Ухвала

від 18.04.2024 по справі 2-898/11

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

6/381/44/24

2-898/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18квітня 2024року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Цвик А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зміну способу виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2011 року у справі №2-898/11 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення, -

в с т а н о в и в :

21.03.2024 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зміну способу виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2011 року у справі №2-898/11 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення.

Свою заяву заявник обґрунтовує тим, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2011 року у справі №2-898/11 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №KIF0GA0000000005 від 23.06.2008 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 в сумі 57844,75 доларів США, що за курсом 7,93 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ №471/74 від 25.02.2011 року складає 458708,84 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки №KIF0GA00003881 від 23.06.2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_2 , зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Фастівського МВ РУ МВС України у Київській області. Вирішено питання судових витрат. Звертаючись до суду, банк обрав спосіб захисту свого порушеного права, який відповідає Закону «Про іпотеку» та договору. На даний момент АТ КБ Приватбанк позбавлений можливості виконати зазначене рішення оскільки: відсутні необхідні документи для реалізації предмета іпотеки, відсутність попиту покупців. Іпотекодержатель вправі самостійно обрати спосіб захисту свого права, який передбачений законом або договором. Банк не може звернутись до нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу та надати правовстановлюючі документи на вказане майно. В банка відсутні вказані документи, так як банк не є власником майна, а лише іпотекодержателем. Також, банк не є особою, яка за законом має право отримати дублікати правовстановлюючих документів, адже банк не є стороною угоди. Всі вищезазначені обставини роблять неможливою реалізацію предмету іпотеки, у спосіб, що передбачений рішенням суду. Вказаний в рішенні порядок виконання не передбачає звернення до органів виконавчої служби. В цьому випадку банк не є стягувачем, в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», при цьому позбавлений можливості виконання рішення суду самостійно. Зміна способу виконання рішення суду, а саме реалізація Державною виконавчою службою України, виправить вказану ситуацію, адже таке рішення можливо буде пред`явити до виконавчої служби, реалізувати предмет іпотеки через публічні торги. Вищевказані обставини, на які посилається банк є суттєвими, та такими, що позбавляють позивача виконати рішення суду, що набрало законної сили, в передбачений спосіб. Тому, просив встановити наступний спосіб виконання рішення, а саме звернути стягнення на квартиру шляхом продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження». Інші положення рішення залишити без змін та видати виконавчі листи.

Ухвалою суду від 26.03.2024 року у справі призначено судове засідання.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду заяви повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили, проте, їх неявка не є перешкодою для вирішення даного питання.

Дослідивши матеріали справи судом було встановлено, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2011 року у справі №2-898/11 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №KIF0GA0000000005 від 23.06.2008 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 в сумі 57844,75 доларів США, що за курсом 7,93 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ №471/74 від 25.02.2011 року складає 458708,84 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки №KIF0GA00003881 від 23.06.2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_2 , зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Фастівського МВ РУ МВС України у Київській області. Вирішено питання судових витрат.

Відповідно до статті129Конституції України рішення суду єобов`язковим до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч.1ст.17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвеція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання статті 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків; таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства Права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 р. (п.40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК, України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб. Тобто, у такому разі слід відрізняти способи захисту цивільного права, передбачені ст. 16 ЦК України, та способи і порядок виконання рішення суду.

Отже, у разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення:із відповідною заявою слід звертатися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції; із такою заявою можуть звернутися стягувач чи виконавець; для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим; на виконання вимог цивільного процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.

Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10.06.2019 у справі № 350/426/16-ц, від 05.09.2018 року у справі № 2-749/11/2229.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 р., при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 13.03.2018 року у справі №910/18299/16.

Отже, при вирішенні питання про встановлення нового способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення раніше встановленим способом.

Представник банку, мотивуючи заяву про зміну способу виконання рішення суду, зазначив, що на даний час банк позбавлений можливості виконати рішення суду, оскільки відсутні необхідні документи для реалізації предмета іпотеки, відсутній попит покупців, що роблять неможливим виконання рішення суду з зазначеним способом виконання.

Виходячи з положень ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однак, представник заявника не додав до суду жодного доказу, в підтвердження викладених обставин, як на підставу зміни способу виконання рішення суду, які істотно ускладнюють його виконання, а саме щодо відсутності необхідних документів для реалізації предмету іпотеки, відсутності попиту покупців, зокрема, не надано документи, які б свідчили про вчинення ПАТ КБ «Приватбанк» дій спрямованих на пошук відповідних покупців.

Крім того, посилання на відсутність необхідних документів є не виправданим, оскільки рішенням суду від 19.12.2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» надано право на отримання всіх необхідних документів у відповідних установах та організаціях для укладення договору купівлі-продажу, а також виконувати всі дії, пов`язані з укладенням договору купівлі-продажу предмета іпотеки з третьою стороною покупцем, але банк наданим правом не скористався.

Отже, судом не встановлено, що визначений рішенням суду від 19.12.2011 року спосіб його виконання є неможливим та таким, що потребує нових заходів для його реалізації.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, банк скористався своїм правом на судовий захист, звернувся до суду із цивільним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, суд ухвалюючи рішення суду від 19.12.2011 року, визнав права ПАТ КБ «Приватбанк» порушеними відповідачами та захистив їх у спосіб, який позивач просив у позовній заяві. Вказане рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.

У прохальній частині поданої заяви представник заявника просить суд встановити спосіб виконання рішення суду від 19.12.2011 року, не зважаючи на те, що такий спосіб вже встановлено у резолютивній частині цього рішення, а тому, задоволення заяви про зміну способу виконання рішення суду, змінює рішення суду по суті та спосіб захисту прав та інтересів, передбачений статтею 16 ЦК України, що є неприпустимим.

Аналогічна правова позиція викладене у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 у справі № 2-749/11/2229, від 11 грудня 2018 у справі № 757/14092/15-ц, та від 10 червня 2019 у справі № 350/426/16-ц, №693/426/17 від 16.06.2021.

Враховуючи вищевикладене та враховуючи, що заявником не доведено обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку, що заява АТ КБ «Приватбанк», про зміну способу виконання судового рішення, не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись ст.129Конституції України, ст. 435 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

п о с т а н о в и в :

Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зміну способу виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2011 року у справі №2-898/11 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду відповідно достатей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження, або після перегляду в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя Осаулова Н.А.

Ухвалу суду виготовлено 18.04.2024 року.