Рішення

від 18.04.2024 по справі 400/1502/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 р. № 400/1502/24 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, відповідно до процедури передбаченої ст.263 КАС України, адміністративну справу,

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до Господарського суду Миколаївської області, вул. Фалєєвська, 14,м. Миколаїв,54001, провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Господарського суду Миколаївській області з вимогами: визнати протиправними дії Господарського суду Миколаївській області щодо нарахування й виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за січень 2024 року, із розрахунку прожиткового мінімуму 2102 гривень, зобов`язати Господарський суд Миколаївській області з 01.01.2024 здійснювати нарахування і виплату суддівської винагороди судді Господарського суду Миколаївської області ОСОБА_1 , із розрахунку прожиткового мінімуму 3028 гривень, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що згідно розрахункового листа про виплату суддівської винагороди Господарським судом Миколаївської області йому було нараховано суддівську винагороду за січень в розмірі 128327,10 гривень, розрахунок якої проведений, виходячи із прожиткового мінімуму 2102 гривень, замість прожиткового мінімуму 3028 гривень, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Відповідно до розрахунку позивача його суддівська винагорода за січень 2024 року повинна бути 184859,40 гривень, а не 128327,10 гривень. Відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідач повинен був нараховувати суддівську винагороду виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який в 2024 року, був вище. Внаслідок цього, розмір суддівської винагороди позивача у 2024 році були значно нижче ніж повинні були бути відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Так, відповідно до ст.130 Конституції України суддівська винагорода регулюються законом про судоустрій та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до п.1 ч.3 ст.135 Закону базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня. Відповідними стаття 7 Законів про Державний бюджет на відповідні роки було передбачено на 2024 рік 3028 гривен. Разом з тим, у вищевказаному Законі запроваджено нову величину у розмірі 2102 гривень під назвою «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня». З наведеного вище вбачається, що ст.7 Законі про Державні бюджеті на відповідні роки, щодо запровадження величини «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» не відповідають нормам Конституції України та нормам спеціального Закону №1402, а тому не можуть бути застосовані до визначення розміру виплати суддівської винагороди. У спеціальному Закону про судоустрій, розмір посадового окладу судді місцевого суду визначався та визначається виходячи з розміру саме прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не будь-якої іншої спеціально запровадженою величини.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження без виклику сторін 18.04.2024.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 02.07.1992 працює на посаді судді Господарського суду Миколаївській області.

В січні 2024 р. ОСОБА_1 отримав суддівську винагороду в розмірі 128327,10 гривень.

При цьому, посадовий оклад позивача складає 69366 гривень, який обраховано за формулою 2102*30*1,1=69366.

У цій формулі, 2102 гривень це розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, передбачений ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», 30 розмір посадового окладу судді місцевого суду, відповідно до п.1 ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а 1,1 регіональний коефіцієнт передбачений п.1 ч.4 ст.135 Закону.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, результат розрахунку суддівської винагороди, у будь-якому випадку, залежить від цифрового значення основної операнди у формулі, яка міститься у Законі України про Державний бюджет на відповідній рік.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 3028 гривень, а також прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Відповідно до п.п.3, 4 ст.85 Конституції України, прийняття законів, зокрема Державного бюджету України є виключним повноваженням Верховної Ради України.

За таких обставин, визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який в свою чергу буде другим множником у формулі розрахунку суддівської винагороди, є виключним повноваженням Верховної Ради України.

Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до ст.130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Стаття 135 Закону про судоустрій, відсилає до закону про державний бюджет. Державний бюджет приймається виключено законом Верховною Радою.

Тобто, Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» чітко та однозначно визначено, що розмір винагороди судді визначається Верховною Радою шляхом прийняття законів про судоустрій та про державні бюджети на кожний рік.

В Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Верховна Рада, чітко визначила, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Зазначена норма є прямою, чіткою, зрозумілою, такою, яка не містить плутанини чи будь-якої двозначності, більш того, законодавець її відтворював чотири роки поспіль у 2021, 2022, 2023 та 2024 роках. Зазначене вказує на те, що диференціація прожиткового мінімуму для окремих випадків, зокрема для визнання базового посадового окладу судді була не випадковістю, помилкою чи неузгодженістю законодавця, а його усвідомленим вибором.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в частині визначення прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2024 роках, Конституційним Судом України неконституційним не визнавалися.

При цьому, ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум», також надає право законодавцю передбачати різні прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення.

Тобто, повноваження на встановлення різних розмирів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, різним групам населення, передбачені ст.4 цього Закону.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Питання визначення розміру суддівської винагороди, є питанням виключно законодавця.

Оскільки, зазначена норма не визнана неконституційною, суд повинен її застосовувати, та не може обирати самостійно з Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, будь які інші цифрі, більш сприятливі для позивача.

У будь-якому випадку, суд не вбачає жодної протиправності в діях відповідача, оскільки обрання ним саме цього розміру прожиткового мінімуму (2102 гривень), є не свавільними діями, а виконання прямої вказівки Закону (який не був визнаний неконституційним).

Відповідач не мав права ігнорувати прями приписи Закону, та перебирати у Законах України про Державний бюджет всі передбачені ним розміри прожиткового мінімуму, та обирати якійсь з них для обрахунку суддівської винагороди. Оскільки, законодавець чітко визначився про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні, то враховуючи відсильну норму ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», саме цей розмір відповідач і повинен був застосовувати, під час визначення суддівської винагороди позивача за січень 2024 року.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Жодної протиправності у цьому випадку в діях відповідача суд не вбачає.

В іншому випадку, виходило б, що органи державної влади мають дискрецію на виконання прямих та чітких вимог Закону, тобто право на власний розсуд не виконувати вимоги законів, самостійно вирішуючи питання про їх неконституційність та неможливість застосування. Вочевидь, що з таким підходом погодитися неможливо, а тому аргументи позивача про можливість обрахунку відповідачем його посадового окладу з іншого розміру, ніж прямо визначеного Законом є непереконливими.

З врахуванням викладеного, оскільки, позивач протягом січня 2024 року, отримував суддівську винагороду у розмірі, визначеному законодавцем у Законах про судоустрій та державний бюджет, як це і передбачено Конституцією, права його жодним чином не порушенні та немає ніяких підстав для задоволення позовних вимог.

В задоволення позову відмовити повністю.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Господарського суду Миколаївської області (вул. Фалєєвська, 14,м. Миколаїв,54001 03499980) відмовити повністю.

2. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 18.04.2024