті 594 ЦК України.

Щодо вимог по зустрічному позову, то доводи апелянта є аналогічними із його доводами, викладеними у зустрічному позові.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14591/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Сітайло Л.Г., Яковлєв М.Л.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.01.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14591/23; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14591/23.

Матеріали справи №910/14591/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 11.01.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.01.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14591/23 залишив без руху.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 31.01.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14591/23; заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про залучення правонаступника задовольнив; замінив Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на правонаступника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14591/23; розгляд апеляційної скарги призначив на 11.03.2024 о 11 год. 15 хв.

Позивач за первісним позовом згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом, посилаючись на наявність підстав для притягнення відповідача за первісним позовом та його представника до відповідальності за зловживання процесуальними правами відповідно до положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).

Позивач за первісним позовом зазначає, що доводи відповідача за первісним позовом про обґрунтоване притримання оплати не відповідає обставинам справи, оскільки за умовами Договору поставки притримання оплати можливе лише на частину вартості товару у розмірі суми ПДВ, оплата якої здійснюється після отримання покупцем від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у ЄРПН, тоді як позивач за первісним позовом вимогу про стягнення суми ПДВ у розмірі 304 032,08 грн не заявляв. При цьому зупинення реєстрації податкових накладних не може ставити під сумнів поставку, оскільки питання оподаткування є похідним від господарської операції.

Щодо тверджень апелянта про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, то чинним законодавством України не передбачене право суду зменшити нарахування за частиною 2 статті 625 ЦК України на підставі статті 233 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) та частини 3 статті 551 ЦК України, оскільки такі нарахування входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора. Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 не заслуговують на увагу, оскільки справи не є подібними.

Стосовно тверджень відповідача по первісному позову (позивача за зустрічним позовом) про наявність підстав для задоволення зустрічного позову, то, за приписами статті 516 ЦК України у разі заміни кредитора не потрібна згода боржника. За договором факторингу (статті 1077-1080 ЦК України) фактором може бути банк та інша фінансова установа. Згідно Свідоцтва Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про реєстрацію фінансової установи ФК №656 від 17.11.2015, виданого на підставі рішення Комісії від 17.11.2015 №2781 та Свідоцтва Національного банку України ВК №В0000148 від 29.01.2015 позивач за первісним позовом діє як фінансова установа.

Крім того, зобов`язання, які виникли за Договором поставки, укладеним за наслідками публічних закупівель, не є нерозривно пов`язаними з особою кредитора, оскільки Договір факторингу не спрямований на зміну постачальника після фактичного виконання поставки та прийняття товару покупцем, як зобов`язаної сторони за Договором поставки, та зміну будь-яких істотних умов такого договору, що суперечить цілі та меті Закону України «Про публічні закупівлі».

Також позивач за первісним позовом звернув увагу суду апеляційної інстанції на штучний характер зустрічного позову, оскільки відповідачами у справі про визнання недійсним правочину мають бути залучені сторони такого правочину, тоді як позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) не зазначив в якості відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут хіміко- технологічних проблем».

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 11.03.2024 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14591/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та задовольнити зустрічний позов.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 11.03.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та просив залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14591/23.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

14.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут хіміко- технологічних проблем» (далі - Постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - Покупець) у результаті проведення процедури закупівлі в електронній системі закупівель Прозоро (ІІА-2020-04-16-002128-с) укладено Договір поставки товарів (зареєстровано Покупцем за № 53-121-01-20-09600 від 31.07.2020, за умовами пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти і сплатити товари, а саме: засіб синтетичний мийний порошкоподібний «Орхідея» у кількості 2055 кг, засіб для дезактивації рук порошкоподібний марки «ЩИТ-Р» у кількості 612 кг, засіб дезактивуючий марки «ЩИТ-К» у кількості 587 кг, засіб дезактивуючий марки «ЩИТ-П» у кількості 1159 кг, засіб дезактивуючий марки «ЩИТ-В» у кількості 2359 кг (далі - Товар або Засоби дезактивації), загальною ціною 1 824 192,48 грн, у тому числі ПДВ 304 032,80 грн (т.1 а.с. 13-15).

Додатковою угодою №1 від 20.07.2020 до Договору поставки (т.1 а.с. 16) Сторони погодили, що Товар має бути поставлений у серпні-жовтні 2020 року.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2 Договору поставки ціна договору складає 1 520 160,40 грн, крім того ПДВ 20% - 304 032,08 грн, а разом - 1 824 192,48 грн. Розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 120-ти календарних днів з моменту його поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах: DDP - м. Енергодар. Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП «Складська господарство», вул. Промислова, 133, (склад), м. Енергодар, Запорізька область (пункт 4.1 Договору поставки).

Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: видаткова накладна - 3 примірника, сертифікат якості, або сертифікат відповідності, або паспорт підприємства-виробника; рахунок-фактура; висновок санітарно-епідеміологічної експертизи (пункт 4.3 Договору).

Відповідно до пункту 4.4 Договору Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Також Постачальник зобов`язаний надати Покупцю податкову накладну в електронній формі, у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, на електронну адресу Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

За умовами пункту 11.6 Договору всі права і обов`язки за даним договором можуть бути передані третім особам тільки з письмовою згодою сторін.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з моменту підписання (пункт 12.1 Договору).

04.09.2020 Постачальник поставив, а Покупець отримав без зауважень засоби дезактивації у місці призначення - вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП «Складська господарство», вул. Промислова, 133, (склад), м. Енергодар, Запорізька обл.), що підтверджено видатковою накладною від 04.09.2020 № 0000004 (т.1 а.с. 17).

Відповідно до частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Факт отримання товару відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) не заперечується.

Водночас податкова накладна з ПДВ на суму 304 032,08 грн щодо постачання товарів за Договором, згідно з видатковою накладною 04.09.2020 № РН-0000004, не була надана Покупцю, оскільки її реєстрація у Єдиному реєстрі податкових, накладних була зупинена, а у даний час значиться заблокованою.

Листом від 16.02.2022 № 07-105/3976 (т.1 а.с. 18) заступник генерального директора із забезпечення виробництва ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» Володимир Маткін підтвердив факт виконання Договору поставки зі сторони ТОВ «Інститут хіміко-технологічних проблем» з поставки товарів на суму 1 824 192,48 грн згідно з видатковою накладною № РН-0000004 від 04.09.2020. При цьому зауважив, що відповідно до інформації, отриманої з електронного кабінету платника податків, станом на 11.01.2022 податкова накладна заблокована державною податковою службою відповідно до норм ПКУ. Повідомив, що Покупцем отримано інформацію з електронного кабінету платника податків про блокування державною податковою службою станом на 11.01.2022 податкової накладної з ПДВ на суму 304032,08 грн щодо постачання товарів за Договором, згідно з видатковою накладною 04.09.2020 № 0000004. Наголосив, що згідно умов договору ТОВ «Інститут хіміко-технологічних проблем» зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати їй ЄРПН з дотриманням вимог чинного законодавства, що дозволить мінімізувати вплив положень Постанови КМУ від 11.12.2019 №1 165 на відносини Сторін та унеможливить втрату Покупцем права на податковий кредит по операціям придбання товарів. Просив надати письмово інформацію про проведену роботу щодо розблокування податкової накладної.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут хіміко-технологічних проблем» звернулося до відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) із претензією від 25.10.2022 № 3/291 (3)20УК (т.1 а.с. 20), яке отримане останнім 31.10.2022 згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 21), в якій останній зазначав, що станом на 25.10.2022 заборгованість складає 1 824 192,48 грн, у т.ч. ПДВ, та просив забезпечити оплату поставленої продукції у найкоротші терміни.

Доказів оплати вартості товару згідно Договору поставки, як і реагування на претензією від 25.10.2022 № 3/291 (3)20УК, матеріали даної справи не містять.

31.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут хіміко-технологічних проблем» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал» (Фактор) укладено Договір факторингу (т.1 а.с. 22-23), за умовами пункту 1 якого Фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов`язався відступити Факторові свої права грошової вимоги за Договором поставки товару № 291(3)20УК від 14.07.2020 до боржника ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» та Додатковою угодою № 1 від 20.07.2020 до нього (процедура закупівлі в електронній системі закупівель № UА-2020-04-16-002128-е). Заборгованість за Основним договором підтверджена видатковою накладною № РН-0000004 від 04.09.2020 на суму 1 824 192,48 грн, в т.ч. ПДВ у розмірі 304 032,08 грн.

Відповідно до пункту 1.2. Договору факторингу права грошової вимоги вважаються відступленими Фактору у момент набрання цим Договором чинності. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається. Після переходу прав вимоги до Фактора останній стає кредитором по відношенню до Боржника та набуває відповідні права вимоги за основним та акцесорними зобов`язаннями, а також зобов`язаннями у зв`язку з їх невиконанням та неналежним виконанням. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку Фактора або Клієнта або підписання будь-яких документів.

Відповідно до пункту 3.2 Договору факторингу фактор зобов`язаний передати в розпорядження Клієнту грошові кошти в розмірі 550 000,00 грн без ПДВ шляхом перерахування на рахунок НОМЕР_1 в ПАТ «Креді Агріколь Банк» до 04.09.2023.

Платіжною інструкцією №4625 від 24.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал» сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут хіміко-технологічних проблем» 550 000,00 грн за Договором факторингу (т.1 а.с. 24).

Клієнт повідомляє, а фактор повною мірою усвідомлює, що на момент укладення цього договору податкова накладна з податку на додану вартість за поставкою, згідно з Основним договором, значиться заблокованою в особистому кабінеті платника податків (Клієнта) у Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 3.3 Договору факторингу).

31.07.2023 за актом приймання-передачі Документації до Договору факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут хіміко-технологічних проблем» передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал» прийняло наступну документацію: Договір поставки товару №291(3)20УК від 14.07.2020 між ТОВ «Інститут хіміко-технологічних проблем» та ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», з усіма додатками та додатковими угодами та змінами до нього; видаткову накладну № РН-0000004 від 04.09.2020, ділову переписку та документи проведеної претензійно-позовної роботи щодо виконання умов зазначеного договору поставки, у тому числі докази направлення та отримання відповідної кореспонденції (т.1 а.с. 25).

Актом приймання-передачі права вимоги від 31.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут хіміко-технологічних проблем» передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал» прийняв на виконання Договору Факторингу права вимоги в обсязі та на умовах, визначених Договором. Цим же актом Сторони підтвердили, що відступлення Прав Вимоги набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними цього Акту приймання-передачі, як передбачено Договором (т.1 а.с. 25 зворотній бік).

02.08.2023 Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал» прийнято рішення (протокол № 156) (т.1 а.с. 29) про зміну найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс», а 04.08.2023 до Єдиного державного реєстру фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань занесено відповідний запис (т.1 а.с. 30).

Повідомленням від 06.09.2023 № 36-ф/1 (т.1 а.с. 26) Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» було повідомлене про відступлення 31.07.2023 права грошової вимоги до нього за Договором поставки товару та Додатковою угодою № 1 від 20.07.2020 на користь нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс». Цим же листом до ДП НАЕК «Енергоатом» висунуто вимогу про невідкладне виконання грошового зобов`язання на користь Нового кредитора з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

08.09.2023 відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) отримав повідомлення позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) від 06.09.2023 № 36-ф/1, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та витягом про рух поштового відправлення №0417600184952 з сайту АТ «Укрпошта» (т.1 а.с. 26 зворотній бік - 28).

Матеріали справи містять заперечення ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС» на повідомлення про відступлення права вимоги №21-5937/28-вих від 02.10.2023 (т.1 а.с. 64), з підстав відсутності його згоди щодо заміни кредитора. .

Спір виник через наявну заборгованість відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) перед позивачем за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) за поставлений товар згідно Договору поставки, право вимоги за яким передано за Договором факторингу. Водночас відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) заперечує дійсність Договору факторингу, що і стало підставою для звернення до суду із зустрічним позовом.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У статті 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частини 1, 3 статті 179 ГК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 04.09.2020 Постачальник поставив, а Покупець отримав без зауважень засоби дезактивації у місці призначення - вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП «Складська господарство», вул. Промислова, 133, (склад), м. Енергодар, Запорізька обл.), що підтверджено видатковою накладною від 04.09.2020 № 0000004 (т.1 а.с. 17).

Ані у суді першої, ані у суді апеляційної інстанції відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) факт отримання товару не заперечувався.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2 Договору поставки ціна договору складає 1 520 160,40 грн, крім того ПДВ 20% - 304 032,08 грн, а разом - 1 824 192,48 грн. Розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 120-ти календарних днів з моменту його поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Згідно із пунктом 4.4 Договору Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Також Постачальник зобов`язаний надати Покупцю податкову накладну в електронній формі, у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, на електронну адресу Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua

Як встановлено судом першої інстанції, податкова накладна з ПДВ на суму 304 032,08 грн щодо постачання товарів за Договором, згідно з видатковою накладною 04.09.2020 № РН-0000004, не була надана Покупцю, оскільки її реєстрація у Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена, а у даний час значиться заблокованою.

Як визначено пунктом 3.2 Договору поставки оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Отже, як слушно зауважив позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН, зазначене не стосується вартості товару без ПДВ, а тому ним і не було заявлено до стягнення ПДВ 20% у розмірі 304 032,08 грн.

Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) вважає, що наявні підстави для визнання недійсним Договору факторингу та всіх додатків до нього з наступних підстав:

- відсутність згоди боржника на зміну кредитора у зобов`язанні;

- фактором має бути лише банк;

- права кредитора не можуть бути передані іншій особі в зобов`язаннях, в яких це обумовлено характером самого зобов`язання (його цільовим використанням, нормативним регулюванням) та особою кредитора.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1). Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним (пункт 2 частини 2 статті 16 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Главою 73 ЦК України врегульовано договір факторингу.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, фактором може бути як і банк, так і інша фінансова установа. Судом встановлено, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) згідно Свідоцтва Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про реєстрацію фінансової установи ФК №656 від 17.11.2015, виданого на підставі розпорядження Комісії від 17.11.2015 №2781 (т. 1а.с. 100) та Свідоцтва Національного банку України ВК №В0000148 від 29.01.2015 (т.1 а.с. 101) діє як фінансова установа.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З матеріалів даної справи вбачається, що повідомленням від 06.09.2023 № 36-ф/1 (т.1 а.с. 26) Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» було повідомлене про відступлення 31.07.2023 права грошової вимоги до нього за Договором поставки товару та Додатковою угодою № 1 від 20.07.2020 на користь нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс». Цим же листом до ДП НАЕК «Енергоатом» висунуто вимогу про невідкладне виконання грошового зобов`язання на користь Нового кредитора з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Крім того, зобов`язання, які виникли за Договором поставки не є нерозривно пов`язаними з особою кредитора, оскільки Договір факторингу не спрямований на зміну постачальника після фактичного виконання поставки та прийняття товару покупцем, як зобов`язаної сторони за Договором поставки, та зміну будь-яких істотних умов такого договору, що суперечило б цілі та меті Закону України «Про публічні закупівлі».

За таких обставин, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 наведеної норми).

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

За таких обставин, перевіривши правильність нарахування, здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 122 820,63 грн 3 % річних та 649 716,55 грн інфляційних втрат.

Доводи апелянта про наявність підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на підставі частити 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, з огляду на стратегічне значення підприємства в умовах воєнного стану в України та його фінансовий стан не заслуговують на увагу за огляду на таке.

За приписами статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафними санкціями у розумінні частини 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Тоді як сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій, а інфляційні нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Таким чином, нарахування передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України не підпадають під дію частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

Посилання апелянта на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 не заслуговують на увагу, оскільки справи не є релевантними.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги за первісним позовом та відмовив у задоволенні зустрічного позову.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14591/23 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача (за первісним позовом) задоволенню не підлягає.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача за первісним позовом).

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14591/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі №910/14591/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

4. Матеріали справи №910/14591/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 17.04.2024 після виходу головуючого судді Владимиренко С.В. з відпустки та лікарняного.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді М.Л. Яковлєв

Л.Г. Сітайло