Постанова

від 16.04.2024 по справі 902/954/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року Справа № 902/954/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

прокурора - Міняйло І.М.

позивача - не з`явився

відповідача - Савенецька-Фурс Т.В.

розглянувши апеляційну скаргу Прокурора у справі на окрему ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.01.2024 у справі №902/954/23 (постановлену суддею Нешик О.С., повний текст складений 07.02.2024)

за позовом Керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в особі Ладижинської міської ради

до Комунального підприємства "Ладижинський комбінат комунальних підприємств Ладижинської міської ради"

про визнання недійсним Договору про надання послуг та стягнення збережених коштів без достатньої правової підстави в розмірі 400000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Окрему ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.01.2024 у справі №902/954/23 направлено керівнику Прокуратури Вінницької області для усунення виявлених судом недоліків та вжиття відповідних заходів реагування. Запропоновано повідомити про результати розгляду окремої ухвали Господарський суд Вінницької області у тридцятиденний строк з дня отримання цього судового рішення.

Вказана ухвала мотивована тим, що прокурором при зверненні до суду з позовом дано невірну кваліфікацію характеру договірних правовідносин сторін, невірно визначено підстави позову, надано неправильну оцінку Договору, який ним оспорюється. Під час здійснення провадження у справі правом на подання заяви про зміну предмету або підстав позову прокурор не скористався. Не обґрунтувавши належним чином свою правову позицію у спорі, не подавши належних доказів в обґрунтування заявлених вимог, не вживаючи заходів із належного представництва інтересів держави в судовому процесі, представник прокуратури - прокурор Міняйло І.М. заявляла суду, що справа "знаходиться на контролі в процесуального керівництва". Така поведінка представника прокурора розцінюється судом як неналежне виконання професійних обов`язків, зловживання процесуальними правами. Такі дії є порушеннями приписів пунктів 1, 2, 5 частини 2 статті 42 ГПК України.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою рішенням, Прокурор у справі звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати окрему ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.01.2024 у справі №902/954/23.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- окрема ухвала Господарського суду Вінницької області у вказаній справі вимогам законодавства не відповідає, оскільки винесена без оцінки всіх обставин справи та всіх наданих доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, що згідно ст. 275 ГПК України є підставою для скасування окремої ухвали;

- окрема ухвала не містить конкретних посилань в чому полягає зловживання у виявленні неповаги до суду та інших учасників судового процесу, не сприяння своєчасному та об`єктивному встановленню всіх обставин, ненаданні суду повних і достовірних пояснень з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні. Крім того, при винесенні окремої ухвали Господарським судом Вінницької області допущено ряд порушень вимог процесуального законодавства;

- з аналізу змісту окремої ухвали вбачається, що Господарський суд Вінницької області фактично надав оцінку доказам долученим до позовної заяви і фактично прийняв рішення по суті заявлених позовних вимог;

- зловживання процесуальними правами органами прокуратури полягає в поданні, на думку суду, необґрунтованого позову та підтримання його в судовому процесі. Відтак, оспорювана окрема ухвала фактично є ухвалою по суті спору.

Листом суду апеляційної інстанції від 23.02.2024 матеріали справи витребовувалися з Господарського суду Вінницької області.

15.03.2024 матеріали справи №902/954/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора у справі на окрему ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.01.2024 у справі №902/954/23. Розгляд апеляційної скарги призначений на 16.04.2024 об 11:00 год.

15.04.2024 на адресу суду, органами поштового зв`язку, від Комунального підприємства "Ладижинський комбінат комунальних підприємств Ладижинської міської ради" надійшов відзив на апеляційну скаргу прокурора на окрему ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.01.2024 у справі №902/954/23, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а окрему ухвалу без змін.

До відзиву долучена заява про розподіл судових витрат.

15.04.2024 на адресу суду через систему Електронний суд від представника Комунального підприємства "Ладижинський комбінат комунальних підприємств Ладижинської міської ради" адвоката Савенецької-Фурс Т.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу прокурора на окрему ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.01.2024 у справі №902/954/23, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а окрему ухвалу без змін.

До відзиву долучена заява про розподіл судових витрат.

В судовому засіданні прокурор підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в останній.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила доводи апеляційної скарги.

В судове засідання представник позивача не з`явився. Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала суду від 26.03.2024 про відкриття провадження у справі, отримана позивачем 27.03.20224 об 18:45 год.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю позивача у справі.

Щодо поданих відповідачем відзивів на апеляційні скарги та заяв про розподіл судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 18.10.2023 введено в дію Закон України від 29.06.2023 № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (з урахуванням змін, внесених Законом України від 19.10.2023 №3424-ІХ).

Статтею 42 ГПК України передбачені права та обов`язки учасників справи, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частинами п`ятою, шостою статті 42 ГПК України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до абзаців першого, другого частини шостої статті 6 ГПК України (з урахуванням змін) адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом, у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Приписами частини восьмої статті 6 ГПК України реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі; особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Таким чином, обов`язок відповідача зареєструвати електронний кабінет встановлений відповідно до абзацу першого частини шостої статті 6 ГПК України і навіть у випадку, якщо документ від відповідача підписує адвокат, у якого наявний електронний кабінет, що також вбачається з вимог абзацу другого частини шостої статті 6 ГПК України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Отже, як позивач, так і адвокат, який представляє інтереси цієї особи у суді, можуть подавати процесуальні документи до суду в електронній формі через електронний кабінет за допомогою ЄСІТС або в паперовій формі.

Водночас ні із відзиву та заяви, які подані 10.04.2024 у паперовій формі, ні з відзиву та заяви, які подані в суд апеляційної інстанції та підписані адвокатом відповідача Савенецькою-Фурс Т.В. 15.04.2024 через систему "Електронний суд" не вбачається, ні матеріали справи не містять документів про те, що відповідач відповідно до вимог статті 6 ГПК України станом на 10.04.2024 та 15.04.2024 зареєстрував електронний кабінет в ЄСІТС. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу, який поданий у паперовій формі, відповідач зазначає про відсутність у нього станом на 10.04.2024 зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС. Крім того, судом отримано відповідь №709226, що станом на 16.04.2024 юридична особа (код ЄДРПОУ 34261117) не має зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у статті 170 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи-підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до частини другої статті 170 ГПК України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.

Згідно із частиною четвертою статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Таким чином, з огляду на те, що станом на дату подання до суду апеляційної інстанції відзивів на апеляційну та заяв про розподіл судових витрат у паперовій формі та через систему "Електронний суд" у відповідача був відсутній електронний кабінет в ЄСІТС, тобто відповідачем не дотримано при поданні заяви вимог статті 6 ГПК України, тому відповідно до положень статті 170 ГПК України такі відзиви і заяви підлягають поверненню позивачу без розгляду.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали суду, зазначає наступне.

Керівник Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області подав до Господарського суду Вінницької області позов в інтересах держави в особі Ладижинської міської ради до Комунального підприємства "Ладижинський комбінат комунальних підприємств Ладижинської міської ради" про визнання недійсним Договору про надання послуг №99 від 11.03.2022, що укладений між позивачем та відповідачем, та стягнення коштів, збережених без достатньої правової підстави в розмірі 400000,00 грн.

Рішенням Господарського суду від 29.01.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено, яке залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції

29.01.2024 господарський суд постановив окрему ухвалу (із мотивуванням, наведеним вище), яку направив керівнику Прокуратури Вінницької області для усунення виявлених судом недоліків та вжиття відповідних заходів реагування, зазначивши, що про результати розгляду окремої ухвали слід повідомити Господарський суд Вінницької області у тридцятиденний строк з дня отримання цього судового рішення.

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч. 5 ст. 246 ГПК України).

Згідно із частинами 6, 7 цієї ж норми окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Отже, окрема ухвала суду у розумінні положень ст. 246 ГПК України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Відповідну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 14.01.2022 у справі №910/1200/20.

Як вбачається з матеріалів даної справи, місцевий господарський суд повважав, що прокурором при зверненні до суду з позовом дано невірну кваліфікацію характеру договірних правовідносин сторін, невірно визначено підстави позову, надано неправильну оцінку Договору, який ним оспорюється. Під час здійснення провадження у справі правом на подання заяви про зміну предмету або підстав позову прокурор не скористався.

Колегія суддів зазначає, що питання обґрунтованості позовних вимог та відповідності їх нормам чинного законодавства є предметом розгляду спору по суті. Згідно ст. 246 ГПК України суд реалізує право на постановлення окремої ухвали саме при виявленні під час вирішення спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб.

При цьому статтею 234 ГПК України визначено вимоги до змісту ухвали, згідно з якими ухвала, що викладається окремим документом, складається з вступної, мотивувальної та резолютивної частин. За змістом п. 3 ч. 1 ст. 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинні бути зазначені мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Як було встановлено вище, згідно з імперативними вимогами ч. 5 ст. 246 ГПК України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Однак місцевий господарський суд в оскаржуваній окремій ухвалі обмежився лише припущеннями про те, що поведінка прокурора, яка заявляла суду, що справа "знаходиться на контролі в процесуального керівництва", є неналежним виконанням професійних обов`язків, зловживанням процесуальними правами, такі дії є порушеннями приписів пунктів 1, 2, 5 частини 2 статті 42 ГПК України. Інших правових норм, які на думку суду, порушила прокуратура, ні змісту порушення, місцевий господарський суд не навів.

Колегія суддів не встановила порушення прокуратурою законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб.

Разом з тим, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у пункті 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18, у пункті 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц, постанова Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 906/344/21).

Відповідно до ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, оскільки аргументи заявника апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ст. 246 ГПК України, знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що скарга підлягає задоволенню, а окрему ухвалу слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прокурора у справі на окрему ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.01.2024 у справі №902/954/23 задовольнити.

2. Окрему ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.01.2024 у справі №902/954/23 скасувати.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "18" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.