Ухвала

від 17.04.2024 по справі 260/2372/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 квітня 2024 рокум. Ужгород№ 260/2372/24

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Рейті С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Сідак Павла Петровича, звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону, в якому просить:

1) Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі із 01 грудня 2015 року по 04 травня 2016 року та 02 вересня 2016 року по 10 березня 2017 року.

2) Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін вчинити дії щодо нарахування та виплати, ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період із 01 грудня 2015 року по 04 травня 2016 року nа 02 вересня 2016 року по 10 березня 2017 року - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

3) Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі із 22 листопада 2018 року по 17 грудня 2022 року із урахуванням базового місяця березень 2018 року та без застосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

4) Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22 листопада 2018 року по 17 грудня 2022 року, відповідно до вимог пункту 5 абзаців 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням фактично виплачених сум.

5) Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по день її фактичної виплати, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву, та додані до неї матеріали, суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, з огляду на таке.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Втім, положення статті 122 КАС України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Водночас такі строки встановлені Кодексом законів про працю України.

19.07.2022 року набрав чинності Закон України від 01.07.2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон № 2352-ІХ), яким внесено зміни до Кодексу законів про працю України, зокрема частину другу статті 233 цього Кодексу викладено у такій редакції: «Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, починаючи з 19.07.2022 року законодавець установив строк для звернення працівника з позовом до суду про виплату усіх сум, що належать йому при звільненні, який становить три місяці та обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Згідно з Витягом із наказу командира НОМЕР_1 прикордонного загону від 17.12.2022 року № 928-ОС позивача з 17.12.2022 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

З цим позовом до суду позивач звернувся 12.04.2024 року, тобто із пропуском тримісячного строку звернення до суду.

Обгрунтовуючи підстави пропуску строку звернення до суду із даним позовом, представником у позовній заяві зазначено, що після звільнення із військової служби, з метою збереження життя і здоров`я своїх дітей, у зв`язку із збройною агресією, виїхала за межі території України, що підтверджується копією паспорту громадянина України для виїзду закордон.

Так, за першої можливості звернулася про надання правничої допомоги стосовно встановлення обставин проведення їй виплати всіх сум, що належали при звільненні.

У квітні 2024 року надійшла відповідь відповідача та копії карток грошового забезпечення, з яких позивач дізналася про порушення своїх прав в частині неправильного нарахування їй індексації грошового забезпечення в період проходження служби.

З огляду на викладене, просить поновити строк звернення до суду із даним позовом.

Дослідивши наведені позивачем обставини щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом та наявність підстав для його поновлення, суд зазначає наступне.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку. Таку ж позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.12.2022 року у справі №990/102/22.

Враховуючи викладене, суд не визнає поважними наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом, що полягають у зверненні за правовою допомогою до адвоката у березні 2024 року, оскільки, позивачем не наведено обставини, які б об`єктивно перешкоджали звернутися як за юридичною допомогою так і за судовим захистом у визначені законодавством строки.

Що стосується доводів представника про відсутність у наказі про звільнення зі служби інформації про повне грошове забезпечення: розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавок, доплат, винагород, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення та ін., суд зазначає, що даний позов заявлено за захистом порушених (на її думку) прав позивача в період з 01.12.2015 року по 04.05.2016 року та 02.09.2016 року по 10.03.2017 року та із 22.11.2018 року по 17.12.2022 року, отже, як наслідок позивач достовірно знав про виплачені йому суми ще протягом періоду проходження служби та мав можливість вчинити дії для з`ясування періодів, сум тощо, за які були виплачені кошти, однак, позивачем не зазначено жодних об`єктивних причин неможливості звернення до відповідача для такого з`ясування.

Верховним Судом неодноразово, зокрема у постановах від 11.07.2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31.10.2019 року у справі № 823/1915/18, від 22.01.2020 року у справі № 826/4464/17, від 16.07.2020 року у справі № 487/3042/16-а, була висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27.02.1980 року)".

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Щодо посилань позивача на введення в Україні воєнного стану суд зазначає, що питання поновлення строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду у всіх абсолютно випадках.

В даному випадку посилання позивача на введення в Україні воєнного стану, що слугувало причиною її виїзду закордон задля збереження життя та здоров`я її та своїх дітей, суд вважає необґрунтованим, оскільки суд відмічає ту обставину, що воєнний стан продовжує діяти та території України і станом на квітень 2024 року, однак, це жодним чином не завадило позивачу звернутися до суду з цим позовом.

У зв`язку з викладеним, вказані позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, оскільки такі обставини не можна вважати об`єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Інших причин, які б слугували підставою для поновлення строку звернення до суду із даним позовом, позивачем не наведено.

З урахуванням викладеного, суд констатує, що позивачем заявлено підстави для поновлення строку звернення до суду, які визнані судом неповажними, з огляду на що, позивачу слід вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Зазначене також кореспондується з вимогами ч. 6 ст. 161 КАС України, згідно з якими у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Крім того, відповідно до пункту 6 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Так, позивач просить зобов`язати відповідача, зокрема, нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати індексації.

Порядок та особливості здійснення компенсації втрати частини доходів врегульований приписами Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III).

Згідно з статтею 7 Закону №2050-III відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Аналогічну норму містить пункт 8 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

У постанові від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а щодо аналогічних правовідносин Верховний Суд вказав, що з огляду на те, що у цій справі позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону №2050-III та Порядку №159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті компенсації, право позивача ще не було порушене суб`єктом владних повноважень, тому звернення його до суду з цим позовом є передчасним.

Застосовуючи зазначений правовий висновок, а також маючи на меті його уточнити, Верховний Суд у постановах від 09.06.2021 у справі №240/186/20 та від 17.11.2021 у справі №460/4188/20 вказав, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-III та Порядку №159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання в судовому порядку виплатити компенсацію.

Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати саме з моментом отримання повідомлення - відповіді про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону №2050-III та Порядку №159 пов`язується початок перебігу строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення щодо відмови у виплаті компенсації та зобов`язання її виплатити. Відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб`єктом владних повноважень права особи на отримання компенсації та зумовлює виникнення у неї права на судовий захист у формі звернення з позовом до адміністративного суду.

У постанові від 04.05.2022 у справі №200/14472/19-а щодо аналогічних правовідносин Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від цієї позиції.

Таким чином, законодавцем передбачене обов`язкове досудове врегулювання спору у правовідносинах щодо виплати компенсації втрати частини доходів шляхом подання заяви до уповноваженого органу, причому виключно відмову останнього за наслідком розгляду такого звернення особа може оскаржити у судовому порядку.

Позивач не вказує у позовній заяві як про сам факт звернення до відповідача, так і щодо наявності відповідної відмови у виплаті компенсації.

Згідно з частиною 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2024 року становить 3028,00 грн.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову фізичною особою ставка судового збору позовних вимог немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Доказів сплати судового збору позивач не надає, натомість зазначає, що звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір". Це суд розцінює як клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Щодо цього клопотання слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно з статтею 1 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку №159.

Водночас, зі змісту статті 1 Закону №2050-III слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-III, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

За такої умови варто зазначити, що кошти, які належать нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги, а тому, не відноситься сум заробітної плати.

Отже, норми пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" на позовні вимоги щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу не поширюються. Тому у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Таким чином, позивачу належить надати до суду докази сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. або письмового обґрунтування наявності законодавчо визначених підстав для звільнення від сплати судового з наданням доказів на їх підтвердження.

Судовий збір відповідно до Закону України "Про судовий збір" сплачується через банківські установи, чи поштові відділення зв`язку за рахунок платника. У графі "призначення платежу" вказується: "101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача),

---

(назва суду, де розглядається справа),

---

код ЄДРПОУ (суду, де розглядається справа)". Відповідні процесуальні дії, за які передбачено сплату судового збору, суди здійснюють тільки після пред`явлення платником платіжного документа про сплату належної суми судового збору з підтвердженням зарахування суми судового збору на казначейський рахунок згідно виписки з казначейського рахунку.

Для сплати судового збору для звернення до Закарпатського окружного адміністративного суду встановлено наступні платіжні реквізити: отримувач коштів ГУК у Зак.обл/Ужгородська тг/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37975895; банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача: UA988999980313141206084007493; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

Таким чином, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків останньої, відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення; доказів досудового врегулювання спору, а також, доказів сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху і встановити строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Рейті