Рішення

від 18.04.2024 по справі 907/1082/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024 м. УжгородСправа № 907/1082/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ремтехналадка», м. Полтава

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Металскарб», с. Верхній Коропець Закарпатської області

про стягнення 7 825 629,57 грн

Секретар судового засідання Райніш М.І.

За участю представників сторін:

від позивача -

від відповідача - не з`явився;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремтехналадка» заявило позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Металскарб» про стягнення заборгованості в розмірі 7 825 629,57 грн за договором поставки № 11 від 11.03.2023 р., в тому числі 7 620 088,70 грн сума основного боргу; 59 610,95 грн сума інфляційних збитків; 145 929,92 грн сума 3% річних. Позов заявлено з посиланням на статті 216, 218, 220, 265 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 28.11.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16 січня 2024 р. на 10:30 год.

Ухвалою суду від 22.02.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 10 квітня 2024 р. на 11:00 год.

На адресу Господарського суду Закарпатської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів від 19.03.2024 р. (Вх. № 19/03/24-1) про долучення судових витрат.

Ухвалою суду від 10.04.2024 р. розгляд справи по суті відкладено на 18 квітня 2024 р. на 15:00 год.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 117 384,44 грн судового збору та 48 000,00 грн витрат на правову (правничу допомогу).

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду від 28.11.2023 була надіслана на його офіційну юридичну адресу згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 30.11.2023), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті. Ухвала про відкриття провадження у справі від 28.11.2023 була отримана відповідачем особисто, що підтверджується зокрема трекінгом поштового відправлення № 0600064845753.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 7 825 629,57 грн за договором поставки № 11 від 11.03.2023 р. в тому числі 7 620 088,70 грн сума основного боргу; 59 610,95 грн сума інфляційних збитків; 145 929,92 грн сума 3% річних.

Позивач зазначає, що виконав всі взяті на себе за договором зобов`язання та передав відповідачу твар на загальну суму 7620088,70 грн, що підтверджує видатковими накладними.

Крім того, позивач зауважив, що ним вручені відповідачу відповідні рахунки на оплату вартості поставленого товару згідно з положеннями п.п. 2.2., 2.3. Договору.

Позивач стверджує, що граничним строком оплати за поставлений товар вважається 04.04.2023 включно.

Позивач наголошує, що жодних претензій щодо поставленого товару стосовно його неналежної якості від відповідача не надходило, повідомлень про можливі наслідки настання непереборної сили (форс-мажору), в наслідок яких він не може виконати належним чином свої зобов`язання відповідачем не надсилалися.

Таким чином позивач стверджує, що умови Договору поставки виконані Постачальником в повному обсязі та належним чином. Відтак, Постачальником виконані взяті на себе зобов`язання з передачі товару Покупцю, яким, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень.

Позивач зазначає, що надсилав відповідачу претензію з метою врегулювання спірних правовідносин, однак зобов`язання Покупця щодо сплати Постачальнику грошових коштів за поставлений товар у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору поставки, Покупець не виконав, у результаті чого у нього утворилась заборгованість перед Постачальником у розмірі 7620088,70 грн суми основного боргу, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій і звернення з позовом до Господарського суду.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Як встановлено з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Ремтехналадка» (надалі - «постачальник») та товариством з обмеженою відповідальністю «Металскарб» (надалі - «покупець») укладено Договором поставки № 11 від 11.03.2023 р. (надалі - «Догові»)

Сторони погодили, що Постачальник зобов`язується передати Товар, зазначений в п.1.2. даного Договору, а Покупець забрати і оплатити такий Товар (будівельні матеріали). Найменування товару, кількість, ціна, номенклатура Товару, який поставляється, визначено у рахунках та видаткових накладних (п. 1.1.,1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. - п. 2.4. Договору, загальна сума Договору складає суму всіх підписаних обома сторонами накладних. Ціна на товар встановлюється в гривнях. Розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі, шляхом прямого переводу грошей на розрахунковий рахунок Продавця. Датою повної оплати Товару вважається дата надходження повної суми за проданий Товар.

Згідно з п. 3.2. Договору, приймання - передача Товару оформлюється видатковою накладною на відпуск товару в момент передачі товару Покупцю, яка підписується уповноваженими представниками Сторін в 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник - Покупцю. 1 примірник - Продавцю.

Положеннями п. 3.3. та п. 3.4. Договору передбачено, що приймання-передача Товару по кількості, якості, асортименту та комплектності відбувається відповідно до видаткової накладної на Товар, який підписується працівниками Покупця та Постачальника. що мають повноваження в момент передачі Товару. Доставка Товару здійснюється Покупцем.

Відповідно до п. 3.5. та п. 3.6. Договору, Покупець у разі виявлення недоліків поставленого Товару за якістю мас право пред`явити вимоги до Постачальника даного Товару за умови, що ці недоліки були виявлені в гарантійний термін на Товар. При виявленні Товару не належної якості, Продавець за свій рахунок повинен замінити Товар Покупцю на якісний у термін 3 (три) робочі дні з моменту виявлення.

На виконання умов Договору, 28 березня 2023 року позивач поставив відповідачу товар на суму 7620088,70 грн, що підтверджується видатковими накладними, що складені та підписані уповноваженими особами сторін Договору.

Водночас позивачем вручені відповідачу відповідні рахунки на оплату вартості поставленого товару згідно з положеннями п.п. 2.2., 2.3. Договору.

Заперечень та претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність товару, ознак ушкодження поставленого товару, а також виявлених дефектів від Покупця не надходило.

Однак позивач стверджує, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання по оплаті отриманого товару, чим без будь-яких поважних причин, порушив законні права та інтереси позивача та домовленості передбачені Договором поставки № 11 від 11.03.2023 р.

На юридичну адресу ТОВ «Металскарб» було надіслано претензію (Вих. №249 від 06.11.2023 р.), що підтверджується описом вкладення до цінного листа, накладною №3600401259684 від 06.11.2023 та квитанцією. Проте, жодної відповіді станом на дату подання позову не надходило.

Оскільки грошові зобов`язання, обумовлені відносинами поставки ТОВ «Металскарб» перед ТОВ «Ремтехналадка» належним чином не виконало, позивач звернувся з позовом до Господарського суду.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язання згідно із ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Позивач посилається на Договір поставки №11 від 01.03.2023 року, як на підставу виникнення обов`язку відповідача оплатити поставлений товар.

Відповідно до доказів, що містяться в матеріалах справи сторонами були підписні та завірені печаткою наступні видаткові накладні:

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 94 на суму 225635,63 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 95 на суму 40996,70 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 96 на суму 208849,16 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 97 на суму 36809,32 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 98 на суму 240823,82 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 99 на суму 298197,30 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 100 на суму 61924,30 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 101 на суму 91966,99 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 102 на суму 651432,00 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 103 на суму 42273,00 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 104 на суму 651432,00 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 105 на суму 394071,55 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 106 на суму 461136,00 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 107 на суму 651432,00 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 108 на суму 352704,00 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 109 на суму 84546,00 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 110 на суму 126819,00 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 111 на суму 126819,00 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 112 на суму 169092,00 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 113 на суму 169092,00 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 114 на суму 100104,71 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 115 на суму 273929,04 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 116 на суму 175445,51 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 117 на суму 176566,91 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 118 на суму 651432,00 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 119 на суму 54477,79 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 120 на суму 136177,20 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 121 на суму 77350,52 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 122 на суму 651432,00 грн,

- видаткова накладна від 28.03.2023 № 123 на суму 237121,25 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні, суд констатує, що вони належним чином оформлені, підписані без будь-яких зауважень та засвідчені печатками обох сторін, є первинними (товаророзпорядчими) документами та містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, крім того, на кожну поставку товару були виставлені рахунки на оплату.

На виконання умов Договору позивачем були надані відповідачу наступні рахунки:

- рахунок від 28.03.2023 № 69 на суму 225635,63 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 68 на суму 40996,70 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 76 на суму 208849,16 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 70 на суму 36809,32 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 71 на суму 240823,82 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 72 на суму 298197,30 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 73 на суму 61924,30 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 77 на суму 91966,99 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 74 на суму 651432,00 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 75 на суму 42273,00 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 78 на суму 651432,00 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 79 на суму 394071,55 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 80 на суму 461136,00 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 81 на суму 651432,00 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 82 на суму 352704,00 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 83 на суму 84546,00 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 84 на суму 126819,00 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 86 на суму 126819,00 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 85 на суму 169092,00 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 87 на суму 169092,00 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 88 на суму 100104,71 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 89 на суму 273929,04 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 90 на суму 175445,51 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 91 на суму 176566,91 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 92 на суму 651432,00 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 93 на суму 54477,79 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 94 на суму 136177,20 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 95 на суму 77350,52 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 96 на суму 651432,00 грн,

- рахунок від 28.03.2023 № 97 на суму 237121,25 грн.

Однак суд наголошує на тому, що згідно з вищенаведених видаткових накладних та рахунків на оплату, сторони здійснювали свої зобов`язання згідно договору №11 від 01.03.2023 року, що свідчить про те, що наданий позивачем Договір поставки № 11 від 11.03.2023 р. не регулює правовідносини, що виникли з вказаних видаткових накладних.

Доказів укладення договору №11 від 01.03.2023 матеріали справи не містять.

За змістом частини першої статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, законом допускається укладення договору між господарюючими суб`єктами у спрощений спосіб, зокрема шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, тобто у вигляді конклюдентних дій, які полягають у прийнятті замовлення до виконання.

Укладення договору у такий спосіб має місце тоді, коли, зокрема, вбачається прийняття пропозиції на запропонованих умовах другою стороною та вчинення нею відповідних конклюдентних дій (відвантаження товару, сплата певної суми грошей тощо).

У даному випадку, як прийняття пропозиції на запропонованих умовах другою стороною та вчинення нею відповідних конклюдентних дій, суд розцінює факт підписання покупцем видаткових накладних.

В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надається визначення, згідно з яким господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

За таких обставин, суд вважає подані позивачем документи належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76-77 ГПК України, що підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України про договір купівлі-продажу, договір поставки.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати.

Отже, за висновками суду, строк виконання грошового зобов`язання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України, тобто оплата товару за накладними пов`язана з моментом його прийняття, а саме з 28.03.2023 року.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару за видатковими накладними, у останнього виникло зобов`язання з його оплати.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи відсутність погодження строку оплати покупцем отриманого товару, а також виходячи зі змісту ч.2 ст. 530, ч.1 ст. 612, ч.1 ст. 692 ЦК України, обов`язок щодо оплати вартості отриманого товару виник у відповідача саме з моменту прийняття товару і підписання відповідних документів, а з наступного дня зобов`язання вважається простроченим.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що заперечень та претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору поставки, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність товару, ознак ушкодження поставленого товару, а також виявлених дефектів від Покупця не надходило. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Таким чином, суд констатує, що Покупцем прийнято товар без будь-яких зауважень, тому умови Договору поставки виконані Постачальником в повному обсязі та належним чином.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач, в порушення вимог ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України, за поставлений товар не розрахувався. Відповідачем не надано доказів, які б спростовували спірну суму основної заборгованості.

3 огляду на вище наведене, беручи до уваги відсутність спростування відповідача, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в повному обсязі - 7 620 088,70 грн.

Щодо 3% річних.

Невиконання зобов`язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), визнається, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось вище, позивач не надав суду доказів укладення договору поставки №11 від 11.03.2023, а отже, і погодження між сторонами умов щодо порядку розрахунків за поставлений товар, відповідальності сторін, умов нарахування 3% річних та інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості.

Водночас, за приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Отже, встановлений судом факт здійснення позадоговірної поставки, не звільняє відповідача від настання наслідків, які визначені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а тому правомірним є нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на суму основного боргу, яку не сплачено своєчасно.

Сплата відсотків річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив, що вони правильні, у зв`язку з чим задоволенню підлягають відсотки річних в межах суми 59 610,95 грн.

Щодо інфляційних втрат.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, також не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив, що вони правильні, у зв`язку з чим задоволенню підлягають відсотки річних в межах суми 145 929,92 грн.

Положеннями статей 13-14 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його повне задоволення в розмірі 7 825 629,57 грн, в тому числі 7 620 088,70 грн сума основного боргу; 59 610,95 грн сума інфляційних збитків; 145 929,92 грн сума 3% річних.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 117 384,44 грн витрат на оплату судового збору.

Щодо витрат на правову (правничу) допомогу

Розглянувши матеріали заяви від 19.03.2024 р. (Вх. № 19/03/24-1) та додані до неї докази суд дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено судом, між позивачем та адвокатським бюро «Будігая Олександра» укладено договір від 11.11.2022 про надання правової допомоги позивачу з додатковими договорами від 01.11 2023 та 05.02.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48 000,00 грн, що підтверджується актом №09/02/24-1 наданих послуг з правової (правничої) допомоги від 09.02.2024, рахунком №09/02/24-1 від 09.02.2024 року, та платіжною інструкцією №2525 від 08.03.2024.

Від відповідача заперечень чи клопотань про зменшення судових витрат на адресу суду не надходило.

За таких обставин, дослідивши зазначені докази і доводи позивача, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідність цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, суд визнає вимоги позивача правомірними, належним чином підставними та доведеними.

Відтак, на відповідача покладається 48 000 грн (сорок вісім тисяч гривень) витрат на правову (правничу) допомогу.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Металскарб» (89660, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, село Верхній Коропець, вул. Шенборна, 47-А, ЄДРПОУ: 36648378) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ремтехналадка» (36000, м. Полтава, вул. Раїси Кириченко, 1, ЄДРПОУ: 25155206) заборгованість в розмірі 7 825 629,57 грн (сім мільйонів вісімсот двадцять п`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять гривень 57 коп.), в тому числі 7 620 088,70 грн (сім мільйонів шістсот двадцять тисяч вісімдесят вісім гривень 70 коп.) сума основного боргу; 59 610,95 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот десять гривень 95 коп.) сума інфляційних збитків; 145 929,92 грн (сто сорок п`ять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять гривень 92 коп.) сума 3% річних, а також 117 384,44 грн (сто сімнадцять тисяч триста вісімдесят чотири гривні 44 коп.) витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви та 48 000,00 грн (сорок вісім тисяч гривень 00 коп.) витрат на правову (правничу) допомогу.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 18.04.2024

Суддя Андрейчук Л. В.