Ухвала

від 13.03.2024 по справі 911/3384/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" березня 2024 р. Справа № 911/3384/20

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Панченко К. О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явились;

від відповідача-1 (заявника): не з`явились;

від відповідача-2: не з`явились;

розглянувши матеріали справи

за заявою Садівничого товариства „Деснянка-2 (Укр. газ), с. Рожни, Броварський район

про стягнення судових витрат з позивача

у справі № 911/3384/20

за позовом Садівничого об`єднання „Трудовик, с. Рожни, Броварський район

до:

1) Садівничого товариства „Деснянка-2 (Укр. газ), с. Рожни, Броварський район

2) Державного реєстратора Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Іванюти Інни Вікторівни, м. Київ

про скасування реєстраційних дій

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.07.2023 р. до канцелярії суду від відповідача-1 надійшла заява б/н від 12.07.2023 р. про стягнення судових витрат з позивача, в якій він просить суд стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2023 у справі № 911/3384/20 за позовом СО „Трудовик до СТ „Деснянка-2 (Укр.газ), Державного реєстратора Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Іванюти Інни Вікторівни про скасування реєстраційних дій закрито провадження у справі.

Відповідач-1 в обґрунтування своєї заяви про стягнення судових витрат вказує на те, що позивачем - СО „Трудовик у справі № 911/3384/20 було подано позов до неналежного відповідача - СТ „Деснянка-2 (Укр.газ), що свідчить про зловживання ним процесуальними правами в розумінні ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи положення ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України є підставою для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2024 р. прийнято до розгляду заяву відповідача-1 б/н від 12.07.2023 р. про стягнення судових витрат з позивача і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників справи на 28.02.2024 р.

26.02.2024 р. через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшли пояснення б/н від 24.02.2024 р. щодо заяви відповідача про стягнення з позивача судових витрат, що долучені судом до матеріалів справи.

28.02.2024 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 13.03.2024 р.

13.03.2024 р. представник позивача, представник відповідача-1, представник відповідача-2 у судове засідання не з`явились, про судове засідання були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представника відповідача-1, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що заява відповідача-1 б/н від 12.07.2023 р. про стягнення судових витрат з позивача є такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

3. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

4. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

5. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Згідно з ст. 123 цього ж кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 124 цього ж кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 5-9 ст. 129 цього ж кодексу передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

7. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

9. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частинами 5-6 ст. 130 цього ж кодексу передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

6. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, а саме статей 129, 130 Господарський процесуальний кодекс України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною по відношенню до загальних правил розподілу судових витрат, встановлених статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 р. у справі № 922/592/17, додаткових ухвалах Верховного Суду від 20.05.2021 р. у справі № 910/14162/17, від 26.04.2021 р. у справі № 910/12099/17, від 12.07.2021 р. у справі № 903/317/20, від 12.07.2021 р. у справі № 903/254/20, від 23.07.2021 р. у справі № 910/13025/19.

Отже, за змістом частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України однією із умов для компенсації особі (одній стороні) здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи, мають бути необґрунтовані дії іншої сторони, що і зумовили відповідні витрати під час розгляду справи та пов`язані з цим розглядом.

Тобто стягнення (з позивача) компенсації понесених (відповідачем) витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення судом необґрунтованості дій позивача.

Така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 р. у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 р. у справі № 921/811/21, від 25.04.2023 р. у справі № 924/341/22.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 р. у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 р. у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 р. у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 р. у справі № 922/2017/17, від 14.03.2023 р. у справі № 911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 01.12.2022 р. у справі № 922/2017/17 Верховний Суд зазначає, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожним таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2023 р. у справі № 911/3384/20 за позовом СО „Трудовик до СТ „Деснянка-2 (Укр.газ), Державного реєстратора Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Іванюти Інни Вікторівни про скасування реєстраційних дій закрито провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, - відсутній предмет спору.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, закриваючи провадження у справі № 911/3384/20 за позовом СО „Трудовик до СТ „Деснянка-2 (Укр.газ), Державного реєстратора Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Іванюти Інни Вікторівни про скасування реєстраційних дій, суд дійшов висновку про те, що після звернення позивачем із даним позовом до відповідачів в Господарський суд Київської області, рішенням Господарського суду Київської області від 13.12.2022 р. у справі № 911/2663/19, зокрема, було скасовано реєстраційну дію, вчинену державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Іванютою Інною Вікторівною № 13551070007005630 від 03.09.2019 р. про внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо зміни керівника Садівничого об`єднання „Трудовик та реєстраційну дію № 13551050008005630 від 04.09.2019 р. про затвердження нової редакції статуту Садівничого об`єднання „Трудовик і вказане рішення суду набрало законної сили та в подальшому виконано у встановленому порядку, тобто станом на час розгляду справи оскаржувані реєстраційні дії, що є предметом спору у даній справі, скасовані, відомості про що у встановленому порядку було внесено у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому вирішення спору у даній справі вже не призведе до захисту та поновлення прав позивача.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом в процесі розгляду заяви відповідача-1 про стягнення судових витрат з позивача, ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2023 р. не було встановлено факт необґрунтованості дій позивача, тобто таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок яких виникли підстави для закриття провадження у справі № 911/3384/20 та що зумовили понесення СТ „Деснянка-2 (Укр.газ) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн під час розгляду справи.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що у процесі розгляду заяви відповідача-1 про стягнення судових витрат з позивача, самим заявником у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували необґрунтованість дій позивача, що зумовили понесення відповідачем-1 заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та те, що ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2023 р. не було встановлено факт необґрунтованості дій позивача, тобто таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок яких і виникли підстави для закриття провадження у справі № 911/3384/20, а також те, що відповідачем-1 не було надано суду жодних достатніх, належних та допустимих доказів, що підтверджували б необґрунтованість дій позивача, що зумовили понесення відповідачем-1 заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку про залишення заяви відповідача-1 про стягнення судових витрат з позивача без задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 233 - 235, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у задоволення заяви б/н від 12.07.2023 р. (вх. № 13456/23 від 12.07.2023 р.) відповідача-1 - Садівничого товариства „Деснянка-2 (Укр. газ) про стягнення судових витрат з позивача.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

17 квітня 2024 р.