Рішення

від 16.04.2024 по справі 380/28015/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2024 рокусправа № 380/28015/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді О.Желік, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Рішення від 11.09.2023 № 134450008825 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами та у порядку встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- визнати протиправним та скасувати Рішення від 20.09.2023 № 134450008825 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами та у порядку встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховані періоди роботи згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 16.07.1979:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 21 вересня 2023 року ОСОБА_1 пенсію за віком, на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із досягненням 63-річного віку позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком. Водночас, як зазначає позивач, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення № 134450008825 від 11.09.2023 та від 20.09.2023, якими відмолено позивачу в призначенні пенсії. Вказаними рішеннями не зараховано періоди роботи позивача за трудового книжкою НОМЕР_1 від 16.07.1979, оскільки записи внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом МПУ, МЮУ та МСЗНУ №58 від 29.07.1993; період роботи з 17.02.1988 по 07.04.1988, оскільки назва організації на печатці, що засвідчує запис про звільнення не придатна для сприйняття змісту; період роботи у російській федерації з 26.12.1995 по 01.11.1996 та 25.04.1997 по 28.01.1999 у зв`язку з припиненням російською федерацією з 01.01.2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Вказані рішення пенсійного органу позивач вважає протиправним, оскільки обов`язок щодо внесення достовірних даних заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно із записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкцій № 162 та № 58.

Позиція Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області викладена у відзиві на позовну заяву (вх.№3793ел від 23.02.2024), у якому представник щодо задоволення позову заперечила та вказала, що законодавством України чітко визначено порядок внесення змін та виправлень до трудової книжки. Позивач 04.09.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою та пакетом документів для призначення пенсії за віком. Відповідно до вказаної вище постанови за принципом екстериторіальності документи позивача розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській та Одеській областях та відповідно за результатами розгляду поданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення про відмову № 134450008825 від 11.09.2023 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову № 134450008825 від 20.09.2023 у призначенні пенсії. Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській та Одеській областях позивачу не зараховано: період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.07.1979, оскільки запис про зміну по-батькові засвідчено печаткою організації, у якій позивач не працював. Для зарахування до страхового стажу необхідно надати довідку про зміну назви організації ТОВ «Сільпо-55» у ТОВ «Сільпо Фуд». Також на зараховано період роботи з 17.02.1988 по 07.04.1988, оскільки в трудовій книжці, назва організації на печатці, що засвідчує запис про звільнення не придатна для сприйняття змісту; період роботи у російській федерації: з 26.12.1995 по 01.11.1996 та 25.04.1997 по 28.01.1999 у зв`язку з припиненням російською федерацією з 01.01.2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Відповідно до поданих документів страховий стаж позивача складає 7 років 4 місяці 12 днів та є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 закону № 1058.

Позиція Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області викладена у відзиві на позовну заяву (вх.№99231 від 26.12.2023), у якому представник щодо задоволення позову заперечила та вказала, що позивач 04.09.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та за розглядом заяви позивача 11.09.2023 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Звертає увагу суду на те, що 12.09.2023 (після прийняття Головним управлінням рішення про відмову у призначенні пенсії) було внесено виправлення у трудову книжку та змінено записи, які слугувати підставою для прийняття спірного рішення. В подальшому, 13.09.2023, позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та за розглядом заяви позивача 20.09.2023 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Звертає увагу суду на те, що з прийняттям Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області останнього за хронологією рішення про відмову у призначенні пенсії позивача, попереднє рішення Головного управління фактично вичерпало юридичну силу та не створює жодних правових наслідків для позивача.

Позиція Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області викладена у відзиві на позовну заяву (вх.№97995 від 20.12.2023), у якому представник щодо задоволення позову заперечила та вказала, що оскільки ОСОБА_1 не має достатнього страхового стажу, то він не має права виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, рішення Головного управління №134450008825 від 20.09.2023, про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є законним та обґрунтованим. Також, за результатами розгляду вищезазначеної заяви позивача, у електронній пенсійній справі міститься рішення про відмову в призначенні пенсії від 11.09.2023 №134450008825, яке прийнято Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Вважає, що зазначене рішення про відмову в призначенні пенсії прийняте із дотриманням та у відповідності до норм та вимог чинного законодавства та нормативно-правових актів.

Ухвалою судді від 11.12.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Згідно паспорта громадянина України, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 :

- у період з 01.09.1977 по 20.07.1979 навчався в ПТУ №27 м.Львова;

- у період з 16.07.1979 по 25.10.1979 працював в УГО трест «Волгоелектросетьстрой»;

- у період з 26.10.1979 по 27.10.1981 служив в радянській армії;

- у період з 18.01.1982 по 01.10.1983 працював в тресті їдалень Шевченківського району м. Львова;

- у період з 24.10.1983 по 15.01.1985 працював поваром;

- у період з 17.02.1988 по 07.04.1988 працював на Винниківському колгоспному базарі;

- у період з 01.06.1988 по 28.02.1989 працював охоронцем;

- у період з 07.02.1989 по 06.07.1989 працював в кооперативі «Руський чай»;

- у період з 07.07.1989 по 30.04.1992 працював в комбінаті загального харчування Львівського аеропорту;

- у період з 01.05.1992 по 10.03.1993 працював в СП «Сателіт»;

- у період з 06.12.1995 по 01.11.1996 працював в АО артіль старателів «ПОЛЮС»;

- у період з 25.04.1997 по 28.01.1999 працював в АО артіль старателів «ПОЛЮС»;

- у період з 07.07.2005 по 17.09.2008 працював в ТОВ «Сільпо-55»;

- у період з 22.12.2008 по 22.01.2009 працював в АІР «Медіа-Захід».

04.09.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11.09.2023 № 134450008825 відмовлено у призначенні пенсії.

Як вбачається із згаданого рішення, вік заявника: 62 роки 11 місяців 14 днів. Необхідний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 63 роки. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», становить 20 років. Страховий стаж особи становить 7 років 4 місяці 12 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи за трудового книжкою НОМЕР_1 від 16.07.1979, оскільки записи внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом МПУ, МЮУ та МСЗНУ № 58 від 29.07.1993, а саме: зміна записів у трудовій книжці про прізвище, ім`я, по батькові вносяться на першій сторінці (титульному аркуші), однією рискою закреслюється колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці і завіряються підписом керівника або печаткою відділу кадрів.

13.09.2023 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.09.2023 № 134450008825 відмовлено у призначенні пенсії.

Згідно вказаного рішення, пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік позивача 62 роки 11 місяців. Необхідний страховий стаж встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 27 років. У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 становить - від 20 до 30 років. У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року становить - від 15 до 22 років.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.07.1979, оскільки запис про зміну по-батькові засвідчено печаткою організації, у якій позивач не працював. Для зарахування до страхового стажу необхідно надати довідку про зміну назви організації ТОВ «Сільпо-55» у ТОВ «Сільпо Фуд»;

- період роботи з 17.02.1988 по 07.04.1988 потребує уточнення, оскільки в трудовій книжці, назва організації на печатці, що засвідчує запис про звільнення не придатна для сприйняття змісту;

- періоди роботи у російській федерації: з 26.12.1995 по 01.11.1996 та 25.04.1997 по 28.01.1999, не зараховуються до страхового стажу, у зв`язку з припиненням російською федерацією з 01.01.2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11.09.2023 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправними та таким, що порушують право позивача на належне соціальне забезпечення, останній звернувся до суду з метою їх скасування та зобов`язання відповідача 1 призначити йому пенсії за віком.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі Закон №1058-IV).

Згідно статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом 1 частини другої вказаної ж норми передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог зазначеного Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності вказаним Законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Згідно частини 2 статті 26 Закону №1058-ІV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 . Вказаними рішеннями не зараховано позивачу до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, певних періодів його роботи.

Щодо не зарахування відповідачами періодів роботи позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.07.1979 з мотивів, викладених у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11.09.2023 та рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.09.2023, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Суд звертає увагу, що станом на момент заповнення трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 16.07.1979 була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162 (далі Інструкція №162).

Згідно абзацу 1 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції №162).

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні за змістом положення містяться також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58.

Згідно абзацу першого пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Згідно п.3 Порядку №637, За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відстутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Дослідивши копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.07.1979 суд встановив, що окрім не чітко проставленого відтиску печатки на записі номер 18, така містить усі необхідні записи про роботу у спірний період і, на переконання суду, є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

В трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 16.07.1979 записи були внесені на підставі наказів з посиланням на їх номер і дату, а також скріплені печатками підприємств, виконані чітко та без будь-яких виправлень, помарок чи підтирань. Тобто, вказані записи були внесені до трудової книжки позивача у відповідності до вимог Інструкцій №162 та №58, а тому не можуть викликати сумнівів в своїй достовірності та не потребують підтвердження іншими документами.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

У постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права.

В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку обіймав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас суд вказує, що період роботи позивача в трудовій книжці зазначено правильно.

Також з аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, а відтак недоліки ведення трудової книжки, які визначені відповідачем у спірному рішенні, не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачами недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні (перерахунку) пенсії.

Суд знову ж таки зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відтак суд приходить до висновку, що не зарахування періодів роботи позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.07.1979 до його страхового стажу є протиправним.

Щодо не зарахування періодів роботи позивача у російській федерації з 26.12.1995 по 01.11.1996 та з 25.04.1997 по 28.01.1999 у зв`язку з припиненням російською федерацією з 01.01.2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає таке.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав-учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (надалі Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

З огляду на викладене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному зарахуванню при призначенні пенсії.

Як встановив суд згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.07.1979, ОСОБА_1 працював у період, зокрема, з 26.12.1995 по 01.11.1996 та з 25.04.1997 по 28.01.1999 на території російської федерації.

Суд зазначає, що записи про роботу позивача є послідовними, чіткими, без перекреслень чи виправлень, містять підпис відповідальних осіб та печатки підприємств.

Також, жодних неправильних чи неточних записів саме щодо періодів роботи позивача, у зв`язку з чим необхідно підтверджувати трудовий стаж, контролюючим органом не виявлено. Окрім цього, відповідачем також не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.

Як зазначено вище, єдиною підставою для відмови у врахуванні до стажу позивача вищезазначених періодів роботи є те, що з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Проте, на переконання суду, такі посилання відповідача є безпідставними.

Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (надалі Постанова №1328) Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди повинна виконувати зобов`язання, взяті згідно із Угодою.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України з 19 червня 2023 року.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) позивача за періоди роботи на території росії.

На підставі наведеного суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11.09.2023 №134450008825 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.09.2023 №134450008825, якими позивачу відмовлено в зарахуванні періодів його роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.07.1979, та, як наслідок, відмолено в призначенні пенсії, слід визнати протиправними і скасувати.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В свою чергу, частина 2 статті 5 КАС України передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникав би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Окрім цього, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

У відповідності до пункту 1 абзацу 1 частини 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи викладене та те, що під час первинного звернення до пенсійного органу щодо призначення пенсії за віком позивачем не було пропущено встановленого тримісячного строку звернення із відповідною заявою, з метою ефективного захисту та належного поновлення порушених прав ОСОБА_1 слід:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховані періоди роботи згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 16.07.1979;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 21 вересня 2023 року ОСОБА_1 пенсію за віком, на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11.09.2023 №134450008825 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.09.2023 №134450008825 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховані періоди роботи згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 16.07.1979.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 21.09.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком, на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 715 (сімсот п`ятнадцять) грн. 73 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 715 (сімсот п`ятнадцять) грн. 73 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 715 (сімсот п`ятнадцять) грн. 73 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЖелік О.М