Рішення
від 09.04.2024 по справі 908/3872/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/12/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2024 Справа № 908/3872/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Красніковій С.І.

За участю представників сторін:

від позивача Безрукова С.О., адвокат, ордер АР № 1153905 від 26.12.2023; Каменєва О.А. (самопредставництво)

від відповідача Короба Ю.А., адвокат, довіреність № 99-35/ЮР/Д від 27.12.2023

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/3872/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріал Сервіс (вул. Професора Толока, буд. 27-А, кв. 50, м. Запоріжжя, 69096)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Южкокс (вул. Вячеслава Чорновола, буд. 1, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51909)

про стягнення 1 444 232,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

29.12.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 26.12.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріал Сервіс до відповідача: Приватного акціонерного товариства Южкокс про стягнення заборгованості у розмірі 1077462,40 грн., 202430,85 грн. пені, 351994,06 грн. втрат від інфляції, 65058,30 грн. 3% річних.

Позов обґрунтовано умовами договору підряду № 06-65/21 від 11.06.2021.

За умовами договору № 06-65/21 від 11.06.2021 позивачем були виконані роботи, про що 27.08.2021 між сторонами були підписані акти виконаних робіт на загальну суму 1007462,40 грн. та 13.12.2021 на загальну суму 1000334,40 грн. Відтак, до 12.10.2021 відповідач мав сплатити 1007462,40 грн. та до 27.01.2022 суму 1000334,40 грн. Відповідачем було сплачено лише 1000334,40 грн., заборгованість складає 1007462,40 грн. Відповідно п. 10.2 договору було нараховано пеню в розмірі 202430,85 грн. на суму боргу 1007462,40 грн. за період з 26.06.2023 по 26.12.2023. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України було нараховано 351994,06 грн. втрат від інфляції та 65058,30 грн. 3% річних за період з 12.10.2021 по 25.12.2023.

01.02.2024 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Заборгованість відповідача виникла в сумі 1077462,40 грн. на підставі договору № 06-65/21 від 11.06.2021 та актів виконаних робіт. Відповідач не заперечив факту несплати ним заборгованості в сумі 1077462,40 грн. Посилання на неякісне виконання робіт вважає безпідставним, оскільки акти виконаних робіт підписані без зауважень відносно якості робіт. Звернув увагу, що дизель, як вказано відповідачем, вийшов з ладу в червні 2022, а лист-запрошення позивачу був надісланий лише в грудні 2022. Згідно п. 8.7 договору, у разі виникнення спору щодо недоліків виконання робіт або їх причин, на вимогу будь-якої сторони повинна бути призначена експертиза. У цій справі не розглядається питання стягнення збитків із позивача, або будь-яких штрафних санкцій, тому посилання відповідача на цей факт вважає безпідставним. Договором не передбачено зменшення ціни робіт у разі не реєстрації податкових накладних. Реєстрація податкових накладних позивача була зупинена ДПС, рішення ДПС щодо позбавлення позивача статусу платника ПДВ на цей час оскаржується в суді. Матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем порядку повідомлення про настання форс-мажорних обставин. Проти клопотання про зменшення штрафних санкцій заперечив. Зазначено, що у позові позивачем помилково була нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несплату за актами виконаних робіт від 27.08.2021 та від 13.12.2021 на суму заборгованості 1007462,40 грн. Згідно з умовами договору сума пені складає 0,01% від суми заборгованості за кожний день прострочки, строк прострочення 183 дні, сума заборгованості 1077462,40 грн., при цьому розмір пені складає: 1077462,40 грн. х 0,01 х 183 : 100 = 19717,56 грн. На підставі ст. 46 ГПК України позивач зменшує позовні вимоги в частині стягнення пені за неналежне виконання умов договору щодо своєчасності сплати, просив стягнути пеню в сумі 19717,56 грн. Всього просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1077462,40 грн., пеню в сумі 19717,56 грн., втрати від інфляції в сумі 351994,06 грн., 3% річних у сумі 65058,30 грн., що разом складає 1514232,32 грн.

18.03.2024 через систему «Електронний суд» надійшло пояснення. Відповідачем не заперечується факт виконання робіт в об`ємах, встановлених договором. Оскільки акти на загальну суму 1007462,40 грн. були підписані 27.08.2021, відповідач мав сплатити цю суму до 11.10.2022; суму 1000334,40 грн. мав сплатити до 27.01.2022, оскільки акти були підписані 13.12.2021. Відповідачем сплачено лише 1000334,40 грн., заборгованість складає 1007462,40 грн. Позивачем заперечується посилання відповідача про повідомлення директора підприємства за допомогою телефону, що також не відповідає п. 13.3 договору. Відповідачем не надано жодного експертного висновку на виконання умов п. 8.7 договору; у наданих відповідачем актах не міститься жодного посилання на причину виходу з ладу дизеля, та про те, що цей випадок є гарантійним. Позивач не заперечує проти проведення гарантійного ремонту, але після того як відповідачем буде виконано свій обов`язок по договору по сплаті заборгованості. Застосування п. 10.3.1 вважає недоречним, бо акти по договору були підписані без зауважень. Вважає, що надані позивачем докази підтверджують наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача.

18.03.2024 через систему «Електронний суд» разом із поясненням надійшло клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, згідно якого просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

18.01.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив. Позовні вимоги вважає необґрунтованими, документально недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі. Визнав укладення договору підряду № 06-65/21 від 11.06.2021 та підписання сторонами актів виконаних робіт від 27.08.2021 та від 13.12.2021. Відповідно до п. 9.2 договору, гарантійний термін за виконаними роботами діє до 13.12.2022. Замовник має право вимагати від підрядника усунення недоліків, що виникають з його вини або вини залученого ним субпідрядника. При проведенні маневрової роботи тепловоз почав мимовільно набирати обертів, після чого була здійснена його аварійна зупинка. Був складений акт огляду дизеля на тепловозі від 17.06.2022. Листом від 18.12.2022 відповідач звернувся до позивача та просив негайно направити уповноважених представників для складання акту щодо несправності дизеля в період гарантійного строку. Позивач надіслав відмову, яка була мотивована відсутністю фінансової можливості направлення уповноважених представників. Односторонній акт огляду був складений відповідачем 28.12.2022, яким було встановлено необхідність ремонту дизеля на тепловозі. Відповідач листом від 17.05.2023 звертався до позивача щодо виконання зобов`язання, передбаченого умовами договору. Також, у листі зазначив, що станом на 19.04.2023 позивач не зареєстрував 4 податкових накладних на загальну суму 334632,80 грн., що призвело до втрати можливості для відповідача включити до податкового кредиту суми ПДВ. 14.06.2023 анульовано статус платника ПДВ позивача за рішенням контролюючого органу. Обов`язок реєстрації податкових накладних передбачений п. 13.17 договору, за умовами цього пункту позивач зобов`язаний відшкодувати відповідачу завдані збитки в сумі 334632,80 грн. Позивач зобов`язаний згідно п. 10.3.1 у разі неналежного виконання робіт сплатити відповідачу штраф у розмірі 10% договірної вартості робіт, тобто 200779,68 грн. Приписами п. 10.9 договору сторони погодили, що замовник має право в односторонньому безумовному порядку (в тому числі після закінчення терміну дії цього договору) застосовувати до підрядника оперативно-господарську санкцію, виражену в утриманні сум пред`явленої підряднику неустойки та розрахованих збитків, що підлягають сплаті, в тому числі на виконані роботи та поставлені матеріали, шляхом відправки підряднику відповідного повідомлення з зазначенням утриманої суми неустойки і розрахованих збитків. Утримання неустойки і розрахованих збитків не тягне за собою зміну вартості робіт за цим договором. В результаті перерахування замовником грошових коштів в сумі, що підлягає оплаті підряднику після утримання неустойки і розрахованих збитків, зазначених у повідомленні, вважаються виконаними в повному обсязі зобов`язання замовника по перерахуванню грошових коштів в сумі, що підлягала сплаті підряднику до утримання неустойки і розрахованих збитків, а також зобов`язання підрядника зі сплати замовнику неустойки і розрахованих збитків, зазначених у повідомленні. Відтак, загальний розмір штрафних санкцій відповідно до п. 13.17 та п. 10.3.1 договору підряду складає 553412,48 грн. Сума основного боргу повинна складати 472049,92 грн. Звернув увагу, що в зв`язку з введенням воєнного стану в Україні відповідач не мав можливості належним чином виконувати зобов`язання за спірним договором. Для відповідача настали обставини непереборної сили, підтверджені листом Торгово-промислової палати України. ПрАТ «Южкокс» відноситься до об`єкту критичної інфраструктури, є виробником теплової енергії. Позивачем не надано будь-яких доказів наявності в нього збитків. Позивач здійснив неправильний розрахунок пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, замість 0,01% від несплаченої суми (472049,92 грн.) за кожен день прострочення. Оскільки акти здачі-прийняття робіт були складені 27.08.2021, то останнім днем оплати було 11.10.2021 (45-й календарний день). Відтак, прострочення виконання зобов`язання починається з 12.10.2021. Враховуючи, що сума основного боргу складає 472049,92 грн., то сума пені складає 8638,51 грн. за період з 12.10.2021 до 12.04.2022 (183 дні). Позивачем також у розрахунку інфляційних та 3% річних взято неправильну суму заборгованості. Інфляційні втрати мають складати 170516,80 грн., 3% річних 31232,89 грн. Враховуючи тяжкий майновий стан відповідача та недоведеність понесення позивачем збитків, просив зменшити розмір неустойки до 90% від визначеної судом суми штрафних санкцій до 863,85 грн.

31.01.2024 через систему Електронний суд від Приватного акціонерного товариства Южкокс надійшла зустрічна позовна заява (вих. № б/н від 31.01.2024) щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріал Сервіс загального розміру штрафних санкцій по договору № 06-65/21 від 11.06.2021 у сумі 3011025,93 грн., з яких: 200779,68 грн. складає штраф у розмірі 10% від договірної вартості робіт (п. 10.3.1 договору), 2475613,45 грн. складає неустойка в розмірі 0,3% від договірної вартості несвоєчасно виконаних робіт (п. 10.3.2 договору) та 334632,80 грн. складають збитки за відсутність реєстрації податкових накладних (п. 13.17 договору).

02.02.2024 в системі Електронний суд ПрАТ Южкокс сформовано клопотання про поновлення пропущеного строку для подачі зустрічної позовної заяви, яке зареєстровано судом 05.02.2024.

06.02.2024 через систему Електронний суд надійшло заперечення на відповідь на відзив. Між сторонами були складені та підписані акти здачі-прийняття робіт від 27.08.2021 та від 13.12.2021 з додатками. Проте, дизель на тепловозі вийшов з ладу саме в гарантійний період, тобто після підписання цих актів. З посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів» та п. 9.2 договору вказав, що гарантійний термін діє до 13.12.2022. Відповідач неодноразово в телефонному режимі намагався вирішити питання щодо несправності дизеля. Оскільки переговори виявилися безрезультатними, уповноважені представники позивача до відповідача не прибули, відповідач 08.12.2022 звернувся до позивача з листом за вих. № 915 офіційно. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі; зменшити розмір пені до 863,85 грн.; зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 500 грн.

20.03.2024 через систему Електронний суд надійшло заперечення на пояснення. Вважає, що пояснення позивача, які надійшли 18.03.2024, не мають жодного процесуального статусу, оскільки не передбачені ані ГПК України, ані рішенням суду (ухвалою від 03.01.2024). У поясненні позивач посилається в якості доказів правомірності нарахування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. на додаток № 3 від 14.03.2024 до додатку № 2 від 26.12.2023, додаток № 4 від 14.03.2024, які надає суду з порушенням встановлених процесуальних норм. Позивачем не було подано жодної заяви про неможливість подати додаткові докази, а отже, всі докази позивачем надано до суду разом з позовною заявою. Дані обставини також підтвердив і сам позивач під час судового засідання 13.02.2024. Відтак, посилання позивача на додаткові докази, які були надіслані до суду 18.03.2024, тобто після закінчення розгляду справи в підготовчому засіданні, на думку відповідача є неналежними та недопустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України. Звернув увагу, що на виконання п. 10.9 відповідач надіслав позивачу повідомлення від 23.01.2023 за вих. № 54 з зазначенням використання свого права замовника та застосування в односторонньому безумовному порядку до позивача оперативно-господарської санкції, вираженої в утриманні сум пред`явленої підряднику неустойки (штрафу) у розмірі 200779,68 грн. Позивач повідомлення отримав 04.02.2023, а отже обізнаний з правом відповідача. Даний факт не заперечувався з боку підрядника та не оскаржувався в судовому порядку. Таким чином, позивач хибно та безпідставно нараховує штрафні санкції на суму невиконаного зобов`язання (1007462,40 грн.). Щодо посилання позивача на пункт 8.7 договору, то цей пункт не має жодного відношення до дій, які мав виконати позивач, а саме: виконати ремонтні роботи дизелю, який вийшов із ладу в гарантійний період і потребує ремонту. Позивачем порушено строк для звернення до контролюючого органу з повідомленням щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрацію яких було зупинено. Відтак, відповідач втратив право на включення до податкового кредиту суми ПДВ, зазначену в податкових накладних. Щодо клопотання позивача про зменшення позовних вимог зазначено, що позивач у відзиві просив зменшити розмір позовних вимог. Останнім днем оплати було 11.10.2021 (2708.2021 + 45 к.д. = 11.10.2021). Відтак, прострочення виконання зобов`язання за умовами договору починається з 12.10.2021. Позивачем навмисно не враховано застосування замовником оперативно-господарської санкції (штрафу) у розмірі 200779,68 грн. (п. 10.9 договору) та відшкодування збитків, пов`язаних з не реєстрацією 4-х податкових накладних у розмірі 334632,80 грн. Оскільки сума основного боргу складає 472049,92 грн., то розмір пені на підставі п. 10.2 договору повинен складати 8638,51 грн. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі; зменшити розмір пені до 863,85 грн.; зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 500 грн.

Відповідачем письмово викладені судові дебати (зареєстровані судом 09.04.2024). Посилався, зокрема, на неправомірність звернення з позовом до Господарського суду Запорізької області, оскільки, ані у тексті позовної заяви, ані у доданих до справи документах позивач не вказував адресу саме місця виконання робіт. Роботи не могли бути виконані за адресою реєстрації позивача, оскільки за цієї адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться багатоквартирний будинок. За цією адресою не можуть бути виробничі площі з відповідним устаткуванням та фахівці, які будуть виконувати ремонтні роботи.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 29.12.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3872/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.01.2024 суддею Ярешко О.В. позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі № 908/3872/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.02.2024.

Ухвалою суду від 11.01.2024 заяву (вих. № б/н від 09.01.2024) представника Приватного акціонерного товариства Южкокс задоволено частково. Надано відповідачу справу № 908/3872/23 для дистанційного ознайомлення, для чого генеральному директору Приватного акціонерного товариства Южкокс - Литовці Віталію Анатолійовичу надано доступ до матеріалів справи № 908/3872/23 в системі Електронний суд. В частині направлення копії матеріалів справи № 908/3872/23 на електронні адреси, зазначені у заяві, - відмовлено.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.01.2024 зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства Южкокс передана на розгляд судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 05.02.2024 відмовлено в задоволенні клопотання (вих. № б/н від 31.01.2024) Приватного акціонерного товариства Южкокс про поновлення пропущеного строку для подачі зустрічної позовної заяви. Зустрічну позовну заяву (вих. № б/н від 31.01.2024) повернуто Приватному акціонерному товариству Южкокс.

01.02.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначено, що на підставі ст. 46 ГПК України позивач зменшує позовні вимоги в частині стягнення пені за неналежне виконання умов договору щодо своєчасності сплати, внаслідок просив стягнути пеню в сумі 19717,56 грн. Загалом просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1077462,40 грн., пеню в сумі 19717,56 грн., втрати від інфляції в сумі 351994,06 грн., 3% річних у сумі 65058,30 грн., а всього 1514232,32 грн.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 5 ст. 46 ГПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Враховуючи, що позивачем було зроблено заяву в частині зменшення розміру пені, що заявлялася до стягнення, до суми 19717,56 грн., до закінчення підготовчого провадження в справі; відповідь на відзив, в якій викладено заяву про зменшення розміру позовних вимог, надіслана до електронного кабінету відповідача, що підтверджується квитанцією № 528354 (дата, час доставки: 01.02.2024 09:01), судом прийнято до розгляду вказану заяву позивача.

Підготовче засідання, призначене на 01.02.2024, не відбулося в зв`язку з перебуванням судді Ярешко О.В. на лікарняному, про що були повідомлені сторони.

Ухвалою суду від 05.02.2024 підготовче засідання призначено на 13.02.2024.

Протокольною ухвалою від 13.02.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 12.03.2024.

12.03.2024 судом не було розпочато розгляд справи по суті, суд зауважив представнику позивача, що ним у прохальній частині позовної заяви було допущено описку у визначенні суми основного боргу 1077462,40 грн., замість правильної суми 1007462,40 грн., про яку зазначено в описовій та мотивувальній частині позовної заяви та на яку були здійснені нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Суд керувався рішенням ЄСПЛ від 08.12.2016 у справі "ТОВ "Фріда" проти України", в якому констатовано, що надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Як засвідчує позиція ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Важливим елементом справедливого судового розгляду є рівність та змагальність сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами".

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції" від 26.07.2007).

Представниця позивача в судовому засіданні заявила, що дійсно була допущена помилка (опечатка) в прохальній частині позовної заяви, розмір основної суми боргу складає 1007462,40 грн., позивач помилився на 70 тис.грн. Вказала, що штрафні санкції було нараховано на правильну суму боргу. Заявила клопотання про надання додаткового часу для письмового виправлення вказаної помилки, надання письмових пояснень щодо позовної заяви та щодо правових витрат. Просила не переходити до розгляду справи по суті.

Представник відповідача не заперечив щодо не здійснення переходу до розгляду справи по суті в судовому засіданні 12.03.2024.

Згідно ч. 5 ст. 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Суд, враховуючи наведене вище, керуючись принципами рівності сторін, встановленням факту описки в прохальній частині позовної заяви щодо розміру основної суми боргу, дозволив сторонам подати додаткові пояснення з цього приводу.

Протокольною ухвалою від 12.03.2024 розгляд справи по суті призначений на 21.03.2024.

18.03.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог. Зазначено, що у відповіді на відзив позивач фактично зазначив про зменшення позовних вимог у зв`язку з невірним нарахуванням пені в самій позовній заяві. При цьому, при проведенні розрахунку пені, через опечатку невірно вказана сума заборгованості, у результаті чого пеня також була розрахована помилково, а саме: замість суми заборгованості 1007462,40 грн., на яку нараховується пеня, була вказана сума 1077462,40 грн. У зв`язку з чим необхідно перерахувати суму пені. Сума пені складає не 19717,56 грн., а 1007462,40 грн. х 0,01 х 183 : 100 = 18436,56 грн. Враховуючи викладене позивач зменшує позовні вимоги в частині стягнення пені за неналежне виконання умов договору щодо своєчасності сплати, а саме: просить стягнути пені в сумі 18436,56 грн. Загалом просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1007462,40 грн., пеню в сумі 18436,56 грн., втрати від інфляції в сумі 351994,06 грн., 3% річних у сумі 65058,30 грн., а всього 1442951,32945,61 грн.; витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

Суд не прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог у частині зменшення суми пені з 19717,56 грн. до суми 18436,56 грн., оскільки заява про зменшення розміру позовних вимог подана позивачем після закриття підготовчого провадження в справі, а отже, подана з порушенням ст. 46 ГПК України.

Суд зауважує, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Уникаючи надмірного формалізму, вивчивши текст позовної заяви, оскільки позивачем було явно допущено описку в прохальній частині позовної заяви в визначенні суми основного боргу - 1007462,40 грн., суд приймає до уваги, що сума основного боргу, що заявлена до стягнення, становить 1007462,40 грн.

Таким чином, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, що викладена у відповіді на відзив, предметом судового розгляду в цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в розмірі 1007462,40 грн., пені в сумі 19717,56 грн., втрат від інфляції в сумі 351994,06 грн., 3% річних у сумі 65058,30 грн., а всього 1444232,32 грн.

18.03.2024 через систему «Електронний суд» разом із поясненням надійшло клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, згідно якого просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн. До клопотання долучено докази, згідно переліку: додаток № 3 від 14.03.2024, додаток № 2 від 26.12.2023, додаток № 4 від 14.03.2024 до договору про надання правової допомоги від 11.01.2021. Надіслання відповідачу вказаного клопотання з додатками до його електронного кабінету підтверджується квитанцією № 750513 від 18.03.2024.

Фактично разом із поясненням та клопотанням позивача про стягнення витрат на правничу допомогу позивачем надано (сформовано в системі «Електронний суд» 18.03.2024) додатки №№ 3, 4 від 14.03.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 14.03.2024.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки докази щодо понесення судових витрат позивачем подано до закінчення судових дебатів у справі, право на подання цих доказів встановлено Господарським процесуальним кодексом України та вони (докази) не стосуються суті позовних вимог (предмету позову), копії доказів надіслано відповідачу, суд долучає вказані докази до матеріалів справи, заява позивача про стягнення витрат на правничу допомогу з доданими до неї доказами приймаються судом до розгляду.

20.03.2024 через систему Електронний суд надійшло заперечення відповідача на пояснення, до якого долучені докази, які подані з порушенням строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки відповідачем не обґрунтовано неможливості подання доказів у встановлений законом строк, судом не встановлювався додатковий строк відповідачу для подання доказів, докази: податкова декларація з податку на додану вартість за 2022 рік з додатком 1 та додатком 5 судом до розгляду не приймаються.

У судовому засіданні 21.03.2024 суд розпочав розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 21.03.2024, з метою надання сторонам можливості підготуватися до судових дебатів, у судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.04.2024.

У судове засідання 09.04.2024 з`явилися представники сторін.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 09.04.2024 судом справу розглянуто по суті, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Щодо територіальної юрисдикції (підсудності)

Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст.1 ГПК України).

Статтями 27-30 ГПК України визначені правила щодо територіальної юрисдикції (підсудності) господарських справ.

Загальне правило визначення територіальної юрисдикції викладене у ч. 1 ст. 27 ГПК України, відповідно до якої, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 цієї статті, для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Одночасно, ст. 29 Господарського процесуального кодексу України передбачена підсудність справ за вибором позивача.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 цього Кодексу, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

За приписами ч. 5 ст. 29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці або, які виникають з договорів, в яких визначено місце виконання. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається на підставі ст. 27 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 532 ЦК України, місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

За загальним правилом, місце виконання зобов`язання узгоджується сторонами у договорі, та сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з його умов, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

Таким чином, якщо у договорі чітко вказано місце його виконання, до позову, що подається за умови існування у договорі відповідної умови, застосовується ч. 5 ст. 29 ГПК України, і у позивача в такій справі, в силу дії ч. 1 ст. 29 ГПК України, виникає право вибору, подати позовну заяву: за місцезнаходженням відповідача чи за місцем виконання договору. Тобто, ст. 29 ГПК України передбачає альтеративну підсудність за вибором позивача.

Як встановлено сторонами в пункті 5.3 договору підряду № 06-65/21 від 11.06.2021, що покладений у підставу позову, роботи з капітального ремонту дизелів відповідача виконуються на території підрядника (позивача). Доставка об`єктів робіт у ремонт та з ремонту проводиться силами і засобами підрядника. В окремих випадках, за погодженням сторін, можливий інший порядок доставки та вивезення.

Тобто, сторонами чітко визначено місце виконання договору підряду, який укладений на капітальний ремонт дизелів, а саме: на території підрядника (позивача). Сторони могли змінити лише порядок доставки об`єктів ремонту на територію підрядника.

Місцезнаходженням позивача, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб є м. Запоріжжя, вул. Професора Толока, буд. 27-А, кв. 50. Однак, місцезнаходження позивача не є тотожним територією підрядника та, згідно умов договору, не вбачається, що ремонт дизелів мав проводитися саме в квартирі АДРЕСА_2 .

Доказів того, що територією підрядника (позивача) є інше місце, аніж місто Запоріжжя, матеріали справи не містять.

Навпаки, факт виконання підрядних робіт саме в м. Запоріжжі Запорізької області підтверджується товарно-транспортними накладними № 0827-1 від 27.08.2021, № 1213 від 13.12.2021, згідно яких об`єкти ремонту (дизелі) були доставлені після виконання підрядних робіт саме з м. Запоріжжя (вантажовідправник та автомобільний перевізник ТОВ «Індустріал Сервіс») до м. Кам`янське (вантажоодержувач ПрАТ «Южкокс»).

З огляду на викладене, враховуючи, що в договорі сторонами чітко вказано місце його виконання, до позову, що подається застосовується саме норма ч. 5 ст. 29 ГПК України.

Тому позивач, користуючись своїм правом, передбаченим ч.ч. 1, 5 ст. 29 ГПК України, правомірно звернувся з даною позовною заявою до Господарського суду Запорізької області.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що приписи ч. 5 ст. 29 ГПК України чітко визначають, що спори, які виникають з договорів, у яких визначено місце виконання, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів. Вказана процесуальна норма жодним чином не конкретизує, що таке виконання договору стосується дії, за якою подається позов (зокрема, з приводу виконання умов договору чи його оплати, або ж сплати заборгованості, повернення надмірно сплачених коштів за таким договором тощо). В той же час, ч. 5 ст. 29 ГПК України не містить умов, що предмет спору повинен бути пов`язаний з виконанням відповідачем договору безпосередньо у певному місці.

5. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

11.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Індустріал Сервіс (підрядник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством Южкокс (замовник, відповідач у справі) укладено договір підряду № 06-65/21.

Відповідно п. 1.1 договору, підрядник за дорученням замовника зобов`язується на свій ризик в порядку та на умовах цього договору виконати на території підрядника роботи з капітального ремонту дизелів (без генераторів) ТГМ-4 (6ЧН21/21 (211Д-3) (далі «Роботи») на об`єктах замовника «Тепловоз ТГМ4-2249» інв. № 14805 та «Маневровий тепловоз ТГМ 4-909» інв. № 6868 (код проєкту R-А-6509-21-001) в обсязі, передбаченому Технічним завданням на виконання робіт (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною договору.

Замовник, згідно п. 1.2, зобов`язався надати підряднику об`єкт для виконання робіт, прийняти та оплатити виконані роботи в порядку і строки, передбачені цим договором.

Відповідно п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 04.10.2021), ціна робіт по цьому договору складає 2007796,80 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 344632,80 грн.

Пунктом 4.1 (в редакції додаткової угоди № 3 від 04.10.2021) сторони визначили, що оплата замовником виконаних робіт проводиться на протязі 45 календарних днів від дати підписання акту виконаних робіт.

Якщо під час приймання робіт будуть виявлені недоліки, що виникли з вини підрядника (в частині кількості, якості і норми витрат матеріалів), сторонами оформляється дефектний акт (п. 4.5).

Згідно п. 5.3, роботи виконуються на території підрядника. Доставка об`єктів робіт у ремонт та з ремонту проводиться силами і засобами підрядника. В окремих випадках, за погодженням сторін, можливий інший порядок доставки та вивезення.

Згідно п.п. 8.3, 8.4, 8.6, приймання виконаних робіт проводиться на території замовника. Зобов`язання щодо складання та оформлення актів виконаних робіт покладається на підрядника. Замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів з моменту отримання актів виконаних робіт оглянути результати виконання робіт підрядником і, за відсутності недоліків, прийняти їх, підписати надані підрядником акти виконаних робіт.

За умовами п. 8.7, у разі виникнення між замовником та підрядником спору щодо недоліків виконаних робіт або їх причин, на вимогу будь-якої з сторін повинна бути призначена експертиза.

Підрядник встановлює гарантійний термін якості виконаних робіт протягом 12 місяців з моменту підписання акту виконаних робіт (п. 9.2).

Згідно п. 9.3, якщо після приймання робіт, протягом гарантійного терміну, замовник виявить відступи від умов договору або інші дефекти виконаних робіт, які не могли б бути встановлені при звичайному способі прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний повідомити про це підрядника.

Пунктом 9.4 договору визначено, що підрядник несе відповідальність за дефекти виконаних робіт, виявлені протягом гарантійного терміну, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок: природного зносу об`єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об`єкта, який здійснювався самим замовником або залученими ним субпідрядниками.

Розділом 10 сторони передбачили відповідальність сторін. Відповідно п. 10.2, у разі порушення терміну оплати виконаних робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

У разі неналежного (неякісного) виконання робіт, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від договірної вартості робіт (з урахуванням ПДВ), визначеної п. 3.1 цього договору, відшкодовує збитки відповідно до п. 4.7 цього договору, а також, протягом терміну, визначеного в порядку, передбаченому цим договором, зобов`язаний за свій рахунок усунути виявлені дефекти виконання робіт (підпункт 10.3.1 пункту 10.3).

Згідно п. 10.9, замовник має право в односторонньому безумовному порядку (в тому числі після закінчення терміну дії цього договору) застосувати до підрядника оперативно-господарську санкцію, виражену в утриманні сум пред`явленої підряднику неустойки і розрахованих збитків, що підлягають сплаті, в тому числі за виконані роботи та поставлені матеріали, шляхом відправки підряднику відповідного повідомлення з зазначенням утримуваної суми неустойки і розрахованих збитків. Утримання неустойки і розрахованих збитків не тягне за собою зміну вартості робіт за цим договором. В результаті перерахування замовником грошових коштів у сумі, що підлягає оплаті підряднику після утримання неустойки і розрахованих збитків, зазначених у повідомленні, вважаються виконаними у повному обсязі зобов`язання замовника по перерахуванню грошових коштів в сумі, що підлягала сплаті підряднику до утримання неустойки і розрахованих збитків, а також зобов`язання підрядника зі сплати замовнику неустойки і розрахованих збитків, зазначених у повідомленні. До завершення розгляду по суті виниклих спірних питань сторонами або судом, утримання замовником сум пред`явленої підряднику неустойки і розрахованих збитків, не є порушенням передбачених договором зобов`язань замовника з оплати виконаних підрядником робіт і поставлених матеріалів.

Підрядник, згідно п. 13.17, підрядник зобов`язаний з дотриманням вимог чинного законодавства здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної на всю суму податкових зобов`язань, що виникли у підрядника з ПДВ, з дотриманням термінів, передбачених чинним законодавством, але не пізніше 5-го числа календарного місяця, що настає за місяцем виникнення податкових зобов`язань з ПДВ. У разі, якщо внаслідок порушення підрядника встановлених чинним законодавством та цим договором вимог до форми, порядку заповнення, надання та/або реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування до податкової накладної, або ервинних документів, пов`язаних з виконанням договору, ПрАТ «Южкокс» втрати право на включення до податкового кредиту суми ПДВ, зазначеної в податковій накладній, підрядник зобов`язаний відшкодувати ПрАТ «Южкокс» всі пов`язані з таким порушенням збитки протягом 3 робочих днів з моменту надіслання йому відповідного повідомлення ПрАТ «Южкокс» або в інші строки, узгоджені сторонами.

За умовами п. 11.2, сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини, зобов`язана без необґрунтованих затримок повідомити у письмовій формі іншу сторону про їх настання або припинення. Факти, викладені в повідомлення про настання форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, сертифікат якої, після його отримання, але не пізніше 20 календарного дня з дати отримання відповідного повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також направляється стороною, для якої наступили форс-мажорні обставини, також направляється стороною, для якої наступили форс-мажорні обставини, іншій стороні.

Настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, термін виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання (п. 11.4).

Згідно п. 13.3, все листування, пересилання документів, повідомлень, заяв і претензій, пов`язаних з виконанням цього договору або випливаючи з нього, повинно спрямовуватися сторонами безпосередньо на адреси один одного, зазначені в цьому договорі, відповідно до термінів і порядку, встановленими чинним законодавством і цим договором.

Договір, згідно п. 13.5, діє до 31.12.2021. закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим договором.

Між сторонами договору підряду № 06-65/21 від 11.06.2021 складено та підписано:

- акт від 27.08.2021 № ОУ-0827-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 852000,00 грн. з ПДВ (капітальний ремонт дизеля 6ЧН21/21 (211Д-3);

- акт від 27.08.2021 № ОУ-0827-2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 155462,40 грн. з ПДВ (додаткові роботи при капітальному ремонті дизеля 6ЧН21/21 (211Д-3), всього на загальну суму 1007462,40 грн.

Згідно товарно-транспортної накладної № 0827-1 від 27.08.2021 дизель 6ЧН21/21 (211Д-3) № 1251 1 шт. та підставка під дизель 1 шт. були доставлені з м. Запоріжжя (вантажовідправник та автомобільний перевізник ТОВ «Індустріал Сервіс») до м. Кам`янське (вантажоодержувач ПрАТ «Южкокс»).

Між сторонами підписано акт № 0827-1 від 27.08.2021приймання з капітального ремонту дизеля 6ЧН21/21 (211Д-3) № 1251, згідно якого підрядник ТОВ «Індустріал Сервіс» на підставі договору підряду № 06-65/21 від 11.06.2021 здав дизель 6ЧН21/21 (211Д-3) № 1251 у кількості 1 одиниці з капітального ремонту замовнику ПрАТ «Южкокс».

Позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки-фактури: № СФ-0827-1 від 27.08.2021 на суму 852000,00 грн., № СФ-0827-2 від 27.08.2021 на суму 155462,40 грн.

Також між сторонами складено та підписано:

- акт від 13.12.2021 № ОУ-1213-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 852000,00 грн. з ПДВ (капітальний ремонт дизеля 6ЧН21/21 (211Д-3);

- акт від 13.12.2021 № ОУ-1213-2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 148334,40 грн. з ПДВ (додаткові роботи при капітальному ремонті дизеля 6ЧН21/21 (211Д-3), всього на загальну суму 1000334,40 грн.

Згідно товарно-транспортної накладної № 1213 від 13.12.2021 дизель 211ДЗ № 511540 1 шт. та підставка під дизель 1 шт. були доставлені з м. Запоріжжя (вантажовідправник та автомобільний перевізник ТОВ «Індустріал Сервіс») до м. Кам`янське (вантажоодержувач ПрАТ «Южкокс»).

Між сторонами підписано акт № 1213-1 від 13.12.2021приймання з капітального ремонту дизеля 6ЧН21/21 (211Д3) № 511540, згідно якого підрядник ТОВ «Індустріал Сервіс» передав, а замовник ПрАТ «Южкокс» прийняв дизель 6ЧН21/21 (211Д3) № 511540 у кількості 1 одиниці з капітального ремонту на підставі договору № 06-65/21 від 11.06.2021.

Позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки-фактури: № СФ-1213-1 від 13.12.2021 на суму 852000,00 грн., № СФ-1213-2 від 13.12.2021 на суму 148334,40 грн.

Відтак, позивачем були виконані роботи за договором підряду на загальну суму 2007796,80 грн.

Відповідно до картки рахунку позивача за 27.08.2021-27.11.2023, відповідачем перераховано 10.12.2021 позивачу грошові кошти в сумі 852000,00 грн., 16.06.2021 - грошові кошти в сумі 40000,00 грн., 13.07.2022 - грошові кошти в сумі 108334,40 грн., а всього 1000334,40 грн.

Таким чином, заборгованість, що заявлена до стягнення, складає 1007462,40 грн. (2007796,80 грн. (виконані роботи) - 1000334,40 грн. (оплачено) = 1007462,40 грн.).

Враховуючи підписання 27.08.2021 між сторонами актів №№ ОУ-0827-1, № ОУ-0827-2, останнім днем строку оплати суми 1007462,40 грн. було 11.10.2021.

Вказану обставину, а саме: останнім днем строку виконання зобов`язання з оплати було 11.10.2021, визнав відповідач у відзиві.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи підписання 13.12.2021 між сторонами актів №№ ОУ-1213-1, № ОУ-1213-2, останнім днем строку оплати суми 1000334,40 грн. було 27.01.2022.

Вказаної обставини відповідач не заперечував.

Відповідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Позивачем були виписані податкові накладні №№ 4, 5 від 27.08.2021 та №№ 1, 2 від 13.12.2021, реєстрація яких була зупинена, оскільки платник податку відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Представниками відповідача 17.06.2022 у м. Кам`янське складено акт огляду дизеля 6ЧН21/21 (211Д3) № 511540 на тепловозі ТГМ4 № 909, згідно якого, при проведенні маневрової роботи по коксосортуванню № 2 у денну зміну 17.06.2022 тепловоз ТГМ4 № 909 почав мимоволі набирати оберти, після чого машиніст тепловоза провів аварійну зупинку дизеля. Прийнято рішення викликати представників ТОВ «Індустріал Сервіс» для спільного огляду дизеля 6ЧН21/21 (211Д3) № 511540 з метою визначення причини виходу з ладу з подальшим її усуненням по гарантійним зобов`язанням.

Представниками відповідача 28.12.2022 у м. Кам`янське складено акт огляду дизеля 6ЧН21/21 (211Д3) № 511540 на тепловозі ТГМ4 № 909, згідно якого, при запуску дизель 6ЧН21/21 (211Д3) № 511540 на тепловозі ТГМ4 № 909 неконтрольовано набирає обертів; в інжекційну систему почало поступати мастило з масляної системи. Висновок комісії: дизель 6ЧН21/21 (211Д3) № 511540 на тепловозі ТГМ4 № 909 вийшов з ладу та потребує ремонту.

23.01.2023 відповідач надіслав позивачу повідомлення (вих. № 54 від 23.01.2023), яке отримано останнім 04.02.2023, яким, з посиланням на п.п. 10.3.1, 10.9 договору, повідомив про використання права та застосування в односторонньому безумовному порядку до позивача оперативно-господарської санкції, вираженої в утриманні сум пред`явленої підряднику неустойки (штрафу) у розмірі 200779,68 грн. з урахуванням ПДВ. Просив направити уповноважених представників для оформлення двостороннього акту щодо несправності дизеля в період гарантійного строку, протягом 7 днів з дня отримання цього повідомлення.

Листом від 17.05.2023 вих. № 302, відповідач у відповідь на листи № 0502-1 від 02.05.2023 та № 0503-1 від 03.05.2023, зазначив, що 08.12.2022 листом за вих. № 915 звернувся до підрядника стосовно виявлення несправностей в процесі експлуатації дизеля ТГМ4 (6ЧН21/21 (211Д3) № 5115) у період гарантійного строку, а також негайного направлення уповноважених представників позивача для складання двостороннього акту щодо несправності дизеля у період гарантійного строку. 22.12.2022 у відповідь на лист, підрядник надіслав відмову, яка була мотивована відсутністю фінансової можливості направлення уповноважених представників підрядника (лист № 1222-1 від 22.12.2022). Зазначено про не реєстрацію 4 податкових накладних на загальну суму 334632,8 грн., що призвело до втрати можливості для відповідача включити до податкового кредиту суми ПДВ, зазначені в цих накладних накладних. Пропонував провести двосторонні переговори, як це передбачено п. 12.1 договору, на яких обговорити усі спірні питання як з приводу порушення гарантійних зобов`язань, так і з приводу реструктуризації заборгованості.

Листів позивача № 0502-1 від 02.05.2023 та № 0503-1 від 03.05.2023 матеріали справи не містять.

Також, у матеріалах справи відсутній лист відповідача за вих. № 915 від 08.12.2022. До відзиву відповідачем додано фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 08.12.2022, де адресатом вказано ТОВ «Індустріал Сервіс». Разом з цим, даний чек не може бути в розмінні ст.ст. 76, 77 ГПК України належним та допустимим доказом підтвердження надіслання позивачу листа відповідача за вих. № 915 від 08.12.2022.

До клопотання на поновлення строку для подачі зустрічної позовної заяви, що надійшло до суду 05.02.2024, додано лист ТОВ «Індустріал Сервіс» вих. № 1222-1 від 22.12.2022, що отриманий відповідачем 28.12.2022, де у відповідь на лист № 945 від 08.12.2021 відносно направлення уповноважених представників ТОВ «Індустріал Сервіс» для оформлення двостороннього акту про несправність дизеля в період гарантійного терміну зазначено про звільнення ТОВ «Індустріал Сервіс» від проведення гарантійних робіт до виконання відповідачем зобов`язання зі сплати заборгованості за договором.

Суд зазначає, що у зв`язку з поверненням зустрічної позовної заяви ПрАТ «Южкокс» докази, долучені до цієї заяви, судом до розгляду не прийняті.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору підряду.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно приписів ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами в справі, враховуючи підписання 27.08.2021 між сторонами актів №№ ОУ-0827-1, № ОУ-0827-2, останнім днем строку оплати суми 1007462,40 грн. було 11.10.2021. Враховуючи підписання 13.12.2021 між сторонами актів №№ ОУ-1213-1, № ОУ-1213-2, останнім днем строку оплати суми 1000334,40 грн. було 27.01.2022.

Відповідачем оплата за виконані роботи була здійснена частково в загальній сумі 1000334,40 грн. Таким чином, заборгованість, що заявлена до стягнення, складає 1007462,40 грн. (2007796,80 грн. (виконані роботи) - 1000334,40 грн. (оплачено) = 1007462,40 грн.).

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем доказів оплати боргу в сумі 1007462,40 грн. не надано.

Посилання відповідача на те, що сума основного боргу повинна складати 472049,92 грн. (за мінусом збитків згідно п. 13.17 договору 334632,80 грн., штрафу згідно п. 10.3.1 договору - 200779,68 грн.) судом до уваги не приймається, виходячи з такого.

Відповідно ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов`язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку (ч. 1 ст. 859 ЦК).

Предметом розгляду в цій справі є стягнення з відповідача (замовника за договором підряду) на користь позивача (підрядника) суми основного боргу, нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність заборгованості саме в сумі 1007462,40 грн.; не доведено права щодо безумовного застосування відповідачем оперативно-господарської санкції відповідно п. 10.9 договору. Посилання відповідача на односторонньо складені ним акти огляду дизеля не спростовують висновків суду, відповідного експертного висновку суду не надано.

Посилання відповідача на Закон України «Про захист прав споживачів» судом до уваги не приймається, оскільки споживачем за даним Законом, є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відтак, правовідносини, що виникли між сторонами в цій справі, не підлягають регулюванню цим Законом.

Матеріалами цієї справи не підтверджується та не досліджувалося судом в межах цього провадження наявності/відсутності неналежного (неякісного) виконання позивачем робіт за договором підряду № 06-65/21 від 11.06.2021; завдання відповідачу збитків, пов`язаних з не реєстрацією податкових накладних.

Як було заявлено представником відповідача в судовому засіданні, ПрАТ «Южкокс» подано до ТОВ «Індустріал Сервіс» позов, за яким господарським судом було відкрито провадження, щодо стягнення з останнього штрафних санкцій за вказаним договором підряду.

Крім того, відповідач заявляє про несправність дизеля 6ЧН21/21 (211Д3) № 511540, тоді як заборгованість стягується за виконані роботи по дизелю 6ЧН21/21 (211Д-3) № 1251.

Позовна вимога щодо стягнення 1007462,40 грн. основного боргу визнається судом обґрунтованою та доведеною, судом задовольняється.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Позивач нараховує інфляційні втрати за період з жовтня 2021 по листопад 2021 на суму боргу 852000,00 грн.; за період з жовтня 2021 по листопад 2023 на суму боргу 155462,40 грн.; за період з лютого 2022 по листопад 2023 на суму боргу 852000,00 грн.; за період з лютого по червень 2022 на суму боргу 148334,00 грн.

Розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається правильним.

Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 351994,06 грн. інфляційних втрат.

Позивач нараховує 3% річних за період з 12.10.2021 по 10.12.2021 на суму боргу 852000,00 грн.; за період з 12.10.2021 по 25.12.2023 на суму боргу 155462,00 грн.; за період з 28.01.2022 по 25.12.2023 на суму боргу 852000,00 грн.; за період з 28.01.2022 по 15.06.2022 на суму боргу 148334,00 грн.; за період з 16.06.2022 по 12.07.2022 на суму боргу 108334,00 грн.

При вирахуванні 3% річних позивачем допущені арифметичні помилки, згідно перерахунку суду, загальна сума 3% річних у межах заявленого позивачем періоду складають 65231,87 грн.

Згідно приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, суд не виходить за межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується 65058,30 грн. 3% річних.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Згідно п. 10.2 договору, у разі порушення терміну оплати виконаних робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Таким чином, сторонами в пункті 10.2 укладеного договору підряду не визначено більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відтак, нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути 19717,56 грн. пені, нарахованої за 183 дні прострочення, виходячи зі ставки 0,01% від несплаченої суми.

Позивач нараховує пеню на суму боргу 1077462,40 грн., що є неправильним, оскільки сума боргу становить 1007462,40 грн.

Згідно перерахунку суду, пеня становить 18436,56 грн., із розрахунку: 1007462,40 грн. х 0,01 х 183 : 100 = 18436,56 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача.

У стягненні 1281,00 грн. пені судом відмовляється в зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Суд погоджується з нарахуванням пені, виходячи зі ставки 0,01% від несплаченої суми, оскільки розмір пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, є значно більшим (93818,21 грн. за 183 дні прострочення).

Відповідач просив зменшити розмір пені до 863,85 грн. В обґрунтування клопотання посилався на тяжке та нестабільне матеріальне становище товариства, наявність збитків. Вважає, що позивач користується заходами відповідальності не для відновлення порушених прав, а для отримання додаткових коштів. Позивачем не надано доказів наявності в нього будь-яких збитків.

Позивач проти клопотання заперечував.

Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду. Суд враховує, що відповідачем повинно було бути виконано зобов`язання до 12.10.2021, тобто, ще до введення з 24.02.2022 в Україні воєнного стану.

Згідно наданих відповідачем Балансів (Звітів про фінансовий стан) та Звітів про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), за 2021 рік збиток був відсутній, прибуток складав 1292672 тис.грн., збиток 0 грн.; за 2022 рік збиток склав 1206942 тис.грн.; на 30.09.2023 збиток склав 209637 тис.грн.

Тобто, на момент виникнення зобов`язання з оплати суми 1007462,40 грн. у відповідача за результатами його фінансової діяльності був наявний прибуток. Крім того, укладаючи договір підряду № 06-65/21 від 11.06.2021 відповідач, як сторона договору (замовник) мав усвідомлювати обов`язковість виконання грошового зобов`язання, строк його виконання та суму зобов`язання.

Суд враховує, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Одним із принципів підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (ст.ст. 42, 44 ГК України).

Введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати статутну діяльність та набувати кошти. Суд зазначає, що введення воєнного стану негативним чином впливає на можливість ведення господарської діяльності суб`єктами господарювання, не лише відповідача, але й позивача.

Згідно наданих позивачем доказів, товариство позивача у 2022 році мало збиток у сумі 286,0 тис.грн., у 2023 році 408,7 тис.грн.

Несплата відповідачем заборгованості за виконані роботи в сумі 1007462,40 грн. вочевидь завдає позивачу збитків. Відповідач, починаючи з 12.10.2021 неправомірно користується грошовими кошами позивача в сумі 1007462,40 грн., які останній позбавлений можливості пустити в обіг для здійснення своєї господарської діяльності.

Крім того, сума пені 18436,56 грн. складає 1,83% від суми заборгованості 1007462,40 грн. Тобто, розмір пені є незначним.

Таким чином, судом відхиляється клопотання відповідача про зменшення неустойки як необґрунтоване.

Доводи відповідача про наявність у спірних відносинах форс-мажорних обставин суд відхиляє, як безпідставні, адже для звільнення особи від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин відповідач зобов`язаний довести суду, що такі обставини дійсно унеможливили та вплинули безпосередньо на виконання зобов`язань відповідачем у спірних правовідносинах та який вплив вони мали на господарську діяльність відповідача.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно зі ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Втім, відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Таким чином, за загальним правилом, зацікавленій стороні по кожному конкретному випадку необхідно доводити факт невиконання зобов`язання саме у зв`язку з введенням воєнного стану.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.

Належних та допустимих доказів настання форс-мажорних обставин та наявність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання суду не надано.

Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1, на який міститься посилання у відзиві, не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства.

Крім того, останнім днем оплати заборгованості в сумі 1007462,40 грн. було 11.10.2021, тобто, до введення 24.02.2022 воєнного стану на території України.

Позов у цілому судом задовольняється частково.

7. Розподіл судових витрат

Згідно п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 21644,27 грн. стягується з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог, за наявності відповідного клопотання позивача, судовий збір у сумі 2740,71 грн. буде повернутий позивачу ухвалою суду.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві, відповідно до вимог ст. 162 ГПК України, викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв`язку з розглядом справи: 24404,18 грн. та 25000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Позивачем надано до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 11.01.2021, укладеного між ТОВ "Індустріал Сервіс" (клієнт) та Адвокатом Безруковою С.О., відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання за винагороду в обсягах умов цього договору здійснювати від імені та за рахунок Клієнта такі дії: надати правову допомогу, здійснити та захистити інтереси Клієнта в судах. Клієнт зобов`язався оплатити гонорар у розмірі та на умовах, визначених додатком № 1 до договору.

У додатку № 1 до договору сторонами встановлено, що гонорар розраховується наступним чином: 1000 грн. за 1 годину роботи адвоката, пов`язаною з підготовкою до судового розгляду справи в цілому та до кожного судового засідання окремо; 1000 грн. за 1 годину роботи Адвоката, пов`язаною з участю в судових засіданнях. Юридичне обслуговування включає, зокрема: складення процесуальних документів (позовна заява, відзив) від 1000,00 грн. 6000,00 грн. Акти приймання-передачі послуг складаються Адвокатом за вимогою Клієнта за кожен місяць чи за весь строк дії договору.

У додатку № 3 до вказаного договору сторони визначили розрахунок розміру судових витрат № 1 від 14.03.2024, де встановлена погодинна оплата праці адвоката, ціна 1 години становить 1000,00 грн. Визначено вид правової допомоги, кількість годин та вартість, а саме: 1. Збір, вивчення документів, необхідних для підготовки позовної заяви, опрацювання нормативно-правової бази, висновків ВС, судової практики з метою складання позовної заяви, ксерокопіювання та засвідчення додатків до позовної заяви 4 години, 4000, грн.; 2. Складання позовної заяви до ПАТ «Южкокс» про стягнення заборгованості за виконані роботи, пені, втрат від інфляції та 3% річних по договору від 11.06.2021 № 06-65/21 6 годин, 6000,00 грн.; 3. Участь у судових засіданнях по справі в Господарському суді Запорізької області 13.02.2024, 12.03.2024, 21.03.2024 6 годин, 6000,00 грн.; 4. Складання відповіді на відзив по справі № 908/3872/23 5 годин, 5000,00 грн.; 7. Складання додаткових пояснень та заяви про зменшення позовних вимог 4 години, 4000,00 грн.; всього разом 25 годин, 25000,00 грн. Зазначено, що вартість послуг Адвоката сплачується Клієнтом не пізніше 30 днів після підписання сторонами акту наданих послуг.

Також між сторонами підписано додаток № 4 до договору від 14.03.2024 «Розрахунок розміру судових витрат № 1», який є аналогічним додатку № 3 в частині визначення оплати праці Адвоката.

Між сторонами договору підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 14.03.2024, згідно якого юридичні послуги за договором від 11.01.2021 та згідно додатків №№ 2, 3 до договору від 14.03.2024 надані Адвокатом у повному обсязі, загальна вартість послуг складає 25000,00 грн. Зазначено, що послуги надані відповідно до вказаного договору, якісно та в повному обсязі, сторони претензій одна до іншої не мають.

У матеріалах справи наявний ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1153905 від 26.12.2023, виданого позивачу адвокатом Безруковою С.О. на підставі договору № б/н від 11.01.2021, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Безруковій С.О.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно в кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Відповідач вважає, що з документів, які наявні в матеріалах справи, зокрема з розрахунку судових витрат № 1 від 26.12.2023, неможливо встановити скільки годин робочого часу було затрачено адвокатом. Додатки №№ 3, 4 від 14.03.2024 вважає, що подані позивачем з порушенням процесуальних норм. Вказані документи, на думку відповідача, створені для того, щоб ввести суд в оману та стягнути з відповідача необґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу. Просив зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 500 грн.

Судом були прийняті до розгляду подані позивачем докази: додатки №№ 3, 4 від 14.03.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 14.03.2024, про що зазначено вище.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виклала такий правовий висновок: гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд у постанові від 06.12.2013 у справі № 905/493/22 вказав, що прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Суд зазначає, що сторонами в договорі від 11.01.2021 визначено розмір гонорару за надання правової допомоги, виходячи з 1000,00 грн. за годину роботи та 1000,00 грн. за участь у судовому засіданні. Також визначено, що гонорар за складення позовної заяви та відзиву становить від 1000,00 грн. до 6000,00 грн.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Велика Палата дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Суд зазначає, що додаток № 3 та акт від 14.03.2024 приймання-передачі наданих послуг розцінюється судом як детальні описи робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, в яких зазначено, які саме послуги були надані адвокатом позивачу з зазначенням їх суми та годин витраченого часу.

Види робіт та послуг адвоката Безрукової С.О. відповідають умовам договору про надання правової допомоги від 11.01.2021, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуальному закону.

Позовна заява, відповідь на відзив та пояснення позивача підписані адвокатом Безруковою С.О., яка приймала участь у судових засіданнях 13.02.2024, 12.03.2024, 21.03.2024, як і вказано в цих документах.

Крім того, керівник товариства позивача Каменєва О.А., яка також приймала участь у судовому засіданні, не заперечувала надання правових послуг адвокатом.

Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. У зв`язку з наведеним, відсутні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а отже у задоволенні клопотання відповідача судом відмовляється.

Суд зазначає відповідачу, що спір у цій справі виник саме внаслідок недобросовісних дій відповідача, який до теперішнього часу залишає невиконаним своє зобов`язання за договором підряду. Внаслідок таких дій відповідача позивач змушений був звернутися до суду з цим позовами.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується 24997 грн. 83 коп. витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Южкокс (вул. Вячеслава Чорновола, буд. 1, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51909, код ЄДРПОУ 05393079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріал Сервіс (вул. Професора Толока, буд. 27-А, кв. 50, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 32875731) 1007462 (один мільйон сім тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 40 коп. основного боргу, 18436 (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 56 коп. пені, 65058 (шістдесят п`ять тисяч п`ятдесят вісім) грн. 30 коп. 3% річних, 351994 (триста п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 06 коп. втрат від інфляції, 21644 (двадцять одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 27 коп. судового збору, 24997 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 83 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 18 квітня 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко

СудГосподарський суд Запорізької області
Дата ухвалення рішення09.04.2024
Оприлюднено22.04.2024
Номер документу118453108
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань підряду

Судовий реєстр по справі —908/3872/23

Ухвала від 22.05.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Кощеєв Ігор Михайлович

Ухвала від 13.05.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Кощеєв Ігор Михайлович

Рішення від 09.04.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Ярешко О.В.

Ухвала від 05.02.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Ярешко О.В.

Ухвала від 05.02.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Ярешко О.В.

Ухвала від 11.01.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Ярешко О.В.

Ухвала від 03.01.2024

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Ярешко О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні