Ухвала

від 15.04.2024 по справі 511/858/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/691/24

Справа № 511/858/24 1-кс/511/207/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

15.04.2024 року м. Одеса

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши на відповідність вимогам ст.ст. 392, 396 КПК України апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 09.04.2024 року,

встановив:

згідно апеляційної скарги, оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна квартири АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою скасувати арешт квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 , обтяження було зареєстроване 10.11.2008 року за реєстраційним номером НОМЕР_1 , реєстратор Перша одеська державна нотаріальна контора, виписка з вироку Роздільнянського районного суду Одеської області від 02.07.1998 року про накладення арешту. Також апелянт просить виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 15.12.2008 року за №816960 про арешт квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 .

Перевіривши зміст апеляційної скарги та її доводи, вважаю, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою слід відмовити, виходячи з наступного.

Порядок таперелік судовихрішень,які можутьбути оскарженів апеляційномупорядку чітковизначено тарегламентовано Главою31Кримінального процесуальногокодексу України(далі КПК).

Згідно статті 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 309 КПК визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування. Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, при цьому частиною третьою статті 309 КПК прямо передбачено, що скарги та інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.

Суддя-доповідач звертає увагу апелянта на те, що права та свободи людини і громадянина, у відповідності до ст. 55 Конституції України, захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з положеннями ст. 24 КПК, які узгоджуються з приписами ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.

Разом з цим, специфіка кримінальної процесуальної діяльності визначає особливу процедуру оскарження дій (бездіяльності) і рішень осіб, які її здійснюють, водночас право на оскарження у кримінальному процесі забезпечується встановленням у нормах КПК порядку і строків подання (у деяких випадках і розгляду) скарг на дії (бездіяльність) і рішення суду, слідчого судді, прокурора, слідчого.

Главою 26 КПК передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 309 КПК, ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження, не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

У рішенні від 27.01.2010 року у справі №3-рп/2010 Конституційний суд України дійшов висновку (абзац другий підпункту 3.2), що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.

У рішенні від 11.03.2011 року у справі №2-рп/2011 Конституційний Суд України (пп.3.3 п.3 мотивувальної частини) зазначив, що «Верховна Рада України в законах України визначає судочинство та судоустрій і підсудність справ як їх елемент, а також може встановлювати випадки, в яких не допускається апеляційне, касаційне оскарження рішення суду (п.14 ч.1 ст.92, п 8 ч.1 ст.129 Конституції України).

Відповідно до вищезазначеного, Конституційний суд України зробив висновок про те, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.

Суддя-доповідач звертає увагу апелянта, що саме за допомогою чіткого визначення в Кримінальному процесуальному законі України порядкуі переліку тих ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню, знаходить свою реалізацію конституційний припис закріплений в п.8 ч.1 ст.129Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення.

Тобто, з дослівного змісту зазначеної норми Основного Закону можна зробити висновок, що Законом встановлена можливість апеляційного оскарження всіх рішень суду першої інстанції, але тих, які ухвалені за результатами судового розгляду справи (судового провадження). Разом з цим, на теперішній час офіційного тлумачення, в тому числі Рішення Конституційного суду України, терміну «забезпечення права на апеляційний перегляд справи», в контексті положень п.8 ч.1ст.129Конституції України (в редакції Закону №1401-VIII від 02.06.2016), не існує.

Таким чином, із системного аналізу наведених норм Конституції України, кримінального процесуального закону та правових висновків Конституційного суду України можна зробити висновок, що конституційний принцип забезпечення апеляційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, що регламентовано положеннями ст.55 Конституції України та ст.ст. 24, 392 КПК.

Крім того, виконуючи вимоги ч. 5 ст.9 КПК, суддя-доповідач, вирішуючи питання щодо можливості апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді також враховує правові позиції Європейського суду з прав людини стосовно доступу до правосуддя.

Так, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), визнано Україною, закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» (1998р.) зазначено, що обмеження не буде сумісним з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

У рішенні у справі «Мельник проти України» (2006р.), ЄСПЛ зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі «Golder v. the United Kingdom» від 21 лютого 1975 року, серія A № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

У рішенні у справі «Воловік проти України» (2007р.), Європейський судз правлюдини (далі ЄСПЛ)зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження.

У рішенні у справі «Скорик проти України» (2008р.) ЄСПЛ нагадав, що «відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції.

Таким чином, із аналізу правових позицій Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, які були сформовані під час розгляду й вирішення справ і втілились у судових рішеннях, можливо дійти ґрунтовного висновку, що їх правові позиції повністю збігаються, взаємодоповнюються та взаємо об`єднуються щодо забезпечення гарантування загальних принципів права особи на судовий захист, у тому числі забезпечення апеляційного оскарження рішень суду, за визначеною Конституцією України та Кримінальним процесуальним Кодексом України процедурою.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи, що апелянтом оскаржується ухвала слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна, керуючись ч.1 ст.5 КПК, яка визначає, що апеляційний суд зобов`язаний прийняти рішення згідно з положеннями КПК, чинними на момент прийняття такого рішення та, виходячи зі змісту ст.309 КПК, яка містить вичерпний перелік судових рішень, які відповідно до діючого КПК, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, виконуючи вимоги ч.4 ст.399 КПК, вважаю, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою слід відмовити, оскільки ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту майна, відповідно до положень ст.309 КПК, оскарженню не підлягає, а тому апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню.

Крім того, суддею-доповідачем встановлені інші обставини, які є перешкодоюдляприйняття до розгляду апеляційної скарги.

Приписами ч. 5 ст. 396 КПК зазначено, що апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, то до неї додаються оформленні належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.50 КПК повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

При цьому, суддя-доповідач звертає увагу, що законодавець уч.1 ст.50 КПКімперативно закріпив надання адвокатом свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (п. 1 ч. 1 ст. 50 КПК) та документа з передбаченого в п.2 ч.1 цієї статті альтернативного переліку документів.

Тобто, законодавець зобов`язав адвоката надати суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а також надав право альтернативного вибору щодо документів,передбачених у п.2 ч.1 ст.50 КПК,якими може бути підтвердженоповноваження захисника у конкретному кримінальному провадженні.

Такий висновок міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 листопада 2019 року (справа №648/3629/17, провадження №51-9792кмо18).

Між тим, апеляційна скарга не відповідає вимогам ст.396 КПК, оскільки на підтвердження своїх повноважень апелянт до скарги не долучив копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Керуючись ст.ст. 5, 309, 392, 399 КПК України, суддя-доповідач,

постановив:

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 09.04.2024 року про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту майна.

Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, разом з апеляційною скаргою та долученими до неї документами, невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її прийняття.

Суддя

Одеського апеляційногосуду ОСОБА_2