Рішення

від 18.04.2024 по справі 280/9427/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2024 року Справа № 280/9427/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166)

про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

вимогу відповідача від 12.11.2021 № Ф-57088-50 про стягнення боргу (недоїмки) в сумі 27 628,47 грн. визнати протиправною;

вимогу відповідача від 12.11.2021 № Ф-57088-50 про стягнення боргу (недоїмки) в сумі 27 628,47 грн. скасувати.

Крім того, просить поновити строк звернення до суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваною вимогою відповідач вимагає від ОСОБА_1 сплатити єдиний внесок у загальному розмірі 27 628,47 грн. Водночас, позивач господарську діяльність як фізична особа-підприємець не веде, а єдиний внесок за неї сплачує роботодавець. Крім того вказує, що відповідачем порушено процедуру прийняття зазначеної вимоги. Із посиланням на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 09.11.2023 зупинено стягнення на підставі виконавчого документа, а саме вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2021 № Ф-57088-50, якою від ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) вимагається сплатити єдиний соціальний внесок у розмірі 27 628 (двадцять сім тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 47 коп., до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/9427/23.

Ухвалою суду від 13.11.2023 визнано поважними підстави, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою; відкрито провадження в адміністративній справі № 280/9427/23; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. від 08.12.2023 № 54710), в якому зазначено, що з 01.01.2017, у зв`язку з внесеними змінами до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, виник обов`язок визначати базу нарахування та сплачувати єдиний внесок. У зв`язку з невиконанням позивачем обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску винесено спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2021 № Ф-57088-50 на загальну суму 27 628,47 грн., яка включає нарахування за 2017 рік І квартал 2020 року. Крім того, до вимоги включено штраф і пеню, нараховані на підставі рішення від 18.08.2020 № 0103665005. У вимозі враховано, що ОСОБА_1 сплачено борг в сумі 7545,63 грн. Також зазначає, що до позовної заяви не додано індивідуальних відомостей про застраховану особу ПФУ, які б належним чином підтверджували сплату роботодавцем єдиного внеску за позивача. Крім того вказує про порушення позивачем строку звернення до суду, у зв`язку із чим позов підлягає залишенню без розгляду. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Щодо заявленого контролюючим органом клопотання про залишення позовної заяви без розгляду суд зауважує наступне.

Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Слід зазначити, що питання, яке ставить відповідач, вже вирішено судом в ухвалі про відкриття провадження від 13.11.2023; судом визнано поважними підстави, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою.

Звідси, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

20.12.2023 представником позивача подано відповідь на відзив (вх. № 56777), в якій вона спростовує аргументи відповідача.

Ухвалою суду від 09.04.2024 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б) засвідчену належним чином копію довідки органу Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7 відносно ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2017 по 31.03.2020.

16.04.2024 витребувані докази надійшли до суду (вх. № 17912).

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає про таке.

12.11.2021 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-57088-50, відповідно до якої станом на 31.10.2021 заборгованість ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску становить 27628,47 грн., в т.ч. недоїмка 23825,93 грн., штрафи 709,43 грн., пеня 3093,11 грн. Вимогу контролюючим органом сформовано на підставі автоматичних нарахувань єдиного соціального внеску в інтегрованій картці платника податків позивача, а саме:

- з терміном сплати до 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн. (нарахування здійснено одноразово за 2017 рік);

- з терміном сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн. (І квартал 2018 року);

- з терміном сплати 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн. (ІІ квартал 2018 року);

- з терміном сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн. (ІІІ квартал 2018 року);

- з терміном сплати 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн. (IV квартал 2018 року);

- з терміном сплати 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн. (І квартал 2019 року);

- з терміном сплати 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн. (ІІ квартал 2019 року);

- з терміном сплати 21.10.2019 в сумі 2754,18 грн. (ІІІ квартал 2019 року);

- з терміном сплати 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн. (IV квартал 2019 року).

- з терміном сплати 21.04.2020 в сумі 2078,12 грн. (січень, лютий 2020 року єдиний внесок за І квартал 2020 року).

Крім того, вимога включила нарахування на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.08.2020 № 0103665005, яким до позивача застосовано штраф за період з 10.02.2018 по 30.06.2020 у розмірі 709,43 грн. та нараховано пеню у розмірі 3093,11 грн.

У вимозі враховано, що ОСОБА_1 сплачено борг в сумі 7545,63 грн.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 533-IX, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 № 591-IX, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 04.12.2020 № 1072-IX нарахування позивачу єдиного внеску за період з 01.03.2020 по 31.05.2020 не здійснювалося.

18.06.2020 внесено запис про припинення підприємницької діяльності позивача.

Вважаючи вищевказану вимогу протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, крім іншого, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України.

За правилами, встановленими ч. 4 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», обов`язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. (абзац 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції станом на 01.01.2017).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VІІ внесено зміни до абзацу 2 п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: слова "році" та "року" замінити відповідно словами "кварталі" та "кварталу".

Після внесених змін норма викладена в такій редакції: «У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у п.п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. (частина десята статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. (пункт 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449; у редакції, чинній на момент формування оскаржуваної вимоги).

Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 визначено, зокрема, що податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Згідно з п. 4 розділу VI Інструкції № 449, крім іншого, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Відповідно до п. 5 розділу VI Інструкції № 449, серед іншого, у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

З аналізу наведених вище положень слідує, зокрема, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску податковий орган на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

При цьому, відповідно до чинного законодавства проведення перевірки платника єдиного внеску не є єдиною і обов`язковою передумовою для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Судом з наданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 у період з 11.02.2008 по 18.06.2020 була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця.

Отже, у період, зокрема, з 01.01.2017 по І квартал 2020 року позивач мала обов`язок нарахування та сплати єдиного соціального внеску.

Разом із тим, у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив і у постановах від 23.01.2020 № 480/4656/18, від 19.05.2020 у справі № 560/1959/19.

Матеріали справи містять довідку Запорізької міської гімназії № 28 від 31.10.2023 № 01-06/172.02, відповідно до якої позивач є працівником даної гімназії.

При цьому, довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5, наданою на вимогу ухвали суду, підтверджується, що за позивача єдиний соціальний внесок за період, зокрема, з 01.01.2017 по І квартал 2020 року сплачував роботодавець.

Таким чином, нарахування позивачу єдиного внеску за період з 01.01.2017 по І квартал 2020 року є протиправним.

Разом із тим, суд звертає увагу, що у спірну вимогу увійшли не тільки нарахування на підставі облікових даних з ІТС, а і нарахування на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.08.2020 № 0103665005, яким до позивача застосовано штраф за період з 10.02.2018 по 30.06.2020 у розмірі 709,43 грн. та нараховано пеню у розмірі 3093,11 грн.

Вказане рішення позивачем не оскаржено, доказів протилежного матеріали справи не містять. Отже, на даний час рішення від 18.08.2020 № 0103665005 є чинним, а тому нарахування на його підставі правомірно включені до вимоги від 12.11.2021 № Ф-57088-50.

Підсумовуючи викладене, оскаржувана вимога є правомірною в частині, якою від позивача вимагається сплатити єдиний внесок на суму 3802,54 грн., яка включає: штраф у розмірі 709,43 грн., пеню у розмірі 3093,11 грн.

Відповідно, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2021 № Ф-57088-50 підлягає визнанню протиправною та скасуванню в частині, якою від позивача вимагається сплатити єдиний внесок в сумі 23825,93 грн. (недоїмка).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

В силу ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. за подання позовної заяви та у розмірі 805,20 грн. за подання заяви про забезпечення позову, всього 1878,80 грн.

Отже, присудженню на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1620,28 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог (86,24% суми, яка визначена у вимозі, скасовано; відповідно, стягненню на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 86,24% від суми, що сплачена).

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2021 № Ф-57088-50 в частині, якою від ОСОБА_1 вимагається сплатити єдиний внесок в сумі 23825 (двадцять три тисячі вісімсот двадцять п`ять) гривень 93 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 620 (одна тисяча шістсот двадцять) гривень 28 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 18.04.2024.

Суддя Ю.П. Бойченко