Рішення

від 18.04.2024 по справі 280/1466/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року Справа № 280/1466/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді БатракІ.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТД ПРОФІ»

до Київської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УТД ПРОФІ» (далі ТОВ «УТД ПРОФІ», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Київської митниці (далі митниця, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100160/2023/000399, винесену відповідачем:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100160/2023/000017/2 від 22.12.2023.

На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Вважає, що з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Зауважує також, що митницею при застосуванні резервного методу було взято ціну, зазначену у митних деклараціях № UA206030/2023/6933 від 02.10.2023 та № UA100380/2023/688931 від 05.11.2023, при цьому, позивачу не відомо, які товари та на яких умовах імпортувалися за даними деклараціями, чи не було їх скасування, а головне скільки та за якими цінами було імпортовано ідентичних та аналогічних товарів на територію України. Звертає увагу на той факт, що відповідач зазначаючи відсутність ідентичних чи аналогічних товарів, ввезених на територію України, для визначення митної вартості посилається на конкретну вартість у декларації, де на відміну від наданих позивачем документів, ціну визначено не за одиницю товару, а у кілограмах.

Ухвалою судді від 19.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 07.03.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслав відзив (вх. №11138), у якому вказує, що під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією від 21.12.2023 №23UA100160239740U5 встановлено, що надані, відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Однак декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість. Надані документи не містили усім відомостей для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів. Таким чином, вказує, що позивачем не було усунуто сумнівів відповідача у достовірності та об`єктивності даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Враховуючи, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, підстави для оформлення товару за визначеною ним митною вартістю були відсутні, що зумовило прийняття митницею оскарженого рішення. На підставі вищевикладеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши та дослідивши надані документи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «УТД ПРОФІ» (код ЄДРПОУ 40730049) зареєстровано юридичною особою 09.08.2016. Основним видом діяльності позивача є: 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій.

Між позивачем, як «покупець» та фірмою QINGDAO WAYTOP INDUSTRY CO, LTD (Китай), як «продавець» укладено договір №WTGW2317 від 16.03.2023, відповідно до якого продавець продає, а покупець покупає товар. Номенклатура товару описана у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Ціна Договору визначається як вартість усіх товарів, які будуть доставлені покупцеві протягом терміну дії цього Договору. Вартість товару визначається окремою Специфікацією, яка є невід`ємною частиною цього Договору. У вартість товару входять витрати на пакування, маркування та збереження. Покупець здійснює оплату згідно з умовами Договору або Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Покупець вносить передплату в розмірі 30% від загальної вартості товару, зазначеної у відповідній Специфікації. Покупець здійснює остаточний розрахунок у розмірі 70% від загальної вартості товару, визначеної у відповідній Специфікації перед відправленням товару. Базис поставки приймається FOB QINGDAO згідно з «Інкотермс-2010» (п.1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.4.1, 3.4.2, 3.6 Договору).

16.03.2023 сторонами за зовнішньоекономічним договором підписана Специфікація №1 до Договору №WTGW2317 від 16.03.2023 на суму 36032,80 дол. США.

04.04.2023 позивачем на рахунок контрагента на підставі контракту №WTGW2317 від 16.03.2023 перераховано передоплату у розмірі 10809,84 дол. США, що підтверджується копією свіфт платежу.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 26.06.2023 сторони погодили, що у зв`язку зі зміною кількості та розмірів товарів викласти у новій редакції зі зменшенням суми Специфікації №1 від 16.03.2023. Сторони також дійшли згоди, що залишок передоплати буде зараховано як сплата за товар згідно зі Специфікацією №2, що є невід`ємною частиною Договору.

Так, сторонами за зовнішньоекономічним договором підписана Специфікація №1 Нова редакція до Договору №WTGW2317 від 16.03.2023 на суму 4941,65дол. США.

У подальшому, 18.08.2023 сторонами за зовнішньоекономічним договором підписана також Специфікація №2 до Договору №WTGW2317 від 16.03.2023, відповідно до якого позивач придбав на умовах FOB TIANJIN, Китай, в редакції Інкотермс 2010 року, домкрат базовий 34*4*500 пластина 140*140*4 у кількості 1700 шт., за ціною за одиницю 2,93 дол. США, зажим поворотний 48*48 у кількості 675 шт., за ціною 1,31 дол. США, зажим неповоротний 48*48 у кількості 3 шт., за ціною 0,98 дол. США, загальна вартість поставки 5868,19 дол. США. Відповідно до п. 3.1 Специфікації покупець вносить передоплату в розмірі 100% від загальної вартості товару у сумі 5868,19 дол. США.

21.12.2023 до відділу митного оформлення №3 митного поста «Київ-центральний» Київської митниці подано електронну митну декларацію (далі - МД) ТОВ «ТОВ «УТД ПРОФІ» на товар №1 «Вироби з чорних металів, устаткування для металевих риштувань: домкрат базовий 34*4*500 пластина 140*140*4 1700 шт., регульований, виготовлений із оцинкованої сталі, являється частиною будівельних лісів (риштувань), вишки - тури та використовується як опора для встановлення і регулюванню їх по рівню, торгівельна марка QINGDAO WAYTOP INDUSTRY CO, LTD, виробник QINGDAO WAYTOP INDUSTRY CO, LTD, країна виробництва Китай», товар №2 «Вироби з недорогоцінних металів, арматура кріплення: зажим поворотний 48*48 675 шт.; зажим неповоротний 48*48 - 3шт.; виготовлений із оцинкованої сталі; являється невід`ємною частиною будівельних лісів (риштувань), вишки-тури та призначений для кріплення сполучених елементів і їх фіксації. Для цивільного використання. Торгівельна марка QINGDAO WAYTOP INDUSTRY CO., LTD, виробник QINGDAO WAYTOP INDUSTRY CO., LTD., країна виробництва Китай». ЕМД опрацьовано та присвоєно реєстраційний номер 23UA100160239740U5.

До митного оформлення вказаних товарів до митниці разом з ЕМД було надіслано скановані копії документів відповідно графи 44 зазначеної ЕМД: пакувальний лист від 18.08.2023, рахунок-фактура (інвойс) №WTGW2318 від 18.08.2023, коносамент №WJXG230910319 від 30.09.2023, автотранспортна накладна №9096 від 14.12.2023, декларація походження товару №WTGW2318 від 18.08.2023, банківський платіжний документ від 04.04.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №4527465 від 14.12.2023, довідка про транспортні витрати №4778 від 14.12.2023, доповнення до Специфікація №2 від 18.08.2023, додаткова угода до зовнішньоекономічного договору №1 від 26.06.2023, Зовнішньоекономічний договір №WTGW2317 від 16.03.2023, договір про перевезення №1310 від 13.10.2023, договір про перевезення №2009 від 20.09.2023, технічний опис від 24.11.2023, копія митної декларації країни відправлення №230919110145000587 від 19.09.2023.

Посадовою особою митниці при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено наступне:

1.При митному оформленні для підтвердження витрат на транспортування надано рахунок про транспортні витрати №4527465 від 14.12.2023, який виданий ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА». Однак, згідно з автотранспортною накладною CMR від 14.12.2023 №9096, перевізником товару є ФОП ОСОБА_1 .. Отже, відбулось залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно одночасно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Відповідно до ст.9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» обумовлено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органи влади. Разом із тим, при митному оформленні окрім договорів транспортного експедирування не надано документи, які містять відомості про транспортні витрати від експедитора (експедиторів) та безпосереднього перевізника, наведеного у транспортному документі, надання яких передбачено вимогами Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність»;

2.Відповідно до інвойсу від 18.08.2023 №WTGW2318 вартість оцінюваного товару становить 5868,1900 дол. США, в той час при митному оформленні надано платіжне доручення від 04.0.2023 № б/н сума становить 10809,84 дол. США;

3.Згідно зі специфікацією від 18.08.2023 №2 товар поставляється продавцем на умовах FOB CN TIANJIN. Згідно з п. 2.3 контракту від 16.03.2023 №WTGW2317 ціна товару включає в себе тільки вартість пакування маркування та збереження. Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС 2010) поставка товарів на умовах FOB "Франко-борт (...назва порту відвантаження)" означає, що продавець здійснює завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем в названому порту відвантаження. Таким чином, спостерігається невідповідність умов контракту Міжнародним правилам "ІНКОТЕРМС 2010". Тобто, витрати на навантаження на борт судна не включені в ціну товару. Але, при визначенні митної вартості, зазначені витрати повинні бути додані до митної вартості відповідно до ст. 58 Митного кодексу України та є числовими значеннями складової митної вартості товарів у розумінні ст. 53 Кодексу.

У зв`язку із викладеним, 22.08.2023 надіслано електронну вимогу про надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно із ч. 3 ст.53 Митного кодексу України: 1) каталоги, прайс-листи виробника товару; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) переклад копії митної декларації країни відправлення; 5) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.20012 №599 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296). До зазначених документів можуть належати рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 км маршруту. Також повідомлено, що згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом додатково надані наступні документи: рахунок №WTGW2317 від 16.03.2023, рахунок №WTGW2318 від 18.08.2023, виписка по рахунку, заявка на купівлю іноземної валюти.

Так, 22.12.2023 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100160/2023/000017/2, відповідно до якого митна вартість товарів визначена за резервним методом (6) та по товару 1/1 становить на рівні 2,11 дол. США за одиницю, а загальна вартість партії товару 1/1 8651,00 дол. США, по товару 2/1 становить на рівні 4,07 дол. США за одиницю, а загальна вартість партії товару 2/1 3116,48 дол. США.

Зазначене рішення обґрунтовано тим, що заявлена митна вартість не підтверджена документально документами, що вимагались митним органом відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України. Наданих документів недостатньо для підтвердження заявленої митної вартості. Декларантом 21.12.2023 шляхом надсилання електронного повідомлення направлено заяву ТОВ «УТД ПРОФІ» №21/12: « Усі необхідні документи були надані у повному обсязі, інші додаткові документи надаватися не будуть. Просимо завершити митне оформлення без дотримання терміну 10 календарних днів, встановленому ч.3 ст.53 МКУ». Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями ч. 8 ст. 57 та ч. 1 ст. 55 Кодексу, можливо застосувати «резервний» метод відповідно до ст. 64 Кодексу. У відповідності до Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476 проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнями митної вартості товарів схожих за описом та країною походження товарів, митне оформлення яких вже здійснено. При здійсненні такого порівняння з`ясовано, що вартість заявленого до митного оформлення є меншою від мінімального рівня митної вартості подібних за фізичними характеристиками товарів, інформація по яким наявна у ціновій базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями ч. 8 ст. 57 та ч. 1 ст. 55 Кодексу, та на підставі відсутності інформації в ціновій базі даних ЄАІС, що переглядається посадовою особою митниці, та відповідає подібним товарам згідно зі ст. 60, 61 Кодексу (а саме: відомостей щодо виробника, схожих характеристик товарів; наявність торгової марки та репутації оцінюваних товарів на ринку; країни виробництва), можливо застосувати «резервний» метод відповідно до ст. 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівні митної вартості. Джерело інформації, яке використано митним органом для визначення митної вартості товару: товар №1 - 2,11 дол. США/кг (митна декларація від 02.10.2023 №UA206030/2023/006933), товар №2 - 4,07 дол. США/кг (митна декларація від 05.11.2023 №UA100380/2023/688931). Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

У оформленні МД від 21.12.2023 № 23UA100160239740U5 було відмовлено та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100160/2023/000399. У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано, зокрема прийняте митницею рішення про коригування митної вартості.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За приписами частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; 3) відомості про найменування країн відправлення та призначення; 4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери; 5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; 6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про надання забезпечення сплати митних платежів: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі надання забезпечення сплати митних платежів); 7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови; 8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України; 9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу; 10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

У силу приписів статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За приписами частини 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами 2 та 3 статті 58 МК України закріплено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

У свою чергу, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, витрати на транспортування після ввезення (пункт 2 частини 11 статті 58 МК України).

Враховуючи зазначене, суд вражає за доцільне визначити те, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі № 620/1735/20.

Крім того, Верховним Судом ще у постановах від 20.02.2018 у справі №809/1884/16 та від 14.08.2018 у справі №826/5868/16 наголошувалося, що відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

В постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18 Верховний Суд також висловив правову позицію, відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У свою чергу, у постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 Верховним Судом наголошено, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598). Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

При цьому, згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2021 у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625, від 07.02.2023 у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Стосовно посилання митниці на те, що при митному оформленні окрім договорів транспортного експедирування позивачем не надано документи, які містять відомості про транспортні витрати від експедитора (експедиторів) та безпосереднього перевізника, наведеного у транспортному документі, надання яких передбачено вимогами Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність», суд виходить з такого.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 до документів, які містять відомості про транспорті витрати можуть належати; рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Однак цей перелік, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію «можуть належати», не є вичерпним та обов`язковим.

Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд вважає, що надані позивачем до контролюючого органу документи щодо транспортних витрат є належним та допустимими доказами розміру таких витрат.

Так з матеріалів справи вбачається, що з метою підтвердження витрат на транспортування товару Товариством було надано митному органу транспортні (перевізні) документи, а саме: коносамент від 30.09.2023 №WJXG230910319, CMR від 14.12.2023 №9096 та документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 як можливі для таких цілей (рахунок №4527465 від 14.12.2023 від компанії ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА», листа ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА» від 14.12.2023 №4778), згідно з яким здійснено транспортування вантажу від порту TIANJIN (Китай) до Gdansk (Польща). Вказані документи містять відомості про фактичні витрати на транспортування товару, узгоджуються між собою та є достатніми для здійснення розрахунку транспортних витрат до місця ввезення на митну територію України. В даному випадку вартість транспортування товару становить 40884,25 грн, що повністю співпадає із заявленою сумою у митній декларації, яка додана до ціни товару.

Відповідно до листа ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА» від 14.12.2023 №4778, останнім повідомлено, що всі транспортні витрати по перевезенню вантажу морським транспортом (коносамент WJXG230910319), по маршруту TIANJIN (Китай) до Gdansk (Польща), та автотранспортом АІ 3476 ОІ/ АІ 0929 XG пп Ягодин, Україна складають: міжнародне перевезення морським транспортом за межами державного кордону України 15186,40 грн; транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України 10722,50 грн; міжнародне перевезення автотранспортом за межами державного кордону України 14975,35 грн.

Окрім того, згідно з рахунком №4527465 від 14.12.2023 від компанії ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА» транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України становить 10722,50 грн, міжнародне перевезення морським транспортом за межами державного кордону України 15186,40 грн, експедиторська винагорода - 1543,33 грн, морське перевезення вантажу за медами державного кордону України 15186,40 грн, міжнародне автоперевезення по території України 22463,02 грн.

Всі вказані документи узгоджуються між собою та містять необхідні відомості про вартість перевезення згідно із положеннями частини 2 статті 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лигне договір про перевезення або фінансові га/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.11.2019 у справі №804/9754/15. від 25.05.2021 у справі №520/10386/20.

Згідно з пунктами 5, 6 частини 10 статті 58 МК України під час визначення митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 58 МК України витрати па транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості товарів за умови виділення їх із ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які (документально підтверджено та які підлягають обчисленню.

До того ж транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов`язаним із перевезенням вантажу (пункт 4 статті 306 Господарського кодексу України).

Згідно з пунктом 8 Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, до собівартості перевезень включаються також втрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема: оплата послуг транспортно-експедиторських, страхових і посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду).

Зважаючи на викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортних вантажів на умовах постачання, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, у т.ч. у разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, може розглядатися в кожному окремому випадку, виходячи з виду, транспортно-експедиторської послуги, яка надається експедитором.

Щодо висновку відповідача про те, що відповідно до інвойсу від 18.08.2023 №WTGW2318 вартість оцінюваного товару становить 5868,1900 дол. США, в той час при митному оформленні надано платіжне доручення від 04.0.2023 № б/н сума становить 10809,84 дол. США.

З цього приводу слід зазначити, що Відповідно до правової позиції Верховного Суду (Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №803/49/16) строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару, рівно ж як і дотримання сторонами умов договору щодо порядку та способу оплати товару не впливає на визначення митної вартості товарів. Вказане узгоджується також із практикою Верховного Суду, зокрема у справі № 804/16553/14.

Суд вказує, що 16.03.2023 сторонами за зовнішньоекономічним договором підписана Специфікація №1 до Договору №WTGW2317 від 16.03.2023 на суму 36032,80 дол. США.

04.04.2023 позивачем на рахунок контрагента на підставі контракту №WTGW2317 від 16.03.2023 перераховано передоплату у розмірі 10809,84 дол. США, що підтверджується копією свіфт платежу.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 26.06.2023 сторони погодили, що у зв`язку зі зміною кількості та розмірів товарів викласти у новій редакції зі зменшенням суми Специфікації №1 від 16.03.2023. Сторони також дійшли згоди, що залишок передоплати буде зараховано як сплата за товар згідно зі Специфікацією №2, що є невід`ємною частиною Договору.

Так, сторонами за зовнішньоекономічним договором підписана Специфікація №1 Нова редакція до Договору №WTGW2317 від 16.03.2023 на суму 4941,65 дол. США.

У подальшому, 18.08.2023 сторонами за зовнішньоекономічним договором підписана також Специфікація №2 до Договору №WTGW2317 від 16.03.2023 на загальну вартість поставки 5868,19 дол. США. Відповідно до п. 3.1 Специфікації покупець вносить передоплату в розмірі 100% від загальної вартості товару у сумі 5868,19 дол. США.

Поряд із цим, суд звертає увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №804/4680/16.

Стосовно посилання митниці на невідповідність умов контракту Міжнародним правилам "ІНКОТЕРМС 2010" суд вказує на таке.

З матеріалів справи вбачається, що партія товару, відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту контракт поставки №WTGW2317 від 16.03.2023 поставлялись на умовах поставки FOB TIANJING, Китай, згідно з правилами Інкотермс 2010, про що зазначено у специфікації від 18.08.2023 № 2 на поставку партії товару. При цьому, пунктом 2.3 контракту прямо встановлено, що у вартість товару входять витрати на пакування, маркування та збереження. При цьому, згідно з пунктами 3.5, 3.6 договору №WTGW2317 від 16.03.2023 умови поставки товару визначаються згідно з «Інкотермс-2010», базис поставки приймається FOB QINGDAO.

Відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 умови поставки FOB («Free On Board») означають, що на продавця покладаються витрати, пов`язані із доставкою та розміщенням товару на судні, визначеному покупцем, сплатою експортного мита та інших зборів в країні відправлення для вивезення товару.

Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином, включення витрат на завантаження (навантаження) вантажу (товару) на борт судна до фактурної вартості товару прямо передбачено умовами Контракту.

Слід вказати, що Верховний Суд, в постановах від 02.03.2018 по справі №804/2997/17, від 12.03.2019 по справі №817/604/17 висловив такий правовий висновок: «Згідно базису поставки FOB Інкотермс 2010 продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Ціна FOB складається зі: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрати на транспортування в порт відправлення; фрахту судна; завантаження та розміщення товару на кораблі; розвантаження в порту прибуття; оплати перевізнику при транспортуванні до складу або магазину.

В свою чергу, суд вказує, що термін FOB Інкотермс 2010 передбачає оплату продавцем витрат на завантаження вантажу на борт судна, а тому відсутність, як підстав, так і доказів сплати ним зазначених витрат є обґрунтованими.

У розумінні "Інкотермс 2010" термін "вартість і фрахт" означає, що постачальник оплачує, всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.

Відтак, суд зауважує, що витрати на транспортування по країні продавця та завантаження на борт судна не потребують додаткового підтвердження для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов договору поставки та за інвойсом.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача про ненадання до митного оформлення документів щодо підтвердження витрат на навантаження, оскільки така складова як навантаження товару на борт судна входить у ціну товару за Договором №WTGW2317 від 16.03.2023.

Аналіз вказаних підстав в сукупності з поданими декларантом документами, дає підстави для висновку, що у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів у декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.

Слід звернути увагу, що сам перелік витребуваних митним органом додаткових документів жодним чином не пов`язаний із зауваженнями, які визначені підставою для їх витребування.

Крім того, на думку суду, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митниця не зазначила, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

За таких обставин, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 цього Кодексу).

Суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД, на підставі якої здійснено визначення скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у спірних випадках митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач через уповноваженого декларанта надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, рішення про коригування митної вартості товарів №UA100160/2023/000017/2 від 22.12.2023 та відповідна картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100160/2023/000399 є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УТД ПРОФІ» (69118, м. Запоріжжя, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 9, кв. 57, код ЄДРПОУ 40730049) до Київської митниці, утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 8-А, код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100160/2023/000017/2 від 22.12.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100160/2023/000399.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УТД ПРОФІ» судовий збір у розмірі 6056,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак