Постанова

від 18.09.2024 по справі 160/6852/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/6852/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 в адміністративній справі №160/6852/24 за позовом ОСОБА_1 до Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ організації несення служби в місті Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В :

14.03.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 09.02.2024 року про відкриття виконавчого провадження, ВП №74116275, винесену головним державним виконавцем Брушковською Оленою Василівною;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 06.03.2024 року про арешт коштів боржника, ВП №74116275, винесену заступником начальника відділу Тарасенко Костянтином Вікторовичем;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 09.02.2024 року про арешт коштів боржника, ВП №74116275, винесену головним державним виконавцем Брушковською Оленою Василівною.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем винесено постанови від 09.02.2024 року про відкриття виконавчого провадження, ВП №74116275, від 06.03.2024 року про арешт коштів боржника, ВП №74116275 та від 09.02.2024 року про арешт коштів боржника, ВП №74116275, при цьому позивач вважає вказані постанову протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивача помилково визначено боржником у вказаному виконавчому провадженні так, як позивач не зареєстрований за адресою вказаною у виконавчому документі та на нього не могла була винесена постанова про накладення штрафу, оскільки позивач перебував за кордоном та на нього не могло бути накладено адміністративний штраф. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 в адміністративній справі №160/6852/24 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у частині накладення арешту задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову від 09.02.2024 року про відкриття виконавчого провадження, ВП №74116275, винесену головним державним виконавцем Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Брушковською Оленою Василівною. Визнано протиправною та скасовано постанову від 09.02.2024 року про арешт коштів боржника, ВП №74116275, винесену головним державним виконавцем Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Брушковською Оленою Василівною. Визнано протиправною та скасовано постанову від 06.03.2024 року про арешт коштів боржника, ВП №74116275, винесену заступником начальника відділу Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тарасенко Костянтином Вікторовичем.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, що Відділом організації несення служби в місті Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП винесено постанову серії ЕНА №1158199 від 25.12.2023 року, відповідно до якої прийнято рішення про стягнення штрафу у розмірі 340,00 грн та у разі несплати протягом 15 днів у подвійному розмірі 680,00 грн з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 .

Відділом організації несення служби в місті Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП було направлено до Інгульського ВДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) заяву від 16.01.2024 року №277/41/13/16/02-24 щодо примусового виконання у порядку статті 308 Кодексу України про адміністративне правопорушення постанову про накладення штрафу для стягнення з гр. ОСОБА_1 штрафу в розмірі 680 гривень.

Державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Брушковською Оленою Василівною винесено постанову від 09.02.2024 року ВП №74116275 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови №ЕНА 1158199 виданої 25.12.2023 року Відділом організації несення служби в місті Ізмаїл УПП в Одеській області про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн на підставі статті 307, ч.2 ст.308 КУпАП у разі несплати порушником штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу 680,00 грн. Боржник ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 .

Державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Брушковською Оленою Василівною винесено постанову від 09.02.2024 року ВП №74116275 про арешт коштів боржника.

Державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Тарасенко Костянтином Вікторовичем винесено постанову від 06.03.2024 року ВП №74116275 про арешт коштів боржника.

Позивач вважає вказані постанови протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивач не є належним боржником у вказаному виконавчому провадженні, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у справі ОСОБА_1 та боржник, визначений державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП №74116275, незважаючи на те, що мають однакове ПІП та дату народження, є різними особами, оскільки мають різні місця проживання та різні РНОКПП та різні номера посвідчень водія.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п.1 ч.2 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 1404-VIII, право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі Закон № 1403-VIII) фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом № 1404-VIII.

За правилами ч.1, 2 ст.24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Згідно приписів п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч.3 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Встановлено, що до наявної у матеріалах справи копії постанови Відділу організації несення служби в місті Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП серії ЕНА №1158199 від 25.12.2023 року відповідно до якої прийнято рішення про стягнення штрафу у розмірі 340,00 грн та у разі несплати протягом 15 днів у подвійному розмірі 680,00 грн адреса реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 .

Проте, згідно копії паспорта позивача у справі серії НОМЕР_2 місце проживання/реєстрації позивача з 01.03.2016 року є АДРЕСА_2 .

Враховуючи те, що позивач у справі ОСОБА_1 та боржник, визначений державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП №74116275, незважаючи на те, що мають однакове ПІП та дату народження, є різними особами, оскільки мають різні місця проживання та різні РНОКПП та різні номера посвідчень водія.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 287, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 в адміністративній справі №160/6852/24- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяА.О. Коршун

суддяД.В. Чепурнов