Рішення
від 09.04.2024 по справі 918/856/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/856/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні на стороні позивача: Спеціальна школа в м. Острог Рівненської обласної ради;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 23 054,75 грн

у судове засідання з`явилися:

- прокурор: Кривецька-Люліч Т.А.;

- представник позивача - Рівненської обласної ради: не з`явився;

- представник третьої особи - Спеціальної школи в м. Острог Рівненської обласної ради: не з`явився;

- представник відповідача - ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ": не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

18.08.2023 на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов позов керівника Здолбунівської окружної прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради (далі - позивач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні на стороні позивача: Комунальний заклад "Острозька спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради (далі - школа, третя особа) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" (далі -ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ", відповідач) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 23 054,75 грн.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

Ухвалою від 22.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №918/856/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 12.09.2023. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

08.09.2023 від ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" надійшов відзив на позовну заяву.

12.09.2023 від Здолбунівської окружної прокуратури надійшло клопотання, в якому прокурор просить замінити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальний заклад "Острозька спеціальна школа № 2 І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради його правонаступником Спеціальною школою в м. Острог Рівненської обласної ради.

Ухвалою від 12.09.2023 підготовче засідання відкладено на 28.09.2023.

13.09.2023 від Рівненської обласної ради надійшли:

- клопотання про долучення письмових пояснень щодо позову;

- письмові пояснення щодо позову.

20.09.2023 від Здолбунівської окружної прокуратури надійшли:

- відповідь на відзив ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ";

- заперечення на пояснення Рівненської обласної ради;

- клопотання про приєднання копії рішення сесії Рівненської обласної ради "Про затвердження передавального акта Комунального закладу "Острозька спеціальна школа № 2 І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради" № 655 від 17.03.2023, передавального акта Комунального закладу "Острозька спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради та рішення сесії Рівненської обласної ради "Про перейменування Комунального закладу «Острозька спеціальна школа № 1 І-ІІІ ступенів" Рівненської обласної ради" №656 від 17.03.2023.

27.09.2023 від ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" надійшли:

- заперечення на відповідь на відзив;

- клопотання про долучення додаткових доказів (копія відповіді від 20.04.2023 № 93, копії листів Департаменту ЖКГ Рівненської ОДА від 26.01.2021, від 05.07.2023, копії адвокатського запиту від 04.09.2023 з додатками і відповідь Рівненської ОДА від 07.09.2023);

- клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

28.09.2023 від ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" надійшли письмові пояснення.

Ухвалою від 28.09.2023 клопотання Здолбунівської окружної прокуратури про заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - задоволено. Замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальний заклад "Острозька спеціальна школа № 2 І-ІІ ступенів" (вул. Вишенського, 9, м. Острог, Рівненська обл., 35800, код ЄДРПОУ 21082597) на правонаступника - Спеціальну школу в м. Острог Рівненської обласної ради (вул. Вишенського, 42, м. Острог, Рівненська обл., 35800, код ЄДРПОУ 21084314). Зобов`язано учасників справи протягом трьох днів з моменту отримання даної ухвали направити Спеціальній школі в м. Острог Рівненської обласної ради заяви по суті спору; докази направлення надати суду до наступного судового засідання. Відкладено підготовче засідання на 17.10.2023.

13.10.2023 від Здолбунівської окружної прокуратури надійшли:

- клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення Спеціальній школі в м. Острог Рівненської обласної ради копії позовної заяви з додатками;

- додаткові пояснення.

16.10.2023 від ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №918/856/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного суду справи № 922/2321/22 через подібність правовідносин у даних спорах.

Ухвалою від 17.10.2023 клопотання ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" про зупинення провадження у справі - задоволено. Зупинено провадження у справі № 918/856/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі № 922/2321/22. Зобов`язано учасників справи повідомити суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22.

01.02.2024 від Здолбунівської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №918/856/23, у зв`язку з усуненням обставин, що раніше зумовили його зупинення: постановою Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 було задоволено касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 07.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, і ухвалено нове рішення, яким позов про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів - задоволено, визнано недійсними спірні додаткові угоди і стягнуто з відповідача на користь позивача 473 758,34 грн - надмірно сплачених коштів. Великою Палатою Верховного суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зроблено висновок, відповідно до якого ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Ухвалою від 06.02.2024 поновлено провадження у справі № 918/856/23. Продовжено за ініціативою суду строк підготовчого провадження у справі на 30 днів - до 11.03.2024 включно. Призначено підготовче засідання на 20.02.2024.

13.02.2024 від Рівненської обласної ради надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді Департаменту фінансів Рівненської ОДА на запит Ради чи являлась вона головним розпорядником коштів обласного бюджету для комунальних закладів, установ та організацій, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, у сферах освіти, соціального захисту та охорони здоров`я, в т.ч. і Спеціальної школи в м. Острог.

16.02.2024 від ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою від 20.02.2024 закрито підготовче провадження у справі і призначено її до судового розгляду по суті на 12.03.2024.

27.02.2024 від Здолбунівської окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення.

08.03.2024 від ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" надійшли додаткові пояснення по суті спору.

12.03.2024 від Рівненської обласної ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Ухвалою від 12.03.2024 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 09.04.2024.

09.04.2024 від ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

09.04.2024 будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, позивач, відповідач та третя особа не забезпечили явку у судове засідання уповноважених представників, що за умовами ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не перешкоджає розгляду справи.

Одночасно, позивач та відповідач скористалися правом, наданим ч. 3 ст. 196 ГПК України, заявивши клопотання та заяву про розгляд справи за відсутності їх представників з у рахуванням раніше долучених заяв по суті спору та пояснень.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 ГПК України, при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою наявних технічних засобів.

Присутній у судовому засіданні прокурор наполягає на задоволенні позовних вимог та усно зауважує, що покликання відповідача на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку із тим, що позов пред`явлених лише однієї зі сторін правочину, - не відповідає висновкам Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладеним у постанові від 15.08.2023 у справі № 918/337/22.

Правова позиція прокуратури, викладена у позовній заяві.

У позовній заяві прокурор просить визнати недійсними додаткові угоди до Договору постачання природного газу №41ЕВ337-3371-20 від 24.12.2020, укладені між Комунальним закладом "Острозька спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради і ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" про збільшення ціни на газ, а саме: №1 від 11.02.2021, №2 від 05.07.2021, №3 від 04.08.2021, №4 від 04.08.2021.

Підставою позову є те, що на переконання прокуратури, сторони Договору постачання природного газу №41ЕВ337-3371-20 від 24.12.2020, а саме - школа та ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" порушили вимоги Закону України "Про публічні закупівлі" під час укладення спірних додаткових угод.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що додаткову угоду № 1 укладено за відсутності визначених на те законодавчих підстав та остання суперечить ст. ст. 5, 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Даною додатковою угодою від 11.02.2021 збільшено ціну за 1000 куб. м природного газу з 8 649,89 грн. з ПДВ до 9 514,88 грн. з ПДВ (на 10 %), а її умови розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.01.2021. Тобто, фактично ціна на газ збільшується з моменту укладання Договору, що нівелює результати відкритих торгів. Підставою для підвищення ціни слугувала цінова довідка Рівненської торгово-промислової палати № 56.03/15 від 14.01.2021, відповідно до якої у грудні 2020 року вартість природного газу становила 5 950 - 9 050 грн. за 1 000 куб.м., коливання ціни - 52 %. Опрацюванням інформації, розміщеної на сайті Української енергетичної біржі встановлено, що станом момент укладання договору середньо ринкова ціна на газ становила 7 494,71 грн. за 1000 куб. м. Протягом січня 2021 року середньо ринкова ціна на газ дещо збільшилася. Так, станом на момент подання пропозиції щодо зміни ціни на природній газ, а саме на 14.01.2021, середньо ринкова ціна становила 8 040,52 грн. за 1000 куб. м. Тому, протягом січня 2021 року коливання ціни на газ становило у середньому становило 6,1%, а на момент укладання додаткової угоди № 1 (11.02.2021) ціна на газ становила 8 212,42 грн. за 1000 куб. м, що становить 7,7% коливання ціни, а тому не підтверджує положення п. 3.2 Договору як обґрунтування укладення додаткової угоди № 1 від 11.02.2021. Крім того, довідка Рівненської торгово-промислової палати видана 14.01.2021, коливання ціни у ній зазначено на момент укладення договору, а саме у грудні 2020 року, а додаткова угода укладена лише 11.02.2021. А також сторони в додатковій угоді визначили ціну на газ за 1000 куб. м більшу, ніж вказано у довідці торгово-промислової палати, якою така ціна обґрунтована.

Аналогічна ситуація склалася з додатковими угодами № 2, 3, 4. При підписанні додаткових угод № 2, № 3 та № 4 сторонами порушено встановлене ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" обмеження щодо збільшення ціни понад 10%, оскільки збільшено вартість газу на 31% від первинної ціни, відтак вважає, що додаткові угоди підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.

Постачальник не обґрунтував, чому таке підвищення цін на ринку, а також змін тарифу на послугу постачання природного газу зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, не навів причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.

Отже, укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни за відсутності підстав для цього, визначених Законом України «Про публічні закупівлі», спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Крім того, прокурор вказує, що Договір виконано, а відтак просить стягнути на користь Рівненської обласної ради 23 054,75 грн - коштів, які були надмірно сплачені школою відповідачу за поставлений газ внаслідок неправомірного збільшення його вартості шляхом укладання спірних додаткових угод.

Як вбачається, прокурор вказує на порушення державного та суспільного інтересу та зазначає, що оскільки Рівненська обласна рада (яка є засновником школи) не здійснює належний захист інтересів держави та не використовує надані чинним законодавством повноваження, то на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України прокурор представляє інтереси держави в суді через нездійснення або неналежне виконання своїх повноважень обласною радою в її особі.

керівник Здолбунівської окружної прокуратури вказує, що він звернувся до суду, оскільки Рівненська обласна рада, зокрема:

-є засновником згаданого навчального закладу та власником комунального майна;

-фінансує та контролює діяльність вказаного навчального закладу (тобто є головним розпорядником коштів обласного бюджету для цього закладу);

- зобов`язана здійснювати контроль за виконанням обласного бюджету, зокрема за законністю та ефективністю використання школою обласного бюджету за договорами про закупівлю товарів, а тому є уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Правова позиція відповідача, викладена у відзиві.

ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що сторони договору діяли у порядок та у спосіб, встановлений чинним законодавством України, в тому числі Законом України "Пропублічні закупівлі". Зміст правочину не суперечить Цивільному кодексу України, інтересам держави, а доводи прокурора про недійсність укладених додаткових угод є безпідставними і необґрунтованими, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" звертає увагу, що у розрахунку коштів, які необхідно стягнути, прокурор застосовує лише одну збільшену ціну на 10 % - 9 514 грн 88 коп з ПДВ за 1 тис. куб.м., інших цін не зазначає, адже постачання природного газу по Договору протягом усього періоду поставки (січень-квітень 2021) здійснювалося лише за одною ціною, яка збільшена лише на 10 %, інші ціни не застосовувалися, що підтверджено актами приймання-передачі та проведеними розрахунками по Договору. Окрім того, збільшення на 10 % ціни товару не заборонено Законом України "Про публічні закупівлі".

Відповідач вказує, що у даному випадку відсутні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в особі Рівненської обласної ради та звертає увагу на відповідь ради від 10.05.2023 щодо вжиття заходів для усунення порушень законодавства при укладенні додаткових угод до Договору постачання природного газу №41ЕВ337-3371-20 від 24.12.2020. У даній відповіді рада зазначає про те, що ні Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", ні іншими законодавчими актами не визначено, що обласна рада зобов`язана вести облік договорів, які укладають комунальні заклади, що є об`єктами спільної власності територіальних громад, у тому числі укладених за результатами проведених публічних закупівель, а також бути головними розпорядниками коштів відповідних комунальних закладів та здійснювати дії представницького характеру в інтересах вказаних закладів з метою стягнення збитків, заподіяних невиконанням договору. На обласну раду не покладено здійснення контролю у сфері публічних закупівель, в той час коли компетентним органом є Державна аудиторська служба (в особі якої і могла б звернутися прокуратура з таким позовом), адже служба має визначені Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" відповідні повноваження для їх захисту. Обласна рада не є органом державного фінансового контролю і не є головним розпорядником бюджетних коштів школи і не є стороною договору. В той же час і прокуратура не наділена повноваженнями фінансового контролю, а тому прокуратура незаконно втручається в господарську діяльність юридичних осіб. Прокуратурою не доведено, що кошти виділені на оплату природного газу є саме державними і передаються школі в кількості та/або в межах відповідних бюджетних асигнувань. Саме школа (як це передбачено п. 1.7. її Статуту) самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а не її власник - Рівненська обласна рада.

В той же час, до Державної аудиторської служби прокуратура не зверталася, але й даний орган фінансового контролю не виявив би порушень, оскільки ціна піднята лише на 10 %, що дозволено Законом України "Про публічні закупівлі".

Правова позиція Рівненської обласної ради, викладена у письмових поясненнях від 13.09.2023.

Позивач вказує, що у даному випадку відсутні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в особі Рівненської обласної ради. Відповідно до рішення обласної ради від 24.12.2020 №58 «Про обласний бюджет Рівненської області на 2021 рік» (додаток 3) головним розпорядником бюджетних коштів для згаданого комунального закладу є Управління освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації, яке забезпечує фінансування діяльності закладів у сфері освіти, зокрема у сфері загальної середньої освіти. Наразі правонаступником вказаного Управління відповідно є Департамент освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації. Тому Рівненська обласна рада не є головним розпорядником бюджетних коштів комунального закладу «Острозька спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради.

Законами України «Про публічні закупівлі», «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетним кодексом України та відповідними рішеннями обласної ради про затвердження обласного бюджету на відповідний рік на Рівненську обласну раду не покладено здійснення контролю у сфері публічних закупівель.

Рівненська обласна рада, як і комунальний заклад «Острозька спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради, є окремими юридичними особами. Згідно з пунктом 1.6. Статуту за своїм правовим статусом Спеціальна школа є комунальним закладом, бюджетною установою та фінансується з обласного бюджету. Відповідно до пунктів 1.7., 1.8., 1.9. та 1.10. Статуту Спеціальна школа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями відповідно до чинного законодавства України. Спеціальна школа не відповідає за зобов`язаннями Власника, а Власник не відповідає за зобов`язаннями Спеціальної школи. Держава, її органи не несуть відповідальності за зобов`язаннями Спеціальної школи. Спеціальна школа не відповідає за зобов`язаннями держави, її органів, а також інших підприємств, установ, організацій. У межах своїх повноважень та цього Статуту Спеціальна школа має право укладати від свого імені угоди, виступати позивачем та відповідачем у судах, господарських, адміністративних та третейських судах.

З огляду на викладене, виходячи з системного аналізу наведених правових норм, вважаємо, що в даному випадку компетентними органами, які в спірних правовідносинах уповноважені державою здійснювати відповідні функції, можуть бути Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, Державна аудиторська служба України або головний розпорядник коштів обласного бюджету згідно з нормами бюджетного законодавства - Департамент освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації.

Зважаючи на те, що комунальний заклад «Острозька спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області та утримується за рахунок коштів обласного бюджету, рішення в даній справі може вплинути на права, обов`язки та інтереси Рівненської обласної ради, а тому вважаємо, що обласна рада у згаданій справі повинна виступити в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - головного розпорядника коштів обласного бюджету згідно з нормами бюджетного законодавства або органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень.

Крім того, позивач звертає увагу на правову позиція Великої Палати Верховного Суду, що сформована у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, де суд виснував, що «рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі», в цілому стосується наявності у Рівненської обласної ради повноважень здійснювати контроль за виконанням обласного бюджету. При цьому Бюджетним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не визначено, що місцева рада, зокрема обласна рада, приймаючи рішення стосовно обласного бюджету на відповідний рік, автоматично стає головним розпорядником коштів та наділяється повноваженнями щодо контролю за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів, оскільки саме рішенням обласної ради про обласний бюджет визначаються відповідні головні розпорядники коштів.

Правова позиція прокуратури, викладена у відповіді на відзив ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ".

Прокуратура звертає увагу на висновки Верховного Суду у постанові в справі № 926/1111/15 від 26.07.2018, де вказано, що прокурор,вважаючи, що оспорюваним договором порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України.

Окрім того, Верховний Суд у судовому рішенні від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 окреслив виключні випадки, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді - це порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави». Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Укладення додаткових угод школи з ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ», всупереч норм Закону України «Про публічні закупівлі», є прямим порушенням вимог законодавства і наносить вагомий матеріальний збиток, що не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави. Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а недійсність додаткових угод договору про закупівлю товарів за бюджетні кошти, на підставі яких ці кошти витрачені, відповідають суспільному інтересу.

Органи місцевого самоврядування самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним кодексом України.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неотримання товару, придбаного за кошти місцевого бюджету для реалізації політики у сфері освіти, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

Відповідно до п. 1.1 Статуту КЗ «Острозька спеціальна школа № 2 І-П ступенів» Рівненської обласної ради, затвердженого рішенням Рівненської обласної ради № 1396 від 19.06.2019 (далі - Статут), школа є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області. Власником школи є територіальні громади сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради. Пунктом 8.1 Статуту визначено, що органом управління школи є Рівненська обласна рада.

Відповідно до п. 8.2 Статуту, до компетенції Рівненської обласної ради належить здійснення контролю за ефективністю використання фінансових, матеріальних та трудових ресурсів, цільового та ефективного використання бюджетних коштів та ефективністю управління КЗ «Острозька спеціальна школа № 2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради. Згідно з п. 10.1 Статуту, контроль за діяльністю школи здійснює Рівненська обласна рада.

Згідно з річним планом закупівлі, джерело фінансування вищевказаної закупівлі - місцевий бюджет.

Оскільки засновником школи та власником її майна є територіальна громада Рівненської області в особі Рівненської обласної ради, яка фінансує і контролює діяльність цього закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Разом з цим, у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зроблено правовий висновок про те, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

Правова позиція прокуратури, викладена у запереченнях на письмові пояснення Рівненської обласної ради від 13.09.2023.

Вцілому прокуратура притримується своєї позиції, вже висвітленої у відповіді на відзив ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ", щодо підстав для представництва інтересів держави прокуратурою в особі Рівненської обласної ради та наголошує на наступному.

Обласна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. (Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

Підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є порушення економічних інтересів держави, що виразилась у вчиненні незаконного правочину і, як наслідок, проведення бюджетного фінансування з порушенням законодавчо встановленого порядку.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Аналогічна правова позиція підтверджена постановою Верховного Суду від 21.03.2019 по справі № 912/989/18.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Оскільки Держаудитслужбою не проводився фінансовий контроль із спірних питань, що вбачається із витягу із веб-сайту «РгоZоrrо», який долучено до позовної заяви як додаток, тому право на звернення до суду із позовом у останнього не виникло.

Позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за Договором грошових сум на користь Рівненської обласної ради (і не містить вимоги про стягнення отриманого за договором в дохід держави), Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 також вказав, що зазначення саме органу місцевого самоврядування, а не Держаудитслужби як органу, в особі якого подано позов в інтересах держави, є виправданим.

При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює повноважень щодо захисту своїх інтересів.

Правова позиція ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ", викладена у запереченнях на відповідь на відзив.

Відповідач звертає увагу що у постанові Верховного Суду в справі № 926/1111/15 від 26.07.2018, на яку покликається прокуратура в обгрунування своєї позиції, навпаки Верховний Суд виснував що прокурор не підтвердив підстав представництва та відмовив у задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради до Державної служби геології та надр України.

У справі даній справі № 926/1111/15 прокурор виступив в статусі позивача як єдиного органу державної влади, який здійснює нагляд (контроль) щодо дотримання органами місцевого самоврядування вимог чинного законодавства України при прийняття рішень, віднесених до їх компетенції, у тому числі щодо передачі (надання) юридичним і фізичним особам земельних ділянок у власність чи користування. Отже, у згаданій справі № зовсім інший, ніж у справі № 918/856/23 зміст спірних правовідносин, та й сам статус прокурора як позивача.

Так само, нерелевантними є висновки Верховного Суду у постанові від 10.06.2021 у справі № 910/114/19 до справи № 918/856/23 у зв`язку із різним складом сторін та підставами позовів.

Прокурор безпідставно посилається у відповіді на відзив про виправданість представництва прокурором за належних обставин, наприклад для захисту прав вразливих груп - дітей, інвалідів тощо, які вважаються нездатними захищати свої інтереси або коли захисту потребують державні інтереси, при цьому позивачем у справі № 918/856/23 прокурор визначив не вразливі групи, а Рівненську обласну раду.

Щодо посилання прокуратури на рішення Верховного Суду у справі № 924/1237/17 від 20.09.2018 (то вказаним рішенням навпаки підтверджено позицію ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ", про те, що прокурор у зверненні з позовом до суду не визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Держаудитслужбу.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта власних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щодо посилання прокурора на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, то Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 уточнила висновок зроблений у постанові у справі № 903/129/18 щодо питання представництва інтересів держави прокурором у суді.

У відповіді № 07.09.2023 № 09-3146/01 на адвокатський запит Ольги Якимчук від 04.09.2023, Рівненська обласна рада повідомила, що відповідно до рішення обласної ради № 1592 від 20.12.2019 "про обласний бюджет Рівненської області на 2020 рік" головним розпорядником коштів обласного бюджету для Комунального закладу "Острозька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 2 І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради визначено структурний підрозділ облдержадміністрації - управління освіти і науки Рівненської облдержадміністрації (зараз - департамент освіти і науки Рівненської облдержадміністрації). Однак, з відповіді так і незрозуміло чи виділялися кошти на оплату за природний газ з місцевого бюджету чи це кошти з інших джерел не заборонених законодавством, які відповідно до Статуту закладу використовуються для утримання учнів (вихованців).

На обласну раду не покладено здійснення контролю у сфері публічних закупівель, рада не є органом фінансового контролю, в той час коли компетентним органом є Державна аудиторська служба (в особі якої і могла б звернутися прокуратура з таким позовом).

Щодо суті позовних вимог, то ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" наполягає на своїй позиції, що постачання природного газу по Договору здійснювалося за однією ціною, яка збільшена лише на 10 %, інші ціни не застосовувалися, що підтверджено актами приймання-передачі та проведеними розрахунками по Договору. Окрім того, збільшенню на 10 % ціни товару не заборонено Законом України "про публічні закупівлі".

Правова позиція ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ", викладена у письмових поясненнях від 28.09.2023.

У даних поясненнях відповідач доповнює свої заперечення на відповідь на відзив наступними доводами.

Постачання природного газу по Договору здійснювалося за однією ціною, яка збільшена лише на 10 %, інші ціни не застосовувалися, що підтверджено відповіддю наданою школою від 20.04.2023 № 93, у якій школа зазначила, що постачання природного газу за весь період відбувалося за однією ціною.

Приймаючи до уваги значне коливання ціни на природний газ, сторони Договору, укладаючи додаткову угоду №1, враховували ринкову ціну природного газу як товару, а також відсоткові коливання, що підтверджуються вищевказаними довідками Рівненської торгово-промислової палати, збільшення ціни газу, яке зафіксоване у додатковій угоді N 1 до договору, є обґрунтованим, а отже додаткова угода N 1 до договору відповідає вимогам чинного законодавства та правовим висновкам щодо зміни ціни у договорі не більше як на 10%, викладеним у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №926/491/19, а тому правові підстави для визнання її недійсною відсутні.

Щодо визнання недійсними додаткових угод № 2 від 05.07.2021, № 3 та № 4 від 04.08.2021, - прокуратурою не доведено яким чином та які саме порушені права та законні інтереси держави в особі Рівненської обласної ради з боку відповідача, внаслідок укладення до Договору вказаних додаткових угод. Постачання природного газу у період укладання вказаних додаткових угод не здійснювалося, ціна зазначена у додаткових угодне застосовувалася, доказів протилежного прокуратурою не надано. Отже, задоволення даної позовної вимоги не призведе в майбутньому до відновлення «порушеного» права позивача.

Щодо посилань прокурора на інформацію зазначену на сайті ТОВ "Українська енергетична біржа", то варто зауважити, що у роздруківках з сайту біржі, ціна зазначена на конкретну дату торгів та щодо купівлі-продажу відповідного місячного ресурсу (газ на відповідний місяць поставки). Вказані ціни розраховуються для оптових покупців, які є учасниками біржових торгів і лише по договорах укладених на ТОВ "Українська енергетична біржа". До ціни вказаної на сайті біржі не включені всі складові, зокрема торгова націнка постачальника природного газу, компенсація вартості послуги доступу до потужності, що значно збільшує вартість природного газу. Відтак, надані прокуратурою роздруківки спотворюють дійсну ситуацію яка склалася на ринку природного газу та є неналежним доказом.

Прокуратурою не долучено до матеріалів справи жодних висновків експертів, спеціалістів, які б підтвердили твердження наведені в позовній заяві, а саме про відсутність коливання ціни на ринку, та спростували твердження наведені відповідачем.

Правова позиція прокуратури, викладена у додаткових поясненнях (вх. № 8790/23 від 13.10.2023).

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про освіту», освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави. Державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

У преамбулі Закону України «Про публічні закупівлі» зазначено, що цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальної громади та об`єднаних територіальних громад.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

Згідно з ч. 2 ст. 78 Закону України «Про освіту», фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 дійшла висновку, що заклад освіти у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач і бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (постанова Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19 (підп. 6.49).

Звертаючись із позовом у цій справі, прокурор зазначав, зокрема, що сторони Договору всупереч інтересам держави, без будь-яких належних підстав і та з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» уклали незаконні додаткові угоди, якими суттєво збільшили ціну за одиницю товару, щопризвело до нераціонального та неефективного використання коштів з обласного бюджету, що не відповідає меті цього Закону та гарантованим державою принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі за бюджетні кошти.

Відповідно до платіжних доручень, долучених до матеріалів справи, кошти на закупівлю газу були виділені з місцевого бюджету за КПКВК 0611022 «Надання загальної середньої освіти спеціальними закладами загальної середньої освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, за рахунок коштів місцевого бюджету» (відповідно до наказу 5 Міністерства фінансів України 20.09.2017 № 793 «Про затвердження складових Програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету»).

При наявності беззаперечних порушень інтересів держави Рівненською обласною радою не вжито заходів до усунення порушень вимог законодавства у сфері публічних закупівель за результатами розгляду листа Здолбунівської окружної прокуратури від 05.05.2023 за № 54/2-494вих-23.

Правова позиція Рівненської обласної ради, викладена у клопотанні (вх. № 1307/24 від 13.02.2024)

Рівненська обласна рада звернулася до Департаменту фінансів Рівненської обласної державної адміністрації з проханням надати інформацію чи була у 2020 2023 роках Рівненська обласна рада головним розпорядником коштів обласного бюджету для комунальних закладів, установ та організацій, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, у сферах освіти, соціального захисту та охорони здоров`я.

За результатами розгляду, Департамент фінансів Рівненської обласної державної адміністрації письмово проінформував, що згідно з рішеннями Рівненської обласної ради від 20.12.2019 №1592 «Про обласний бюджет Рівненської області на 2020 рік» (зі змінами), від 24.12.2020 №58 «Про обласний бюджет Рівненської області на 2021 рік» (зі змінами), від 23.12.2021 №466 «Про обласний бюджет Рівненської області на 2022 рік» (зі змінами), наказів начальника Рівненської обласної військової адміністрації від 21.12.2022 №624 «Про обласний бюджет Рівненської області на 2023 рік» (зі змінами) у 2020 - 2023 роках Рівненська обласна рада визначена головним розпорядником коштів обласного бюджету Рівненської області в частині бюджетних призначень на організаційне, інформаційно-аналітичне та матеріально-технічне забезпечення діяльності обласної ради, реалізацію Програми заходів з відзначення державних та професійних свят, ювілейних дат, заохочення за заслуги перед Рівненською областю та інших заходів протокольного й офіційного характеру, Обласної програми забезпечення поінформованості населення та сприяння розвитку інформаційного простору Рівненської області, Програми інформатизації Рівненської області на відповідні роки.

Таким чином, із вказаної відповіді Департаменту фінансів Рівненської обласної державної адміністрації випливає, що у 2020 2023 роках Рівненська обласна рада не була головним розпорядником коштів обласного бюджету для комунальних закладів, установ та організацій, що є об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, у сферах освіти, соціального захисту та охорони здоров`я.

Правова позиція ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ», викладена у додаткових поясненнях від 16.02.2024.

ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» надає додаткові пояснення з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 ЦК України та пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону N 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Відповідно до укладеного Договору між ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» та КЗ «Острозької спеціальної школи №2 І-ІІ ступенів», його сторони діяли у порядок та у спосіб, встановлений чинним законодавством України, в тому числі Законом України "Про публічні закупівлі", з врахуванням висновків Верховного Суду, викладених за результатами розгляду подібних правовідносин, адже:

- постачання природного газу по Договору здійснювалося за одною ціною, яка збільшена лише на 10%, інші ціни не застосовувалися, що підтверджено актами приймання-передачі та проведеними розрахунками по Договору, а також наданою відповіддю школи від 20.04.2023 за №93, в якій школа підтвердила, що постачання природного газу за весь період відбувалося за однією ціною;

- зважаючи, що хоча й в подальшому були укладені додаткові угоди, але фактичне збільшення ціни на природний газ у відсотковому відношенні склало лише 10%.

Також відповідач просить суд врахувати правові висновки, викладенні у пунктах 122, 124 Постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, де Верховний Суд вказав, що «вважає, що метою регулювання, передбаченого ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. …Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).».

Рівненська обласна раде не була головним розпорядником коштів обласного бюджету на фінансування комунальних закладів у сфері освіти, зокрема на закупівлю природного газу, а відтак, не може здійснювати контроль над коштами, які не виділяла та немає права на їх отримання (повернення).

Прокурором не вказано яке конкретне право Рівненської обласної ради порушено ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ», чи які зобов`язання відповідач не виконав перед Рівненською обласною радою, та яких негативних наслідків, внаслідок невиконання зобов`язання товариством, зазнала Рівненська обласна рада, які потребують захисту та поновлення порушеного права Рівненської обласної ради з боку ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ».

Виходячи з пояснень та долучених Рівненською обласною радою доказів, у Прокурора відсутні процесуальні підстави для представництва інтересів держави саме у даних правовідносинах з огляду на процесуальний статус вказаного позивача у даній справі (ради) та на підставі наданих доказів.

Якщо навіть і буде прийняте рішення про стягнення коштів, вони надійдуть на рахунок Ради, яка не зможе передати їх школі, так як не є головним розпорядником коштів обласного бюджету для фінансування закладів освіти.

Правова позиція прокуратури, викладена у додаткових поясненнях (вх. № 1791/24 від 27.02.2024).

У постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21 суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами саме на користь органу місцевого самоврядування, оскільки використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців селища; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

При цьому суд касаційної інстанції керувався висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.09.2022 у справі № 126/2157/19, згідно з якими у випадку, коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Згідно з річним планом закупівлі, звіту про виконання договору про закупівлю, джерело фінансування вищевказаної закупівлі - місцевий бюджет.

Про те, що кошти виділено з обласного бюджету підтверджується і самим позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про освіту», засновник закладу освіти затверджує кошторис та приймає фінансовий звіт закладу освіти у випадках та порядку, визначених законодавством; здійснює контроль за фінансово - господарською діяльністю закладу освіти.

Відповідно до п. 1.5. Статуту школи контроль за забезпеченням та ефективністю використання майна Спеціальної школи здійснює власник.

Згідно з п. 1.6 Статуту, КЗ «Острозька спеціальна школа № 2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради фінансується з обласного бюджету.

Правова позиція ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ», викладена у додаткових поясненнях від 08.03.2024.

Прокурором не надано жодних доказів, які б свідчили, що оплата за природний здійснювалася з бюджетних коштів, а не з коштів, які школа має з інших джерел не заборонених законодавством України.

Більше того, в матеріалах справи є лист Департаменту фінансів Рівненської ОДА про те, що Рівненська обласна раде не була головним розпорядником коштів обласного бюджету на фінансування комунальних закладів у сфері освіти, зокрема на закупівлю природного газу.

В матеріалах справи відсутні докази про надання бюджетних асигнувань на здійснення оплати за поставлений природний газ школою, відповідно до виділених Рівненській обласній раді бюджетних призначень із загального фонду бюджету області на 2021 рік.

Відповідно до листів Департаменту ЖКГ Рівненської ОДА від 26.01.2021 №314/01.2/2 та від 23.02.2021 № 656/01.2/2 на виконання протокольних доручень за підсумками наради у голови Рівненської ОДА та розпорядження голови ОДА від 07.04.2020 № 219 «Про посилення контролю за раціональним використанням бюджетних коштів, передбачених для закупівлі електричної енергії та природного газу» департамент повідомив, що з метою використання в роботі в порядку здійснення моніторингу цін на природний газ застосовувати: з 01.01.2021 та з 01.02.2021 ціну на постачання природного газу ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» для бюджетної сфери в розмірі - 9,51488 грн за метр кубічний з ПДВ.

У постанові Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі №922/2418/23, судом також зроблено висновок про те, що рада є належним позивачем, а прокурором не доведено наявність порушеного права чи інтересу ради та відмовив в задоволенні позову.

Прокуратурою пред`явлено вимогу про визнання недійсними додаткових угод до Договору лише до однієї зі сторін оспорюваного правочину (ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ"), що не відповідає викладеним у пунктах 57, 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі N 125/2157/19), що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

З`ясуванню обставин обґрунтованості/необґрунтованості позову про визнання правочину недійсним має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин (схожий за змістом висновок сформульовано в пункті 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі N 910/15792/20).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокуратури, заперечення позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, щодо правильності визначення прокурором у даному спорі позивача (органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах), суд зазначає таке.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, поняття інтереси держави, відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. З зазначеного рішення суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Окремо слід зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Предметом даного судового спору є визнання недійсними додаткових угод, укладених до Договору постачання природного газу №41ЕВ337-3371-20 від 24.12.2020, що укладений між Комунальним закладом "Острозька спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради і ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" про збільшення ціни на газ, а саме: №1 від 11.02.2021, №2 від 05.07.2021, №3 від 04.08.2021, №4 від 04.08.2021. Підставою позову є те, що на переконання прокуратури, сторони Договору постачання природного газу №41ЕВ337-3371-20 від 24.12.2020, а саме - школа та ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" порушили вимоги Закону України "Про публічні закупівлі" під час укладення спірних додаткових угод. Прокурор вказує, що Договір виконано, а відтак просить стягнути на користь Рівненської обласної ради 23 054,75 грн - коштів, які були надмірно сплачені школою відповідачу за поставлений газ внаслідок неправомірного збільшення його вартості шляхом укладання спірних додаткових угод.

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Подібні за змістом правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 13.01.2022 у справі № 911/538/20.

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у правовідносинах щодо публічні закупівлі.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призводить до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.3 даного Закону.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Дотримання вимог законодавства у сфері суспільних відносин щодо проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткових угод до Договору стосується інтересів держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а тому становить суспільний інтерес.

Захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18.

Безперечно, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою спрямоване на зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

У випадку встановлення судом невиконання встановлених законодавством норм при укладенні додаткових угод свідчитиме про порушення інтересів держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Також у випадку якщо суд дійде висновку про безпідставність та незаконність укладення спірних додаткових угод та зайвої сплати бюджетних коштів, - це свідчитиме про порушення економічних прав та інтересів територіальної громади та спричинення невиправданих витрат бюджетних коштів без отримання очікуваного блага для українського народу, що представляється органом місцевого самоврядування, який є засновником Школи та з бюджету якого Школа фінансується.

Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Частинами 2 та 4 ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Згідно з висновками Верховного Суду, які викладено у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами 1 та 2 ст. 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Суд встановив, що в силу положень ст. ст. 43, 44 Закону України "Про місцеве самоврядування" органом державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є орган місцевого самоврядування, який визначає основне розподілення коштів та має повноваження щодо контролю використання бюджетних коштів розпорядниками бюджетних коштів (одержувачами бюджетних коштів нижчого рівня).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Водночас згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Частиною 4 ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально - економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст.145 Конституції України.

З огляду на правову позицію наведену у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 про те, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; при цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Пунктами 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу, бюджетна система України складається з:

1) державного бюджету;

2) місцевих бюджетів: а) бюджету Автономної Республіки Крим; б) обласних бюджетів; в) районних бюджетів; г) бюджетів місцевого самоврядування.

Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу.

Встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного процесу є завданням бюджетного контролю, що здійснюється як спеціальними органами державного фінансового контролю відповідно до Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", так і учасниками бюджетного процесу в межах компетенції.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами) (ч. 3 ст. 19 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до ст. 70 Бюджетного кодексу України, видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов`язані з реалізацією програм та заходів згідно зі статтями 89-91 цього Кодексу. Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет відповідно до законодавства.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на охорону здоров`я.

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абз. 3 п. 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підп. 47 ст. 2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Абзацами 1 та 2 п. 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абз 2 п. 43 Порядку, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

У постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21, суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами саме на користь органу місцевого самоврядування, оскільки використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та Інтересів великого кола осіб - мешканців селища; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.1 Статуту КЗ «Острозька спеціальна школа № 2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради, затвердженого рішенням Рівненської обласної ради № 1396 від 19.06.2019 (далі - Статут), КЗ «Острозька спеціальна школа № 2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області.

Власником КЗ «Острозька спеціальна школа № 2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради є територіальні громади сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради.

Відповідно до п. 1.5. Статуту контроль за забезпеченням та ефективністю використання майна Спеціальної школи здійснює власник.

Відповідно до п.п. 6.1,6.2 Статуту, майно КЗ «Острозька спеціальна школа № 2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші матеріальні та фінансові ресурси, вартість яких відображається на самостійному балансі закладу освіти. Майно КЗ «Острозька спеціальна школа № 2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області і , закріплюється за закладом освіти на праві оперативного управління.

Пунктом 8.1 Статуту визначено, що органом управління КЗ «Острозька спеціальна школа № 2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради є Рівненська обласна рада. Відповідно до п. 8,2 Статуту, до компетенції Рівненської обласної ради належить здійснення контролю за ефективністю використання фінансових, матеріальних та трудових ресурсів, цільового та ефективного використання бюджетних коштів та ефективністю управління КЗ «Острозька спеціальна школа № 2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради.

Згідно з п. 10.1 Статуту, контроль за діяльністю КЗ «Острозька спеціальна школа № 2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради здійснює Рівненська обласна рада.

Оскільки засновником КЗ «Острозька спеціальна школа М 2 7-/7 ступенів» Рівненської обласної ради та власником її майна є територіальна громада Рівненської області в особі Рівненської обласної ради, яка фінансує і контролює діяльність цього закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання КЗ «Острозька спеціальна школа N9 2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

У випадку встановлення судом неефективного витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів (додаткових угод до правочинів), - це свідчитиме про порушення економічних інтересів територіальної громади Рівненської області.

Оскільки засновником школи та власником її майна є територіальна громада області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі (п.п. 8.47, 10.2, 10.3 зазначеної постанови).

Підсумовуючи викладене, суд про правильність визначення прокурором у даному спорі позивача (органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах) - Рівненської обласної ради.

При цьому суд наголошує, що доводи самої Рівненської обласної ради та ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" про те, що належним позивачем в особі якого прокуратура могла б звернутися з даним позовом, є Державна аудиторська служба або Департамент освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації, - є неспроможними, позаяк у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зроблено правовий висновок про те, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постановах від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20.

Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.

Таким чином, суд зазначає, що у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури в особі Рівненської обласної ради, яка є як засновником Школи, так і органом з бюджету якого Школа фінансується.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 "б".

Аналогічні правові позиції Верховного суду щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави викладені у постановах від 01.03.2018 у справі № 922/1361/17, від 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 25.09.2018 у справі № 804/2244/18, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 25.03.2019 у справі № 469/580/16-ц.

Як вбачається із матеріалів справи, Здолбунівською окружною прокуратурою, скеровано на адресу Рівненської обласної ради відповідний лист № 54/2-494ВИХ-23 від 05.05.2023, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору № 41ЕВ337-3371-20 на постачання природного газу від 24.12.2020 та здійсненні розрахунків за даним Договором. Прокуратура просила орган місцевого самоврядування повідомити про вжиті заходи до усунення виявлених порушень, у тому числі цивільно-правового характеру, долучивши копії підтверджуючих документів, а разі їх невжиття - вказати причини такого стану.

У відповідь на вказаний лист Рівненська обласна рада листом № 09-1443/01 від 10.05.2023 зазначила, що вона із школою є окремими юридичними особами, які відповідають за своїми зобов`язаннями самостійно. Рада не є головним розпорядником бюджетних коштів закладу. У даному випадку компетентним органом який в спірних правовідносинах уповноважений державою здійснювати відповідні функції є Державна аудиторська служба України.

Здолбунівською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано на адресу Рівненської обласної ради відповідний лист № 54/2-894ВИХ-23 від 11.08.2023, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору № 41ЕВ337-3371-20 на постачання природного газу від 24.12.2020 та здійсненні розрахунків за даним Договором. У даному листі прокуратура вказала, що вважає за необхідне захистити інтереси держави шляхом звернення до суду позовом в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій у даних спірних правовідносинах - Рівненської обласної ради до ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів.

Відтак судом встановлено, що маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган - Рівненська обласна рада, яка є засновником Школи та з бюджету якої школа фінансується, - надані їй повноваження не використав.

Таким чином, рада була обізнана про необхідність захисту інтересів держави, мала відповідні повноваження для їх захисту, поте ефективних заходів не вжила.

Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Отже, судом встановлено, що у даному випадку має місце порушення інтересів держави, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді. Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади.

Судом встановлено, що спірні правовідносини стосуються розпорядження бюджетними коштами, яке, як стверджує прокуратура, здійснене на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами), - з огляду на що, суд дійшов висновку прийшов до висновку, що прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

В той же час доводи та аргументи Рівненської обласної ради та ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" які стосуються відсутності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Рівненської обласної ради - є безпідставними.

Окремо суд зазначає, що Держаудитслужба не може бути належним позивачем у даній справі, оскільки підставою звернення до суду є не результати державного фінансового контролю, а лише результати перевірок проведених прокуратурою.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Положенням про Державну аудиторську службу України, яке затверджене постановою Кабінету міністрів України від 03.02.2016 №43, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (п.1).

Згідно з підп. 3 п. 4 цього ж Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки закупівель.

Відповідно до вказаного Положення Державна аудиторська служба України вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп.9 п.4 Положення).

Оскільки в даному випадку Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, проте оскільки сторонами не доведено, а судом не встановлено, що вказаний орган здійснюючи фінансовий контроль виявив порушення законодавства у спірних правовідносинах, у нього не виникло право на звернення до суду із даним позовом, тому у спірних правовідносинах Держаудитслужба не набула статусу позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного суду Касаційного господарського суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18.

Таким чином, Прокурор правильно визначив Рівненську обласну раду як позивача у даному спорі, позаяк вона є засновником та органом управління Школи і до компетенції Ради належить здійснення контролю за ефективністю використання фінансових, матеріальних та трудових ресурсів, цільового та ефективного використання бюджетних коштів.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокуратури, заперечення позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Зі змісту ст.215 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України), ст.202 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) виключно до компетенції суду належить питання про визнання недійсним договорів, укладених із порушенням законодавства, зокрема у сфері публічних закупівель.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Матеріалами справи стверджується, що 18.11.2020 на веб-сайті електронної системи публічних закупівель «ProZorro» замовником - КЗ «Острозька спеціальна школа № 2 І-П ступенів» Рівненської обласної ради опубліковано оголошення UA-2020-11-18-009355-е про проведення відкритих торгів на закупівлю 45 000 кубічних метрів природного газу (ДК 021:2015:09120000-6 - газове паливо) з очікуваною вартістю 405 000 грн.

У вказаній закупівлі взяли участь ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» та ТОВ «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ».

За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» з ціновою пропозицією 389 245,05 грн., з яким 24.12.2020 КЗ «Острозька спеціальна школа № 2 І-П ступенів» Рівненської обласної ради уклало договір № 41ЕВ337-3371-20 на постачання природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1-1.3 Договору, Постачальник зобов`язався постачати Споживачу протягом 2021 року природний газ для власного споживання в обсязі 45 000 куб. м.

Згідно п. 3.4 Договору, загальна сума Договору становить 389 245,05 грн., у тому числі ПДВ 20 %.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що ціна за 1 000 куб. м природного газу на момент укладення даного Договору становить 7 071,666 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 136,576 грн. Ціна за 1 000 куб. м природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 7 208,242 грн., крім того ПДВ становить 1 441,648 грн., всього з ПДВ - 8 649,89 грн.

Як вбачається із абз 5 п. 3.2. Договору ціна, зазначена в п. 3.2. Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Зміни за одиницю товару може бути не більше ніж на 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови , що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Збільшення ціни за одиницю товару можливе шляхом укладання додаткової угоди один раз на півріччя, але у будь-якому випадку не раніше ніж через 3 місяці з моменту підписання договору, та поставки постачальником 25 % від загального річного планового обсягу природного газу, зазначеного в п. 2. цього Договору.

Разом з цим, за час виконання вказаного Договору до нього на підставі додаткових угод чотири рази вносились зміни в частині підвищення ціни за одиницю товару, тобто вносились зміни до істотних умов договору, зокрема:

1) додатковою угодою № 1 від 11.02.2021 збільшено ціну за 1000 куб. м природного газу з 8 649,89 грн. з ПДВ до 9 514,88 грн. з ПДВ (на 10 %). Згідно із п. 2 вказаної додаткової угоди, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.01.2021.

2) додатковою угодою № 2 від 05.07.2021 збільшено ціну за 1000 куб. м природного газу до 10 456,85 грн. з ПДВ (на 9,9 %);

3) додатковою угодою № 3 від 04.08.2021 збільшено ціну за 1000 куб. м природного газу до 11 492,07 грн. з ПДВ (на 9,9 %);

4) додатковою угодою № 4 від 04.08.2021 (укладена у той же день, що й додаткова угода № 3) ціну за 1000 куб. м природного газу збільшено до 12 629,78 грн. з ПДВ (на 9,9 %).

У подальшому, 30.09.2021 укладено додаткову угоду № 5, якою загальну суму Договору зменшено до 253 601,05 грн. з ПДВ, а сам Договір розірвано з 30.09.2021.

Таким чином, внаслідок укладення спірних додаткових угоди ціну за природний газ збільшено з 8 649,89 грн. до 12 629,78 грн. за 1000 куб. м, тобто на 3 979,89 грн. (31% від первинної ціни).

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю, Договір строком дії з 01.01.2021 до 30.09.2021 виконано.

ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» поставлено КЗ «Острозька спеціальна школа № 2 І-П ступенів» Рівненської обласної ради природного газу на загальну суму 253 601,05 грн., в тому числі ПДВ 42 266,84 грн.

Дослідивши акти приймання-передачі та платіжні доручення, судом встановлено, що постачальник поставив КЗ «Острозька спеціальна школа № 21-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради за вищевказаний період 26 653,09 куб. м природного газу на загальну суму 253 601,05 грн. з ПДВ, що на 18 346,91 куб. м менше запланованих 45 000 куб.

Дослідивши підстави для укладання додаткових угод № 1 від 11.02.2021, № 2 від 05.07.2021, № 3 від 04.08.2021, № 4 від 04.08.2021, якими внесено зміни до Договору, судом встановлено наступне.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону, Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Закон України «Про публічні закупівлі» дає можливість збільшити ціну за договором, але не більше як на 10% при укладенні додаткових угод сторонами незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/4058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22 прийнятих у подібних правовідносинах, за наслідками розгляду спорів про визнання недійсними додаткових угод, що були укладені під час дії нової редакції Закону України «Про публічні закупівлі», яка вступила в законну силу 19.04.2020 та застосовується до спірних правовідносин.

Окрім того, така ж позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, до закінчення перегляду в касаційному порядку якої зупинялася справа № 918/56/23.

Тобто, неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку.

Як вбачається, додатковою угодою № 1 від 11.02.2021 збільшено ціну за 1000 куб. м природного газу з 8 649,89 грн. з ПДВ до 9 514,88 грн. з ПДВ (на 10 %).

Згідно із п. 2 вказаної додаткової угоди, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.01.2021.

Підставою для підвищення ціни слугувала цінова довідка Рівненської торгово-промислової палати № 56.03/15 від 14.01.2021, відповідно до якої у грудні 2020 року вартість природного газу становила 5 950 - 9 050 грн. за 1 000 куб.м., коливання ціни - 52,1 %.

Крім того, відповідно до довідки ТПП від 26.01.2021 р. № 56.03./29 коливання ціни на природний газ лише за період з 02.12.2021р. по 12.01.2021р. склало 35,30%

Відповідно до довідки ТПП від 29.01.2021 р. № 56.03./33/1 ціна на природний газ проколивалася у січні 2021 року на 29,55 %.

Також, на підтвердження рівня цін природного газу у лютому 2021 року ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" надало довідку ТПП від 15.03.2021 №56.03/122.

Із інформації, розміщеної на сайті Української енергетичної біржі (https://www.ueex.com.ua/exchange-quotations/natural-gas/medium-and-long- term-market/?y_w=2020m_w=12#weighted) вбачається, що станом момент укладання договору середньо ринкова ціна на газ становила 7 494,71 грн. за 1000 куб. м. Протягом січня 2021 року середньо ринкова ціна на газ дещо збільшилася. Так, станом на момент подання пропозиції щодо зміни ціни на природній газ, а саме на 14.01.2021, середньо ринкова ціна становила 8 040,52 грн. за 1000 куб. м. Тому, протягом січня 2021 року коливання ціни на газ становило у середньому становило 6,1%, а на момент укладання додаткової угоди № 1 (11.02.2021) ціна на газ становила 8 212,42 грн. за 1000 куб. м, що становить 7,7% коливання ціни.

Відтак сторони Договору уклали Додаткову угоду № 1 та збільшили ціну газу на 10%, ціна за 1 тис. куб. метра природного газу склала 9 514,88 грн з ПДВ. Попередня ціна, відповідно до п.3.2 Договору становила 8 649,89 грн з ПДВ.

Також судом встановлено, що ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» листами № 337-Кл-3488-0621 від 31.05.2021, № 33701-Сл-4435-0621 від 29.06.2021, № 337-Кл-4556-0621 від 30.06.2021 повідомило заклад школу щодо змін ціни на газ та необхідності укладення додаткової угоди, додавши довідку Рівненської торгово-промислової палати № 56.03/229 від 14.05.2021, у якій надано інформацію щодо рівня цін на постачання природного газу у квітні-травні 2021 року залежно від постачальника.

На підставі цих даних 05.07.2021 укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої ціна на газ встановлена розмірі 10 456,85 грн. за 1000 куб. м.

Окрім того, 04.08.2021 за один день сторонами договору укладено дві додаткові угоди: додатковою угодою № 3 збільшено ціну за 1000 куб. м природного газу до 11 492,07 грн., а додатковою угодою № 4 ціну за 1000 куб. м природного газу збільшено до 12 629,78 грн.

Згідно з інформацією КЗ «Острозька спеціальна школа № 21-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради, при встановленні ціни на газ сторони договору керувалися листами Департаменту житлово- комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської ОДА. Так, відповідно до листа Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської ОДА № 2223/01.2/2 від 05.07.2021, ціна (тариф) ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» на постачання природного газу для бюджетної сфери становить 15 673,89 грн. за 1000 куб. м.

Судом встановлено, що за Договором природний газ постачався виключно за ціною 9 514,88 грнз ПДВ за 1 тис. куб. м природного газу. Така ціна зазначена в актах приймання-передачі протягом місяців поставки природного газу Споживачу у січні, лютому, березні, квітні 2021 року. Надалі, Споживачу природний газ по Договору не постачався, оплати не проводилися. Ціна, яка була визначена додатковими угодами N 2 від 05.07.2021, № 3 від 04.08.2021 , № 4 від 04.08.2021 не застосовувалася.

Судом встановлено, що за лютий - травень 2021 року за умовами додаткової угоди № 1 від 11.02.2021 ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» реалізовано КЗ «Острозька спеціальна школа № 2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради 26,65309 тис. куб. м природного газу на загальну суму 253 601,05 грн. за ціною 9 514,88 грн. з ПДВ за 1 тис. куб. м., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № ЗРВ8100023 8, № ЗРВ81001725 від 04.03.2021, № 3PB81003586 від 05.04.2021, № ЗРВ81004866 від 07.05.2021 та платіжними дорученнями № 65 від 05.02.2021, № 166 від 05.03.2021, № 244 від 06.04.2021, №375 від 11.05.2021.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду.

Однак, перед вирішенням питання щодо наявності чи відсутності процесуальних підстав надавати правову оцінку доводам учасників процесу щодо застосування положень Закону України "Про публічні закупівлі" та інших норм матеріального права, судом передусім відзначається, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Як вбачається, Договір постачання природного газу №41ЕВ337-3371-20 від 24.12.2020, та оспорювані додаткові угоди до нього укладений між Комунальним закладом "Острозька спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради та ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ".

В той час, коли відповідачем у даній справі про визнання недійсними додаткових угод є лише ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ", тобто один із контрагентів договору та угод, а не обидва.

Присутній у судовому засіданні 09.04.2024 прокурор наполягає на задоволенні позовних вимог та усно зауважує, що покликання відповідача на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку із тим, що позов пред`явлених лише однієї зі сторін правочину, - не відповідає висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладеним у постанові від 15.08.2023 у справі № 918/337/22.

Суд виснує, що покликання прокуратури на означені висновки Верховного Суду у справі № 918/337/22 є безпідставними, позаяк правові позиції Верховного Суду, викладені у названій постанові від 15.08.2023, не є релевантними до обставин цієї справи 918/856/23.

Як вбачається, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2023 скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 в частині відмови у задоволенні позову керівника Рівненської окружної прокуратури Рівненської області, поданого в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради, у цій частині справі передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду. В частині залишення без розгляду позову Прокурора, поданого в інтересах держави в особі Школи постанову суду апеляційної інстанції від 21.12.2022 у даній справі залишено без змін. Верховний Суд у п.8.56 своєї постанови від 15.08.2023 зазначив, що під час нового розгляду справи господарському суду апеляційної інстанції необхідно:

- врахувати правову природу спірних відносин, що склались між Радою та Школою, та з огляду на наведене у цій постанові, з урахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №905/1907/21, встановити належного позивача;

- належно дослідити обставини дотримання/недотримання Прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Ради;

- встановити обставини щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсними спірного підпункту Договору та спірних Додаткових угод та внесення істотних змін до Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару на підставі оспорюваних Додаткових угод через дослідження та оцінку підстав виникнення/відсутності у відповідача права змінювати вартість ціни товару за Договором з дотриманням вимог статтей 86, 236, 237 ГПК України;

- встановити наявність/відсутність правових підстав для визнання недійсними спірного підпункту Договору та спірних Додаткових угод з урахуванням правової природи спірних правовідносин, законодавства, що регулює спірні правовідносини (у редакції чинній на момент виникнення таких відносин) та доказів, поданих сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень;

- оскільки заявлена Прокурором у цій справі вимога про стягнення коштів на підставі статті 670 ЦК України, є похідною вимогою від вирішення спору щодо дійсності/недійсності спірного підпункту Договору та спірних Додаткових угод, відтак суду необхідно встановити наявність/ відсутність правових підстав для стягнення грошових коштів, а також встановити належного отримувача таких коштів.

В той же час, як вбачається із постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 918/337/22, при новому розгляді суд апеляційної інстанції відхилив оголошене в судовому засіданні 20.03.2024 покликання Скаржника на необхідність відмови у задоволенні позову Прокурора з урахуванням висновків Верховного Суду, які містяться в постанові від 30.01.2024 у справі №924/564/22 з підстав пред`явлення позову лише до однієї зі сторін оспорюваного правочину оскільки дане твердження Відповідача не наводилось в апеляційній скарзі в якості підстави скасування рішення суду першої інстанції, а відтак надане пояснення є доповненням до апеляційної скарги, яке надано поза межами строку, встановленого для надання доповнень до апеляційної скарги без клопотання про його поновлення.

Таким чином, суд констатує, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2023, якою постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 в частині відмови у задоволенні позову керівника Рівненської окружної прокуратури Рівненської області, поданого в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради, скасовано і у цій частині справі передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду, - відсутні висновки щодо того, що пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові. На новий розгляд перед Північно-західним апеляційним господарським судом поставлені інші питання для з`ясування.

В той же час, згідно з частинами 1, 2 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Судом звертається увага на те, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Однак, за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019р. у справі № 910/7122/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 4-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Судом наголошується на тому, що твердження прокурора щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод до договору, пред`явлених лише до однієї зі сторін оспорюваного правочину (ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ"), не відповідає викладеним у пунктах 57, 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 висновкам про те, що:

1) вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав;

2) якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійсним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору (яке відсутнє у даній справі) здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача.

Схожі за змістом висновки (щодо необхідності визначення усіх сторін оспорюваного правочину як належних відповідачів при вирішенні спору за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною такого правочину) викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 в справі № 670/23/18, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18, від 01.07.2021 у справі № 542/546/19-ц та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 917/2041/20, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22 зі спорів, що виникли з подібних процесуальних правовідносин.

Відтак, з`ясуванню обставин обґрунтованості/необґрунтованості позову про визнання правочину недійсним має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин (схожий за змістом висновок сформульовано в пункті 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

З огляду на наведене, суд не вбачає процесуальних підстав надавати правову оцінку доводам учасників процесу щодо застосування положень Закону України "Про публічні закупівлі" та інших норм матеріального права за результатами встановлених обставин, оскільки їх врахування має істотне значення виключно в аспекті встановлення факту відповідності/невідповідності оспорюваних правочинів чинному цивільному законодавству, зазначені вище мотиви відмови в задоволенні позову про визнання недійсними додаткових угод до договору (з підстав неналежного складу відповідачів у справі) виключають необхідність її передчасного дослідження на предмет відповідності чинному законодавству.

Пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові та виключає необхідність надавати оцінку аргументам, які стосуються передусім з`ясування обставин обґрунтованості/необґрунтованості позову про визнання правочину недійсним, оскільки дослідженню вказаних обставин має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин (схожий за змістом висновок сформульовано в пункті 8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Враховуючи вищенаведене, оскільки твердження прокурора щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод до договору, пред`явлених лише до однієї зі сторін оспорюваного правочину (ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ"), не відповідає викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 висновкам про те, що: 1) вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав; 2) якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійсним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині визнання недійсними додаткових угод до Договору постачання природного газу №41ЕВ337-3371-20 від 24.12.2020, укладених між Комунальним закладом "Острозька спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради і ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" про збільшення ціни на газ, а саме: №1 від 11.02.2021, №2 від 05.07.2021, №3 від 04.08.2021, №4 від 04.08.2021, - зважаючи при цьому на відсутність поданого на розгляд суду прокуратурою клопотання про залучення до участі в справі співвідповідачем контрагента ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" за оспорюваними правочинами.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

В рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Зважаючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод не підлягають задоволенню (у зв`язку із неналежним складом відповідачів).

В той же час позовна вимога про стягнення з ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" на користь Рівненської обласної ради надмірно перерахованих за договором Договору постачання природного газу №41ЕВ337-3371-20 від 24.12.2020 коштів, також не підлягає задоволенню, враховуючи сплату означених коштів відповідачеві на підставі вищевказаних додаткових угод, які є чинними.

Судом відзначається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Також судом при вирішенні спору взято до уваги, що у справі Трофимчук проти України Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Руїс Торіха проти Іспанії).

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в позові.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Рівненською обласною прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 13 420 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 1318 від 02.08.2023.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 13 420 грн 00 коп., судові витрати у справі покладаються на прокуратуру відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 202, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано "18" квітня 2024 року.

Суддя Романюк Ю.Г.


Суд	Господарський суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення	09.04.2024
Оприлюднено	22.04.2024
Номер документу	118453994
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Розізнана І.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 09.04.2024 по справі 918/856/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —918/856/23

Рішення
від 09.04.2024 по справі 918/856/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ