Рішення

від 13.02.2024 по справі 910/16018/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2024Справа № 910/16018/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/16018/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехремонт»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 5606220,00 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Добреля В.Ю.;

від відповідача: Погосян С.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехремонт» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - відповідач) про стягнення 5606220,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором №75/142-21/1-121-01-21-10498 від 28.07.2021 не в повному обсязі розрахувався за виконані роботи, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 5606220,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/16018/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

08.11.2023 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову з огляду на те, що своєчасному виконанню грошового зобов`язання за договором перешкоджає введений в Україні режим воєнного стану, так як Енергодарська міська територіальна громада Васильківського району Запорізької області, в межах якої розташовані значні виробничі потужності відповідача, з 04.03.2022 перебуває в тимчасовій окупації, а відтак Запорізька атомна електрична станція не виробляє енергію, що, у свою чергу, є наслідком недоотримання прибутку, що прямо впливає на платоспроможність відповідача. Введення воєнного стану та тимчасова окупація виробничих потужностей відповідача, зумовили настання обставин непереборної сили, що було підтверджено Торгово-промисловою палатою України у листі №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, за яким режим воєнного стану визнаний форс-мажорною обставиною. Поміж тим, відповідач зауважує на тому, що з моменту виконання робіт та до моменту настання строку на оплату таких робіт існували форс-мажорні обставини у зв`язку з введенням карантинних заходів, пов`язаних з коронавірусною хворобою (COVID-19), а тому затримка оплати вартості виконаних робіт відбулась не з вини відповідача, а через обставини непереборної сили. Окрім того, відповідач вказує на порушення позивачем умов пункту 2.9 договору та вимог податкового законодавства, з огляду на те, що до позову останнім не було додано доказів реєстрації податкової накладної в ЄРПН у передбачений законодавством строк, як і не надано суду доказів направлення зареєстрованої податкової накладної відповідачу всупереч умов пункту 2.9 договору, що свідчить про недотримання позивачем господарських зобов`язань. Відповідач також додатково звертає увагу суду на те, що з лютого 2020 року ДП «Гарантований покупець» заборгувало кошти за електроенергію, а тому це спричинило дефіцит платіжного балансу відповідача, що також впливає на виконання господарських зобов`язань.

10.11.2023 року через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача викладених у відзиві та зауважив, що пунктом 2.9 договору не передбачено безумовного обов`язку позивача надсилати на адресу відповідача податкову накладну, а у передбаченому пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порядку, відповідач для отримання податкової накладної не звертався. Окрім того, відповідач не був позбавлений права самостійно звернутися з електронним запитом до ЄРПН з метою одержання відомостей про реєстрацію позивачем податкової накладної. Разом з тим, позивач зауважив, що форс-мажорні обставини у вигляді військової агресії Російської Федерації проти України не мають преюдиційного характеру, і при її виникненні сторона, яка посилається на це як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання, а посилання відповідача на карантинні обмеження з березня 2020 не є переконливими з огляду на дату укладення спірного договору у липні 2021, оскільки такі обставини як наявність карантинних обмежень були достеменно відомі відповідачу та не становили загрози невиконання умов договору станом на момент його укладення.

У судовому засіданні 21.11.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про встановлення відповідачу строку на подачу заперечень на відповідь на відзив та відкладення підготовчого засідання на 12.12.2023.

24.11.2023 року через відділ діловодства суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач заперечив проти доводів позивача та зауважив, що виконання зобов`язань за спірним договором неможливе з огляду на встановлену законодавством заборону, так положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлюють заборону здійснення господарської діяльності юридичними особами зареєстрованими на тимчасово окупованих територіях, відтак, оскільки виконання умов договору здійснювалося ВП ЗАЕС ДП «НАЕК «Енергоатом», який зареєстрований за адресою Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, а дана територія є окупована, виконання умов договору в силу положень вищезгаданого Закону є неможливим. Разом з тим, відповідач повторно зауважує на тому, що воєнний стан введений в Україні з 24.02.2022 є форс-мажорною обставиною, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України у листі №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

28.11.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення, у яких він зауважив, що Відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС» не є окремою юридичною особою та не є самостійним суб`єктом господарювання в силу положень чинного законодавства, а тому посилання на встановлену Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» заборону на здійснення господарської діяльності юридичними особами зареєстрованими на тимчасово окупованих територіях не є слушним. Окрім того, позивач зауважив, що сплата боргу по договору за своєю суттю є майновими відносинами сторін, а не видом господарської діяльності, що також визнав і відповідач шляхом часткової сплати у травні 2022 суми заборгованості по спірному договору.

06.12.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідача не може з`явитися у судове засіданні призначене на 12.12.2023 о 14:15 год., у зв`язку з тим, що братиме участь у судовому засіданні по справі №910/6780/23, яке призначено на 12.12.2023 о 12:15 год. у Північному апеляційному господарському суді, а тому просить суд відкласти підготовче засідання у справі №910/16081/23 на іншу дату.

11.12.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у вказаних запереченнях позивач зауважує на тому, що наведенні відповідачем причини відкладення не є поважними, оскільки як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, відповідач має щонайменше 130 представників, які уповноважені вчиняти дії від імені юридичної особи, в тому числі здійснювати представництво інтересів відповідача у судах в порядку самопредставництва, а тому, на думку позивача, відповідач в змозі забезпечити належне представництво власних інтересів у даній справі.

У судовому засіданні 12.12.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 09.01.2024.

Так, відповідно до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

При цьому, частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

У поданому клопотанні про відкладення, як можливу підставу відкладення підготовчого засідання, представник відповідача вказує про його участь, як представника в іншому судовому засіданні призначеному на 12:15 цього ж дня в Північному апеляційному господарському суді, а відтак у останнього відсутня можливість прийняти участь в судовому засіданні по даній справі, яке було призначено на 12.12.2023 об 14:15 год.

До означеного клопотання представником відповідача було додано копію ухвали Північного апеляційного господарського суду у справі №910/6780/23 від 20.11.2023 про відкриття апеляційного провадження та призначення судового засідання на 12.12.2023 о 12:15 год.

У той же час, у даному випадку, з метою дотримання процесуальних прав сторін, рівності сторін перед законом і судом, змагальності, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями статей 7, 8, 13-15 Господарського процесуального кодексу України, суд у судовому засіданні 21.11.2023 погоджував з представниками сторін дату та час наступного судового засідання з урахуванням їх графіку та графіку суду.

З огляду на дату постановлення ухвали Північного апеляційного господарського суду у справі №910/6780/23 від 20.11.2023 та функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної система, у якій зареєстрований відповідач та його представники, можна дійти висновку, що станом на дату узгодження наступного судового засідання у даній справі останнім було достеменно відомо про призначене судове засідання у суді апеляційної інстанції у справі №910/6780/23, однак це не завадило узгодити дату та час судового засідання у даній справі на 12.12.2023 об 14:15 год.

Поміж тим, позивач у своїх запереченнях на клопотання відповідача про відкладення зауважив, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП «НАЕК «Енергоатом» має щонайменше 130 представників, які уповноважені від імені відповідача здійснювати в тому числі самопредставництво у судах, а відтак, на думку позивача, відповідач цілком спроможний забезпечити належну участь представника у судовому засіданні призначеному на 12.12.2023 об 14:15 год.

Суд погоджується із такими доводами позивача та вважає за необхідне додатково зауважити, що з урахуванням територіального розміщення Північного апеляційного господарського суду та Господарського суду міста Києва (приблизно до 3 км), різного сполучення громадського транспорту між судами, початок обідньої перерви в апеляційному суді та час призначення підготовчого засідання по даній справі, суд дійшов висновку, що представник відповідача мав достатньо часу для вчасного прибуття в судове засідання, 12.12.2023 о 14 год. 15 хв., у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Щодо додаткових доказів поданих позивачем разом із відповіддю на відзиві, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласність і відкритість судового процесу, змагальність сторін.

Згідно приписів частини 1, 4, 5 та 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Зі змісту статті 80 ГПК України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання.

Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, суд може прийняти до розгляду докази, подані стороною після подання заяв по суті спору, коли встановить, що сторона не мала можливості подати їх у визначений законом або судом строк з причин, що не залежали від неї.

При цьому, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Захищене статтею 6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) право на справедливий судовий розгляд передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Європейський суд з прав людини розглядає реалізацію принципу змагальності крізь призму забезпечення рівності прав учасників судового розгляду, тобто за цієї позиції сторони діють на одному рівні, під контролем відносно пасивного суду.

Звертаючись до усталеної практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 23.06.1993 у справі "Руіз-Матеос проти Іспанії").

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).

Одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2022 у справі №903/522/21 та від 26.05.2021 у справі №912/2007/18.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги те, що на момент підготовки матеріалів позовної заяви позивачем в цілому не могли бути передбачені обґрунтування заперечень відповідача, про які стало відомо під час підготовчого провадження, керуючись принципами господарського судочинства з урахуванням конвенційного права кожного на справедливий судовий розгляд, суд дійшов висновку про прийняття їх до розгляду з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Судове засідання призначене на 09.01.2024 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.02.2024.

У судовому засіданні 01.02.2024 суд, у відповідності до статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 13.02.2024.

05.02.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехремонт» надійшло клопотання про заміну сторони її правонаступником, яке обґрунтовано тим, що постановою Кабінету Міністрів України №1420 від 29.12.2023 утворено акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661), при цьому, новоутворене товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 замінено відповідача по справі №910/16018/23 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) на правонаступника Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661).

У судовому засіданні 13.02.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представник відповідача заперечив проти позовних вимог, просив відмовити.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 13.02.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехремонт» (далі - підрядник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (далі - замовник) укладено договір №75/142-21/1-121-01-21-10498 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого підрядник зобов`язується на свій ризик, в порядку і на умовах, визначених цим договором, виконати за завданням замовника наступну роботу: «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Капітальний ремонт покрівлі будівлі машзалу з деаераторним відділенням, блок №4 (Код ДК 021:2015-45260000-7 Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи)».

За умовами пунктів 1.2 та 1.3 договору матеріали, інструменти, механізми (далі по тексту матеріали) необхідні для виконання робіт, надаються підрядником. Вимоги до результатів робіт та обсяги робіт визначені в технічній специфікації до предмета закупівлі (невід`ємний додаток №2 до даного договору).

Місце виконання робіт: 71504, м. Енергодар, Запорізької обл., вул. Промислова, 133 (пункт 1.7 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість робіт за цим договором визначається «Протоколом узгодження договірної ціни» (невід`ємний додаток №1 до договору) та договірною ціною (невід`ємний додаток №3 до договору) та складає: 4921850,00 грн (чотири мільйона дев`ятсот двадцять одна тисяча вісімсот п`ятдесят гривень 00 коп.), крім того ПДВ: 984370,00 грн (дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі триста сімдесят гривень 00 коп.), разом: 5906220,00 грн (п`ять мільйонів дев`ятсот шість тисяч двісті двадцять гривень 00 коп.).

Згідно пункту 2.8 договору оплата виконаних робіт за договором здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання сторонами «Акта приймання виконаних робіт», шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

Пунктом 2.9 договору передбачено, що підрядник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. В податковій накладній у рядку «Код філії отримувача (Замовника)» зазначити числовий номер ВП ЗАЕМ - 01 та код ЄДРПОУ юридичної особи ДП НАЕК «Енергоатом» - 24584661. У випадку відсутності реєстрації у ЄРПН підрядником електронної податкової накладної у встановлений Податковим кодексом України строк, замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п.2.1 договору, на суму ПДВ, від вартості робіт.

Умовами пункту 3.1 договору сторони погодили, що підрядник зобов`язується виконати роботи в строк: вересень 2021 - жовтень 2021 року.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору підрядник протягом 5 (п`яти) днів після завершення виконання робіт надає замовникові «Акт приймання виконаних робіт» у трьох примірниках для розгляду і належного оформлення з додаванням документів, що підтверджують використання ТМЦ (копії актів на списання та інше). Замовник протягом 10 (десяти) днів з дня отримання «Акта приймання виконаних робіт» зобов`язаний його розглянути і, оформлений належним чином зі своєї сторони, повернути підряднику або надати мотивовану відмову від приймання виконаних робіт.

Підрядник вправі достроково виконати і здати роботи, а замовник вправі достроково прийняти й оплатити виконані роботи (пункт 4.6 договору).

Згідно пункту 6.2 договору підрядник зобов`язується, зокрема, забезпечити виконання робіт згідно з цим договором та персоналом відповідної кваліфікації; вчасно здати замовнику виконані роботи за «Актом приймання виконаних робіт». При цьому пунктом 6.3 договору передбачено, що замовник зобов`язується, зокрема, своєчасно прийняти роботу, виконану підрядником згідно з умовами даного договору, оглянути її і, в разі виявлення будь-яких недоліків, негайно заявити про них підряднику; прийняти виконані роботи по «Акту приймання виконаних робіт» та здійснити оплату виконаних робіт згідно з умовами цього договору.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 29.04.2022 (пункт 13.1 договору).

28.07.2021 року сторонами було підписано протокол узгодження договірної ціни на виконання робіт за темою: «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Капітальний ремонт покрівлі будівлі машзалу з деаераторним відділенням, блок №4 (Код ДК 021:2015-45260000-7 Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи)», який є додатком №1 до договору, та за умовами якого сторони засвідчили, що вартість робіт за цим договором встановлюється на підставі акцептованої замовником цінової пропозиції підрядника та складає: : 4921850,00 грн (чотири мільйона дев`ятсот двадцять одна тисяча вісімсот п`ятдесят гривень 00 коп.), крім того ПДВ: 984370,00 грн (дев`ятсот вісімдесят чотири тисячі триста сімдесят гривень 00 коп.), разом: 5906220,00 грн (п`ять мільйонів дев`ятсот шість тисяч двісті двадцять гривень 00 коп.).

Додатком №2 до договору, сторонами було погоджено технічну специфікацію до предмета закупівлі ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Капітальний ремонт покрівлі будівлі машзалу з деаераторним відділенням, блок №4. Код ДК021-015-45260000-7. Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи, зокрема, було визначено вид роботи, належність об`єкта виконання роботи до СВБ; місце виконання роботи; стан об`єкта виконання роботи; опис і технічні характеристики роботи та вимоги до виконавця робіт.

Додатком №3 до договору, сторони погодили договірну ціну на капітальний ремонт покрівлі будівлі машзалу з деаераторним відділенням, блок 4, що здійснюється в 2021 році, встановили, що вартість робіт становить 5906220,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у відповідності до умов договору були виконанні визначенні договором роботи на загальну суму 5906220,00 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 29.10.2021 за жовтень 2021 року та актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року №1 від 29.10.2021, які підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками сторін.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо виконаних робіт.

Однак, відповідач свого обов`язку з оплати виконаних робіт своєчасно та належним чином не виконав, сплативши лише 300000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №7859 від 04.05.2022 та не заперечується відповідачем, у зв`язку з чим виник борг за виконанні роботи в сумі 5606220,00 грн.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 2.8 договору оплата виконаних робіт за договором здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання сторонами «Акта приймання виконаних робіт», шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

Як встановлено судом, позивач виконав узгодженні сторонами роботи, які прийнятті відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 29.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 5906220,00 грн та актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року №1 від 29.10.2021 на суму 5906220,00 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту умов договору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати виконаних робіт на момент розгляду справи настав.

Проте, відповідачем зобов`язання з оплати виконаних робіт за договором були виконані лише частково у сумі 300000,00 грн.

Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем, визначених умовами договору робіт та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати виконаних робіт, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 5606220,00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що своєчасному виконанню грошового зобов`язання за договором перешкоджає введений в Україні режим воєнного стану, який згідно листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 визнається форс-мажорною обставиною та перебування виробничих потужностей у зоні тимчасової окупації.

Так, відповідно до листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасного виконання зобов`язання, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Слід також зауважити, що Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Отже, в будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Тоді як, у даному випадку, прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань розпочалось до введення в Україні воєнного стану та до окупації виробничих потужностей відповідача, які розміщені в Енергодарській міській територіальній громаді Васильківського району Запорізької області.

Поміж тим, відповідачем не наведено будь-яких обставин, які б перешкоджали йому оплатити надані послуги як до, так і після початку повномасштабної військової агресії проти України. Наприклад, зумовленими військовою агресією обставинами, які унеможливлюють виконання грошових зобов`язань, можуть слугувати непрацюючі банки (в тому числі внаслідок хакерської атаки), встановлення урядом обмежень щодо переказу коштів (їх обсягу) тощо.

При цьому, суд зауважує на тому, що відповідач має розгалужену систему відокремлених підрозділів на території України, і виробничі потужності знаходяться, як на підконтрольних територіях, так, на жаль, і на окупованих територіях. В даному випадку, знаходження на окупованій території частини виробничих потужностей відповідача свідчить лише про зменшення чи неотримання прибутку саме з такого відокремленого підрозділу, а не про неможливість відповідача здійснити розрахунок з позивачем за надані послуги.

Разом з тим, умовами пунктів 10.2 та 10.3 договору сторони погодили, що наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою, згідно з законодавством України, або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України. Сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу сторону. Якщо форс-мажорні обставини діють більше 3 місяців, сторони мають право розірвати договір, уклавши про це відповідну угоду.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у cправі №910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні як найшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належного виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно кошти, товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Відповідач під час розгляду справи доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, у разі їх наявності, в порядку пункту 10.3 договору суду не надав, як і не надав жодних доказів об`єктивної неможливості виконати зобов`язання за договором.

До того ж, у випадку неможливості відповідачем через введення воєнного стану в державі здійснювати діяльність, останній не був позбавлений можливості, провести за погодженням з позивачем розстрочення чи відстрочення сплати боргу за спірним договором, втім жодних доказів звернення до позивача з відповідною пропозицією відповідачем не надано.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача про те, що у зв`язку із запровадженням карантинних заходів, пов`язаних з коронавірусною хворобою (COVID-19) настали форс-мажорні обставини для вчасного виконання зобов`язань за договором поставки товару №75/142-21/1-121-01-21-10498 від 28.07.2021 року, оскільки карантинні обмеження введені Кабінетом Міністрів України на території України з 12.03.2020 року, а укладаючи та добровільно підписуючи спірний договір у липні 2021 року, відповідач погодив строки виконання ним грошового зобов`язання за договором.

На момент підписання спірного договору карантині заходи та обмеження вже були введені на території України Урядом, дані обставини були загальновідомим фактом, а тому при здійсненні господарської діяльності сторони не були позбавленні можливості враховувати і ці обставини та прораховувати можливі ризики для себе.

Відтак, підписуючи договір з визначеними строками, відповідач повинен був врахувати та усвідомлювати його умови та об`єктивно оцінити можливість виконання грошового зобов`язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе.

Поміж тим, суд зазначає, що карантині обмеження, за своєю метою, були направлені на захист населення від інфекційних хвороб, а не на відтермінування виконання суб`єктами господарювання взятих на себе зобов`язань за правочинами.

Не приймає суд і доводів відповідача про невиконання позивачем умов пункту 2.9 договору, а саме щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН у передбачений законодавством строк, та ненаправлення зареєстрованої податкової накладної відповідачу в супереч умов вищезгаданого пункту договору.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (1); дата складання податкової накладної (2); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (3); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (4); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (5); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (6); ціна постачання без урахування податку (7); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (8); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (9); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (10); індивідуальний податковий номер (11).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Як уже зазначалося вище, пунктом 2.9 договору сторони передбачили, що підрядник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. В податковій накладній у рядку «Код філії отримувача (Замовника)» зазначити числовий номер ВП ЗАЕМ - 01 та код ЄДРПОУ юридичної особи ДП НАЕК «Енергоатом» - 24584661. У випадку відсутності реєстрації у ЄРПН підрядником електронної податкової накладної у встановлений Податковим кодексом України строк, замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п.2.1 договору, на суму ПДВ, від вартості робіт.

На виконання вимог пункту 2.9 договору, позивачем було складено та зареєстровано податкову накладну №11 від 29.10.2021 на загальну суму 5906220,00 грн, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №9343259363 від 12.11.2021, а відтак доводи відповідача про те, що позивач не зареєстрував податкову накладну не знайшли свого підтвердження.

При цьому, доводи відповідача про обов`язок позивача направити зареєстровану податкову накладну відповідачу, судом відхиляється, з огляду на те, що відповідно до положень пунктів спірного договору у позивача відсутній такий обов`язок, при цьому, відповідач з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, не був позбавлений права звернутися із запит в електронному вигляді до Єдиного реєстру податкових накладних, та отримати в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді.

Необґрунтованими є і твердження відповідача про неможливість виконанням ним свого грошового зобов`язання на користь позивача, з огляду на встановлену Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон) заборону.

Так, частиною 2 статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України встановлено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (станом на момент виникнення спірних правовідносин) знаходився за адресою: 71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, тобто на тимчасово окупованій території з 04.03.2022.

У той же час, спірний договір укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехремонт», як підрядником, та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС», як замовником.

Відповідно до частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

За приписами статті 80, частин 1, 2 статті 96 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 64 Господарського кодексу України, підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Аналізуючи положення чинного законодавства, можна дійти висновку, що відокремлений підрозділ не є юридичною особою, а відтак застосування положень статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в частині заборони здійснення господарської діяльності не є доцільним, з огляду на те, що позов у даній справі пред`явлено безпосередньо до підприємства.

До того ж, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (ч.ч. 1 та 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

У даному випадку, предметом спору є стягнення з відповідача грошових коштів за виконанні по договору роботи, відтак очевидним є те, що між сторонами виникли майнові відносини, які за своєю суттю не є різновидом господарської діяльності, а відтак і заборона встановлена Законом на них не розповсюджується.

При цьому, жодною нормою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на який посилається відповідач, не встановлено заборони виконання договірних зобов`язань.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання умов договору було здійснено часткову оплату виконаних робіт на суму 300000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №7859 від 04.05.2022.

Отже, станом на момент здійснення сплати відповідачем частини боргу, останньому було достеменно відомо про існування таких обставин як законодавча заборона здійснення господарської діяльності, воєнний стан, карантинні обмеження та перебування Запорізької АЕС на території тимчасової окупації, однак всупереч вказаних обставин це не завадило відповідачу здійснити часткову оплату по спірному договору.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства. Тлумачення цієї норми статті свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Надаючи правову кваліфікацію поведінці відповідача, очевидним є те, що останній неодноразово змінював свою позицію у спорі, спираючись на обставини законодавчої заборони здійснення господарської діяльності, режиму воєнного стану та карантинних обмежень, як на підставу звільнення від відповідальності за договором №75/142-21/1-121-01-21-10498 від 28.07.2021, при цьому частково сплачуючи суму основного боргу за спірним договором не зважаючи на переліченні вище обставини, а відтак поведінка відповідача є недобросовісною та свідчить про ухилення від виконання договірних зобов`язання.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ««Укртехремонт» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 5606220,00 грн задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехремонт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Залізнична, буд. 12; ідентифікаційний код 40381599) основний борг у розмірі 5606220 (п`ять мільйонів шістсот шість тисяч двісті двадцять) грн 00 коп. та судовий збір у розмір 84093 (вісімдесят чотири тисячі дев`яносто три) грн 30 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2024.

СуддяТ.В. Васильченко