Ухвала

від 15.04.2024 по справі 757/15650/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/15650/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/1277/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2023 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2023 року задоволено клопотання заступника начальника другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про накладення арешту, в межах досудового розслідування у кримінальному провадження № 42020000000002241 та накладено арешт на кошти, які знаходяться на банківському рахунку, відкритого в АТ КБ «Глобус» (МФО 380526), АДРЕСА_1 , (відповідно до довідника Національного банку України), а саме: НОМЕР_1 (GLIBUA22), із забороною його відчуження, розпорядження та/або користування.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання заступника начальника другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про накладення арешту, в межах досудового розслідування у кримінальному провадження № 42020000000002241.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вказана ухвала слідчого судді мотивована тим, що існує злочинна організація, що керується переважно громадянами Ізраїлю, яка створила «кол-центри», що ошукують громадян різних країн, в тому числі Швейцарії.

Однак вказаний банківський рахунок не має ніякого відношення до діяльності вказаної злочинної організації, в разі її існування, що підтверджується, тим, що власник вказаного банківського рахунку - громадянин України ОСОБА_6 .

З усної бесіди із представниками АТ КБ «Глобус» вдалося з`ясувати, що приводом для арешту вказаного рахунку стала діяльність кінцевих бенефіціарів Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ВУЛЬПЕР», ідентифікаційний код 43428236 (в подальшому назва змінена на АТ «КЬЮ ДЖІІНВЕСТ»).

Апелянт звертає увагу на те, що 24 грудня 2019 року було здійснено державну реєстрацію АТ «ВУЛЬПЕР», ідентифікаційний код 43428236. Її єдиним учасником був ОСОБА_6

24 грудня 2019 року було затверджено результати приватного розміщення акцій АТ «ВУЛЬПЕР», ідентифікаційний код 43428236.

07 лютого 2020 року було укладено Договір № БВ20-0702-3 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого громадянин України ОСОБА_6 продав, а Кортдев Лімітед, компанія, зареєстрована в Республіці Кіпр, придбала акції АТ «ВУЛЬПЕР», ідентифікаційний код 43428236, в кількості 5 220 000 штук, номінальною вартістю 5 220 000,00 грн., що становить 100 % від загального розміру статутного капіталу АТ ЗНВКІФ «ВУЛЬПЕР».

За вказаним договором громадянин України ОСОБА_6 21.02.2020 року отримав за продані акції грошові кошти у валюті ЕВРО, в сумі еквівалентній ціні продажу вказаних акцій (5 220 000,00 гривень) по курсу НБУ на день оплати, а саме - 197 510,00 ЕВРО.

Вказані грошові кошти були отримані на поточний рахунок громадянина України ОСОБА_6 , відкритому в АТ КБ «Глобус» (МФО 380526), а саме:НОМЕР_1 (GLIBUA22).

За період з моменту державної реєстрації АТ «ВУЛЬПЕР», ідентифікаційний код 43428236 (24.12.2019 року) і до моменту продажу акцій вказаної компанії (07.02.2020 року), АТ «ВУЛЬПЕР», ідентифікаційний код 43428236, не здійснювало жодної діяльності.

Одразу після зміни єдиного учасника АТ «ВУЛЬПЕР», КОРТДЕВ ЛІМІТЕД було скликано загальні збори та прийнято рішення змінити повністю склад Наглядової ради АТ «ВУЛЬПЕР».

Тобто, в лютому-березні 2020 року фактично відбувся продаж АТ «ВУЛЬПЕР» новим власникам - КОРТДЕВ ЛІМІТЕД.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_6 використовував власний поточний рахунок, з метою отримання коштів за продаж АТ «ВУЛЬПЕР». При цьому, на момент продажу акцій ОСОБА_6 , АТ «ВУЛЬПЕР» фактично не вело жодної діяльності, а було тільки створене.

Тобто, ОСОБА_6 не має і не мав жодного відношення до діяльності кінцевих бенефіціарів КОРТДЕВ ЛІМІТЕД, в тому числі і за кордоном.

Слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не встановлено, що банківський рахунок громадянина України ОСОБА_6 є предметом злочину чи отриманий незаконним шляхом. За встановлених обставин майно, що належить громадянину України ОСОБА_6 , не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть буди використані як доказ факту чи обстави, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Отже, у слідчого судді були відсутні обґрунтовані підстави накладення арешту на банківський рахунок громадянина України ОСОБА_6 .

В даному конкретному випадку накладенням арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку громадянина України ОСОБА_6 . слідчий суддя фактично допустив «позбавлення власності» особи й фактично позбавив права власності на майно, оскільки громадянин України ОСОБА_6 не може здійснювати володіння, користування та розпорядження своїм власним майном.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , в підтримку поданої апеляційної скарги, яку останній підтримав з наведених в ній підстав, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, що Компетентним органом Швейцарської Конфедерації розслідується кримінальне провадженнях з високим ступенем важливості та терміновості НОМЕР_2 за обвинуваченням: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 147 (Шахрайство) та ст. 305bis (Відмивання грошей, одержаних злочинним шляхом) Кримінального кодексу Швейцарської Конфедерації.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000002241 від 18.11.2020 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що протягом 2019 року ряд громадян України, діючи за попередньою змовою групою осіб, систематично вчиняли заволодіння чужим майном, а саме: грошовими коштами іноземців, шляхом обману (шахрайства) в особливо великих розмірах з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, вказані громадяни України, діючи за попередньою змовою групою осіб, умисно, протиправно, з корисливих мотивів, спонукали раніше невідомих їм іноземців здійснювати торгові операції на фондовому ринку за допомогою різних фінансових інструментів, серед них - бінарних опціонів (контрактів на різницю цін), валюти, криптовалюти тощо, з використанням заздалегідь розроблених з протиправною метою учасниками злочинної групи «псевдотрейдингових» платформ, зокрема: « ІНФОРМАЦІЯ_10 », « ІНФОРМАЦІЯ_11 », « ІНФОРМАЦІЯ_12 », які нібито дозволяли отримувати прибуток.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, зазначені громадяни України, діючи за попередньою змовою групою осіб, отримавши згоду введеного в оману потерпілого на внесення належних йому грошових коштів на попередньо надані рахунки, закріплювали за останнім «брокера», який у подальшому отримував від потерпілого, що не усвідомлював наявності у діях учасників групи злочинного умислу, доступ до власної комп`ютерної системи через інструмент «AnyDesk Remote Access Tool».

Надалі на комп`ютер потерпілого фігурантами дистанційно встановлювалося додаткове програмне забезпечення, за допомогою якого зловмисники отримували реквізити доступу до рахунку потерпілого та, зробивши це, заволодівали його майном - грошовими коштами.

21.01.2022 між Україною та Швейцарською Конфедерацією у вказаних провадженнях створено спільну слідчу групу.

Крім того, від компетентного органу Швейцарської Конфедерації надійшов запит про надання міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні W19 757, де Швейцарська сторона звертається з проханням накладення арешту на майно-кошти, які знаходяться на рахунках ПАТ КБ «Приватбанк», АТ «ОТП Банк», АТ КБ «Глобус», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Перший Український міжнародний банк», АТ «Укрсиббанк», АТ «Універсал Банк», як такі, що використовувалися згаданими учасниками злочинної групи при вчиненні кримінальних правопорушень задля заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах, одержаними шляхом обману.

Відповідно до наданих іноземною державою матеріалів встановлено, що на території м. Києва розміщені різні так звані «кол-центри», які використовувалися та використовуються у злочинних цілях.

З абонентських номерів, які функціонують у цих «кол-центрах», систематично здійснюються телефонні дзвінки потерпілим з метою переконання останніх вкладати гроші в різні форми інвестицій із використанням таких платформ як « ІНФОРМАЦІЯ_10 », « ІНФОРМАЦІЯ_11 », « ІНФОРМАЦІЯ_13 » та програмного забезпечення для віддаленого доступу «AnyDesk».

Завдяки розкриттю інформації, що містить банківську таємницю, а саме: відомостей щодо руху грошових коштів за банківськими рахунками, зокрема відкритими у банку « CIM Banque SA » з місцезнаходженням у м. Женева Швейцарської Конфедерації, установлено, що більшість обвинувачених мають у Швейцарії рахунки, на яких знаходяться кілька мільйонів швейцарських франків. Водночас обвинувачені та компанії, які вони контролюють, також мають банківські рахунки і на території України.

В ході негласних слідчих (розшукових) дій встановлено існування п`яти «кол-центрів» навколо Києва, що належать до місцевої організованої злочинної групи («OCG» - Organised Crime Group) та підозрюваних осіб, які керували злочинною організацією, до якої належать переважно громадяни Ізраїлю.

Завдяки відеоспостереженню поліція кантону ОСОБА_19 має у своєму розпорядженні фотографії, які показують, що керівники цієї злочинної організації особисто були присутні в «кол-центрах» і працювали там. Інші (керівні) особи, які працювали на головний орган злочинної групи у відповідних «кол-центрах», у переважній більшості мають українське походження.

Від незаконної діяльності злочинної організації постраждало близько 10 000 осіб, а згідно з попередньою оцінкою сума збитків може становити приблизно 100 000 000 євро (потерпілі люди переважно з Європи), сума збитків у зареєстрованих випадках злочину у Швейцарії, становить понад 4 500 000 євро.

На підставі численних (фіктивних) рахунків-фактур, інструкцій щодо трансакцій з постраждалими, а також контрактів та угод між фіктивними компаніями тощо, вдалося виявити близько 300 так званих «офшорних компаній» та близько 450 пов`язаних з ними банківських рахунків. Це справжня мережа компаній та рахунків, за допомогою яких, як підозрюється, проходило відмивання грошей потерпілих.

Серед іншого у межах досудового розслідування кримінального провадження W19 757 компетентним органом Швейцарської Конфедерації встановлено, що учасники злочинної групи у своїй протиправній діяльності використовували наступні рахунки, відкриті у банку « CIM Banque SA »:

- НОМЕР_3 , на ім`я « Quattroapital Limited »

- НОМЕР_4 , на ім`я « Theproexp Limited »

- НОМЕР_5 , на ім`я «Blue Media Limited»

- НОМЕР_6 , на ім`я ОСОБА_13

- НОМЕР_8, на ім`я ОСОБА_12

- НОМЕР_9, на ім`я ОСОБА_9

- НОМЕР_10, на ім`я ОСОБА_10 (ОСОБА_10)

- НОМЕР_7 , на ім`я ОСОБА_20.

В ході досудового розслідування виникла необхідність в накладені арешту на кошти, що знаходяться на банківському рахунку, відкритого у АТ КБ «Глобус» (МФО 380526), АДРЕСА_1 , (відповідно до довідника Національного банку України), а саме: НОМЕР_1 (GLIBUA22).

17.04.2023 постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_22 вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

20.04.2023 заступник начальника другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту, в межах досудового розслідування у кримінальному провадження № 42020000000002241.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор вказав, що необхідність накладення арешту на вищевказане майно виникла у зв`язку з необхідністю забезпечення арешту майна, зазначеного у запиті про надання міжнародної правової допомоги прокуратури кантону Берн, а також з метою забезпечення його подальшої конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), та з метою збереження речових доказів.

20.04.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на кошти, які знаходяться на банківському рахунку, відкритого в АТ КБ «Глобус» (МФО 380526), АДРЕСА_1 , (відповідно до довідника Національного банку України), а саме: НОМЕР_1 (GLIBUA22), із забороною його відчуження, розпорядження та/або користування.

Приймаючи таке рішення, вивчивши клопотання, надавши оцінку документам, що долучені до нього, зважаючи на постанову слідчого про визнання майна речовими доказами, з метою збереження речових доказів та недопущення їх перетворення, відчуження чи зникненняслідчий суддя прийшов до висновку що є достатні підстави для накладення арешту на зазначене майно.

Також слідчим на підставі наданих матеріалів, на переконання слідчого судді, доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики зникнення цього майна.

Крім того, слідчий суддя вважав, що в даному випадку таке обмеження права власності є розумним та співмірним завданням кримінального провадження.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, обставини кримінального провадження № 42020000000002241 від 18.11.2020 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України полковника поліції ОСОБА_22 від 17.04.2023 /а.с. 93-99/, в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення вказаного клопотання прокурора та накладення арешту на вище вказане майно.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4