Постанова

від 18.11.2024 по справі 910/19165/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2024 р. Справа№ 910/19165/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому проваджені матеріали справи за апеляційної скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Престо"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024

у справі №910/19165/23 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Престо"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягнення 130 000,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Престо» (далі - позивач, ТОВ «Престо», скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - відповідач, ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта») про стягнення 130 000,00 грн страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.04.2022 поблизу населеного пункту с. Кізлів Золочівського району Львівської області сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та сідлового тягача марки Scania P340 державний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності позивачу. Постановою Львівської обласної прокуратури №24-3574-22 від 13.06.2022 було встановлено факт порушення ОСОБА_1 правил дорожного руху, що призвело до ДТП. Внаслідок пошкодження належного позивачу тягача ним були сплачені послуги з його ремонту на загальну суму 202 376,54 грн. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , якою скоєно ДТП, застрахована згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР208310758), а тому позивач звернувся до відповідача із заявою № 01/3108-22 від 31.08.2023 про компенсацію страхового відшкодування у розмірі встановленого страхового ліміту. Відповідачем 06.04.2023 надано відповідь № 09-02-17/2582 про відмову у виплаті страхового відшкодування. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму понесеного матеріального збитку у розмірі 130 000,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/19165/23 у позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач після зняття арешту з його транспортного засобу не повідомив відповідача про настання ДТП, яка відбулась 26.04.2022; не надав відповідачу транспортний засіб для проведення огляду пошкодженого майна та визначення розміру збитку, а лише після здійснення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу звернувся із заявою про сплату страхового відшкодування.

Як вбачається з висновку експерта №10226 від 18.10.2023 останнім огляд пошкодженого автомобіля не проводився, а висновок було складено за результатом дослідження копій поданих позивачем документів.

За результатами розгляду наданих учасниками справи доказів судом встановлено, що, позивач не виконав своїх обов`язків, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в результаті чого втратив право на виплату страхового відшкодування, оскільки відповідач був позбавлений можливості встановити обсяг та розмір заподіяної шкоди внаслідок дорожньо-транспортній пригоди, що сталося 26.04.2022.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Престо" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/19165/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Престо" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 553 грн. 49 коп.; стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Престо" витрати за надання правничої (правової) допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 119 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- судом першої інстанції не надано належної оцінки доказів доданих до матеріалів справи;

- встановлені судом обставини щодо позбавленої можливості страховика встановити обсяг та розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП, що сталась 26.04.2022 є хибними.

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги та письмові пояснення учасників апеляційного провадження

05.06.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, в якому заявник просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 залишити без змін.

В обґрунтування заявленого відзиву відповідач посилається на те, що в період з дня закінчення ухвали про тримання під арештом майна до дня звернення до страховика всупереч нормам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не надав транспортний засіб та не повідомляв страховика про ремонтно-відновлювальні роботи.

Внаслідок порушення п. 331.1. ст. 331 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Щодо експертного висновку, відповідач зазначає, що судом першої інстанції правомірно не надано оцінку зазначеному доказу, з огляду на те, що дата заподіяння збитку-26.04.2022, дата оцінки 18.10.2023 розмір шкоди проведений на дату проведення експертизи, всупереч вимогам проведення на дату ДТП.

Отже, ціни експертом враховані станом на момент проведення експертизи 18.10.2023, а не на момент транспортної пригоди, що нем відповідає цінам 26.04.2022 року.

Крім того, експертом введено запрачастини власноруч в письмовому вигляді, що підтверджується знаком (*) та посилання на аркуші 3 калькуляції.

Щодо відшкодування витрат на експертизу, відповідач заперечує посилаючись на те, що зазначена вимога задовольняється у випадку не прибуття представника страховика для проведення огляду для складення експертного висновку.

11.06.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

10.06.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргув якому останній просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 скасувати.

13.06.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач звертає увагу, що обов`язок про повідомлення дорожньо-транспортної пригоди покладається на винуватця, а не на позивача.

14.06.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення в яких заявник заперечує щодо тверджень, що позивач не був зобов`язаний надавати пошкоджений транспортний засіб на огляд, це спростовується нормою Закону України « 1961».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2024 апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Престо" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Майданевича А.Г., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 витребувано матеріали справи №910/19165/23 з Господарського суду міста Києва, які надійшли до суду 27.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Престо" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/19165/23; вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 26.04.2022 приблизно о 06:00 год., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним по автодорозі М-06 сполученням «Київ-Чоп» в районі ділянки шляху 496 км + 370 м, поблизу населеного пункту с. Кізлів Золочівського району Львівської області, порушила Правила дорожнього руху України, не вибрала безпечної швидкості, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагувала на її зміну, без причини технічного характеру, втратила контроль над керуванням автомобіля, що призвело до створення аварійної обстановки та її виїзду на зустрічну смугу руху та зіткнення з автопоїздом у складі сідлового тягача марки Scania P340 державний номер НОМЕР_2 та фургона марки «Wielton NS34» державний номер НОМЕР_3 .

Постановою Львівської обласної прокуратури від 13.06.2022 про закриття кримінального провадження встановлено, що наведена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1 .

У кримінальному провадженні 26.04.2022 автомобіль марки Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 , тягач Scania P340 державний номер НОМЕР_2 та фургон марки «Wielton NS34» державний номер НОМЕР_3 слідчим визнано речовими доказами.

29.04.2022 ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова накладено арешт на вищевказані автомобілі та фургон.

Постановою Львівської обласної прокуратури від 13.06.2022 про закриття кримінального провадження скасовано накладені арешти на майно: автомобіль марки Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 , тягач Scania P340 державний номер НОМЕР_2 та фургон марки «Wielton NS34» державний номер НОМЕР_3 .

Пошкоджений тягач Scania P340 державний номер НОМЕР_2 належить на праві власності позивачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 23.01.2013.

Позивачем було здійснено відновлювальний ремонт пошкодженого тягача Scania P340 державний номер НОМЕР_2 із залученням Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс» вартість якого склала 202 376,54 грн, що підтверджується актами виконаних робіт № 2200735 від 16.08.2022 на суму 171 168,54 грн та №2200592 від 30.06.2022 на суму 31 208,00 грн.

Позивачем перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс» вартість відновлювального ремонту в розмірі 202 376,54 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 64670 від 25.07.2022 на суму 70.000,00 грн, №18703 від 16.08.2022 на суму 101 168,54 грн, №64479 від 06.07.2022 на суму 31 208,00 грн.

Відповідальність особи винної у скоєнні ДТП на момент його вчинення була застрахована у Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», відповідно до страхового полісу № ЕР/208310758 згідно якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130.000,00 грн, франшиза 2.500,00 грн.

У матеріалах справи наявна заява позивача про страхове відшкодування № 01/3108-22 від 31.08.2022, адресована відповідачу, в якій позивач просив здійснити відшкодування майнової шкоди, заподіяної в результаті ДТП, що сталася 26.04.2022, у розмірі 202.376,54 грн.

Відповідач листом 09-02-17/2582 від 06.04.2023 повідомив позивача, що листом №09-02-22/5087 від 28.09.2022 позивач вже було повідомлено, що вивчивши матеріали страхової справи №80462 було встановлено, що транспортний засіб Scania P340 державний номер НОМЕР_2 на момент звернення до відповідача було відремонтовано, у зв`язку з чим з урахуванням п. 37.1.3 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів відсутні правові підстави для проведення розрахунку збитку та здійснення страхового відшкодування за даним страховим випадком.

Оскільки відповідачем відмовлено у виплаті страхового відшкодування, на замовлення позивача судовим експертом Незалежного інституту судових експертиз Кожушаним В.М. було проведено транспортно-товарознавчу експертизу та надано висновок №10226 від 18.10.2023, з якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки Scania P340 державний номер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнта зносу, станом на дату проведення експертизи складає 203 913,04 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував повністю посилаючись на те, що позивач всупереч вимогам ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не надав транспортний засіб та не повідомляв страховика про ремонтно-відновлювальні роботи, хоча зобов`язаний був зберігати пошкоджений ТЗ до тих пір поки його не огляне призначений страховиком представник (експерт).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" , договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування").

За змістом статті 988 Цивільного кодексу України та статті 20 Закону України "Про страхування" обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.

Частиною першою статті 991 Цивільного кодексу України та частиною першою статті 26 Закону України "Про страхування" передбачені підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування.

Частиною другою статті 991 Цивільного кодексу України, і кореспондуючою їй частиною другою статті 26 Закону України "Про страхування", встановлено, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частин 2, 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (пункт 3 частини першої статті 1188 ЦК України).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

При цьому згідно з положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 993 ЦК України, статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За змістом частини першої статті 28, статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, обов`язком страховика є відшкодування витрат потерпілого, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, у межах страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 22 лютого 2022 року по справі № 201/16373/16-ц).

Апеляційна скарга містить заперечення, щодо прийнятого рішенням місцевим господарським судом з урахуванням долучених доказів, а саме:

- попередні заказ-наряд №2200735 від 20.07.2022 на суму 171 168,54 грн;

- специфікацію №2201041 від 16.08.2022 на суму 171 168,54 грн;

- акт виконаних робіт №2200735 від 16.08.2022 на суму 171 168,54 грн;

- специфікацію №2200779 від 30.06.2022 на суму 31 208 грн;

- акт виконаних робіт №220592 від 30.06.2022 на суму31 208 грн;

- рахунок №2200779 від 30.06.2022 на суму 31 208 грн.

Документи що підтверджують сплату за спослуги ремонту транспортного засобу, а саме платіжні доручення: №64670 від 25.07.2022 в розмірі 70 000,00 грн; №18703 від 16.08.2022 у розмірі 101 168,54 грн; №64479 від 06.07.2022 у розмірі 31 208,00 грн.

Крім того не надано оцінку висновку експерта від 18.10.2023.

Суд апеляційної інстанції щодо доводів скаржника зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність осіб внаслідок експлуатації автомобіля марки Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/208310758.

За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Таким чином, відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації Renault Megane, державний номер НОМЕР_1 , несе відповідач, як особа, що застрахувала цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом з тим, виплата страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (порядок, умови, розмір, тощо) регулюється положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.

При цьому для здійснення страхового відшкодування у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» детально регламентовано дії суб`єктів таких правовідносин, зокрема потерпілого (іншої особи, яка має право на отримання відшкодування) та страховика.

У статті 33 Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) наведено алгоритм дій осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до п. 33.1. ст. 33 вказаного Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний:

33.1.1. дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди;

33.1.2. вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди;

33.1.3. поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси;

33.1.4. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення позивача з відповідною заявою до страховика про повідомлення дорожньо-транспорної пригоди.

Доводи скаржника щодо його звільнення від обов`язку зберігати транспортний засіб у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, судом апеляційної скарги відхиляються з огляду на наступне.

Згідно з п. 33.3 ст. 33 Закону водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

При цьому, позивач повідомив страхову компанію листом про проведені ремонтні роботи і відповідно відшкодування вже розрахованої суми.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 12.09.2024 позивач звернувся до страховика з заявою про страхове відшкодування, зазначивши про пропущений строк з урахуванням накладеного арешту на транспортний засіб у період з 29.04.2022 по 16.06.2022.

Заява позивача про страхове відшкодування №01/3108-22 від 31.08.2022, адресована відповідачу з порушеням встановленого строку.

Положеннями п. 33-1.1. ст. 33-1 Закону визначено, що страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач після зняття арешту з його транспортного засобу не повідомив відповідача про настання ДТП, яка відбулась 26.04.2022; не надав відповідачу транспортний засіб для проведення огляду пошкодженого майна та визначення розміру збитку, а лише після здійснення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу звернувся із заявою про сплату страхового відшкодування, аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції.

Таким чином, позивачем було порушено пункт 33.3 Закону щодо обов`язку збереження пошкодженого транспортного засобу у такому стані, в якому він знаходився після дорожньо-транспортної пригоди, до огляду представником страховика.

Позивачем на підтвердження розміру збитку, завданого внаслідок пошкодження транспортного засобу Scania P340 державний номер НОМЕР_2 було замовлено та проведено транспортно-товарознавчу експертизу, про що експертом складено висновок №10226 від 18.10.2023.

Суд апеляційної інстанції відхиляє зазначені доводи позивача, про надання оцінки висновку експерта як доказу підтвердження факту страхового відшкодування з огляду на наступне.

Відповідно до положень чинного законодавства оцінка розміру збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля Scania P340 державний номер НОМЕР_2 , мала відбуватися згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика).

Відповідно до п. 5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Згідно з п. 8.5 Методики калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ.

Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.

Відповідно до п. 8.5.1 Методики умови щодо визначення вартості відновлювального ремонту без технічного огляду КТЗ зазначені в пункті 5.1 цієї Методики.

У зазначених у пункті 5.1 розділу V цієї Методики випадках орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), визначає обсяги ремонтних робіт з відновлення КТЗ або характер та обсяг його пошкоджень.

Згідно з п. 8.5.13 Методики якщо виявити дефекти на прихованих частинах складників неможливо при візуальному методі обстеження КТЗ, визначення обсягів відновлювальних робіт пошкодженого КТЗ (наприклад, трансмісії чи силового агрегата, які знаходяться у зоні аварійного пошкодження, а також на малодоступних для огляду елементах кузова автомобіля), то всі припущення щодо прихованих пошкоджень фіксуються фахівцем у дослідженні. Роботи по усуненню цих пошкоджень не включаються до вартості відновлювального ремонту до підтвердження необхідності виконання ремонтних робіт.

Отже, без огляду пошкодженого автомобіля особою, що має спеціальні знання, за складних пошкоджень, неможливо встановити обсяг та складність цих пошкоджень, і відповідно, зробити висновок, що вони утворені внаслідок ДТП.

Як вбачається з висновку експерта №10226 від 18.10.2023 останнім огляд пошкодженого автомобіля не проводився, а висновок було складено за результатом дослідження копій поданих позивачем документів. Слід зазначити, що висновок експерта складений не на дату ДТП, а на дату проведення експертизи.

Відповідно до п. 3.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень експертиза (дослідження) проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та цієї Інструкції.

Згідно з п. 3.2. Інструкції до експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта) або інші документи, які відповідно до законодавства є підставою для проведення експертизи (дослідження), об`єкти, зразки для порівняльного дослідження та за клопотанням експерта - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо).

Відповідно до п. 3.3 Інструкції у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об`єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до п. 3.5. Інструкції коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Отже, проведення експертизи без особистого огляду пошкодженого в ДТП транспортного засобу можливе у випадку призначення такої експертизи судом, слідчим органом, лише за наявності в матеріалах справи вихідних даних зібраних в передбаченому процесуальним законодавством порядку.

Оскільки для проведення експертизи потрібен особистий огляд пошкодженого майна експертом, а матеріали справи не містять належних фото та інших доказів пошкоджень автомобіля саме під час ДТП.

Враховуючи вищевикладене, наданий позивачем висновок експерта, який складений станом на дату проведення експертизи є неналежним доказом та не може бути прийнятий судом до уваги в якості доказу, яким позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, аналогічних правовмірних висновків дійшов і суд першої інстанції.

За приписами п. 37.1.3. ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), зокрема, є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

За результатами розгляду наданих учасниками справи доказів судом встановлено, що, позивач не виконав своїх обов`язків, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в результаті чого втратив право на виплату страхового відшкодування, оскільки відповідач був позбавлений можливості встановити обсяг та розмір заподіяної шкоди внаслідок дорожньо-транспортній пригоді, що сталося 26.04.2022.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо» необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду та не свідчать про порушення чи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усі інші доводи та міркування скаржника, прийняті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/19165/23, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Престо" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/19165/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/19165/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Престо".

4. Матеріали справи №910/19165/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім