Постанова

від 24.09.2024 по справі 420/32459/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/32459/23Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

Дата і місце ухвалення 17.04.2024р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Єщенка О.В.,

Федусика А.Г.,

за участю секретаря Челак Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО СОЛЮШН» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНО СОЛЮШН» звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 2897215320703 від 09.11.2023 року за формою «В3» в частині відсутності у товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО СОЛЮШН» права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2023 року та відсутності права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 899422,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС вказало на те, що відповідно до положень п.6 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на те, що розмір відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у даному випадку перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апелянт вважає, що дана справа не відноситься до категорії справ незначної складності та повинна була розглядатись судом першої інстанції у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження. На думку апелянта, призначення розгляду зазначеної справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснено у порушення ч.2 ст. 12 КАС України.

Апелянт вважає, що порушення норм процесуального права в частині, форми адміністративного судочинства, встановлення обставин у справі та дослідження зібраних доказів в свою чергу вплинуло на правильність застосування судом норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції не врахував законодавчі норми та аргументи ГУ ДПС в Одеській області щодо відсутності у ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» права на отримання бюджетного відшкодування та відсутності права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку.

Контролюючий орган наполягав на відсутності у товариства зазначеного права внаслідок включення ним сум попередніх сплат грошових коштів до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ (додаток №3 до податкової декларації з ПДВ за липень 2021 року), по яким фактична поставка товарів (робіт, послуг, тощо) станом на 31.07.2023 року не здійснена. Апелянт зазначив, що визнання коштів авансом для цілей бух обліку не означає визначення відповідної операції «придбанням» товарів чи послуг у розумінні розділу ПКУ, що регулює ПДВ. Отже, кваліфікація коштів як авансу не повинно сприйматися як підтвердження права на податковий кредит для цілей визнання об`єкту ПДВ.

Апелянт, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.06.2023 року по справі № 810/1577/17, від 24.01.2020 р. по справі №826/9234/14, вказував на те, шо визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтвердити так і спростувати реальність господарських операцій. При цьому, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Крім того апелянт вважає безпідставним врахування судом при вирішенні справи наданої «ГРАНО СОЛЮШН» первинної документації (ТТН, накладних, видаткових накладних, міжнародних ТТН, договорів, специфікацій) та даних бухгалтерського обліку (картки-рахунку щодо взаємовідносин з контрагентами та видаткової накладної №ЯАО-009636 від 27.07.2023), які нібито підтверджують факт завершення господарської операції у перевіряємому періоді, посилаючись на втручання таким чином суду у дискреційні повноваження контролюючого органу.

З огляду на зазначене апелянт вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 року не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН».

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю ГРАНО СОЛЮШН (код ЄДРПОУ 31893770) зареєстроване в якості юридичної особи 21.03.2002 року та взято на податковий облік в органах державної податкової служби.

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ ГРАНО СОЛЮШН здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

У період з 05.10.2023 року по 11.10.2023 року на підставі направлень від 19.09.2023 № 14568/15-32-07-03 та № 14566/15-32-07-03, відповідно до пп.19-1.1.6 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.200.11 ст.200, п.69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 18.09.2023 № 7487-п, Головним управлінням ДПС в Одеській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНО СОЛЮШН, код за ЄДРПОУ 31893770, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатом вказаної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт № 28283/15-32-07-03-09/31893770 від 18.10.2023, яким встановлено порушення позивачем:

- абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21 (із змінами і доповненнями), в результаті чого у ТОВ ГРАНО СОЛЮШН (код за ЄДРПОУ 31893770) відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за липень 2023 року) у розмірі 900763 грн., та відсутнє право на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2023 року у розмірі 900763 грн.;

- п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України з урахуванням пп. 14.1.36, пп. 14.1.178, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, в результаті чого завищено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (рядок 21 декларації), на суму 17114 грн.;

- п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - в частині відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних на суму ПДВ 17114 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки № 28283/15-32-07-03-09/31893770 від 18.10.2023, ТОВ ГРАНО СОЛЮШН подало на них заперечення.

Листом Головного управління ДПС в Одеській області від 07.11.2023 № 401/15-32-07-03/31893770 повідомлено ТОВ ГРАНО СОЛЮШН, що висновки акту перевірки залишаються без змін.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки, відповідачем 09.11.2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 2897215320703, яким за порушення абз. б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, підпунктів 4, 5 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року № 21, виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2023 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку на 900763 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині відсутності права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2023 року та відсутності права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 899422,00 грн., позивач оскаржив його до суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН», з огляду на наступне:

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено відсутність у ТОВ «ГРАНО СОЛЮШН» права на бюджетне відшкодування у загальному розмірі 900 763 грн., з яких сума у розмірі 1341 грн., за висновком перевіряючих, не підлягає відшкодуванню внаслідок відсутності підтверджень сплати (платіжних доручень) за придбання у ТОВ «ОЛИМП А.С.» послуг згідно податкових накладних від 17.07.2023 року № 696 на суму ПДВ 487,58 грн., від 18.07.2023 року № 701 на суму ПДВ 426,63 грн., від 20.07.2023 року № 713 на суму ПДВ 426,63 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 09.11.2023 року № 2897215320703 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 1341 грн. позивачем не оскаржується.

В свою чергу згідно акту перевірки, висновок контролюючого органу про відсутність права позивача на бюджетне відшкодування у сумі 899 422 грн. ґрунтується на тому, що товариство включило суми попередніх сплат грошових коштів до розрахунку сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (додаток 3 до декларації з ПДВ за липень 2021 року), по яким фактична поставка товарів (робіт, послуг) станом на 31.07.2021 року не здійснена.

В ході перевірки встановлено, що позивач включив суми попередніх сплат грошових коштів до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ (додаток № 3 до податкової декларації з ПДВ за липень 2023 року), по яким фактична поставка товарів (робіт, послуг, тощо) станом на 31.07.2023 року не здійснена, на загальну суму ПДВ 899422 грн., а саме по наступним постачальникам: ПП ДНІПРО, сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 4000000,00 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 491228,08 грн.; ТOB АГРОЛАН СВ, сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 110300,00 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 18383,33 грн.; СФГ Балкани, сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 1472202,15 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 245367,02 грн.; TOB ВЕЛПАКС, сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 319844,02 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 53307,34 грн.; ФГ ЗОЛОТА НИВА+, сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 526315,79 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 64635,27 грн.; СВК Єдність народів, сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 154374,99 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 25729,17 грн.; ТОВ БАСКО, сума авансового платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ (у т.ч. ПДВ) - 4628,4 грн., сума ПДВ по авансовому платежу у складі від`ємного значення у р.20.2.1 Декларації з ПДВ - 771,4 грн.

Судом встановлено, що ТОВ ГРАНО СОЛЮШН здійснювало придбання сільськогосподарської продукції і за умовами договорів поставки, укладених з вказаними вище постачальниками, був передбачений обов`язок ТОВ ГРАНО СОЛЮШН сплачувати попередню оплату (аванс) в рахунок майбутньої поставки товарів.

Відповідач в акті перевірки посилався на те, що за положеннями абз. «б» п. 200.4 ст.200 ПК України бюджетному відшкодуванню підлягає, зокрема, частина від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податковому періодах саме постачальника таких товарів/послуг або до Державного бюджету України. Відповідач вважає, що в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари (роботи, послуги), а якщо постачальник нерезидент, то з бюджетом (у частині податку на додану вартість).

Надаючи оцінку вказаним доводам податкового органу, колегія суддів зазначає наступне:

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14.1 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до положень пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

-дата отримання платником податку товарів/послуг.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що формування податкового кредиту здійснюється за правилами першої події відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

У даному випадку позивачем віднесено суму податку до податкового кредиту за датою проведення передоплати за товар/послуги, що є «першою подією» і свідчить про належне формування товариством податкового кредиту.

В свою чергу реальність господарських операцій, за якими сформовано податковий кредит відповідачем не заперечується.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином за положеннями Податкового кодексу України, бюджетному відшкодуванню за заявою платника підлягає сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

При цьому, жодною нормою ПК України не передбачено, що право на бюджетне відшкодування ПДВ поставлено у залежність від фактичного отримання платником податку товарів/послуг.

Вказаний висновок відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 11 липня 2024 року по справі № 420/23400/21 та від 16 листопада 2022 року по справі № 420/3469/21.

Так, Верховний Суд у постанові від 11 липня 2024 року по справі № 420/23400/21 вказав на те, що застосування словосполучення «отримувач товарів/послуг» не свідчить про обов`язок платника податку отримати товари/послуги до моменту включення сум ПДВ до бюджетного відшкодування. У разі здійснення передоплати, особа вже вважається отримувачем товарів/послуг, незважаючи на дату фактичного виконання зобов`язань її контрагентами щодо поставки таких товарів/послуг.

Тобто умовою, з якою стаття 200 Податкового кодексу України пов`язує право платника податків на бюджетне відшкодування ПДВ є саме сплата ПДВ постачальникам таких товарів/послуг в ціні товару/послуг, а не фактична поставка (отримання) таких товарів/послуг.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №805/1566/16-а, від 19.10.2022 року у справі №420/10557/21.

Враховуючи вказане правове регулювання та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що спірна сума до бюджетного відшкодування заявлена позивачем (899 422 грн.) внаслідок проведеної передоплати за товар/послуги, що слугувало «першою подією» для належного формування податкового кредиту, та у відповідності до приписів абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України є підставою для бюджетного відшкодування суми ПДВ, що фактично сплачені постачальникам товарів/послуг.

З огляду на вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності висновків податкового органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, та відповідно, про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 2897215320703 від 09.11.2023 року в частині відсутності у товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНО СОЛЮШН права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2023 року та відсутності права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 899422,00 грн. та наявності підстав для його скасування.

Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 30.09.2024 року.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: А.Г. Федусик