Рішення

від 05.03.2024 по справі 910/16018/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2024Справа № 910/16018/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехремонт" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/16018/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехремонт"

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 5606220,00 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Погосян С.Г.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехремонт" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення 5606220,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором №75/142-21/1-121-01-21-10498 від 28.07.2021 не в повному обсязі розрахувався за виконані роботи, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 5606220,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/16018/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 замінено відповідача у справі №910/16018/23 з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на його правонаступника Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехремонт» основний борг у розмірі 5606220,00 грн та судовий збір у розмір 84093,30 грн.

15.02.2024 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення з доказами їх понесення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 05.03.2024.

29.02.2024 року через систему Електронний суд від відповідача надійшли заперечення в яких зауважено на тому, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними зі складністю справи, оскільки даний спір є звичайним розрахунковим спором і предметом є стягнення основного боргу за підписаним без заперечень та зауважень актом, а сама по собі справа не обтяжена значною кількістю доказів.

04.05.2024 року через систему Електронний суд від позивача надійшли додаткові пояснення на заперечення відповідача, в яких наголошено на тому, що витрати на правничу допомогу у даній справі були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Зауважує, що подані відповідачем заперечення не містять прохання щодо суми, на яку мають бути зменшені витрати позивача з обґрунтуванням такої суми (не надано інших розрахунків витрат часу адвоката; не наведено іншого погодинного розміру оплати тощо).

У судовому засіданні 05.03.2024 представник відповідача у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення просив відмовити. Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про доставлення процесуального документа «ст. 221 Ухвала про вирішення питання про судові витрати» від 20.02.2024 до електронного кабінету позивача та до електронного кабінету його представника Добрелі В.Ю. , про обізнаність із розглядом даної заяви свідчить і подання 04.03.2024 року додаткових пояснень.

Частиною 4 статті 244 ГПК України унормовано, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, враховуючи, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд заяви і не повідомив суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/16018/23 проводити за його відсутності.

Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В той же час, враховуючи встановлені приписами ст. 238 Господарського процесуального кодексу України вимоги до змісту рішення суду та визначений у ст. 240 Господарського процесуального кодексу України порядок проголошення судового рішення, вбачається, що у разі якщо учасник справи в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі заявив про намір подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру судових витрат, суд, після надходження відповідних доказів від учасника справи, може вирішити питання щодо розподілу судових витрат не інакше як шляхом ухвалення додаткового рішення.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у справі №910/16018/23 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, оскільки представник позивача скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду в даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

В поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 20000,00 грн на професійну правничу допомогу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до частини шостої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Передбачене частиною шостою статті 129 ГПК України поняття «істотне перевищення суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку» є оціночним та залежить від конкретних обставин справи. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №910/7540/19.

Так, у позовній заяві позивачем попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи визначено у розмірі 10000,00 грн, тоді як у заяві про ухвалення додаткового рішення зазначає про витрати у розмірі 20000,00 грн та вказує, що понесені витрати позивача неістотно перевищують попередньо визначену суму, та викликані запереченнями відповідача щодо позовних вимог, які на момент подання позову та визначення орієнтовного розміру понесених витрат не передбачалися позивачем.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги конкретні обставини даної справи, суд дійшов висновку про доведеність позивачем обставин перевищення попереднього (орієнтовного) розрахунку, а тому розглядаються судом в межах розміру викладеного у заяві про ухвалення додаткового рішення.

За приписами частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем подані копії договору про надання професійної правничої допомоги №1/08-23 від 10.08.2023 (далі - договір №1/08-23), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехремонт» (далі - клієнт) та адвокатом Ялі К.А., договору про надання професійної правничої допомоги №20/11-23 від 20.11.2023 (далі - договір №20/11-23), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехремонт» (далі - клієнт) та адвокатами Ялі К.А., Добреля В.Ю. (далі - адвокат, адвокати), акту приймання-передачі послуг від 14.02.2024 року, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, платіжні інструкції №38, №37 та №36 від 14.02.2024 про перерахування коштів у загальному розмірі 20000,00 грн адвокатам, довіреності б/н від 01.06.2023, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехремонт» на представлення інтересів товариства адвокатом Ялі К.А., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1180273 від 20.11.2023 виданого адвокату Добреля В.Ю. на представлення інтересів позивача, свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Ялі К.А. №251 від 15.03.2001 року та Добреля В.Ю. №1314 від 31.08.2012 року.

За умовами пункту 1.1 договору №1/08-23 адвокат зобов`язується надати замовнику консультативні та інші юридичні послуги з опрацювання правової позиції та складення позову клієнта до ДП НАЕК Енергоатом про стягнення боргу у сумі 5606220 грн згідно договору №75/142-21/1-121-01-21-10498, а також надати послуги з представництва (захисту) інтересів замовника у суді за вказаним позовом, а замовник зобов`язується оплатити зазначені послуги.

Умовами пункту 3.1 договору №1/08-23 сторони визначили, що за послуги, які надаються адвокатом за цим договором, замовник сплачує адвокату винагороду з розрахунку 1000,00 грн без ПДВ за кожну годину роботи шляхом перерахування вказаної суми на рахунок адвоката. Участь адвоката у судовому засіданні оплачується з розрахунку 2000,00 грн за годину роботи, але не менше ніж 2000,00 грн за кожне прибуття до суду з метою участі у судовому засіданні незалежно від того чи відбувалося таке засідання (окрім випадку коли судове засідання не відбулося з вини адвоката).

Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами (пункт 5.1 договору №1/08-23).

За умовами пункту 1.1 договору №20/11-23 адвокати зобов`язуються надати замовнику консультативні та інші юридичні послуги з опрацювання правової позиції та складення позову клієнта до ДП НАЕК Енергоатом про стягнення боргу у сумі 5606220 грн згідно договору №75/142-21/1-121-01-21-10498, а також надати послуги з представництва (захисту) інтересів замовника у суді за вказаним позовом, а замовник зобов`язується оплатити зазначені послуги.

Пунктом 2.1 договору №20/11-23 передбачено, що адвокати надають послуги шляхом: усних та/або письмових консультацій щодо діючого законодавства; аналізу судової практики; збору доказів; складання позовної заяви, відповідей на відзиви, письмових пояснень, а також інших необхідних у зв`язку із виконанням умов договору документів процесуального та правового характеру; представництва інтересів замовника у суді.

Умовами пункту 3.1 договору №20/11-23 сторони визначили, що за послуги, які надаються кожним адвокатом за цим договором, замовник сплачує адвокату винагороду з розрахунку 1000,00 грн без ПДВ за кожну годину роботи шляхом перерахування вказаної суми на рахунок адвоката. Участь адвоката у судовому засіданні оплачується з розрахунку 2000,00 грн за годину роботи, але не менше ніж 2000,00 грн за кожне прибуття до суду з метою участі у судовому засіданні незалежно від того чи відбувалося таке засідання (окрім випадку коли судове засідання не відбулося з вини адвоката).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що він набуває чинності з моменту підписання сторонами.

Договір від 10.08.2023 між адвокатом Ялі К.А. та замовником втрачає силу окрім обов`язку замовника оплатити послуги, надані адвокатом Ялі К.А. до укладення цього договору (пункт 5.23 договору №20/11-23).

За актом приймання-передачі наданих послуг від 14.02.2024 року, адвокатами Ялі К.А., Добреля В.Ю. надані, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехремонт» прийняті послуги, а саме: Ялі К.А. - складення позову з вивченням первинних документів кількістю 5 годин вартістю 5000,00 грн, складання відповіді на відзив кількістю 4 години вартістю 4000,00 грн, складання додаткових пояснень кількістю 4 години вартістю 4000,00 грн; Добреля В.Ю. - складання заяви про заміну відповідача кількістю 1 година вартістю 1000,00 грн, участь у судовому засіданні 22.11.2023 кількістю 1 година вартістю 2000,00 грн, участь у судовому засіданні 12.12.2023 кількістю 1 година вартістю 2000,00 грн, участь у судовому засіданні 13.02.2024 кількістю 1 година вартістю 2000,00 грн.

З урахуванням наданих доказів, позивач вказує про понесення витрат у розмірі 20000,00 грн за надану правничу допомогу в межах справи №910/16018/23 про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» вартості виконаних робіт за договором №75/142-21/1-121-01-21-10498 від 28.07.2021 у розмірі 5606220,00 грн.

Судом встановлено, що Ялі Костянтин Анатолійович та Добреля Володимир Юрійович є адвокатами в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі №904/9441/21 наголошено на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

В той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст.129 ГПК України).

При цьому, суд приймає твердження відповідача про те, що даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договорів регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а тому дана справа є звичайним розрахунковим спором. Дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, оскільки ціна позову перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак не є складною враховуючи, що предметом спору є лише стягнення боргу за підписаним між сторонами без заперечень та зауважень актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року (примірна форма КБ-2в) від 29.03.2021 на підставі договору №75/142-21/1-121-01-21-10498 від 28.07.2021.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, користуючись певною можливістю розсуду при розподілі витрат на правничу допомогу та з урахуванням заперечень відповідача на відшкодування витрат на правничу допомогу позивача суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 15000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехремонт" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехремонт" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Залізнична, буд. 12, ідентифікаційний код 40381599) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 грн.

3. Видати наказ позивачу після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

4. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехремонт" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення суду складено та підписано 18.04.2024.

Суддя Т.В. Васильченко