Рішення

від 16.04.2024 по справі 918/209/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/209/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Н.Церковної при секретарі судового засідання І.Гусевик, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Дубенської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" про зобов`язання вчинити певні дії

за участю : представника позивача - Міщанюк О.А.;

представника відповідача - Діонісєва І.М.

ВСТАНОВИВ:

Дубенська міська рада (далі - Позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово- технічних виробів (далі Відповідач) в якому просить зобов`язати вчинити певні дії.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно рішення Дубенської міської ради від 29.12.1997 № 329 земельна ділянка площею 12,15 га була передана в постійне користування Відкритого акціонерного товариства" Дубенський завод гумово-технічних виробів. Рішеннями міської ради від 12.06.2001 № 92 та від 29.11.2005 № 1475 було вилучено частини вищезазначеної земельної ділянки відповідно 4,38 га та 0,0879 га. На даний час у відповідача по справі перебуває в постійному користуванні земельна ділянка площею 7,6824 га (кадастровий номер 5610300000:01:001:0720) по вул. Млинівській, 69 у м. Дубно. Власником зазначеної землі є територіальна громада м. Дубно. Крім об`єктів нерухомого майна, які належать відповідачу по справі, на земельні ділянці з кадастровим номером 5610300000:01:001:0720 також знаходиться об`єкт комунальної власності - приміщення їдальні загальною площею 735,8 кв.м.

Рішенням міської ради від 12.04.2023 № 2799 вирішено здійснити приватизацію приміщення їдальні. За результатами електронного аукціону, який відбувся 17.05.2023 переможцем аукціону визначено товариство з обмеженою відповідальністю "Галант ЛТД. До ТОВ "Галант ЛТД, як переможця аукціону, перейде лише право на частину земельної ділянки площею 7,6824 га (кадастровий номер 5610300000:01:001:0720), яка необхідна для обслуговування приміщення їдальні, однак для цього потрібно здійснити поділ землі, яка перебуває в постійному користуванні відповідача по справі.

Таким чином, без отримання згоди землекористувача, яким є відповідач по справі, неможливо здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5610300000:01:001:0720 та припинити ПрАТ Дубенський завод гумово-технічних виробів право користування ділянкою, яка буде сформована внаслідок поділу та на якій розташоване належне позивачу приміщення їдальні. Позивач без формування нової земельної ділянки, внаслідок поділу земельної ділянки площею 7,6824 га (кадастровий номер 5610300000:01:001:0720), на якій розташоване належне йому приміщення їдальні по вул. Млинівській, 69 у м. Дубно, не може повною мірою реалізувати свої права власника, щодо розпорядження зазначеним об`єктом нерухомого майна, а саме позбавлений можливості укласти договір купівлі-продажу між Дубенською міською радою та ТОВ "Галант ЛТД. За таких умов, позивач змушений звертатися до суду.

14 березня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначив, що Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.11.2023 та постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у судовій справі № 918/581/23 встановлено обставини, що не потребують доведення на підставі ч.4 ст.75 ГПК України. Керуючись ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Дубенська міська рада вирішила: - здійснити приватизацію об`єкта комунальної власності - приміщення їдальні, що знаходиться за адресою м. Дубно, вул. Млинівська, 36, загальною площею 735, 8 кв.м. шляхом продажу через електронний аукціон. З долученого позивачем Протоколу про результати електронного аукціону вбачається, що за результатами проведеного 17.05.2023 електронного аукціону по продажу приміщення їдальні загальною площею 735,8 кв.м., що знаходиться за адресою Рівненська область, м. Дубно, вул. Млинівська, 69 переможцем електронного аукціону визнано ТОВ «Галант ЛТД», код ЄДРПОУ 23308137. Зазначене в Протоколі узгоджується із встановленим судами у вищезазначених судових рішеннях.

Підставою поділу земельної ділянки позивач зазначає перемогу ТОВ «Галант ЛТД» за результатами проведеного електронного аукціону по продажу приміщення їдальні та на необхідність виділення у зв`язку із цим земельної ділянки для ТОВ «Галант ЛТД», діючи фактично в інтересах переможця аукціону, не надавши при цьому власного рішення з даного питання та проекту землеустрою для ознайомлення.

В тексті позовної заяви відсутні посилання позивача на рішення з даного приводу, не містить зазначеного рішення і перелік додатків до позовної заяви, а відповідно до зазначених норм діючого законодавства наявність такого рішення для ініціювання процедури з поділу земельної ділянки є обов`язковим.

Оскільки позивач не дотримав вимог ст.141 ЗК України щодо припинення права користування відповідача на земельну ділянку у визначений Законом спосіб не вчинивши при цьому обов`язкових дій по визначенню та реалізації свого суб`єктивного права яке підлягає захисту, то наведене свідчить про відсутність факту порушеного відповідачем права Позивача, яке за його вимогами є об`єктом та підлягає захисту у спірних правовідносинах. Позивач не обґрунтував і не довів належними і вірогідними доказами порушення (невизнання, оспорювання) його прав та/або законних інтересів відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 26 березня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 березня 2024 року відкладено підготовче засідання на 02 квітня 2024 року. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 квітня 2024 року.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Згідно рішення Дубенської міської ради від 29.12.1997 № 329 земельна ділянка площею 12,15 га була передана в постійне користування Відкритого акціонерного товариства" Дубенський завод гумово-технічних виробів (а.с.7).

Рішенням Дубенської міської ради від 12.06.2001 №792 припинено право користування ВАТ " Дубенський завод гумово-технічних виробів земельною ділянкою площею 4,30 га по вул. Млинівськиій, 59 згідно п. 1 ст. 27 Земельного Кодексу України і передати ділянку в землі запасу міста (а.с.8-9).

Рішенням Дубенської міської ради від 29.11.2005 №1475 припинено право користування ВАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів земельною ділянкою площею 0,0876 га по вул. Млинівськиій, 59 згідно п. а ст. 141 Земельного Кодексу України (добровільна відмова) і передати ділянку в землі запасу житлової та громадської забудови міста (а.с.10).

Рішенням міської ради від 12.04.2023 № 2799 вирішено здійснити приватизацію приміщення їдальні (а.с.21).

Згідно протоколу про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20230509-68919 від 17.05.2023 переможцем аукціону визначено товариство з обмеженою відповідальністю 'Галант ЛТД (а.с.22-23).

Дубенська міська рада листом від 09.10.2023 звернулася до ПрАТ" Дубенський завод гумово-технічних виробів в якому просила звернутися до 25.10.2023 із заявою про поділ земельної ділянки до міської ради або надати свою згоду міській раді на такий поділ (а.с.25).

ПрАТ" Дубенський завод гумово-технічних виробів у відповідь на вказаний лист вих.№291 від 08.11.2023 повідомив, що не надає згоду на здійснення поділу земельної ділянки, кадастровий номер 5610300000:01:001:0720, що належить ПрАТ" Дубенський завод гумово-технічних виробів на праві постійного користування згідно Державного акта на право постійного користування землею (а.с.26-27).

Дубенська міська рада листом від 03.11.2023 повторно звернулася до ПрАТ" Дубенський завод гумово-технічних виробів в якому просила звернутися до 01.12.2023 із заявою про поділ земельної ділянки до міської ради або надати свою згоду міській раді на такий поділ (а.с.28).

ПрАТ" Дубенський завод гумово-технічних виробів у відповідь на вказаний лист вих.№282 від 27.10.2023 повідомив, що не надає згоду на здійснення поділу земельної ділянки, кадастровий номер 5610300000:01:001:0720, що належить ПрАТ" Дубенський завод гумово-технічних виробів на праві постійного користування згідно Державного акта на право постійного користування землею (а.с.29-30).

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, спірна земельна ділянка має наступні характеристики (а.с.14-19): Кадастровий номер земельної ділянки 5610300000:01:001:0720; Цільове призначення 11.02 Для розміщення та експлуатації основних. Підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; Площа земельної ділянки 7,6824 га.; Місце розташування Рівненська область, м. Дубно, вул. Млинівська, 69.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У ч. ч. 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією, породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. За приписами ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 ст.16 ЦК України, відповідно до якої одним з таких є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади.

Аналізуючи наведені норми у їх сукупності, можна дійти висновку, що прийняття органом виконавчої (державної) влади ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, пов`язаних із реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто рішення органу виконавчої влади є підставою для виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Дубенський завод гумово- технічних виробів користується земельною ділянкою площею 12,15 га, відповідно до рішення Дубенської міської ради від 29 грудня 1997 року № 329 .

Частиною 1 статті 95 ЗК України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно приписів ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно ст.141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою є вичерпним.

В позовній заяві позивачем в нормативно-правове обґрунтування вимог зроблено посилання, зокрема на ст.120 ЗК України. Вказана норма регулює правовідносини щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду. Відповідно до ч. 13 ст.120 ЗК України (в редакції на час звернення позивача до Рівненської обласної державної адміністрації з проханням про поділ земельної ділянки) У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, єдиний майновий комплекс), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду. Набувач права власності на такий об`єкт зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов`язаний не пізніше 30 днів з дня отримання поданого у встановленому порядку клопотання припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений відповідний об`єкт, та передати її у власність або оренду набувачу права власності на такий об`єкт.

Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу права власності на відповідний об`єкт у передачі йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Окрім того, позивач посилався на норми п. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України відповідно до якої формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

Судом встановлено, що предметом справи є вимога позивача про зобов`язання відповідача надати останньому згоду на поділ земельної ділянки площею 7,6824 га кадастровий номер 5610300000:01:001:0720.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом ст.3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно ч.2 ст.4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно з ч.2 ст.79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Частиною шостою статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, зокрема, включає згоду власника земельної ділянки на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (землекористувач) згоди на поділ земельної ділянки не надав, приватний нотаріус Дубенського районного нотаріального округу Стадійчук О.В. для укладення договору купівлі-продажу приміщення їдальні між Дубенською міською радою та ТОВ "Галант ЛТД зазначив, що необхідно надати документи щодо розміру та кадастрового номера земельної ділянки на якій розташована така будівля.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом. Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 06 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а.

Повноваження відповідача щодо надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки є дискреційним, оскільки в цьому випадку у відповідача є два варіанти поведінки, а саме: надати згоду або відмовити у її наданні.

Норми статті 79-1 ЗК України не містять імперативного характеру.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність порушень майнових прав позивача, тому, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

З приводу оцінки усього обсягу заперечень відповідача та аргументів позивача, котрі наведені у процесуальних заявах по суті спору, суд зазначає, що у справі Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Водночас, статтю 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89). Таким чином, у судовому вердикті має надаватись першочергово саме правова оцінка доводів сторін. Отже, обґрунтованість рішення залежить від особливостей кожної справи, фактичних та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд зазначає, що позивачем не доведено порушеного права, що у свою чергу обумовлено настання передбачених законом правових наслідків.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, які передбачені ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Згідно до п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, згідно ст.129 ГПК України, залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2024 року.

Суддя Н.Церковна