Постанова

від 26.03.2024 по справі 496/3392/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3050/24

Справа № 496/3392/23

Головуючий у першій інстанції Драніков С. М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської районної державної адміністрації Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили. Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є одним із спадкоємців померлої, інші спадкоємці мають намір відмовитись від своєї частини спадку. Після звернення позивача до нотаріуса, йому було повідомлено, що він пропустив термін для подання заяви про прийняття спадщини і цей термін можливо продовжити лише в судовому порядку. У встановлений законом строк позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку із початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24.02.2022 року, він, будучи особою з інвалідністю ІІІ групи, був вимушений працювати майже без вихідних за основним місцем роботи, тому не мав можливості звернутися до нотаріуса за місцем реєстрації його матері. Також, дружина позивача, ОСОБА_3 , перебувала на тривалому амбулаторному лікуванні, у зв`язку з хворобою серця, проходила обстеження у гінеколога, тому фактично знаходилася на утриманні позивача. Син позивача, ОСОБА_4 , визнаний непридатним до в/служби у м/ч, обмежено придатний у в/ч за гр. І ст. «66г» Наказом МОУ №402-08, також тривалий проміжок часу перебував на амбулаторному лікуванні, у зв`язку з хворобою нирок та шлунка, тому фактично знаходилася на утриманні позивача. Позивач вважає, що пропустив встановлений строк для прийняття спадщини з поважних причин, у зв`язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позивача задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокремасправу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у позові ОСОБА_1 до Одеської районної державної адміністрації Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем наявності поважних причин неподання ним у передбачений законом шестимісячний строк заяви нотаріусу про прийняття спадщини.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 17.03.2022 року Біляївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №241;

- після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- докази звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини позивачем або іншими спадкоємцями та прийняте нотаріусом рішення щодо відкриття або відмови у відкритті спадкової справи в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів виходить з такого.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного права.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першоїстатті 1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право наспадщину почергово.

У той же час кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина другастатті 1258 ЦК України).

Відповідно до змісту статей1216,1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правиламистатті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини першоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті1269, частини першої статті1270 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно достатті 1272 ЦК Україниякщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та другастатті 11 ЦПК Україниу редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та ухвалення рішення судом першої інстанції).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнативідповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частина перша, друга та третястатті 51 ЦПК України).

При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами у справах про спадкування є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Оскільки у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази про те, що інші потенційні спадкоємці (діти спадкодавця про існування яких згадує у позові позивач, як про таких, що мають намір не подавати заяву про прийняття спадщини або ж відмовитися від спадщини) зверталися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_2 , відсутні докази, що будь-хто з дітей померлої проживав разом із нею на момент її смерті і є особою (особами), що прийняла (прийняли) спадщину, або судове рішення про надання додаткового строку для прийняття спадщини, позивач формально мав залучити до участі у справі в якості відповідача територіальну громаду в особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 697/2052/17.

Оскільки місцем відкриття спадщини є с. Великий Дальник Одеського району Одеської області, то належним відповідачем в даній справі про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є територіальна громада в особі Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області.

Проте, позивачем ОСОБА_1 в якості відповідача у справі про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини визначено Одеську районну державну адміністрацію Одеської області, яка не відноситься до територіальної громади в особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

При таких обставинах, суд першої інстанції мав відмовити у позові ОСОБА_1 до Одеської районної державної адміністрації Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача, в той час, як суд відмовив у позові по суті.

Таким чином,апеляційна скаргапідлягає частковомузадоволенню, мотивувальначастина рішення суду першої інстанції - зміні з викладенням її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Одночасно колегія суддів роз`яснює позивачу, що оскільки при перегляді справи в апеляційному порядку змінені підстави відмови у позові про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини з відмови по суті на відмову у зв`язку з неналежністю відповідача, позивач при визначенні належного відповідача (спадкоємців, які прийняли спадщину, а за їх відсутності - територіальної громади в особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини), не позбавлений права звернутися до належного відповідача з такими самими вимогами.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року в мотивувальній частині змінити та викласти її в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 17.04.2024 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова