Постанова

від 18.04.2024 по справі 334/4249/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 18.04.2024 Справа № 334/4249/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/4249/23

Провадження №22-ц/807/481/24

Головуючий в 1-й інстанції Бредіхін Ю.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Гончар М.С., Подліянової Г.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Пругло Михайло Сергійович на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2023 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19 грудня 2022 року між сторонами укладено Угоду про нерозголошення конфіденційної інформації, відповідно до умов якої відповідач мав зберігати та не розголошувати конфіденційну та комерційну інформацію стосовно юридичних осіб, в яких позивач виступав власником та/або керівником на момент укладення такої угоди. До юридичних осіб, конфіденційна інформація та комерційна інформація яких підлягала захисту/збереженню відносилося ПП ВКФ «АКВА ВИТА» (код ЄДРПОУ 31075647), в якому позивач займав посаду генерального директора. Так, п. 4.1. Угоди передбачено, що відповідач зобов`язувався «у разі спроби сторонніх осіб отримати від Сторони-2 відомості про конфіденційну інформацію та комерційну таємницю Групи компаній негайно (протягом однієї години з моменту такого факту) повідомити Сторону-1 у будь-який можливий спосіб про дану обставину та не передавати третім особам і не розголошувати публічно без згоди Сторони-1 відомості, які складають конфіденційну інформацію та комерційну таємницю Групи компаній й у разі викриття ознак несанкціонованого доступу до інформації, що становить конфіденційну інформацію або комерційну таємницю. Сторона-2 зобов`язана невідкладно (протягом однієї години з моменту такого факту) повідомити про це Сторону-1». Натомість відповідачем 21.03.2023 року від імені сторонньої особи укладено договір дарування частки корпоративних прав, відповідно до якого 49 % статутного капіталу ПП ВКФ «АКВА ВИТА» подаровані ОСОБА_3 . Відповідач же, в свою чергу, жодним чином не попередив позивача про відомі йому дії щодо складення протоколів та укладення договорів відступлення частки статутного капіталу відносно ПП ВКФ «АКВА ВИТА», чим порушив п. 4.1. Угоди. У зв`язку із вчиненням відповідачем таких дій, позивач вважає, що йому нанесена моральна шкода, яку він оцінює у 90000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2023 року, у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми моральної шкоди відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням судупершої інстанції,ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієпредставник адвокат ПруглоМихайло Сергійович, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, судові витрати покласти на відповідача.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд не надав оцінки угоді про нерозголошення конфіденційної інформації, відсутність заперечень відповідача щодо факту неповідомлення позивача про проведення ним дій на користь сторонніх осіб, спричинення діями відповідача сімейних негараздів позивача.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 зазначає, що позивачем не доведені обставини, викладені ним у позові. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року це 302800,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. Х 100 = 302 800 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 грудня 2022 року між сторонами укладено Угоду про нерозголошення конфіденційної інформації, відповідно до умов якого відповідач мав зберігати та не розголошувати конфіденційну та комерційну інформацію стосовно юридичних осіб, в яких позивач виступав власником та/або керівником на момент укладення такої угоди.

У пункті 1.2 Угоди позивач та відповідач погодили, що розголошення комерційної таємниці та/або конфіденційної інформації - це ознайомлення без згоди Сторони-1 інших юридичних або фізичних осіб з відомостями, віднесеними ГРУПОЮ компаній до інформації, яка становить комерційну таємницю або конфіденційну інформацію, а також умисне створення умов, що сприяють ознайомленню з нею сторонніх осіб, здійснене Стороною-2, якій така інформація стала відома у зв`язку з її професійною/функціональною діяльністю, якщо це завдало чи може завдати значної шкоди Стороні-1.

В пункті 1.5 Угоди сторони визначили, що Група компаній - це сукупність юридичних осіб, в яких Сторона-1 є власником (учасником), та/або керівником, а саме: ТОВ «ІНТЕНД» код 31425939, ПП «ЛЬВІВСЬКА ФАРМКОМПАН1 Я» код 40353823, ПП ВКФ «АКВА ВИТА» код 31075647, ТОВ «ЗАПОРІЗЬКА ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ» код 38839196, ТОВ «АЗОВ-ФАРМА» код 23856057, ПП «АЗОВСЬКА ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ «ЗДРАВА» код 23289309, ТОВ «ФАРМА-ЛЮКС» код 20495481, ПП «МАКСФОРТ» код 40907474, ТОВ «ЛЯ ГРАНД» код 38285545.

21 березня 2023 року відповідач, діючи на підставі довіреності посвідченої нотаріусом Юдр. Сильва Котрбова у м. Прага 07.03.2023 року, в інтересах ОСОБА_3 уклав договір дарування частки корпоративних прав приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Аква Віта» (код ЄДРПОУ 31075647), за умова якого довіритель ОСОБА_3 отримав у дар від ОСОБА_5 49% статутного капіталу названого підприємства.

Відмовляючи у задоволенні позову позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту розголошення комерційної таємниці та завдання йому моральної шкоди відповідачем.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 505 Цивільного кодексу України комерційна таємниця - це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на виявлення позивачем випадку порушення відповідачем зобов`язання щодо нерозголошення комерційної таємниці, передбачене Угодою.

На підтвердження вказаних обставин позивач додав до позовної заяви копію Угоди про нерозголошення конфіденційної інформації від 19 грудня 2022 року, копію договору дарування частки корпоративних прав приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «АКВА ВИТА» від 21 березня 2023 року.

Відповідно до статей12,81ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статей 11,13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б достовірно підтверджували факт розголошення ОСОБА_2 конфіденційної інформації, про що в позові стверджує позивач.

Твердження в апеляційній скарзі на відсутність заперечень з боку відповідача щодо факту неповідомлення позивача про проведення ним дій на користь сторонніх осіб є безпідставним. Сама по собі відсутність таких заперечень не може безумовно свідчити про те, що ОСОБА_2 була розголошена конфіденційна інформація третім особам. З огляду на вказане, суд першої інстанції не мав достатніх підстав для встановлення факту розголошення відповідачем конфіденційної інформації третім особам, у тому числі й обсяг такої інформації, її суть та коло осіб, яким внаслідок такої дії стали відомі конфіденційні дані.

Отже, позивач, посилаючись на представництво відповідачем інтересів сторони договору дарування частки корпоративних прав приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «АКВА ВИТА» від 21 березня 2023 року як на можливий факт розголошення конфіденційної інформації, лише припускає існування такого розголошення, яке без наданих підтверджень не може доводити вказане.

Відповідно дост. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови "«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи відсутність підтвердженої вини в діях відповідача, зокрема, доведеного факту розголошення ним конфіденційної інформації, суд першої інстанції вірно виснував про недоведеність завдання відповідачем моральної шкоди позивачу.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Пругло Михайло Сергійович, залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 18 квітня 2024 року.

Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар

Судді: М.С. Гончар

Г.С. Подліянова