Рішення

від 15.04.2024 по справі 160/6852/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року Справа № 160/6852/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві

Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Відділ організації несення служби в місті Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП

про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

14.03.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 09.02.2024 року про відкриття виконавчого провадження, ВП №74116275, винесену головним державним виконавцем Брушковською Оленою Василівною;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 06.03.2024 року про арешт коштів боржника, ВП №74116275, винесену заступником начальника відділу Тарасенко Костянтином Вікторовичем;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 09.02.2024 року про арешт коштів боржника, ВП №74116275, винесену головним державним виконавцем Брушковською Оленою Василівною.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем винесено постанови від 09.02.2024 року про відкриття виконавчого провадження, ВП №74116275, від 06.03.2024 року про арешт коштів боржника, ВП №74116275 та від 09.02.2024 року про арешт коштів боржника, ВП №74116275, при цьому позивач вважає вказані постанову протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивача помилково визначено боржником у вказаному виконавчому провадженні так, як позивач не зареєстрований за адресою вказаною у виконавчому документі та на нього не могла була винесена постанова про накладення штрафу, оскільки позивач перебував за кордоном та на нього не могло бути накладено адміністративний штраф. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

21.03.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позов без руху, через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

02.04.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін та залучено до участі у справі третю особу та витребувано у відповідача додаткові докази по справі.

08.04.2024 року від Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що спірні постанови відповідають всім вимогам до виконавчого документу встановленим Законом, адреса боржника зазначена у виконавчому документі знаходиться в Інгульському районі м. Миколаєва, таким чином, у зв`язку з відсутністю підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження державний виконавець був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження. 18.03.2024 заступником начальника відділу Тарасенко К.В. керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду. Внаслідок закінчення виконавчого провадження припинена чинність арешту майна боржника та скасуванні інші заходи примусового виконання рішення. Крім того, позов зовсім не містить правового обґрунтування позовних вимог, а саме позивач не зазначає в чому полягає протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження, постанов про арешт коштів боржника, які норми закону були порушенні державними виконавцями при винесенні постанов або проведення виконавчих дій. Також, дані боржника (ПІБ, дата народження) зазначені у постанові № ЕНА 1158199 виданою 25.12.2023 року Відділом організації несення служби в місті Ізмаїл УПП в Одеській області повністю збігаються із даними (ПІБ, дата народження) які зазначені у паспорті боржника. Також, збігається РНОКПП боржника встановлений державним виконавцем із РНОКПП боржника який міститься у довідці доданої позивачем у додатках позовної заяви. З огляду на вказане, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

15.04.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду виправлено описки в ухвалі суду про відкриття провадження.

Копія ухвали від 02.04.2024 року разом з позовними матеріалами були направлені третій особі на його електронну адресу та отримано 02.04.2024 року, що підтверджується листом про підтвердження отримання вказаної ухвали.

Станом на дату винесення рішення по справі третя особа не надала до суду жодних пояснень про причини такого неподання суд не повідомлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Відділом організації несення служби в місті Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП винесено постанову серії ЕНА №1158199 від 25.12.2023 року, відповідно до якої прийнято рішення про стягнення штрафу у розмірі 340,00 грн та у разі несплати протягом 15 днів у подвійному розмірі 680,00 грн з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 .

Відділом організації несення служби в місті Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП було направлено до Інгульського ВДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) заяву від 16.01.2024 року №277/41/13/16/02-24 щодо примусового виконання у порядку статті 308 Кодексу України про адміністративне правопорушення постанову про накладення штрафу для стягнення з гр. ОСОБА_1 штрафу в розмірі 680 гривень.

Державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Брушковською Оленою Василівною винесено постанову від 09.02.2024 року ВП №74116275 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови №ЕНА 1158199 виданої 25.12.2023 року Відділом організації несення служби в місті Ізмаїл УПП в Одеській області про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн на підставі статті 307, ч.2 ст.308 КУпАП у разі несплати порушником штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу 680,00 грн. Боржник ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 .

Державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Брушковською Оленою Василівною винесено постанову від 09.02.2024 року ВП №74116275 про арешт коштів боржника.

Державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тарасенко Костянтином Вікторовичем винесено постанову від 06.03.2024 року ВП №74116275 про арешт коштів боржника.

Позивач вважає вказані постанови протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивач не є належним боржником у вказаному виконавчому провадженні, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку справним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон №1404-VIII), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Статтею 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону (частини перша та друга статті 13 Закону №1404-VIII).

Приписами частини сьомої статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована статтею 56 Закону №1404-VIII. Частинами першою та другою вказаної статті передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Згідно ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Отже, суд зазначає, що боржником у виконавчому провадженні є особа, яка зобов`язана відповідати за виконавчим документом внаслідок заяви стягувача, в інших, визначених законом, випадках шляхом вчинення певних дій (передати майно, виконати інші обов`язки, передбачені рішенням) або утримання від їх вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи, Державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Брушковською Оленою Василівною винесено постанову від 09.02.2024 року ВП №74116275 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови №ЕНА 1158199 виданої 25.12.2023 року Відділом організації несення служби в місті Ізмаїл УПП в Одеській області про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн на підставі статті 307, ч.2 ст.308 КУпАП у разі несплати порушником штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу 680,00 грн. Боржник ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Брушковською Оленою Василівною винесено постанову від 09.02.2024 року ВП №74116275 про арешт коштів боржника.

Державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тарасенко Костянтином Вікторовичем винесено постанову від 06.03.2024 року ВП №74116275 про арешт коштів боржника.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач вказує, що його протиправно визнано боржником у вказаному виконавчому провадженні та накладено арешт на його кошти, оскільки він та особа, на яку накладено постановою №ЕНА 1158199 виданої 25.12.2023 року адміністративне стягнення є різними особами.

Так, відповідно до наявної у матеріалах справи копії постанови Відділу організації несення служби в місті Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП серії ЕНА №1158199 від 25.12.2023 року відповідно до якої прийнято рішення про стягнення штрафу у розмірі 340,00 грн та у разі несплати протягом 15 днів у подвійному розмірі 680,00 грн адреса реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 .

При цьому, суд звертає увагу що у вказаній постанові відсутній РНОКПП особи, на яку накладено адміністративне стягнення.

Разом з тим, згідно копії паспорта позивача у справі серії АО283736 місце проживання/реєстрації позивача з 01.03.2016 року є АДРЕСА_2 .

Також, позивачем надано до суду копію посвідчення водія виданого 14.02.2023 року номер якого ВХІ 073383.

Крім того, відповідно до наданої позивачем копії закордонного паспорту позивача НОМЕР_2 , останній з 03.07.2023 року перебуває за кордом території України.

Таким чином, з наданих до суду доказів слідує, що позивач у справі ОСОБА_1 та боржник, визначений державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП №74116275, незважаючи на те, що мають однакове ПІП та дату народження, є різними особами, оскільки мають різні місця проживання та різні РНОКПП та різні номера посвідчень водія.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем протиправно відкрито виконавче провадження та винесено спірні постанови від 09.02.2024 року про відкриття виконавчого провадження, ВП №74116275, від 06.03.2024 року про арешт коштів боржника, ВП №74116275 та від 09.02.2024 року про арешт коштів боржника, ВП №74116275 із зазначенням РНОКПП позивача НОМЕР_3 , у зв`язку з чим такі постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3633,60 грн., що документально підтверджується квитанціями №4136-2478-8041-8226 від 14.03.2024 року та №3835-2491-8590-8556 від 27.03.2024 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 3633,60 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн, суд зазначає наступне.

Так, позивач в прохальній частині позову просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд врахував відсутність від відповідача клопотань в порядку вказаних ч.ч.6-7 ст.134 КАС України.

Згідно з абз.1 ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Марченко Віктором Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги від 07.02.2023 року, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до розділу 4 вказаного договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

При визначенні розміру гонорару враховується: - Обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; - Ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; - Вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; - Необхідність виїзду у відрядження; - Важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; - Особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; - Характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; - професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.

За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно Рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Дніпропетровської області (далі - Рекомендації). Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі, або засобом медіації.

Визначений угодою гонорар може бути в наступному змінений адвокатом у зв`язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути визначено відповідно до даної угоди. Визначений сторонами гонорар не може бути меншим за мінімальний розмір гонорару, встановлений відповідно до Рекомендацій.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано: - копію договору про надання правової допомоги від 07.02.2023 року; - копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1270416; - копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №5402; - копію посвідчення адвоката.

Так, надані позивачем в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу документи не підтверджують понесення позивачем витрати та не є належними доказами таких витрат.

Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 відповідно до яких склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.

Оскільки позивачем у сукупності не надано належних та допустимих доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, зокрема не надано доказів оплати таких витрат, обсяг роботи, акти приймання передачі, відсутні підстави для їх стягнення на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ організації несення служби в місті Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП (Одеська область, м.Ізмаїл, вул.Телеграфна, 72) про визнання протиправними та скасування постанов, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 09.02.2024 року про відкриття виконавчого провадження, ВП №74116275, винесену головним державним виконавцем Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Брушковською Оленою Василівною.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 09.02.2024 року про арешт коштів боржника, ВП №74116275, винесену головним державним виконавцем Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Брушковською Оленою Василівною.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 06.03.2024 року про арешт коштів боржника, ВП №74116275, винесену заступником начальника відділу Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тарасенко Костянтином Вікторовичем.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн. (три тисячі шістсот тридцять три гривні шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв