Постанова

від 11.03.2024 по справі 910/14591/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2024 р. Справа№910/14591/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 11.03.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.01.2024

у справі №910/14591/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс»

до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 2 292 697,59 грн

за зустрічним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

до Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс»

про визнання недійсним договору факторингу

ВСТАНОВИВ:

За результатами розгляду справи №910/14591/23 Господарським судом міста Києва ухвалено рішення від 12.12.2023 у справі №910/14591/23, яким первісний позов задоволено; стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом суму основної заборгованості у розмірі 1 520 160,40 грн, 3% річних у розмірі 122 820,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 649 716,55 грн та судовий збір у розмірі 27 512,37 грн; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

18.12.2023 представником позивача (за первісним позовом) в системі «Електронний суд» було сформовано заяву про ухвалення додаткового рішення відповідно до якої представник зазначив, що сума судових витрат складає 10 % від ціни позову та становить 229 269,76 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.01.2024 у справі №910/14591/23 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення у справі №910/14591/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 2 292 697,59 грн та за зустрічним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» про визнання недійсним договору факторингу. Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Приймаючи вказане додаткове рішення суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом докази, дійшов висновку, що з урахуванням позиції викладеній у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2022 у справі №910/7765/20 заявлений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі з урахуванням предмету спору, складності відповідної роботи.

Суд першої інстанції встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума понесених витрат на оплату правової допомоги у розмірі 50 000, 00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - відповідач) звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.01.2024 у справі №910/14591/23 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн; ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу; залучити до участі у справі правонаступника заявника.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем не надано розрахунковий документ, що підтверджує факт здійснення господарської операції між юридичною особою та адвокатом.

Також апелянт зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів частини п`ятої статті 129 ГПК України, не є співмірною зі складністю справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 22.01.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.01.2024 у справі №910/14591/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Сітайло Л.Г., Яковлєв М.Л.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.01.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.01.2024 у справі №910/14591/23 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.02.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.01.2024 у справі №910/14591/23; розгляд апеляційної скарги призначив на 11.03.2024 о 11 год. 30 хв.

Позивачем за первісним позовом подано відзив на апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом, в обґрунтування якого, зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішення дав відповіді щодо надмірності витрат на правову допомогу, застосував дискреційні повноваження та право на власний розсуд зменшити судові витрати позивача, застосувавши принципи справедливості, пропорційності та верховенством права, застосував критерії обґрунтованості, розумності, співмірності зі складністю справи, а також з приводу інших аргументів.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 11.03.2024 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.01.2024 у справі №910/14591/23 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 11.03.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та просив залишити без змін додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.01.2024 у справі №910/14591/23.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно із статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Натомість у частинах 5-7 цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Як встановлено судами першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом позивачем за первісним позовом вказано, що орієнтовні витрати за надання правової допомоги - 10% ціни позову, що складає 229 269, 76 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.04.2023 між Адвокатським об`єднанням «Пріус» (далі Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» (старе найменування, далі Замовник, Клієнт) (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс» - нове найменування) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 31 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Адвокатське об`єднання зобов`язується самостійно або шляхом залучення інших адвокатів, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", надавати замовнику правову допомогу за його запитом (надалі "Послуги"), а Замовник зобов`язується оплатити надані Послуги.

Пунктом 2.1 та 2.2 Договору сторони погодили, що Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Замовникові за його окремими усними чи письмовими запитами правову допомогу протягом строку дії цього Договору.

Адвокатське об`єднання може надати наступні види правової допомоги:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності;

- підготовка, складення та подання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

- надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

- представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами без обмеження повноважень;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

- інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

У відповідності до п. 4.1, 4.2 та 4.4 Договору, вартість послуг за надання правової допомоги за конкретними завданнями Клієнта, а також можливі уточнення порядку їх оплати, визначаються додатковими угодами до цього Договору, які є невід`ємними його частинами.

Плата за надання послуг за цим Договором, здійснюється Замовником в 5-ти денний строк з моменту направлення Адвокатським об`єднанням відповідного рахунку Замовнику в порядку та у спосіб, визначені цим Договором.

01.05.2023 між Адвокатським об`єднанням (далі - сторона 1) та адвокатом Вавдійчиком Богданом Павловичем (далі - сторона 2) укладено Договір про співпрацю.

У відповідності до п. 1.1. та 1.2 Договору про співпрацю, сторона-2 зобов`язується надавати правову допомогу від імені та за рахунок сторони-1 відповідно до вимог законодавства України.

Сторона-1 зобов`язується забезпечити стороні-2 необхідну матеріальну, організаційну та інформаційну підтримку при наданні правової допомоги, а також виконання всіх обов`язків, передбачених Законом У країни «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

12.09.2023 Адвокатське об`єднання та Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» уклали Додаткову угоду №4 за умовами п. 2.1 сторони погодили, що за надання правової (правничої) допомоги з супроводу господарської справи у суді першої інстанції, що включає усі види правової допомоги, визначені пунктом 2.2. Договору, визначається сторонами в розмірі 10 % ціни позову та складає 229 269,76 грн (двісті двадцять дев`ять тисяч двісті шістдесят дев`ять гривень 76 копійок) та підлягає сплаті Замовником па користь Адвокатського об`єднання в 5-ти денний строк з дня оголошення господарським судом першої інстанції рішення за позовною заявою або його отримання Замовником.

Також, 18.12.2023 об`єднанням виставлено позивачу рахунок на оплату правової допомоги за договором на суму 229 269, 76 грн.

На підтвердження виконання робіт (надання послуг) позивачем надано суду акт від 18.12.2023 приймання - передачі наданої правової допомоги за договором від №31 від 28.04.2023 про надання правової (правничої) допомоги та Додатковою угодою від 12.09.2023 №4 до нього на суму 229 269, 76 грн.

Згідно з пунктом 1 акта Адвокатське об`єднання надало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь інвест плюс» прийняло правову (правничу) допомогу по справі №910/14591/23 в провадженні Господарського суду міста Києва.

Клієнт не має до Адвокатського об`єднання будь-яких претензії щодо якості, своєчасності та повноти наданої правової (правничої) допомоги за Договором (пункт 5 акта).

У суді першої інстанції скаржником було подано заперечення на заяву про розподіл судових витрат, у якій останній просив відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, мотивуючи своє клопотання тим, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності, а також те, що позивачем не надано розрахункових документ, що посвідчує факт здійснення господарської операції між юридичною особою та адвокатом.

Відповідні доводи скаржник продублював також в апеляційній скарзі.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваної постанови.

Північний апеляційний господарський суд також враховує, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару (як у даному випадку) сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Суд першої інстанції не погодився, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені представником позивача (за первісним позовом) у розмірі 229 269,76 грн є співмірні до предмета спору, з урахуванням ціни позову та складністю справи та встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума понесених витрат на оплату правової допомоги у розмірі 50 000, 00 грн.

У суді апеляційної інстанції скаржник не довів, що задоволена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000, 00 грн не відповідає хоча б якомусь із таких принципів як обґрунтованість, реальність, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру.

Крім того, посилаючись на необхідність відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, скаржник не навів жодного обґрунтування, не зазначив жодних заперечень стосовно здійсненої судом оцінки наявних в матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат на надання правової допомоги у заявленому до стягнення розмірі.

Також суд апеляційної інстанції зазначає про те, що ненадання позивачем доказів фактичної сплати ним адвокату суми гонорару за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції не свідчить про те, що позивач не поніс цих витрат та не є підставою для відмови у їх розподілі, оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на надану професійну правничу допомогу адвоката у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керуючись, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для зміни чи скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 02.01.2024 у справі №910/14591/23.

У справі "Салов проти України" від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі "Hirvisaari v. Finland"). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі "Ruiz Torija v. Spain").

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції у даній постанові надано вичерпні відповіді на доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, із застосування норм матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.01.2024 у справі №910/14591/23 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача за первісним позовом задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що судовий збір за прийняття додаткового рішення не сплачується, то відповідно судовий збір згідно з приписами статті 129 ГПК України розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.01.2024 у справі №910/14591/23 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.01.2024 у справі №910/14591/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/14591/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 17.04.2024 після виходу головуючого судді Владимиренко С.В. з лікарняного.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді М.Л. Яковлєв

Л.Г. Сітайло