Рішення

від 17.04.2024 по справі 420/32459/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/32459/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО СОЛЮШН» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 22.11.2023 надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО СОЛЮШН» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 2897215320703 від 09.11.2023 за формою «В3» в частині відсутності у товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО СОЛЮШН» права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2023 року та відсутності права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 899422,00 грн.

Ухвалою від 30.11.2023 прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО СОЛЮШН», відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.11.2023 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 2897215320703 за формою «B3», відповідно до якого виявлено відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО СОЛЮШН» права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2023 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 900763,00 грн. TOB «ГРАНО СОЛЮШН» не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині відсутності у Позивача права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2023 року та відсутності права на нарахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку в розмірі 899422,00 грн., оскільки вважає, що у цій частині оспорюване рішення не ґрунтується на нормах податкового законодавства України, є протиправними, а отже таким, що підлягають скасуванню. ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» не погоджується з висновком Відповідача в частині відсутності у ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» права на отримання бюджетного відшкодування (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за липень 2023 року) у розмірі 899422,00 грн., яка складається із сум попередніх сплат (авансових платежів), оскільки такий висновок посадових осіб податкового органу не ґрунтуються на нормах податкового законодавства України та суперечить фактичним обставинам справи. При цьому, в іншій частині висновки Акту перевірки ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» не оспорюються.

13.12.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що у ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за липень 2023 року та у додатку 3 до Декларації з ПДВ за липень 2023 року) у розмірі 899422 грн., та відсутнє право на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку внаслідок порушення абзацу «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України, підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року № 21 із змінами і доповненнями, оскільки по ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» встановлено включення сум попередніх сплат грошових коштів до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ (додаток №3 до податкової декларації з ПДВ за липень 2021 року), по яким фактична поставка товарів (робіт, послуг, тощо) станом на 31.07.2023 року не здійснена, на загальну суму ПДВ 899422 грн., а визнання коштів авансом для цілей бух обліку не означає визначення відповідної операції «придбанням» товарів чи послуг у розумінні розділу ПКУ, що регулює ПДВ, отже кваліфікація коштів як авансу не повинно сприйматися як підтвердження права на податковий кредит для цілей визнання об`єкту ПДВ.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивом на позов, дослідивши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНО СОЛЮШН» (код ЄДРПОУ 31893770) зареєстроване в якості юридичної особи 21.03.2002 та взято на податковий облік в органах державної податкової служби.

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Приписами пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 19.09.2023 № 14568/15-32-07-03 та № 14566/15-32-07-03, відповідно до пп.19-1.1.6 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.200.11 ст.200, п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 18.09.2023 № 7487-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО СОЛЮШН», код за ЄДРПОУ 31893770, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатом вказаної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт № 28283/15-32-07-03-09/31893770 від 18.10.2023, яким встановлено порушення позивачем:

- абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21 (із змінами і доповненнями), в результаті чого у ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» (код за ЄДРПОУ 31893770) відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за липень 2023 року) у розмірі 900763 грн., та відсутнє право на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2023 року у розмірі 900763 грн.;

- п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України з урахуванням пп. 14.1.36, пп. 14.1.178, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, в результаті чого завищено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (рядок 21 декларації), на суму 17114 грн.;

- п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - в частині відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних на суму ПДВ 17114 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки № 28283/15-32-07-03-09/31893770 від 18.10.2023, ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» подало на них заперечення.

Листом Головного управління ДПС в Одеській області від 07.11.2023 № 401/15-32-07-03/31893770 повідомлено ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН», що висновки акту перевірки залишаються без змін.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки, відповідачем 09.11.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення:

- № 2897215320703, яким за порушення абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року № 21, виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2023 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку на 900763 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині відсутності права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2023 року та відсутності права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 899422,00 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в зазначеній частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується на тому, що позивач включив суми попередніх сплат грошових коштів до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ (додаток № 3 до податкової декларації з ПДВ за липень 2023 року), по яким фактична поставка товарів (робіт, послуг, тощо) станом на 31.07.2023 року не здійснена, на загальну суму ПДВ 899422 грн., а саме по наступним постачальникам: ПП «ДНІПРО», сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 4000000,00 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 491228,08 грн.; ТOB «АГРОЛАН СВ», сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 110300,00 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 18383,33 грн.; СФГ «Балкани», сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 1472202,15 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 245367,02 грн.; TOB «ВЕЛПАКС», сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 319844,02 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 53307,34 грн.; ФГ «ЗОЛОТА НИВА+», сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 526315,79 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 64635,27 грн.; СВК «ЄДНІСТЬ НАРОДІВ», сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 154374,99 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 25729,17 грн.; ТОВ «БАСКО», сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 4628,4 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 771,4 грн.

З матеріалів справи вбачається, що контрагенти позивача є юридичні особи, які зареєстровані за законодавством України (резиденти), у яких ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» купує сільськогосподарську продукцію, а також юридичні особи, зареєстровані за законодавством інших країн (нерезиденти), яким воно реалізує відповідну продукцію.

За умовами договорів поставки, укладених з вказаними постачальниками сільськогосподарської продукції, був передбачений обов`язок ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» сплачувати попередню оплату (аванс) в рахунок майбутньої поставки товарів.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Позивач зазначає, що у випадку несплати ним сум передніх платежів, сплата яких передбачена умовами укладених господарських договорів, контрагенти останнього можуть зупинити поставку товарів або взагалі відмовитися від договорів, що в свою чергу призведе до зриву взятих на себе зобов`язань за договорами з іншими контрагентами товариства, які виступають покупцями відповідної продукції та як наслідок до накладення на позивача штрафних санкцій й відмови від подальшої співпраці з ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН». А відсутність можливості придбавати сільськогосподарську продукцію з метою її подальшого перепродажу може стати причиною припинення позивача як суб`єкта господарювання, оскільки ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» буде позбавлене можливості здійснювати ті види діяльності, які визначені засновниками товариства як основні.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.185 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.1-198.3 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

За визначенням підпунктів 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.7, п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Пунктом 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за № 159/28289.

Відповідно до п. 6 розділу І Порядку №21 до податкової звітності з податку на додану вартість належать: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Згідно з п. 10 розділу ІІІ Порядку №21 додатками до декларації є: 1) розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1); 2) довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2); 3) розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3); 4) заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) (додаток 4); 5) розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5); 6) розрахунок сум податку на додану вартість, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, та/або показників, відповідно до яких підприємства (організації) належать до підприємства (організації) осіб з інвалідністю (Д6) (додаток 6); 7) розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7) (додаток 7); 8) заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8) (додаток 8); 9) розрахунок податкових зобов`язань за операціями, визначеними в статті 16-1 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», та питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (ДС9) (додаток 9).

Додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках (пункт 11 розділу ІІІ Порядку №21).

Згідно з п. 1 - 3 розділу ІV Порядку №21 у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Пунктом 4 розділу V Порядку №21 встановлено:

1) до розділу II «Податковий кредит» (рядки 10, 11 та 13 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість (рядки 10.1 та 10.2) або без податку на додану вартість (рядок 10.3) товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів (рядки 11.1 та 11.2), отриманих на митній території України від нерезидента послуг (рядок 13).

При заповненні рядків 10.1 та/або 10.2 обов`язковим є подання (Д5) (додаток 5), що заповнюється в розрізі контрагентів.

У рядку 13 також відображаються коригування податкового кредиту за отриманими на митній території України від нерезидента послугами;

2) у рядку 12 вказується обсяг ввезення на митну територію України товарів, при митному оформленні яких сплату податку на додану вартість було відстрочено шляхом видачі податкового векселя відповідно до підрозділу 3 розділу XX Кодексу. Цей рядок заповнюється у звітному (податковому) періоді, у якому податкові векселі погашені;

3) коригування податкового кредиту відображається у рядку 14.

При заповненні рядка 14 обов`язковим є подання (Д1) (додаток 1), що заповнюється в розрізі контрагентів;

4) у рядку 15 відображається коригування податкового кредиту у зв`язку з перерахунком частки використання необоротних активів, придбаних до 01 липня 2015 року, в оподатковуваних операціях, виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

Перерахунок частки використання необоротних активів, придбаних до 01 липня 2015 року, в оподатковуваних операціях здійснюється за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватись (введені в експлуатацію), у порядку і за формою відповідно до таблиці 3 «Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях» (Д7) (додаток 7).

Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній звітний (податковий) період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку.

При заповненні рядка 15 обов`язковим є подання (Д7) (додаток 7);

5) у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду.

У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду.

У рядку 16.3 також вказується підтверджена за результатами документальної перевірки контролюючого органу сума від`ємного значення реорганізованого платника податку, що переноситься до податкового кредиту правонаступника (за умови подання таким правонаступником заяви (таблиця 3 додатка 2) у складі податкової декларації за звітний (податковий) період).

У разі заповнення рядків 16.2 та/або 16.3 обов`язковим є заповнення таблиці «Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку».

Відповідно до підпунктів пункту 5 розділу V:

1) якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.

У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 Кодексу;

2) якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

При від`ємному значенні суми податку на додану вартість, розрахованої інвестором (оператором) за угодою про розподіл продукції, така сума підлягає відшкодуванню інвестору (оператору) в порядку та строки, передбачені угодою про розподіл продукції, затвердженою Кабінетом Міністрів України. При цьому інвестор (оператор) має право на автоматичне бюджетне відшкодування такої суми в повному обсязі.

З рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21).

У разі якщо сума від`ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі, обчисленій відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, рядок 19.1 не заповнюється.

Сума, обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1;

3) сума від`ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20;

4) сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації):

зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1);

підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2).

Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації;

зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При заповненні рядка 20.2 обов`язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Залишок від`ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3;

5) сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно розділу V Порядку уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.

У графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, що виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється.

У графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення.

У графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).

У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до абзацу четвертого пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 18.1.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Вказані законодавчі норми пов`язують виникнення права платника ПДВ на податковий кредит з датою «першої події», тому попередня оплата (аванс) фактично сплачена (перерахована) ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» контрагентам в рахунок майбутньої поставки є підставою, з якою закон пов`язує настання правових наслідків у вигляді виникнення права у платника ПДВ на податковий кредит та відповідно права на відшкодування з бюджету сплаченого податку на додану вартість.

Тотожна позиція викладена у листі Міністерства фінансів України від 21.07.2017 № 11310- 09-10/19633 щодо можливості врахування сум податку на додану вартість, які сплачені авансом у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг, при розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Міністерство фінансів України у зазначеному листі звернуло увагу, що такий підхід щодо можливості відшкодування податку на додану вартість у випадку здійснення попередньої оплати за товари/роботи/послуги відповідає міжнародній практиці, зокрема практиці застосування податку на додану вартість в європейських державах та законодавчо закріплено положеннями Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість.

Главою І «Походження та обсяг права та віднесення на зменшення податкового зобов`язання» Розділу X Директиви (в офіційному перекладі Міністерства юстиції України) визначено, що право на віднесення на зменшення податкового зобов`язання виникає у момент виникнення податкового зобов`язання з податку, що може бути віднесений на зменшення (стаття 167 директиви).

Згідно положень статті 168 Директиви якщо товари та послуги використовують для цілей оподатковуваних операцій оподатковуваної особи, оподатковувана особа повинна мати право у державі-члені, в якій вона здійснює такі операції, відносити на зменшення податкового зобов`язання з ПДВ, який вона зобов`язана сплатити, таке: (a) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений в цій державі-члені стосовно постачання товарів або послуг, яке здійснено або буде здійснено іншою оподатковуваною особою; (b) ПДВ, що підлягає сплаті стосовно операцій, які вважають постачанням товарів або послуг відповідно до статті 18(a) та статті 27; (c) ПДВ, що підлягає сплаті стосовно придбань товарів у межах Співтовариства відповідно до статті 2(1)(b)(i); (d) ПДВ, що підлягає сплаті стосовно операцій, які вважають придбаннями в межах Співтовариства відповідно до статей 21 та 22; (e) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно імпортування товарів до такої держави-члена.

З урахуванням зазначеного, вказані вище положення Податкового кодексу України відповідають положеннями Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість, що узгоджується із зобов`язаннями України, закріпленими в Угоді про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Суд погоджується з позивачем, що підпункт «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України не містить у собі положення про те, що платнику надається право на включення суми податку на додану вартість до розрахунку бюджетного відшкодування лише за умови фактичної поставки товарів/послуг від постачальників.

Крім того, Наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» не визначено жодних заборон щодо можливості включення сум попередніх сплат (авансових платежів) до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ (додаток 3 до Податкової декларації з ПДВ («Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)»), за якими фактична поставка товарів (робіт, послуг тощо) станом на дату проведення податкової перевірки не здійснена.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що при попередній оплаті за товари/послуги постачальникам у платника податку виникає право на податковий кредит, перевищення якого над податковими зобов`язаннями дає право платнику претендувати на бюджетне відшкодування ПДВ.

Згідно з пп.14.1.172 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова консультація індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до пп.14.1.172-1 п.14.1 ст.14 ПК України індивідуальна податкова консультація роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з п.52.2 ст.52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

27.11.2023 листом за вих. № 4345/ІПК/ НОМЕР_1 ІПК ДПС України надано ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» індивідуальну податкову консультацію, у якій, крім іншого, зазначено, що: «… при попередній оплаті за товари постачальникам платникам ПДВ у платника податку виникає право на віднесення сум ПДВ, сплачених у складі такої оплати, до податкового кредиту, перевищення якого над податковими зобов`язаннями звітного (податкового) періоду дає право платнику задекларувати його до бюджетного відшкодування ПДВ»; 2) «… у разі прийняття платником податку рішення про повернення суми бюджетного відшкодування такий платник податку має право включити до заяви про повернення суми бюджетного відшкодування залишок від`ємного значення з ПДВ, за умови, що суми ПДВ, з яких сформований такий залишок, сплачені постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3. статті 200-1 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації»; 3) «… правомірність бюджетного відшкодування ПДВ підтверджується виключно за результатами перевірки, що проводиться відповідно до Кодексу».

Отже, що ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» правомірно включило суми попередніх сплат грошових коштів до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ (додаток № 3 до податкової декларації з ПДВ за липень 2023 року), по яким фактична поставка товарів (робіт, послуг, тощо) станом на 31.07.2023 року не була здійснена, на загальну суму ПДВ 898650,60 грн. по наступним постачальникам: ПП «ДНІПРО», сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 4000000,00 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 491228,08 грн.; ТOB «АГРОЛАН СВ», сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 110300,00 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 18383,33 грн.; СФГ «Балкани», сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 1472202,15 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 245367,02 грн.; TOB «ВЕЛПАКС», сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 319844,02 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 53307,34 грн.; ФГ «ЗОЛОТА НИВА+», сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 526315,79 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 64635,27 грн.; СВК «ЄДНІСТЬ НАРОДІВ», сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 154374,99 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 25729,17 грн.

Суд враховує, що ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» під час розгляду справи надало первинну документацією (ТТН, накладні, видаткові накладні, міжнародні ТТН, договори, специфікації) та дані бухгалтерського обліку (картки-рахунку щодо взаємовідносин з контрагентами), які підтверджують, що станом на дату проведення податкової перевірки товари, за які платником податку сплачена попередня оплата на користь відповідних постачальників, фактично поставлені товариству протягом серпня-жовтня 2023 року, а отже відповідні господарські операції є реальними та завершеними.

Також, суд не погоджується з доводами Головного управління ДПС в Одеській області, що ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» включило суму попередньої сплати грошових коштів до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, по яким фактична поставка товарів (робіт, послуг) станом на 31.07.2023 року не була здійснена, на суму ПДВ 771,4 грн. по постачальнику ТОВ «БАСКО» (сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації 4628,4 грн. з ПДВ), оскільки відповідний товар був отриманий позивачем від контрагента у липні 2023 року, що підтверджується наданою до суду видатковою накладною № ЯАО-009636 від 27.07.2023, який (товар) в подальшому 29.07.2023 скерований на адресу одного із постачальників для облаштування транспортних засобів для належного зберігання сільськогосподарської продукції під час її транспортування, чим підтверджується факт завершення господарської операції з придбання товару у перевіряємий період та факт його подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, висновки відповідача про порушення позивачем абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року № 21, в частині відсутності права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2023 року та відсутності права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку на 899422,00 грн. є необгрунтованими та безпідставними, що здійснені з невірним тлумаченням норм законодавства та аналізом наданих первинних документів.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак наведене рішення є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

За сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН».

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 13491,33 грн.

У зв`язку із задоволенням позову, суд вважає за доцільне стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО СОЛЮШН» 13491,33 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО СОЛЮШН» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 2897215320703 від 09.11.2023 в частині відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО СОЛЮШН» права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2023 року та відсутності права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 899422,00 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО СОЛЮШН» 13491,33 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНО СОЛЮШН» (вул. Чорноморська, буд. 1, кв. 31, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 31893770).

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166).

СуддяО.А. Вовченко