Ухвала

від 18.04.2024 по справі 753/7628/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7628/24

провадження № 2-з/753/93/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2024 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Т. О., дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,

В С Т А Н О В И В:

16.04.2024 ОСОБА_1 (далі також - заявник) через систему «Електронний суд» подав до Дарницького районного суду м. Києва заяву про забезпечення його майбутнього позовудо ОСОБА_2 про відшкодування збитків (упущеної вигоди) шляхом накладення арешту на належну останній квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2024 заява передана до провадження судді Трусової Т. О.

За результатами дослідження матеріалів заяви про забезпечення позову суддя встановив підстави для визнання дій щодо її подання зловживанням процесуальними правами.

Так, відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом цивільного судочинства учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (пункт 11 частини третьої статті 2, частина перша статті 44 ЦПК України).

За змістом положень цивільного процесуального закону зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню правильного рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов`язується настання необхідного результату.

Частиною другою статті 44 ЦПК України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, серед яких подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою цієї норми суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходами процесуального примусу є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф (частина перша статті 144 ЦПК України).

За приписами статті 148 ЦПК України однією з підстав для постановлення ухвали про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу є зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Суддею установлено, що за результатами розгляду аналогічної заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви 02.04.2024 суддею Каліушком Ф. А. була постановлена ухвала про накладення арешту на належну ОСОБА_2 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (справа № 753/6447/24).

Вказана ухвала ніким не оскаржена, не скасована і є чинною, її копію ОСОБА_1 додав до цієї заяви, а відтак при її поданні він не міг не розуміти, що питання забезпечення позову вже вирішено судом. Жодних обґрунтувань необхідності повторного накладення арешту на майно майбутнього відповідача заява не містить.

Відповідно до положень частини третьої статті 152 ЦПК України подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви зумовлює обов`язок заявника пред`явити позов протягом десяти днів, а невиконання цього обов`язку є підставою для скасування заходів забезпечення позову (частина тринадцята статті 158 ЦПК України).

Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що йому відомі вказані положення процесуального закону.

У Єдиній судовій інформаційній системі Дарницького районного суду м. Києва станом на 16.04.2024 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не зареєстрований.

Наведене дає підстави вважати, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи наявність визначених законом підстав для скасування вжитих за його попередньою заявою заходів забезпечення позову, подав повторну аналогічну заяву з метою, яка явно суперечить завданню цивільного судочинства.

З огляду на викладене дії ОСОБА_1 по поданню повторної заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви розцінюються суддею як зловживання процесуальними правами, що є підставою для повернення заяви та стягнення із заявника в дохід державного бюджетуштрафу в межах санкції, встановленої частиною першою статті 148 ЦПК України.

Керуючись статтями 44, 143, 144, 148, 185, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Визнати дії заявника ОСОБА_1 щодо подання повторної заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви зловживанням процесуальними правами.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви повернути заявнику.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету штраф в розмірі один прожитковий мінімум для працездатних осіб, що становить 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

стягувач: Державна судова адміністрація, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007; код класифікації доходів бюджету: 21081100; юридична адреса: 01021 м. Київ, вул. Липська, 18/5.

боржник: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_2 .

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом.

Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання протягом 3 (трьох) місяців з дня набрання нею законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя:

Ухвала підписана суддею 18.04.2024.