Рішення

від 09.04.2024 по справі 158/3500/23

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/3500/23

Провадження № 2/0158/49/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ЗАОЧНЕ/

09 квітня 2024 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Поліщук С.В.,

при секретарі Квач Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського Господарства «АЙ-ЕВ» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, інфляційних витрат та 3 процентів річних,-

В С Т А Н О В И В:

07 листопада 2023р. позивач по справі ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Крючков В.О. звернулась до Ківерцівського районного суду Волинської області з цивільним позовом до ФГ «АЙ-ЕВ» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, інфляційних витрат та 3 процентів річних.

Позов обґрунтований тим, що 02.08.2016 між позивачем по справі ОСОБА_1 та ФГ «АЙ-ЕВ» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передала у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,5082 га з кадастровим номером 0721886600:08:000:1036, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області (бувша територія Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області) згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №310972 виданого Ківерцівською районною державною адміністрацією Волинської області 12.12.2006р.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №349608588 від 09.10.2023р., право оренди на вищевказану земельну ділянку зареєстровано державним реєстратором Ківерцівської районної державної адміністрації Кохновіч Т.Ю. 22.08.2016р. за номером запису про інше речове право 16058727.

Вищезазначений договір оренди землі набирає чинності з моменту його підписання сторонами та встановлює права та обов`язки для їх сторін.

Відповідно до умов договору оренди землі, орендна плата, яку Орендар вносить Орендодавцеві за користування земельною ділянкою, становить 4% без врахування податку з доходів фізичних осіб, обчислення якої проводиться із урахуванням індексації. Орендна плата вноситься не пізніше 31 грудня поточного року. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 10 254,13 грн. відповідно орендна плата становить 410,17 грн (10254,13х4%) без врахування податку з доходів фізичних осіб.

З першого року дії договору оренди землі відповідач поводив себе недобросовісно та порушував умови договору, зокрема не виплачував належним чином орендну плату у строки зазначені в договорі.

21.04.2023р. позивачем по справі ОСОБА_1 було направлено до ФГ «АЙ-ЕВ» повідомлення щодо розірвання договору оренди земельної ділянки.

Крім того зазначає, що орендна плата з врахуванням індексації, яка підлягала виплаті за весь період користування земельною ділянкою орендарем становить: за 2016 рік 572,51 грн; за 2017 рік 579,18 грн; 2018 рік 559,35 грн; 2019 рік 530,19 грн; 2020 рік 534,97 грн; 2021 рік 560,56 грн; 2022 рік 645,08 грн.

Враховуючи те, що орендна плата за вищевказаним договором оренди за період з 2017р. по 2019р. виплачувалась не в повному об`ємі, а за 2016р., 2020р., 2021р. та 2022р. не виплачувалась взагалі, утворилась заборгованість відповідача перед позивачем по виплаті орендної плати в сумі 2751, 84 грн. Враховуючи те, що відповідачем по справі порушені строки сплати орендної плати за 2016-2022рр., зазначені у договорі оренди, позивач по справі має право на стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 2751, 84 грн., 3% річних від простроченої суми, що становить 333,26 грн та інфляційні втрати в сумі 1310,40 грн, а всього до стягнення з відповідача в користь позивача підлягає 4395,50 грн. Просить стягнути з відповідача по справі в користь позивача судові витрати по справі.

Крім того, оскільки відповідач порушив умови вищевказаного договору просить розірвати договір оренди землі від 02.08.2016р. укладений між позивачем по справі ОСОБА_1 та ФГ «АЙ-ЕВ».

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 15.11.2023р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк представник відповідача по справі не подав.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд у відповідності до ч. 5 ст. 179 ЦПК України розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 11.01.2024р. закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач по справі ОСОБА_1 та її представник адвокат Крючков В.О. в судове засідання не з`явились, подавши до суду клопотання про підтримання позовних вимог в повному об`ємі, просять розгляд даної цивільної справи проводити у їх відсутності, щодо заочного розгляду справи не заперечують.

Представник відповідача по справі адвокат Ющук О.С. подав до суду клопотання про розгляд даної цивільної справи у відсутності сторони відповідача по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, за згодою позивача та у відсутності відповідача в порядку ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши надані письмові докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 02.08.2016р. між позивачем по справі ОСОБА_1 та ФГ «АЙ-ЕВ» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого позивач по справі ОСОБА_1 передала у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,5082 га з кадастровим номером 0721886600:08:000:1036, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області (бувша територія Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області). Відповідно до пункту 4 вищевказаного договору оренди землі, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 10 254,13 грн. Пунктом 7 договору визначено, що термін дії договору становить 10 років з дня його підписання сторонами. Визначена цим договором орендна плата за користування земельною ділянкою становить платіж, який Орендар вносить Орендодавцеві. Орендна плата становить 4 відсотки (без урахування податку з доходів фізичних осіб). Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у терміни: не пізніше 31 грудня поточного року (пункти 8-11 договору оренди землі). Умови цього договору про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін раз на 2 роки, що оформляється додатковою угодою до цього договору (п. 13). У період дії договору оренди з 2016р. по 2023р. позивачка з вимогою до орендаря (відповідача по справі) про зміну умов договору в частині зміни розміру орендної плати чи її перегляду, не зверталася, будь яких письмових домовленостей (додаткова угода) з цього приводу між сторонами також не досягнуто, відповідні докази сторони суду не надали. У пункті 36 договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. За порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов`язань є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених зобов`язань (пункт 40 договору оренди землі) (а.с. 11-12).

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №349608588 від 09.10.2023р., право оренди на вищевказану земельну ділянку зареєстровано державним реєстратором Ківерцівської районної державної адміністрації Кохновіч Т.Ю. 22.08.2016р. за номером запису про інше речове право 16058727 (а.с. 14).

З копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №310972 виданого Ківерцівською районною державною адміністрацією Волинської області 12.12.2006р. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2,86 га, яка складається із двох земельних ділянок: рілля площею 1,35 га кадастровий номер 0721886600:08:000:1035 та сіножать площею 1,51 га кадастровий номер 0721886600:08:000:1036, які розташовані на території Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області (а.с. 13).

Також судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 надсилала ФГ «АЙ-ЕВ» пропозицію щодо розірвання договору оренди землі від 02.08.2016р., що підтверджується копією повідомлення від 21.02.2023р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з квитанцією (а.с. 17, 18). Однак станом на дату розгляду справи вказаний договір сторонами не розірвано.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до вимог ч.2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт перший частини першої статті 611 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі. За пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно зі статтею 18 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. У статті 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату укладення договору оренди земельної ділянки) істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із частиною другою статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17 (провадження №12-201гс18) викладено правовий висновок про те, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11.10.2017 у справі №6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі №910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17 (провадження №61-41932св18) зазначено, що: у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначений договором (без урахування індексації).

У позовній заяві позивач по справі зазначає, що розмір орендної плати за договором оренди з врахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору становить 509,53 грн з яких 410,17 грн 4% від НГО земельної ділянки, 91,72 грн податок на доходи фізичних осіб та 7,64 грн військовий збір.

Вищевказані твердження позивача по справі ОСОБА_1 є помилковими, оскільки згідно п. 9 договору оренди, орендна плата становить 4 відсотки (без урахування податку з доходів фізичних осіб), тобто 410,17 грн.

Позивач по справі у позовній заяві зазначає, що орендна плата за договором оренди від 02.08.2016р. за 2016р. не виплачувалась взагалі, а за період з 2017р. по 2019р. включно виплачувалась відповідачем не в повному розмірі, зокрема, з копії видаткового касового ордеру від 03.09.2020р. вбачається, що ФГ «Ай-ЕВ» здійснило виплату за користування земельною ділянкою позивачу за вищевказаним договором в розмірі 1230,00 грн. без врахування індексації (а.с. 16).

В подальшому, як зазначає позивач по справі ОСОБА_1 , орендна плата за 2020р., 2021р. та 2022р. не сплачувалась відповідачем, що спростовується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи фізичної особи ОСОБА_1 з якого вбачається, що у 4-му кварталі 2020р. відповідач сплатив позивачу 509,32 грн, у 4-му кварталі 2021р. 509,32 грн, у 4-му кварталі 2022р. 509,32 грн (а.с. 22, 24-25).

Сукупний індекс інфляції у 2016 році становив 112,361%, у 2017 році - 113,669%, у 2018 - 109,777%, у 2019 році - 104,054%, у 2020 році - 104,992% , у 2021 році - 110,015%, у 2022 році - 126,603%.

Таким чином, орендна плата (без врахування податку з доходів фізичних осіб і військового збору) з урахуванням індексації (410,17 грн. х індексацію / 100) за 2016 рік становить 460,87 грн.; за 2017 рік 466,23 грн., за 2018 рік 450,27 грн., за 2019 рік 426,79 грн., за 2020 рік 430,64 грн., за 2021 рік 451,24 грн., за 2022 рік 519,28 грн.

Судом встановлено, що відповідач не сплатив позивачу орендну плату за 2016 рік в сумі 460,87 грн., не в повному об`ємі здійснив оплату за 2017 рік в сумі 56,23 грн; за 2018 рік в сумі 40,27 грн; за 2019 рік в сумі 16,79 грн, що в сукупності складає 574,16 грн.

Як вбачається з податкових декларацій, за період 2020-2022рр. відповідачем нарахована та виплачена орендна плата за землю в розмірі 509,32 грн, а також перераховано податок на доходи фізичних осіб.

Відтак, враховуючи, що відповідач не виконував належним чином свої зобов`язання за договором оренди землі від 02.08.2016р., що свідчить про систематичність порушення останнім умов договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди землі, укладеного між сторонами.

Разом з тим, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Розмір трьох процентів річних розраховується за формулою:

Проценти = сума боргу ? процентна ставка (%) / 100% ? кількість днів / кількість днів у році, де:

сума боргу сума простроченого боргу;

процентна ставка (%) проценти річних;

кількість днів кількість днів прострочення зобов`язання;

кількість днів у році кількість днів у календарному році.

Так, оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати орендної плати за 2016 рік у сумі 460,87 грн. за період з 01.01.2017р. по 31.12.2022р. = 2191 днів (у межах позовних вимог), тому три проценти річних за вказаний період становлять 82,98 грн, оскільки

Період розрахункуКількість днівСума боргуПроцентна ставкаПроценти01.01.2017 - 31.12.2017365460,873%13,83грн01.01.2018 - 31.12.2018365460,873%13,83грн01.01.2019 - 31.12.2019365460,873%13,83грн01.01.2020 - 31.12.2020366460,873%13,83грн01.01.2021 - 31.12.2021365460,873%13,83грн01.01.2022 31.12.2022365460,873%13,83грн

за 2017 рік у сумі 56,23 грн. за період з 01.01.2018р. по 31.12.2022р. = 1826 днів (у межах позовних вимог), тому три проценти річних за вказаний період становлять 8,45 грн, оскільки

Період розрахункуКількість днівСума боргуПроцентна ставкаПроценти01.01.2018 - 31.12.201836556,233%1,69 грн01.01.2019 - 31.12.201936556,233%1,69 грн01.01.2020 - 31.12.202036656,233%1,69 грн01.01.2021 - 31.12.202136556,233%1,69 грн01.01.2022 31.12.202236556,233%1,69 грн

за 2018 рік у сумі 40,27 грн. за період з 01.01.2019р. по 31.12.2022р. = 1461 днів (у межах позовних вимог), тому три проценти річних за вказаний період становлять 4,84 грн, оскільки

Період розрахункуКількість днівСума боргуПроцентна ставкаПроценти01.01.2019 - 31.12.201936540,273%1,21 грн01.01.2020 - 31.12.202036640,273%1,21 грн01.01.2021 - 31.12.202136540,273%1,21 грн01.01.2022 31.12.202236540,273%1,21 грн

за 2019 рік у сумі 16,79 грн. за період з 01.01.2020р. по 31.12.2022р. = 1096 днів (у межах позовних вимог), тому три проценти річних за вказаний період становлять 1,50 грн, оскільки

Період розрахункуКількість днівСума боргуПроцентна ставкаПроценти01.01.2020 - 31.12.202036616,793%0,50 грн01.01.2021 - 31.12.202136516,793%0,50 грн01.01.2022 31.12.202236516,793%0,50 грн

Розмір інфляційних втрат розраховується за формулою:

Інфляційні нарахування = сума боргу ? сукупний індекс інфляції / 100% - сума боргу, де:

сума боргу сума простроченого боргу.

сукупний індекс інфляції добуток щомісячних індексів за відповідний період.

Так, оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати орендної плати за 2016 рік у сумі 460,87 грн. за період з 01.01.2017р. по 31.12.2022р., тому інфляційні нарахування за вказаний період становлять 414,20 грн, оскільки:

Період розрахункуВраховано індекси інфляції, за періодСукупний індекс інфляціїСума боргуІнфляційні нарахування01.01.2017 - 31.12.2022Січень 2017 - Грудень 2022189,874%460,87414,20

Так, оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати орендної плати за 2017 рік у сумі 56,23 грн. за період з 01.01.2018р. по 31.12.2022р., тому інфляційні нарахування за вказаний період становлять 37,70 грн, оскільки:

Період розрахункуВраховано індекси інфляції, за періодСукупний індекс інфляціїСума боргуІнфляційні нарахування01.01.2018 - 31.12.2022Січень 2018 - Грудень 2022167,042%56,2337,70

Так, оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати орендної плати за 2018 рік у сумі 40,27 грн. за період з 01.01.2019р. по 31.12.2022р., тому інфляційні нарахування за вказаний період становлять 21,01 грн, оскільки:

Період розрахункуВраховано індекси інфляції, за періодСукупний індекс інфляціїСума боргуІнфляційні нарахування01.01.2019 - 31.12.2022Січень 2019 - Грудень 2022152,164%40,2721,01

Так, оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати орендної плати за 2019 рік у сумі 16,79 грн. за період з 01.01.2020р. по 31.12.2022р., тому інфляційні нарахування за вказаний період становлять 7,76 грн, оскільки:

Період розрахункуВраховано індекси інфляції, за періодСукупний індекс інфляціїСума боргуІнфляційні нарахування01.01.2020 - 31.12.2022Січень 2020 - Грудень 2022146,236%16,797,76

Таким чином, з відповідача в користь позивача підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 1152,60 грн., з яких: орендна плата за період з 2016 по 2022 роки (без врахування податку з доходів фізичних осіб і військового збору) в розмірі 574,16 грн., інфляційні втрати в розмірі 480,67 грн. (414,20 + 37,70 + 21,01 + 7,76) та три проценти річних в розмірі 97,77 грн. (82,98 + 8,45 +4,84 + 1,50).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2147,20 грн. та заявлено дві позовні вимоги з яких одна вимога немайнового характеру (про розірвання договору) та заявлено вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 4395,50 грн.

Оскільки позовна вимога немайнового характеру задоволена (судовий збір 1073,60 грн.), а позовна вимога майнового характеру підлягає до часткового задоволення (1152,60 грн х 100 : 4395,50 грн = 26,22%), тому судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору за вимогу майнового характеру в розмірі 281 грн 49 коп. (1073,60 х 26,22: 100) слід стягнути з відповідача на користь позивача, а всього до стягнення з відповідача підлягає 1355,09 грн. судового збору.

Щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу адвоката, яка була заявлена ним в сумі 8000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч.3ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі №910/15944/17.

З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога надавалась позивачу по справі ОСОБА_1 адвокатом Крючковим В.О. на підставі договору про надання правової допомоги №92-ЮП від 27 червня 2023 року (а.с. 42-44).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача було подано до суду наступні документи: ордер на надання правничої допомоги серії АС №1075918 від 06.11.2023р., рахунок фактура №332 від 30.10.2023р. та квитанція про оплату №322-к від 30.10.2023р., акт приймання передачі наданих послуг №332 та попердній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу №30/10-1 від 30.10.2023р. (а.с. 45-50).

Суд, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що сторона по справі має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд враховує, що дана категорія справ є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, а в детальному описів робіт (наданих послуг) відсутнє посилання на затрати часу з вивчення судової практики по даній категорії справ. Позовна заява та пакет документів, що доданий до неї, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Враховуючи те, що позов підлягає до часткового задоволення, суд вважає обґрунтованим та співмірним в даному випадку стягнення з відповідача в користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 137, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 526, 611, 625-267, 629, 651, 792 ЦК України, ст. 141 ЗК України, Законом України «Про оренду землі», суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі від 02 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «АЙ-ЕВ» щодо земельної ділянки загальною площею 1,5082 га з кадастровим номером 0721886600:08:000:1036, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області (бувша територія Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області), право оренди на яку зареєстровано 22 серпня 2016 року державним реєстратором Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області Кохновіч Тетяною Юріївною, номер запису про інше речове право 16058727.

Стягнути з Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою у розмірі 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) гривні 60 копійок, з яких: 574 (п`ятсот сімдесят чотири) грн 16 коп. орендна плата, 480 (чотириста вісімдесят) грн 67 коп. інфляційні втрати та 97 (дев`яносто сім) грн 77 коп. три проценти річних за прострочення внесення орендної плати.

Стягнути з Фермерського господарства «АЙ-ЕВ» на користь ОСОБА_1 1355 (одна тисяча триста п`ятдесят п`ять) грн 09 коп. сплаченого судового збору та 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. - витрат за надану професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

представник позивача адвокат Крючков Віталій Олексійович, діє на підставі договору про надання правової допомоги №92-ЮП від 27.06.2023р. та ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АС №1075918 від 06.11.2023р., юридична адреса: м. Луцьк, вул. Олеся Гончара, буд. №3, оф. №95 м. Луцьк Волинської області;

відповідач Фермерське господарство «АЙ-ЕВ», юридична адреса: 45271, Волинська область, Луцький район, с.Вишнів, вул. Комсомольців, буд. 64; код ЄДРПОУ 39685433;

представник відповідача адвокат Ющук Олег Сергійович, діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АС №1080132 від 03.01.2024р.

Суддя Ківерцівського районного суду С.В. Поліщук