Постанова

від 18.04.2024 по справі 910/20109/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2024 р. Справа№ 910/20109/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 (повний текст - 11.03.2024)

у справі № 910/20109/23 (суддя - Демидова В.О.)

за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури

в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛОДІЖНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС "ОБОЛОНЬ"

та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОБРІЙ"

про стягнення 8 315 632,33 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛОДІЖНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС "ОБОЛОНЬ" (далі - відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ОБРІЙ" (далі - відповідач 2) про стягнення 8 315 632,33 грн.

2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 клопотання про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 910/20109/23 до набрання законної сили судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/44099/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» до Київської міської ради про визнання нечинним нормативно-правового акта. Зобов`язано представників сторін повідомити Господарський суд міста Києва про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/20109/23.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду.

Не погодившись з постановленою ухвалою, перший заступник керівника Київської міської прокуратури 15.03.2024 (засобами поштового зв`язку) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (яка була зареєстрована 18.03.2024), в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Судові витрати покласти на відповідачів, стягнувши їх на користь скаржника. Розгляд справи просив проводити з викликом сторін.

Ухвалою від 12.03.2024 було, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 910/20109/23; відмовлено скаржнику в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні та призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

01.04.2024 від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі з доказами відправки останнього на адресу інших учасників апеляційного провадження, який приймається судом апеляційної інстанції у порядку ст. 263 ГПК України.

Також 01.04.2024 від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі з доказами відправки останнього на адресу інших учасників апеляційного провадження, який приймається судом апеляційної інстанції у порядку ст. 263 ГПК України.

01.04.2024 від Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли додаткові пояснення у даній справі.

05.04.2024 від прокуратури надійшли письмові пояснення з долученням практики Верховного Суду.

08.04.2024 від відповідача 1 надійшли пояснення. Також 08.04.2024 від відповідача 2 надійшли письмові пояснення у даній справі.

15.04.2024 від відповідача 1 надійшли письмові пояснення у даній справі. А також від відповідача 2 надійшли письмові пояснення.

Пояяснення усіх учасників апеляційного провадження були прийняті судом апеляційної інстанції в порядку ст. 42 ГПК України в межах, встановлених ст. 269 ГПК України.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в них доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що прокурор вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування.

Так, скаржник зазначив, що п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України передбачено обов`язок суду запинити провадження у справі, що обумовлено об`єктивною неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом розгляду. Водночас, прокуратура зазначила, що в даному випадку відсутня об`єктивна неможливість розгляду даної справи до закінчення розгляду адмунустративної справи №320/44099/23.

Окрім цього, апелянт зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» чітко встановлений розмір пайової участі, який підлягає сплаті забудовниками. Наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 02.11.2023 №1010 затверджено показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які і було використано для розрахунку суми на час звернення до суду з цим позовом. Тому вважає, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду безпосередньо судом.

Також прокуратура у поданій апеляційній скарзі зазначила, що про відсутність підстав для зупинення провадження у даніц справі з посиланням на постанову Верховного Суду у справі № 907/882/22 від 26.03.2024. А також зазначила про порушення судом права на розгляд справи упродовж «розумного строку».

А тому скаржник просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції.

5. Вимоги відзивів на апеляційну скаргу та короткий зміст наведених в них доводів, а також позиції інших учасників

Відповідачі у поданих відзивах заперечують проти задоволення апеляційної скарги у даній справі. Так, доводи останніх у поданих відзивах фактично зводяться до того, що наведені підстави позову у адміністративній справі №320/44099/23 та приписи ст.11 ГПК України виключають самостійне дослідження судом господарської юрисдикції у даній справі Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (на підставі якого була розраховано розмір пайової участі).

Так, в межах даної справи, за доводами відповідачів, суд позбавлений можливості перевірити на предмет дотримання Київською міською радою процедури прийняття такого нормативно-правового акту, засад реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Також відповідачі зазначили, що Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033) встановлено повноваження Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у спірних правовідносинах. А, отже, в рамках адміністративної справи №320/44099/23 вирішується також питання легітимності повноважень Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у питаннях щодо залучення коштів пайової участі та, як наслідок, обґрунтованість визначення його як органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах та правомірність його статусу як позивача у даній справі.

А тому відповідачі у поданих відзивах просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, як таку, що прийнята при повному та всебічному з`ясуванні всіх обставин справи.

01.04.2024 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення у даній справі. В яких зазначив, що підтримує апеляційну скаргу на ухвалу про зупинення повадженняу у даній справі. При цьому Департамент зазначив, що Верховний Суд (зокрема, в постановах у справах № 910/21307/21, 910/19088/20) вже неодноразово досліджував Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затверджений рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 та викладав свою правову позицію щодо нього. Крім того, положення Порядку не є єдиною підставою для проведення розрахунку розміру пайової участі, оскільки в чинному законодавстві наявні імперативні приписи Закону, які встановлюють порядок та розмір пайової участі. А тому Департамент просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для подальшого розгляду.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

6. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд, відповідно, зобов`язаний або має право зупинити провадження у справі.

Під час постановлення оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд керувався положеннями пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пунктом 4 частини першої статті 229 ГПК України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

У разі застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, за вимогами статті 234 ГПК України, у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 917/349/20).

Щодо пов`язаності вказаних справ, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Київська міська прокуратура, звертаючись з позовом у даній справі, просила стягнути солідарно з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЛОДІЖНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «ОБОЛОНЬ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОБРІЙ» на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) суму пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі 8 315 632,33 грн.

В обґрунтовання позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідно до п. 3.3 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (зі змінами) в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Більше того, в позові прокуратура також надоводить детальних розрахунок ціни позову, вказавши наступне (на аркушах 7-8 позовної заяви): «…рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» (зі змінами) затверджено Порядок залучення, розвитку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок).

Відповідно до пп. 6.4.2 п. 6.4 розділу VI Порядку, розмір належної до сплати пайової участі визначається за такою формулою:

РПУ = S об`єкта х Nжитл х 2 %, де

РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн);

S об`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв.м);

Nжитл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку (грн/ кв.м).

З урахуванням наведеного та відповідно до положень Порядку, Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як єдиним уповноваженим Київською міською радою органом в даних правовідносинах здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом об`єкта «Будівництво житлового комплексу по вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі міста Києва» ХIV черга - житловий будинок 10 А, який становить 8 315 632,33 грн.».

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що зі змісту позовної заяви вбачається, що розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом об`єкта «Будівництво житлового комплексу по вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі міста Києва» ХIV черга - житловий будинок 10 А. здійснений Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (зі змінами).

Вказане підтверджується не лише змістом позовної заяви. Так, листом № 050/18-4592 від 24.11.2023 Департамент економіки та інвестицій (Київській міській прокуратурі) щодо надання інформації щодо укладення з відповідачем договору та сплати пайової участі зазначив, що такі договори не укладались, а пайові внески не сплачувались. При цьому, Департамент економіки та інвестицій зазначив про розрахунок таких платежів на підставі Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (в редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 (а.с. 20)).

Окрім цього, у вимозі № 050/18-3113 від 11.08.2023 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (а.с. 23-24), направленій на адресу відповідачів зазначено наступне: «Розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва за вищевказаний об?єкт будівництва проведено відповідно до підпункту 6.4.2 пункту 6.4 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033) (далі - Порядок), та на підставі виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 07.09.2021 за № 1У123210902481 сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів».

Аналогічне посилання містить розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (а.с. 28).

Посилання на вказані рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 також містить лист Київської міської прокуратури від 09.11.2023 № 15/2-891вих23, а також лист від 13.12.2023 № 15/2-1015вих-23, адресовані Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо надання інформації про укладення договорів пайової участі.

Вказаними документами прокуратура обґрунтовує підстави звернення з позовом у даній справі та долучає відповідні документи до позовної заяви.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, а саме з долученої ТОВ «МЖК «Оболонь» копії позовної заяви в адміністративній справі № 320/44099/23 (до якої просили зупинити провадження у справі відповідачі), Приватне акціонерне товариство «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської ради про визнання нечинним нормативно-правового акту, в якому просить:

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 26.03.2020 № 908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від15.11.2016 № 411/415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від13.09.2018 № 1370/5434 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 «Про затвердження порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 320/44099/23 та призначено підготовче засідання на 25 січня 2024 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що провадження у вказаній адміністративній справі (№ 320/44099/23) було ініційовано до звернення першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до відповідачів про стягнення 8 315 632,33 грн у даній справі.

До того ж, як правомірно було зазначено судом першої інстанції у даній справі, позовна заява Приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» у справі № 320/44099/23 обґрунтована, крім іншого, тим, що рішення Київської міської ради від 15.11.2016 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» прийнято, зокрема, на підставі ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проте з 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими скасовано ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; таким чином, відновлення дії рішення Київської міської ради від 15.11.2016 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» суперечить чинному законодавству, оскільки ґрунтується на нормі закону, що втратила чинність; Київською міською радою порушено ст. ст. 5, 6, 7, 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Таким чином, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи і мотиви скаржника та приймає доводи відповідачів, викладені у письмових поясненнях (поданих до суду апеляційної інстанції), що в адміністративній справі № 320/44099/23 вирішується питання щодо чинності рішення Київської міської ради від15.11.2016 № 411/415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» зі змінами, на підставі якого в цій справі відповідачам здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом.

Також в цій частині приймаються доводи відповідачів з посиланням на вирішення у вказаній справі питання визначення Департаменту як органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах та правомірність його статусу як позивача у даній справі, оскільки в ухвалі від 07.12.2023 у справі № 320/44099/23 вирішувалось питання залучення Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки рішення може вплинути на права та інтереси вказаного суб`єкта владних повноважень.

Водночас, щодо того чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи до іншої, а саме № 320/44099/23, суд апеляційної інтанції з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 917/349/20, зазначає наступне.

Чинним господарським процесуальним законодавством передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі, зокрема у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Так, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається судом, зі справою, що розглядається іншим судом, і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно зясувати обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Поряд з цим, вказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатись на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції відзиялє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновками місцевого господарського суду, що вирішення спору у даній справі (в тому числі і перевірка нарахованого розміру та порядку розрахунку пайової участі) об`єктивно неможливо здійснити до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/44099/23 (предметом якої є перевірка законності рішення Київської міської ради від від 15.11.2016 № 411/1415 (а також від 19.12.2019 № 460/8033) «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»), саме на підставі якого було здійснено розрахунок ціни позову у даній справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що вирішити питання законності рішення Київської міської ради від від 15.11.2016 № 411/1415 (а також від 19.12.2019 № 460/8033) «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. А тому доводи скаржника про відсутність об`єктивної неможливості розгляду даної справи до закінчення розгляду наведеної - відхиляється через необґрунтованість.

У цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що відхиляє доводи скаржника щодо того, що навіть у разі скасування рішення Київської міської ради від від 15.11.2016 № 411/1415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» законодавством, зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX чітко встановлений розмір пайової участі, який підлягає сплаті забудовниками. Так, протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у такому розмірі та порядку для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об?єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Оскільки, відповідно до положень вказаного Закону (ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень) містить вказівку, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Разом з цим, як вбачається із наданих Департаментом економіки та інвестицій листів, договори про пайову участь з відповідачами по даній справі не укладались. А тому такі доводи скаржника відхиляються як підстава для скасування ухвали суду першої інстанціїх про зупинення.

Також суд апеляційної інстанції відхиляє доводи прокуратури з посиланням на постанову Верховного Суду у справі № 907/882/22 від 26.03.2024.

Так, в межах вказаної справи (за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Фізичної особи-підприємця Грицик Лариси Олексіївни з вимогою про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (включно) у сумі 279 829,39 грн, що є різницею між сплаченими відповідачем грошовими коштами та розміром орендної плати, що належить сплатити за договором оренди від 18.04.2014 № 1691/1.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Грицик Л.О. на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2023 у справі № 907/882/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 907/983/21 за позовом ФОП Грицик Л. О. до Департаменту про визнання недійсним договору оренди землі в редакції додаткової угоди від 30.10.2018 до договору оренди землі від 18.02.2014 № 1691/1 (договір оренди землі в новій редакції від 30.10.2018).

Верховний Суд, скасовуючи вказану ухвалу про зупинення вказана на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про неможливість розгляду даної справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами статті 204 Цивільного кодексу України.

Однак, у даній справі, суд першої інстанції був позбавлений можливості самостійно встановити законність нормативно-правового акту, що оскаржується в порядку адміністративного судочинства. А тому, зважаючи на нерелевантність обставин вказаної справи, обставинам даної справи, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника з посиланням на вказану правову позицію Верховного Суду. В цій частині суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи Департаменту економіки та інвестицій з посиланням на постанови у справах № 910/21307/21, 910/19088/20, оскільки хоча в даних постановах і стягувалась пайова участь з інших юридичних осіб на підставі рішення Київської міської ради від 15.11.2016 за №411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033), однак питання законності вказаного рішення не з`ясовувалось, оскільки не входило до предмету доведення у вказаних справах. А тому вказані правові висновки не можуть бути враховану при розгляді даної справи в поряжку ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Щодо доводів скаржника з посиланням на недопущення порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Розумний строк судового розгляду є невід`ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, який безпосередньо закріплений в пункті 1 статті 6 ЄКПЛ. При тлумаченні поняття «розумні строки» ЄСПЛ визначив момент початку та закінчення цих строків, а також вивів критерії, які повинні враховуватися при оцінці певного строку як розумного, а саме: складність справи, важливість для заявника питання, що розглядається судом, поведінка заявника, поведінка державних органів.

За частиною першою статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас, як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належить до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною третьою цієї ж статті. Вказаний правовий інструмент процесуального законодавства (зупинення) зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки було встановлено об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного провадження - зупинення провадження у цьому випадку забезпечить дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та пропорційності (в розумінні ст. 2, 7, 13, 15 ГПК України), а також повного та всебічного встановлення всіх обставин справи. В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що принцип розгляду справи упродовж «розумного строку» спрямований на захист інтересів осіб. В даному аспекті, держава повинна організувати свої правові системи так, щоб суди могли виконувати свій обов`язок щодо вирішення справ упродовж «розумного строку». Так, саме держава повинна гарантувати конкретні юридичні інструменти, за допомогою яких особи можуть вимагати захисту від надмірно привалого провадження. Натомість у даній справі саме відповідачами було заявлено та підтримано клопотання про зупинення провадження у справі. А нормами процесуального законодавства (ст. 227 ГПК України) встановлено обов`язок суду на таке зупинення. Тому порушення судом першої інстанції норм як процесуального права, так і ст. 6 Конвенції суд апеляційної інстанції не встановив.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі, оскільки ухвалення рішення за результатами розгляду адміністративної справи № 320/44099/23 має безпосереднє значення для вирішення (розгляду) питання щодо правомірності нарахування та стягнення коштів пайової участі. Тому суд апеляційної інстанції відхиляє як доводи скаржника, так і позивача через викладене вище.

Тобто розгляд справи по суті об`єктивно неможливий до вирішення іншої справи, що є безумовною підставою для зупинення провадження у даній справі відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання рішенням законної сили у вказаному адміністративному провадженні, від результату якого залежить вирішення даної справи (п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України).

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги через її необґрунтованість.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність зупинення провадження у даній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Отже, згідно ст. 2, 227, 229, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

8. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України

Керуючись ст.ст. 2, 129, 227, 229, 269, 270, 271, ч. 1 ст. 275, ст. ст. 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 910/20109/23 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 910/20109/23 - залишити без змін.

3. Матеріали справи направити до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк