Рішення

від 18.04.2024 по справі 120/18962/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 квітня 2024 р. Справа № 120/18962/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька обл., 22800)

до: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Пирогова, 26, м. Вінниця, 21018)

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Керівник Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (далі - позивач) позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку лісового заповідного урочища "Вороновицька дача" до Державного земельного кадастру; зобов`язання відповідача відповідно до вимог чинного законодавства забезпечити організацію проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку лісового заповідного урочища "Вороновицька дача" до Державного земельного кадастру.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на відповідача покладено обов`язок із організації проведення робіт із винесення меж лісового заповідного урочища місцевого значення «Вороновицька дача», загальною площею 22,7 га та встановлення їх в натурі (на місцевості), а саме: замовлення проекту землеустрою та здійснення контролю за його виготовленням та подальшим внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Натомість, через тривалу бездіяльність відповідача щодо виконання вимог чинного законодавства та охоронного зобов`язання, на даний час межі лісового заповідного урочища місцевого значення «Вороновицька дача» не визначені, територія об`єкту до даних Державного земельного кадастру не внесена, тому існує небезпека використання землі на території заказника не за цільовим призначенням. Позивач наголошує, що відсутність встановлених меж в натурі ландшафтного заказника загальнодержавного значення фактично унеможливить збереження його природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу. Враховуючи викладене, внаслідок бездіяльності відповідача шодо виконання вимог охоронного зобов`язання, Положення про заповідне урочище місцевого значення «Вороновицька дача» та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» існує небезпека використання земельної ділянки заказника не за цільовим призначенням, у зв`язку з чим наявні підстави для зобов`язання відповідача вжити відповідних заходів по винесенню меж заказника та закріпити його межі в натурі (на місцевості) та внесенням відомостей про до Державного земельного кадастру.

Ухвалою суду від 22.12.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.01.2024 року за вх.№1339/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що є постійним землекористувачем земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 0523084600:02:001:0002 площею 1615 га, в межах якої й розташована територія заповідного урочища місцевого значення "Вороновицька дача" загальною площею 22,7 га, власником якої є держава в особі Вінницької обласної державної адміністрації. Таким чином, територія заповідного урочища знаходиться у віданні відповідача. На переконання відповідача, враховуючи приписи пп. 3 ч. 3 ст. 186 Земельного кодексу України, орган, який оголосив територію урочища заповідною має за власний рахунок розробляти проект землеустрою і погоджувати його із землекористувачем. Крім того, відповідач зауважує, що відповідно до охоронного зобов`язання він зобов`язаний дотримуватися встановленого режиму для території (об`єкта) природно-заповідного фонду ; не здійснювати у межах території (об`єкта) природно-заповідного фонду забороненої господарської діяльності; вживати заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та шкідливого впливу на території (об`єкта) природно-заповідного фонд; дотримуватися вимог щодо використання території (об`єкта) природно-заповідного фонду; забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об`єкта) природно-заповідного фонду, що перебуває в його користуванні. Інші зобов`язання у відповідача відсутні. З огляду на викладене, відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

16.01.2024 року за вх.№3311/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано заявлені позовні вимоги та наведено заперечення щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Рішенням Виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів від 18.08.1983 року № 384 урочище "Вороновицька дача" передано під охорону Вінницького лісгоспзагу.

Наказом управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації від 13.12.2021 року №520 затверджено Положення про лісове заповідне урочище місцевого значення «Вороновицька дача».

Згідно Положення лісове заповідне урочище «Вороновицька дача» загальною площею 22, 7 га, розташоване в кварталі 60, виділ 1 Шендерівського лісництва ДП «Вінницьке лісове господарство» на території Немирівської міської територіальної громади Вінницького району Вінницької області та перебуває у користуванні ДП «Вінницьке лісове господарство» (землекористувач).

Урочище входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. (п.1.3)

Межі земельних ділянок, що включені до території урочища встановлюються в натурі (на місцевості), закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про обмеження у використанні таких земельних ділянок, що встановлені законом та нормативно-правовими актами, в частині додержання природоохоронних вимог, вносять до Держаного земельного кадастру в установленому законом порядку та обов`язково враховуються в схемі планування території області, містобудівній документації, схемі землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Забезпечення вирішення цих питань покладається на землекористувача. (п. 1.7)

П. 3.5 Положення передбачено, що забезпечення режиму охорони території земельних ділянок у межах урочища здійснюється землекористувачем.

Управлінням розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації, згідно з охоронним зобов`язанням від 13.12.2021 №168/21, територія лісового заповідного урочища "Вороновицька дача", загальною площею 22, 7 га, розташованого в кварталі 60, виділ 1 Шендерівського лісництва ДП «Вінницьке лісове господарство» на території Немирівської міської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, передана під охорону та дотримання встановленого режиму ДП «Вінницьке лісове господарство».

Водночас, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 року №1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» утворено державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

На підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року №866 ДП «Вінницьке лісове господарство» припинило свою діяльність шляхом реорганізації, а саме приєднанням до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до цього наказу Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов?язків ДП «Вінницьке лісове господарство».

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 14.12.2022 року № 18 створено філію «Вінницьке лісове господарство» ДП «Ліси України».

Відповідно до Положення про філію «Вінницьке лісове господарство» ДП «Ліси України», затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 16.12.2022 року № 19, філія «Вінницьке лісове господарство» ДП «Ліси України» є відокремленим підрозділом підприємства, діє від імені підприємства та в його інтересах.

Немирівська окружна прокуратура звернулася із запитами від 01.09.2023 року до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в яких просила надати інформацію щодо того, чи погоджено проект землеустрою щодо організації і встановлення меж заповідного урочища "Вороновицька дача", чи видавались висновки про погодження проекту землеустрою уповноваженим органом.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області листом від 18.09.2023 року повідомило, що у місцевому фонді документації із землеустрою відсутня землевпорядна документація на заповідне урочище «Вороновицька дача». Інформація про даний об`єкт не внесена до Державного земельного кадастру.

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» листом від 19.09.2023 року повідомило, що проект організації та встановлення меж на заповідне урочище «Вороновицька дача» окремо не розроблявся.

Таким чином, Немирівською окружною прокуратурою в процесі своєї діяльності встановлено, що відповідачем не забезпечено організацію проведення робіт із винесення меж об`єкту природно-заповідного фонду - заповідного урочища "Вороновицька дача" та встановлення їх в натурі (на місцевості).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів по винесенню меж заповідного урочища "Вороновицька дача" та не закріпленню його меж в натурі (на місцевості), позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Ст. 2 Земельного кодексу України встановлено, що суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За змістом ч. 1 ст. ст. 19 Земельного кодексу України землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів регулюються Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 року № 2456-ХІІ.

Ст. 43 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно - заповідного фонду.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Згідно ст. 5 цього Закону завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

У відповідності до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За приписами ст. 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Для забезпечення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду можуть утворюватися спеціальні підрозділи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об`єкти (ст. 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Ч. 2 ст. 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Згідно ч. 2 ст. 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій (за виключенням перелічених у частині першій ст. 60 Закону) покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Ст. 79 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 3,4 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Крім цього, відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

За змістом ст. 2 Закону України «Про землеустрій» землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

У відповідності до ст. 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Підставою для здійснення землеустрою, відповідно до ст. 22 Закону України «Про землеустрій», є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами, (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів (п. в) частини другої ст. 25 Закону України «Про землеустрій»).

Так, за змістом ст. 47 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно - заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються і по суходолу, і по водному простору.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Поряд з цим, як передбачено ст. 26 Закону України "Про землеустрій", замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Аналіз наведених вище норм доводить, що природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.

В ході розгляду справи судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів від 18.08.1983 року № 384 урочище "Вороновицька дача" передано під охорону Вінницького лісгоспзагу.

Наказом управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації від 13.12.2021 року №520 затверджено Положення про лісове заповідне урочище місцевого значення «Вороновицька дача».

Згідно Положення лісове заповідне урочище «Вороновицька дача» загальною площею 22, 7 га, розташоване в кварталі 60, виділ 1 Шендерівського лісництва ДП «Вінницьке лісове господарство» на території Немирівської міської територіальної громади Вінницького району Вінницької області та перебуває у користуванні ДП «Вінницьке лісове господарство» (землекористувач).

Управлінням розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації, згідно з охоронним зобов`язанням від 13.12.2021 №168/21, територія лісового заповідного урочища "Вороновицька дача", загальною площею 22, 7 га, розташованого в кварталі 60, виділ 1 Шендерівського лісництва ДП «Вінницьке лісове господарство» на території Немирівської міської територіальної громади Вінницького району Вінницької області передана під охорону та дотримання встановленого режиму ДП «Вінницьке лісове господарство».

Однак, на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 року №866, державне підприємство «Вінницьке лісове господарство» припинило свою діяльність шляхом реорганізації, а саме приєднанням до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до цього наказу Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов?язків ДП «Вінницьке лісове господарство».

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 14.12.2022 року № 18 створено філію «Вінницьке лісове господарство» ДП «Ліси України».

Відповідно до Положення про філію «Вінницьке лісове господарство» ДП «Ліси України», затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 16.12.2022 року № 19, філія «Вінницьке лісове господарство» ДП «Ліси України» є відокремленим підрозділом підприємства, діє від імені підприємства та в його інтересах.

Відтак, на теперішній час землекористувачем території лісового заповідного урочища «Вороновицька дача» є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Вінницьке лісове господарство".

Немирівська окружна прокуратура в процесі своєї діяльності направила запити від 01.09.2023 року до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в яких просила надати інформацію щодо того, чи погоджено проект землеустрою щодо організації і встановлення меж заповідного урочища "Вороновицька дача", чи видавались висновки про погодження проекту землеустрою уповноваженим органом.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області листом від 18.09.2023 року повідомило, що у місцевому фонді документації із землеустрою відсутня землевпорядна документація на заповідне урочище «Вороновицька дача». Інформація про даний об`єкт невнесена до Державного земельного кадастру.

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» листом від 19.09.2023 року повідомило, що проект організації та встановлення меж на заповідне урочище «Вороновицька дача» окремо не розроблявся.

Отже, встановлено, що відповідачем не забезпечено організацію проведення робіт із винесення меж об`єкту природно-заповідного фонду - заповідного урочища "Вороновицька дача" та встановлення їх в натурі (на місцевості).

В той же час, відповідач наголошує, що він не є суб`єктом, уповноваженим на розроблення документації із землеустрою в даному випадку.

В контексті наведеного суд зауважує наступне.

П. 1.7 Положення про лісове заповідне урочище місцевого значення «Вороновицька дача» визначено, що межі земельних ділянок, що включені до території урочища встановлюються в натурі (на місцевості), закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством . Відомості про обмеження у використанні таких земельних ділянок, що встановлені законом та нормативно-правовими актами, в частині додержання природоохоронних вимог, вносять до Держаного земельного кадастру в установленому законом порядку та обов`язково враховуються в схемі планування території області, містобудівній документації, схемі землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Забезпечення вирішення цих питань покладається на землекористувача.

Крім того, відповідно до охоронного зобов`язання від 13.12.2021 №168/21 відповідач як землекористувач зобов`язаний, з-поміж іншого, забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об`єкта) природно-заповідного фонду, що перебуває в його користуванні.

Як вже зазначалось судом вище, ст. 25 Закону України «Про землеустрій» визначено, що одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою є землекористувачі.

З огляду на наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що на відповідача покладено обов`язок забезпечувати охорону та збереження території природно-заповідного фонду України, яка перебуває у його постійному користуванні, зокрема, шляхом вчинення дій з проведення робіт із винесення меж лісового заповідного урочища «Вороновицька дача» та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Суд погоджується із твердженнями позивача, що відсутність встановлених меж в натурі фактично унеможливлює належну охорону вказаного урочища, збереження цінної ділянки високопродуктивного дубово-ясенового лісонасадження, у зв`язку із чим існує ймовірність використання даної території не за цільовим призначенням, оскільки межі урочища чітко не визначені, а земельна ділянка до Державного земельного кадастру не внесена.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в порушення вищезазначених вимог законодавства, відповідачем не вжито заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку лісового заповідного урочища "Вороновицька дача" до Державного земельного кадастру, що, в свою чергу, унеможливлює належне використання та зберігання даного об`єкту природно-заповідного фонду.

Відтак, з метою забезпечення дотримання режиму охорони та збереження об`єкта природно-заповідного фонду, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку лісового заповідного урочища "Вороновицька дача" до Державного земельного кадастру та, як наслідок, зобов`язати відповідача забезпечити проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку лісового заповідного урочища «Вороновицька дача» до Державного земельного кадастру.

За наведених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки позивач є суб`єктом владних повноважень у відповідності до положень ч.2 ст. 139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.

Керуючись 2, 6, 53, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку лісового заповідного урочища "Вороновицька дача" до Державного земельного кадастру.

Зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" забезпечити організацію проведення робіт із внесення відомостей про земельну ділянку лісового заповідного урочища "Вороновицька дача" до Державного земельного кадастру.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Керівник Немирівської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька обл., 22800, код ЄДРПОУ 02909909)

Відповідач: філія "Вінницьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Пирогова, 26, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 45066742)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 18.04.2024 року.

СуддяМаслоід Олена Степанівна