Постанова

від 21.06.2024 по справі 380/28015/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Желік О.М.

21 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/28015/23 пров. № А/857/11397/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 380/28015/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2023р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11.09.2023р. № 134450008825 про відмову у призначенні пенсії за віком за нормами та у порядку встановленому Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.09.2023р. № 134450008825 про відмову у призначенні пенсії за віком за нормами та у порядку встановленому Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 16.07.1979р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 21 вересня 2023 року пенсію за віком, на підставі ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2024р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.09.2023р., ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Вказана заява за принципом екстериторіальності передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

11.09.2023р. Рішенням № 134450008825 пенсійний орган відмовив у призначенні пенсії з тих підстав, що вік позивача 62 роки 11 місяців 14 днів. Необхідний вік, визначений ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 63 роки. Необхідний страховий стаж, визначений ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, становить 20 років. Страховий стаж особи становить 7 років 4 місяці 12 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи за трудового книжкою НОМЕР_1 від 16.07.1979р., оскільки записи внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом МПУ, МЮУ та МСЗНУ № 58 від 29.07.1993р., а саме: зміна записів у трудовій книжці про прізвище, ім`я, по батькові вносяться на першій сторінці (титульному аркуші), однією рискою закреслюється колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці і завіряються підписом керівника або печаткою відділу кадрів.

13.09.2023р. ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Вказана заява за принципом екстериторіальності передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

20.09.2023р. Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області № 134450008825 відмовлено у призначенні пенсії з підстав того, що пенсійний вік визначений ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 60 років. Вік позивача 62 роки 11 місяців. Необхідний страховий стаж встановлений ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 27 років. У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого ч.1 ст.26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 становить - від 20 до 30 років. У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року становить - від 15 до 22 років.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.07.1979р., оскільки запис про зміну по-батькові засвідчено печаткою організації, у якій позивач не працював. Для зарахування до страхового стажу необхідно надати довідку про зміну назви організації ТОВ Сільпо-55 у ТОВ Сільпо Фуд;

- період роботи: 17.02.1988р. - 07.04.1988р. потребує уточнення, оскільки в трудовій книжці, назва організації на печатці, що засвідчує запис про звільнення не придатна для сприйняття змісту;

- періоди роботи у російській федерації: 26.12.1995р. - 01.11.1996р. та 25.04.1997р. - 28.01.1999р., не зараховуються до страхового стажу, у зв`язку з припиненням російською федерацією з 01.01.2023року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р..

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

У преамбулі Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

В ст.7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" видно, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

ст.83 Закону України "Про пенсійне забезпечення", передбачено, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

ст.4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Із змісту абз.1 ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» видно, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог зазначеного Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності вказаним Законом.

В ч.1, ч.2, абз.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

В ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" видно, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993р. (далі Порядок № 637).

В п.1 цього Порядку визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Стосовно доводів апелянта щодо не зарахування періодів роботи позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.07.1979р. з мотивів, викладених у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11.09.2023р. та рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.09.202р.3, колегія суддів звертає увагу на таке.

Із змісту записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 видно:

- у період 01.09.1977р. - 20.07.1979р. навчався в ПТУ №27 м.Львова;

- у період 16.07.1979р. - 25.10.1979р. працював в УГО трест Волгоелектросетьстрой;

- у період 26.10.1979р. - 27.10.1981р. служив в радянській армії;

- у період 18.01.1982р. - 01.10.1983р. працював в тресті їдалень Шевченківського району м. Львова;

- у період 24.10.1983р. - 15.01.1985р. працював поваром;

- у період 17.02.1988р. - 07.04.1988р. працював на Винниківському колгоспному базарі;

- у період 01.06.1988р. - 28.02.1989р. працював охоронцем;

- у період 07.02.1989р. - 06.07.1989р. працював в кооперативі Руський чай;

- у період 07.07.1989р. - 30.04.1992р. працював в комбінаті загального харчування Львівського аеропорту;

- у період 01.05.1992р. - 10.03.1993р. працював в СП Сателіт;

- у період 06.12.1995р. - 01.11.1996р. працював в АО артіль старателів ПОЛЮС;

- у період 25.04.1997р. - 28.01.1999р. працював в АО артіль старателів ПОЛЮС;

- у період 07.07.2005р. - 17.09.2008р. працював в ТОВ Сільпо-55;

- у період 22.12.2008р. - 22.01.2009р. працював в АІР Медіа-Захід.

Колегія суддів звертає увагу пенсійного органу, як суб`єкта владних повноважень на те, що станом на момент заповнення трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 16.07.1979р. була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162 (далі Інструкція №162).

В абз.1 п.2.2 Інструкції №162 видно, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

п.2.3. Інструкції №162 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п.2.5 Інструкції №162).

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні за змістом положення містяться також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58.

Згідно абз.1 п.1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

п.3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналізуючи положення Порядку №637 видно, що подання інших документів, крім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Із змісту копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.07.1979р., яка наявна в матеріалах справи колегія суддів встановила, що крім не чітко проставленого відтиску печатки на записі номер 18, така містить усі необхідні записи про роботу у спірний період і, на переконання суду, є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

В трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 16.07.1979р. записи внесені на підставі наказів з покликанням на їх номер і дату, а також скріплені печатками підприємств, виконані чітко та без будь-яких виправлень, помарок чи підтирань. Тобто, вказані записи внесені до трудової книжки позивача у відповідності до вимог Інструкцій №162 та №58, а тому не можуть викликати сумнівів в своїй достовірності та не потребують підтвердження іншими документами.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018р. у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

У постанові від 06.03.2018р. у справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 вказано, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. № 301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права.

В постанові Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку обіймав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Стосовно покликань пенсійного органу щодо не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 у російській федерації: 26.12.1995р. - 01.11.1996р. та 25.04.1997р. - 28.01.1999р. у зв`язку з припиненням російською федерацією з 01.01.2023р. участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., колегія суддів звертає увагу на таке.

ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

В п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» видно, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

У ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» наведено наступні визначення:

пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

п.1 ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Поряд з цим, за змістом ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

ст.6 вказаної Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до абз.2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом рф «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993р. трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Згідно ст.12 Угоди вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993р.).

ст.7 Угоди від 14.01.1993р. визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.

Зі змісту наведених норм видно, що пенсія особі, що звернулась за її призначенням, призначається за нормами законодавства країни, де відбувалась трудова діяльність цієї особи, а пільговий стаж, набутий на території однієї з визначених Угодою держав, визнається іншою державою.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019р. у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020р. у справі № 555/2250/16-а від 17.06.2020р. у справі № 646/1911/17, від 21.02.2020р. у справі № 291/99/17 та від 06.07.2020р. у справі № 345/9/17.

Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території рф або на підприємстві зареєстрованому на території рф після 13.03.1992р., то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в рф. Тобто, існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Згідно ст.2 федерального закону рф № 173-фз від 17.12.2001р. «Про трудові пенсії в російській федерації» страховий стаж - врахована при визначенні права на трудову пенсію сумарна тривалість періодів роботи і (або) іншої діяльності, протягом яких сплачувалися страхові внески до пенсійного фонду рф, а також інших періодів, які зараховуються до страхового стажу.

ч.1 ст.10 цього федерального закону до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території російської федерації особами, вказаними в ч.1 ст.3 даного федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до пенсійного фонду російської федерації.

З вищезазначеного слідує, що законодавством України, так і законодавством рф передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до ПФ тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.

Як видно із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.07.1979, ОСОБА_1 працював у період, зокрема, 26.12.1995р. - 01.11.1996р. та 25.04.1997р. - 28.01.1999р. на території російської федерації.

Колегія суддів звертає увагу, що записи про роботу позивача є послідовними, чіткими, без перекреслень чи виправлень, містять підпис відповідальних осіб та печатки підприємств.

Також, жодних неправильних чи неточних записів саме щодо періодів роботи позивача, у зв`язку з чим необхідно підтверджувати трудовий стаж, контролюючим органом не виявлено.

Крім того, апелянт також не вказав жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.

Аналогічна правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018р. у справі №687/975/17.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідної тривалості, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018р. у справі № 754/14898/15-а.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу апелянта, як суб`єкта владних повноважень на те, що ч.3 ст.44 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідач не позбавлений права у разі наявності сумнівів звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, провести відповідні зустрічні звірки тощо. В цьому випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11.09.2023р. №134450008825 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.09.2023р. №134450008825, якими позивачу відмовлено в зарахуванні періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.07.1979р., та, як наслідок, відмолено в призначенні пенсії є протиправними які слід скасувати.

Крім того, колегія суддів вважає, що обраний спосіб захисту повністю відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідно до п.1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005р. №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкти владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області діяли не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 380/28015/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 21.06.2024р