Рішення

від 12.03.2024 по справі 910/19165/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2024Справа № 910/19165/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо»

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова

компанія «Оранта»

про стягнення 130.000,00 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

15.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо» до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 130.000,00 грн страхового відшкодування.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. 26.04.2022 поблизу населеного пункту с. Кізлів Золочівського району Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та сідлового тягача марки Scania P340 державний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності позивачу. Постановою Львівської обласної прокуратури № 24-3574-22 від 13.06.2022 було встановлено факт порушення ОСОБА_1 правил дорожного руху, що призвело до ДТП. Внаслідок пошкодження належного позивачу тягача ним були сплачені послуги з його ремонту на загальну суму 202.376,54 грн. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , якою скоєно ДТП, застрахована згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР208310758), а тому позивач звернувся до відповідача із заявою № 01/3108-22 від 31.08.2023 про компенсацію страхового відшкодування у розмірі встановленого страхового ліміту. Відповідачем 06.04.2023 надано відповідь № 09-02-17/2582 про відмову у виплаті страхового відшкодування. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму понесеного матеріального збитку у розмірі 130.000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19165/23 від 22.12.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

29.12.2023 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/19165/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 08.01.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 11.01.2024 о 18:56 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставку електронного листа, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 29.01.2024 включно.

19.01.2024 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла запитувана судом інформація щодо полісу № ЕР208310758.

22.01.2024 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (поданий до відправлення до поштового відділення зв`язку 16.01.2024), відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що позивач всупереч вимогам ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не надав транспортний засіб та не повідомляв страховика про ремонтно-відновлювальні роботи, хоча зобов`язаний був зберігати пошкоджений ТЗ до тих пір поки його не огляне призначений страховиком представник (експерт). Вважає, що поданий позивачем висновок експерта не є належним доказом та не може братися судом до уваги, оскільки складений станом на 18.10.2023, тоді як дата заподіяння збитку - 26.04.2022, тобто він складений зі спливом 1,6 року; до висновку включено ремонті роботи ряду запчастин, що не ремонтувалися відповідно до акту виконаних робіт. Заперечує проти витрат на експертизу в розмірі 39.000,00 грн, оскільки вони відшкодовуються у разі неприбуття представника страховику визначений законом строк для проведення огляду для складання експертного висновку (протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП). 12.09.2022 страховика повідомлено про те, що пошкоджений ТЗ відремонтовано, то про його огляд не могло бути мови. Заявлено клопотання про зменшення витрат позивача на правову допомогу.

05.02.2024 від позивачем до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що обов`язок повідомлення страховика про ДТП покладається виключно на страхувальника, винуватця ДТП, який застрахував свою відповідальність. Покладення відповідного обов`язку на позивача протиправне, оскільки позивач не є страхувальником відповідача. Позивач в межах граничного допустимого річного строку на адресу відповідача направив заяву про страхове відшкодування, долучивши до неї всі необхідні документи на підтвердження ДТП та розміру заподіяної шкоди, натомість отримав необґрунтовану відмову відповідача від здійснення виплати. Зазначає, що відповідач не намагався встановити розмір заподіяної позивачу шкоди самостійно шляхом проведення експертизи, як це зробив позивач. Зазначає, що висновок є належним доказом, оскільки складений для надання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність. Стосовно розбіжностей зазначає, що дослідження проводилось на підставі наданих в електронному вигляді фото представленого для дослідження автомобіля, з використанням даних свідоцтва про реєстрацію, довідкових джерел та спеціальних знань експерта-товарознавця. Обсяг ремонтних робіт, їх характер визначався експертом не лише на підставі даних позивачем заказ-нарядів, специфікацій і актів виконаних робіт, а й на підставі нормативних даних щодо вимог до ремонтних технологій і ремонту, які передбачені фірмою Scania для відновлення автомобілів даної моделі в умовах спеціалізованого підприємства автомобільного сервісу. Крім цього, вимога позивача щодо відшкодування завданих збитків обмежується страховим лімітом у розмірі 130.000,00 грн та не перевищує суми, встановленої експертом та ТОВ «Аверс». Зазначає, що сума витрат на проведення експертного дослідження у разі задоволення позову підлягає задоволенню в повному обсязі. Розмір витрат на правову допомогу в сумі визначений у вигляді фіксованої суми, а тому не змінюється, оплата послуг позивачем проведена повністю.

12.02.2024 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що позивач не звертає увагу на умови п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» де обов`язок зберігати пошкоджене майно до його огляду страховиком лежить саме на позивачеві (власнику пошкодженого майна). Позивачем не спростовано та не роз`яснено чому позивач цей обов`язок не виконав. Страховик не убачивши ТЗ та його пошкодження не міг визначити що всі заявлені позивачем пошкодження відносяться до даного ДТП. Знову зазначає, що висновок не є належним доказом, оскільки проведений не на дату ДТП, а зі спливом 1,6 року. Позивачем не надано доказів чому відрізняється експертиза та акти виконаних робіт. Із наданих позивачем пояснень виходить, що існували ряд пошкоджень які потребували ремонту на думку експерта, та чомусь вони не ремонтувалися фактично на СТО. Відповідач вважає, що підстави для стягнення заявлених позовних вимог відсутні.

11.03.2024 від позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов детальний опис робіт (наданих послуг).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2022 приблизно о 06.:00 год., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним по автодорозі М-06 сполученням «Київ-Чоп» в районі ділянки шляху 496 км + 370 м, поблизу населеного пункту с. Кізлів Золочівського району Львівської області, порушила Правила дорожнього руху України, не вибрала безпечної швидкості, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагувала на її зміну, без причини технічного характеру, втратила контроль над керуванням автомобіля, що призвело до створення аварійної обстановки та її виїзду на зустрічну смугу руху та зіткнення з автопоїздом у складі сідлового тягача марки Scania P340 державний номер НОМЕР_2 та фургона марки «Wielton NS34» державний номер НОМЕР_3 .

Постановою Львівської обласної прокуратури від 13.06.2022 про закриття кримінального провадження встановлено, що наведена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1 .

У кримінальному провадженні 26.04.2022 автомобіль марки Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 , тягач Scania P340 державний номер НОМЕР_2 та фургон марки «Wielton NS34» державний номер НОМЕР_3 слідчим визнано речовими доказами.

29.04.2022 ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова накладено арешт на вищевказані автомобілі та фургон.

Постановою Львівської обласної прокуратури від 13.06.2022 про закриття кримінального провадження скасовано накладені арешти на майно: автомобіль марки Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 , тягач Scania P340 державний номер НОМЕР_2 та фургон марки «Wielton NS34» державний номер НОМЕР_3 .

Пошкоджений тягач Scania P340 державний номер НОМЕР_2 належить на праві власності позивачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 23.01.2013.

Позивачем було здійснено відновлювальний ремонт пошкодженого тягача Scania P340 державний номер НОМЕР_2 із залученням Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс» вартість якого склала 202.376,54 грн, що підтверджується актами виконаних робіт № 2200735 від 16.08.2022 на суму 171.168,54 грн та № 2200592 від 30.06.2022 на суму 31.208,00 грн.

Позивачем перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс» вартість відновлювального ремонту в розмірі 202.376,54 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 64670 від 25.07.2022 на суму 70.000,00 грн, № 18703 від 16.08.2022 на суму 101.168,54 грн, № 64479 від 06.07.2022 на суму 31.208,00 грн.

Відповідальність особи винної у скоєнні ДТП на момент його вчинення була застрахована у Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», відповідно до страхового полісу № ЕР/208310758 згідно якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130.000,00 грн, франшиза 2.500,00 грн.

В матеріалах справи наявна заява позивача про страхове відшкодування № 01/3108-22 від 31.08.2022, адресована відповідачу, в якій позивач просив здійснити відшкодування майнової шкоди, заподіяної в результаті ДТП, що сталася 26.04.2022, у розмірі 202.376,54 грн.

Відповідач листом 09-02-17/2582 від 06.04.2023 повідомив позивача, що листом № 09-02-22/5087 від 28.09.2022 позивач вже було повідомлено, що вивчивши матеріали страхової справи № 80462 було встановлено, що транспортний засіб Scania P340 державний номер НОМЕР_2 на момент звернення до відповідача було відремонтовано, у зв`язку з чим з урахуванням п. 37.1.3 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів відсутні правові підстави для проведення розрахунку збитку та здійснення страхового відшкодування за даним страховим випадком.

Оскільки відповідачем відмовлено у виплаті страхового відшкодування, на замовлення позивача судовим експертом Незалежного інституту судових експертиз Кожушаним В.М. було проведено транспортно-товарознавчу експертизу та надано висновок № 10226 від 18.10.2023, з якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки Scania P340 державний номер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнта зносу, станом на дату проведення експертизи. Складає 203.913,04 грн.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування безпідставною.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України).

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина водія ОСОБА_1 , яка керувала автомобілем марки Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 , та яким було пошкоджено транспортний засіб позивача Scania P340 державний номер НОМЕР_2 , встановлена в судовому порядку, що підтверджується постановою Львівської обласної прокуратури від 13.06.2022, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 , відшкодовується ним як володільцем цього транспортного засобу на момент скоєння ДТП.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації автомобіля марки Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/208310758.

За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Таким чином, відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 , несе відповідач, як особа, що застрахувала цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом з тим, виплата страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (порядок, умови, розмір, тощо) регулюється положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.

При цьому для здійснення страхового відшкодування у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» детально регламентовано дії суб`єктів таких правовідносин, зокрема потерпілого (іншої особи, яка має право на отримання відшкодування) та страховика.

У статті 33 Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) наведено алгоритм дій осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до п. 33.1. ст. 33 вказаного Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний:

33.1.1. дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди;

33.1.2. вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди;

33.1.3. поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси;

33.1.4. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Згідно з п. 33.3 ст. 33 Закону водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Положеннями п. 33-1.1. ст. 33-1 Закону визначено, що страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач після зняття арешту з його транспортного засобу не повідомив відповідача про настання ДТП, яка відбулась 26.04.2022; не надав відповідачу транспортний засіб для проведення огляду пошкодженого майна та визначення розміру збитку, а лише після здійснення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу звернувся із заявою про сплату страхового відшкодування.

Таким чином, позивачем було порушено пункт 33.3 Закону щодо обов`язку збереження пошкодженого транспортного засобу у такому стані, в якому він знаходився після дорожньо-транспортної пригоди, до огляду представником страховика.

Позивачем на підтвердження розміру збитку, завданого внаслідок пошкодження транспортного засобу Scania P340 державний номер НОМЕР_2 було замовлено та проведено транспортно-товарознавчу експертизу, про що експертом складено висновок № 10226 від 18.10.2023.

Відповідно до положень чинного законодавства оцінка розміру збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля Scania P340 державний номер НОМЕР_2 , мала відбуватися згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика).

Відповідно до п. 5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Згідно з п. 8.5 Методики калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ.

Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.

Відповідно до п. 8.5.1 Методики умови щодо визначення вартості відновлювального ремонту без технічного огляду КТЗ зазначені в пункті 5.1 цієї Методики.

У зазначених у пункті 5.1 розділу V цієї Методики випадках орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), визначає обсяги ремонтних робіт з відновлення КТЗ або характер та обсяг його пошкоджень.

Згідно з п. 8.5.13 Методики якщо виявити дефекти на прихованих частинах складників неможливо при візуальному методі обстеження КТЗ, визначення обсягів відновлювальних робіт пошкодженого КТЗ (наприклад, трансмісії чи силового агрегата, які знаходяться у зоні аварійного пошкодження, а також на малодоступних для огляду елементах кузова автомобіля), то всі припущення щодо прихованих пошкоджень фіксуються фахівцем у дослідженні. Роботи по усуненню цих пошкоджень не включаються до вартості відновлювального ремонту до підтвердження необхідності виконання ремонтних робіт.

Отже, без огляду пошкодженого автомобіля особою, що має спеціальні знання, за складних пошкоджень, неможливо встановити обсяг та складність цих пошкоджень, і відповідно, зробити висновок, що вони утворені внаслідок ДТП.

Як вбачається з висновку експерта № 10226 від 18.10.2023 останнім огляд пошкодженого автомобіля не проводився, а висновок було складено за результатом дослідження копій поданих позивачем документів. Слід зазначити, що висновок експерта складений не на дату ДТП, а на дату проведення експертизи.

Відповідно до п. 3.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень експертиза (дослідження) проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та цієї Інструкції.

Згідно з п. 3.2. Інструкції до експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта) або інші документи, які відповідно до законодавства є підставою для проведення експертизи (дослідження), об`єкти, зразки для порівняльного дослідження та за клопотанням експерта - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо).

Відповідно до п. 3.3 Інструкції у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об`єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до п. 3.5. Інструкції коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Отже, проведення експертизи без особистого огляду пошкодженого в ДТП транспортного засобу можливе у випадку призначення такої експертизи судом, слідчим органом, лише за наявності в матеріалах справи вихідних даних зібраних в передбаченому процесуальним законодавством порядку.

Оскільки для проведення експертизи потрібен особистий огляд пошкодженого майна експертом, а матеріали справи не містять належних фото та інших доказів пошкоджень автомобіля саме під час ДТП, суд дійшов висновку, що наданий позивачем висновок експерта, який складений станом на дату проведення експертизи є неналежним доказом та не може бути взятий судом до уваги в якості доказу, яким позивач обґрунтовує заявлені позовній вимоги.

За приписами п. 37.1.3. ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), зокрема, є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

За результатами розгляду наданих учасниками справи доказів судом встановлено, що, позивач не виконав своїх обов`язків, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в результаті чого втратив право на виплату страхового відшкодування, оскільки відповідач був позбавлений можливості встановити обсяг та розмір заподіяної шкоди внаслідок дорожньо-транспортній пригоді, що сталося 26.04.2022.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо» необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова