Постанова

від 15.04.2024 по справі 440/4311/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 р.Справа № 440/4311/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

представника позивача: Баранік К. В.

представника відповідача: Солопа І. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2022, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 13.10.22 у справі № 440/4311/22

за позовом Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі за текстом також - позивач, КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі за текстом також відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 04.02.2022 за № 00009120701;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 04.02.2022 за № 00009110701;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 04.02.2022 за № 00009100701;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 04.02.2022 за № 00009090701.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає його необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, з викладенням висновків, що не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач наводить обставини справи, викладені у позовній заяві, та зазначає про неврахування судом першої інстанції суперечностей висновків акта перевірки, а також того, що під час перевірки фактичний порядок отримання бюджетних коштів, сплата податків та зборів не з`ясовувалися. Просить урахувати, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку і його відсутність не може свідчити про відсутність факту надання послуг. Звертає увагу на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що відносини, які виникають між позивачем і Кременчуцькою міською радою в частині надання субсидій є бюджетними, а не цивільно - правовими та не є об`єктом оподаткування ПДВ.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивачем заявлено клопотання про виклик свідків - головного державного інспектора відділу планових перевірок платників основних та інших галузей економіки та у сферах матеріального виробництва, торгівлі і послуг управління податкового аудиту ГУ ДПС Полтавської області Валерія Доброшинського та головного бухгалтера Комунального підприємства Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Олену Кузнєцову.

У судовому засіданні представник позивача заявлене клопотання про виклик свідків, наведене в апеляційній скарзі, просив не розглядати та залишити без розгляду.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування, покладене в основу прийняття спірних податкових повідомлень рішень. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду відповідачем надано додаткові пояснення та розрахунки щодо висновків акта перевірки.

З клопотанням про приєднання до матеріалів справи судової експертизи позивач надав до матеріалів справи висновок експерта № 35 за результатами проведення судово-економічної експертизи, складений 19 лютого 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро судово-економічної експертизи та аудиту "І.В.А.".

У запереченнях на клопотання про приєднання до матеріалів справи судової експертизи відповідач зазначає, що висновок експерта є таким, що не підлягає врахуванню, оскільки в матеріалах справи наявні докази, які є достатніми для розгляду справи та прийняття рішення. Просить урахувати, що висновки експерта не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.02.2023 у справі № 420/18420/21.

Від позивача також надійшли додаткові пояснення у справі, в яких КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" доводить, що заперечення відповідача на клопотання про приєднання до матеріалів справи судової експертизи є необгрунтованими. Зазначає про доцільність проведеного експертного дослідження, оскільки між доводами КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" та відповідача є протиріччя, для усунення яких необхідні спеціальні знання в економічній галузі.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, представник відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Комунальне підприємство "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом 03332033 та знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов`язкових платежів) в Головному управлінні ДПС у Полтавській області.

Комунальне підприємство "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно -будівельне управління" є комунальним унітарним підприємством, створеним Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області.

У період з 21 листопада 2021 року по 20 грудня 2021 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" з питання дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

За результатами перевірки складено акт № 11469/16-31-07-01-10/03332033 від 28.12.2021, в якому зафіксовано порушення КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно -будівельне управління" вимог:

- п. 44.1, п. 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, п. 5, 16, 17, 18, 19 НП(С)БО 15 «Дохід», затвердженого Наказом міністерства фінансів України від 07.02.2013 за № 73, відповідно до п. 3 НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 за № 73, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевіряється, на загальну суму 3342461 грн, у т.ч. по періодах:

3 квартал 2019 року у сумі 497881 грн;

4 квартал 2019 року у сумі 583561 грн;

1 квартал 2020 року у сумі 550946 грн;

2 квартал 2020 року у сумі 580129 грн;

3 квартал 2020 року у сумі 255451 грн;

4 квартал 2020 року у сумі 272933 грн;

1 квартал 2021 року у сумі 63092 грн;

2 квартал 2021 року у сумі 297613 грн;

3 квартал 2021 року у сумі 240855 грн;

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1 п. 1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5, 16, 17, 18, 19 НП (С)БО 15 «Дохід», затвердженого Наказом міністерства фінансів України від 07.02.2013 за № 73, відповідно до п. 3 НП (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 за № 73, у результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 226512 грн, у т.ч. по періодах: 9 місяців 2021 року;

- п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по ПДВ за загальну суму 1069874, у т.ч. по періодах: вересень 2021 року в сумі 1069874 грн;

- п. 1 Постанови КМУ від 23.02.2011 за № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) у розмірі 1492461 грн, у т.ч. за 3 кв. 2019 у сумі 222474,7 грн; за 4 кв. 2019 у сумі 256785,6 грн; за 1 кв. 2020 у сумі 250776 грн; за 2 кв. 2020 у сумі 264225,1 грн; за 3 кв. 2020 у сумі 115805,6 грн; за 4 кв.2020 у сумі 114181,6 грн; за 1 кв. 2021 у сумі 27757,2 грн; за 2 кв. 2021 у сумі 133412,6 грн; за 3 кв. 2021 у сумі 107042,6 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області винесені податкові повідомлення рішення:

- № 00009120701 від 04.02.2022, яким збільшено КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 3612821,50 грн (в тому числі: за податковим зобов`язанням 3342461,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 270360,50 грн);

- № 00009110701 від 04.02.2022, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 226512,00 грн;

- № 00009100701 від 04.02.2022, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1069874,00 грн;

- № 00009090701 від 04.02.2022, яким збільшено суму грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу, що підлягає сплаті до державного бюджету) на суму 1492461,00 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з викладеними в акті перевірки доводами податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства та дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого повару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є достачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

За приписами пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Наведене у Податковому кодексу України визначення постачання товарів/послуг відноситься до сфери цивільно-правових відносин, які регулюються нормами цивільного законодавства, та виникає з підстав, визначених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, договорів та інших правочинів; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інших юридичних фактів; безпосередньо з актів цивільного законодавства; з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування; з рішення суду; настання або ненастання певної події.

За приписами пункту 1.1 статті 1 Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правила співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами встановлені статтею 5 Податкового кодексу України:

поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу;

у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу;

інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Такі поняття як «продаж», «обмін», «дарування» відсутні в нормах податкового законодавства та відповідно розкриваються в Цивільному кодексі України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до статті 715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Термінам «постачання товарів» та «постачання послуг» притаманні однакові риси таким цивільним інституціям як «договір купівлі-продажу», «договір дарування», «договір міни», «договір про надання послуг» та іншим, а саме: передача права на розпоряджання товарами як власник (права власності) та надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Також відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, та в інших випадках, передбачених статтею 189 Податкового кодексу України.

Отже безпосередньо податковим законодавством, у статтях 188 та 189 Податкового кодексу України, визначені правові підстави здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які мають договірне або інше цивільно-правове підґрунтя.

Разом з тим статтею 1 Цивільного кодексу України визначені відносини, що регулюються цивільним законодавством, у тому числі основним його актом - Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини). До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1 Цивільного кодексу України).

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Статтею 1 Бюджетного кодексу України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

У статті 91 Бюджетного кодексу України наведено перелік видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, зокрема на виконання місцевих програм утримання та ремонту автомобільних доріг.

Відповідно до пункту 38 статті 1 Бюджетного кодексу України одержувач бюджетних коштів це суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

За приписами підпункту 3 пункту 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Разом з цим укладання договору на виконання робіт з програм благоустрою з подальшим підписанням акту виконаних робіт/наданих послуг між розпорядником та одержувачем коштів не передбачено.

Отже, бюджетне законодавство передбачає використання бюджетних коштів виключно на цілі обумовлені планом їх використання.

Цільове фінансування (грошові кошти) надходить підприємству від розпорядника бюджетних коштів на рахунок казначейства, яке спрямовується згідно з планом використання, на: заробітну плату та нарахування на заробітну плату; придбання предметів, обладнання та інвентарю; оплату водопостачання та водовідведення; оплату електроенергії; оплату послуг, крім комунальних; на інші поточні видатки.

Відносини, які виникають між розпорядником бюджетних коштів та одержувачем є бюджетними, а не цивільно-правовими та відповідно не можуть визначатися як операції з постачання товарів або послуг, тобто не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

У разі отримання платником ПДВ бюджетних коштів, у тому числі у вигляді субсидій та поточних трансферів, не передбачає постачання таким платником податку (у тому числі на безоплатній основі) товарів/послуг, і такі кошти відповідно не є оплатою вартості товарів/послуг, то об`єкта оподаткування ПДВ при їх отриманні не виникає.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов`язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Згідно з пунктом 1.5 розділу 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої Наказом Міністерством фінансів України від 12 березня 2012 року, № 333 (далі за текстом - Інструкція № 333), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за кодом видатків бюджету 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Пунктом 1.6 1 Інструкції № 333 визначено, що:

поточні видатки - це видатки, які спрямовуються на виконання бюджетних програм та забезпечують поточне функціонування бюджетних установ, проведення досліджень, розробок, заходів та надання поточних трансфертів населенню і підприємствам (установам, організаціям);

субсидії - це усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов`язані з відшкодуванням збитків державних підприємств;

трансфертні платежі - невідплатні та безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.

Підпунктом 2.4.1. Інструкції № 333 передбачено, що до коду 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» відносяться:

1) субсидії підприємствам (установам та організаціям), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів;

2) дотації сільськогосподарським товаровиробникам;

3) субсидії на покриття збитків підприємств, фінансову підтримку підприємств на безповоротній основі, а також інші субсидії;

4) відшкодування відсотків за користування кредитами;

5) державна підтримка громадських організацій;

6) поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям);

7) гранти, що надаються на безоплатній та безповоротній основі для реалізації проектів.

Постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2011 за № 138 затверджено порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями.

Відповідно до п. 1.1 цього Порядку частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозділеного прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозділеного прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку.

Рішенням Кременчуцької міської ради про місцевий бюджет на 2019, 2020 та 2021 роки визначено норматив відрахування частини чистого прибутку в розмірі 10 %.

Судом установлено, що фінансування КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" здійснювалось за рахунок бюджетних коштів на підставі затверджених Програм фінансування.

Фінансування здійснювалось лише за КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Відтак відносини між позивачем і Кременчуцькою міською радою в частині надання субсидій є бюджетними, а не цивільно-правовими та не є об`єктом оподаткування ПДВ.

З огляду на зазначене позивачем неправильно відображено у бухгалтерському обліку суми доходів, отриманих від надходження цільового фінансування з місцевого бюджету, оскільки частину доходу в сумі 18 795 740,31 грн відображено як нарахування зобов`язань по ПДВ (Дт бух. рах. 48/3 «Цільове фінансування через казначейство» Кт бух. рах. 645 «Розрахунки по ПДВ»).

Колегія суддів зазначає, що кошти цільового фінансування і цільових надходжень - це кошти, які підприємство отримує на чітко визначену мету (згідно з установленими умовами втрачання, затвердженими планами та кошторисами).

Методологічні основи обліку цільового фінансування наведено у НП(С)БО 15 «Дохід», а саме:

- цільове фінансування не визнається доходом, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування (п. 16 ПБО 15);

- отримане цільове фінансування (у тому числі кошти, вивільнені від оподаткування у зв`язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств) визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов`язані з виконанням умов такого фінансування (п. 17 НПБО 15);

- цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об`єктів інвестування (03, НМА тощо) пропорційно до суми нарахованої амортизації цих об`єктів (п. 18 НПБО 15);

- якщо здійснюється фінансування для компенсації витрат (збитків) підприємства та для надання підтримки підприємству без установлення умов його витрачання на виконання у майбутньому певних заходів, таке фінансування визнається дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу (п. 19 НПБО 15).

Згідно з вимогами п. 5 НП(С)БО 15 (п. 5) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Отримання цільового фінансування на ПДВ облік підприємства безпосередньо не впливає. Дана операція не є об`єктом оподаткування по ПДВ відповідно до ст. 185 ПК України, адже жодна ознака постачання товарів або послуг при цьому відсутня.

Отже, сума бюджетного фінансування підлягає включенню до складу доходів у повному обсязі, без нарахування ПДВ, оскільки таке надходження не пов`язано з постачанням товарів (послуг).

За результатами перевірки встановлено:

- загальна сума цільового фінансування - 172 020 632,61 грн, у т.ч. сума фінансування за програмами, дохід за якими вже визнано в попередніх періодах - 5 126 666,67 грн; підлягає включенню до складу доходів - 166 893 965,94 грн; включено - 148 098 225,63 грн.

Різниця між задекларованими показниками доходів та сумою отриманого фінансування складає - 18 795 740,31 гривень.

Отже, позивачем неправомірно не визнано доходом та відображено як нарахування зобов`язань по ПДВ частину цільового фінансування у сумі 18 795 740,31 грн, в результаті чого занижено значення рядка (ряд. 2240) «Інші доходи» Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2), всього на 18795741 грн, у т.ч. по періодах: 3 кв. 2019 року у сумі 3719928 грн, 4 кв. 2019 року у сумі 2667462 грн, 1 кв. 2020 року у сумі 3058244 грн, 2 кв. 2020 року у сумі 3222257 грн, 3 кв. 2020 року у сумі 1412264 грн, 4 кв. 2020 року у сумі 1392459 грн, 1 кв. 2021 року у сумі 477802 грн, 2 кв. 2021 року у сумі 1551828 грн, 3 кв. 2021 року у сумі 1293497 гривень.

КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" порушено п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5, 16, 17, 18, 19 НП(С)БО 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 за № 73, відповідно до п. 3. НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 за № 73, внаслідок чого занижено показник рядка 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку (рядок 1 Декларації)» в розмірі 18795741 грн, у т.ч. за 3 кв. 2019 року у сумі 3719928 грн, за 4 кв. 2019 року у сумі 2667462 грн, за 1 кв. 2020 року у сумі 3058244 грн, за 2 кв. 2020 року у сумі 3222257 грн, за 3 кв. 2020 року у сумі 1412264 грн, за 4 кв. 2020 року у сумі 1392459 грн, за 1 кв. 2021 року у сумі 477802 грн, за 2 кв. 2021 року у сумі 1551828 грн, за 3 кв. 2021 року у сумі 1293497 грн, внаслідок чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2019 по 30.09.2021 всього у сумі 3342461 грн, у тому числі за 3 кв. 2019 року у сумі 497881 грн, за 4 кв. 2019 року у сумі 583561 грн, за 1 кв. 2020 року у сумі 550946 грн, за 2 кв. 2020 року у сумі 580129 грн, за 3 кв. 2020 року у сумі 255451 грн, за 4 кв. 2020 року у сумі 272 933 грн, за 1 кв. 2021 р. у сумі 63 092 грн, за 2 кв. 2021 року у сумі 297 613 грн, за 3 кв. 2021 року у сумі 240855 грн, та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток ряд. 4 декларації у сумі (226512,00 грн) за 9 місяців 2021 року.

Також зазначене порушення (з урахуванням декларування підприємством збитків) призвело до заниження прибутку у сумі 18200745 грн, у т.ч. за 3 кв. 2019 року у сумі 2713106 грн, за 4 кв. 2019 року у сумі 3131532 грн, за 1 кв. 2020 року у сумі 3058244 грн, за 2 кв. 2020 року у сумі 3 222 257 грн, за 3 кв. 2020 року у сумі 1 412 264 грн, за 4 кв. 2020 року у сумі 1 392 459 грн, за 1 кв. 2021 року у сумі 338 503 грн, за 2 кв. 2021 року у сумі 1 626 983 грн за 3 кв. 2021 року у сумі 1 305 397 гривень.

Як наслідок КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями у сумі: 1492461,00 грн, у т.ч. за 3 кв. 2019 року у сумі 222474,7 грн, за 4 кв. 2019 року у сумі 256785,60 грн, за 1 кв. 2020 року у сумі 250776,00 грн, за 2 кв. 2020 року у сумі 264225,10 грн, за 3 кв. 2020 року у сумі 115805,60 грн, за 4 кв. 2020 року у сумі 114181,60 грн, за 1 кв. 2021 року у сумі 27757,20 грн, за 2 кв. 2021 року у сумі 133412,6 грн, за 3 кв. 2021 року у сумі 107042,60 грн.

В ході перевірки контролюючим органом також установлено, що на балансі Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" перебувають дороги міста, які обліковуються на бухгалтерському рахунку 103-2 «Автомобільні шляхи, шляхопроводи, зливові каналізації міського користування».

У періоді, що перевірявся контролюючим органом, КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" отримувало цільові кошти (субвенцію) з місцевого бюджету та утримання та поточний ремонт даних доріг, та відображало доходи при їх отриманні.

Водночас Комунальним підприємством "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" не укладалися договори на поставку послуг з виконання ремонтів зазначених доріг з органами місцевого самоврядування, будь-яких первинних документів на підтвердження таких господарських операцій позивачем до матеріалів справи як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції, не надано.

Проте згідно зі звітами за формою М29 «Звіт про витрату основних матеріалів в будівництві у відповідності з витрачанням, визначеним по виробничім нормам», у червні вересні 2021 року позивачем списано матеріали та готову продукцію на ремонт доріг, що перебувають на балансі підприємства.

Всього позивачем списано матеріалів у сумі 25236936,72 грн (без ПДВ), у тому числі за червень 2021 року у сумі 8669085,43 грн, за липень 2021 року у сумі 6632626,22 грн, за серпень 2021 року у сумі 2984340,33 грн, за вересень у 2021 року у сумі 6950884,74 грн.

Контролюючим органом направлявся Комунальному підприємству "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" запит № 2911-21 від 29.11.2021 з проханням указати в зазначених витратах частку матеріалів, які придбані з ПДВ.

Позивачем на запит надано відповідь № 1 від 01.12.2021, у якій повідомлено про фактичні витрати матеріалів за формою М29, використаних та списаних на поточний ремонт вулично -шляхової мережі, що перебуває на балансі КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління", та включені до складу податкового кредиту відповідних місяців: всього 14557 931,20 грн (без ПДВ), у тому числі за червень 2021 року у сумі 4829551,69 грн, за липень 2021 року у сумі 3893449,34 грн, за серпень 2021 року у сумі 1799960,93 грн, за вересень у 2021 року у сумі 4034969,22 грн.

Згідно з пунктом 1,5 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 за № 333, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за № 456/20769, видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються, зокрема, за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПК України, розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України). При цьому продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. При цьому з метою оподаткування ПДВ постачанням послуг, зокрема є: постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України).

Отже, у разі якщо отримання платником ПДВ бюджетних коштів, у тому числі у вигляді субсидій та поточних трансфертів, не передбачає постачання таким платником податку (у тому числі на безоплатній основі) товарів/послуг, і такі кошти відповідно не є оплатою вартості товарів/послуг, то об`єкта оподаткування ПДВ при їх отриманні не виникає.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних у терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, ... у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або постачання яких розташоване за межами митної території України.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Тобто КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" зобов`язано нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ на вартість матеріалів, фактично використаних та списаних на поточний ремонт вулично-шляхової мережі (що перебуває на балансі підприємства), у разі якщо при придбанні таких матеріалів ПДВ від їх вартості було віднесено до складу податкового кредиту.

Проте Комунальним підприємством "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" здійснено нарахування податкових зобов`язань на вартість зазначених матеріалів у червні, липні, серпні та вересні 2021 року всього на суму ПДВ 1 841 711,00 грн замість ПДВ у сумі 2 911 586,00 грн, чим занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1069874,00 грн, у тому числі за червень 2021 року у сумі 417 696,34 грн, за липень 2021 року у сумі 284988,97 грн, за серпень 2021 року у сумі 30781,49 грн, за вересень у 2021 року у сумі 336408,44 грн, що позивачем під час розгляду справи не спростовано.

Отже, КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" не виконано вимоги п.п. 14.1.185 п.п. 14.1.191, п.п. 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по податку на додану вартість у сумі 1 069 874 грн, у т.ч. за червень 2021 року 417 696,00 грн, за липень 2021 року 284 989 грн, за серпень 2021 року 30 781 грн, за вересень 2021 року 336408 гривень.

Щодо висновку експерта № 35 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 19.02.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро судово-економічної експертизи та аудиту «І.В.А.», наданого позивачем до матеріалів справи, колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 КАС України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Частиною першою статті 104 визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

За матеріалами справи, на першій - другій сторінках висновку експерта від 19.02.2024 за № 35 зазначено, що на вирішення судово-економічної експертизи поставлено 3 питання, формулювання яких включає підтвердження висновків акта перевірки як документально, так і нормативно.

Правову оцінку діям податкового органу експертом надано, зокрема на сторінці 29 висновку, на якій вказано, що донарахування в Акті перевірки податку на прибуток на загальну суму 3 342 461 грн пов`язано з тим, що контролюючим органом включено до складу доходів суму ПДВ, що була нарахована КП «Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління», у зв`язку з отриманням коштів з бюджету для виконання ремонту доріг, в той час як відповідно до вимог п. 6.1 П(С)БО 15 «Дохід», сума податку на додану вартість не визнається у складі доходів.

Проте відносини позивача як з розпорядником бюджетних коштів, так і з постачальниками послуг/товарів існують в рамках виконання бюджетної програми, а отримані позивачем з бюджету грошові кошти за кодом бюджетної класифікації передбачаються їх використанням виключно на цілі, обумовлені бюджетної програмою, тобто мають ознаки невідплатності і безповоротності, і за своїм характером для позивача не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються.

У позивача не виникає об`єкта оподаткування та обов`язку відображення у податковій декларації з податку на додану вартість отримання бюджетних коштів, які не передбачають компенсації вартості поставлених товарів/послуг, відповідно, позивач не має правових підстав у цьому випадку для визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з відсутністю об`єкта оподаткування податком на додану вартість.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07 лютого 2023 року у справі № 420/18420/21.

Разом з цим висновки акта перевірки не спростовуються проведеною судово-економічною експертизою і з інших питань, досліджених під час судового розгляду справи, з підстав, зазначених вище, у тому числі і щодо правильності розрахунків контролюючого органу.

За викладених обставин колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про обґрунтованість висновків акта № 11469/16-31-07-01-10/03332033 від 28.12.2021 щодо порушення позивачем норм податкового законодавства та, як наслідок, про відсутність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 04.02.2022 за № 00009120701, № 00009110701, № 00009100701, № 00009090701.

Відповідачем у ході розгляду справи доведено правомірність висновків податкової перевірки щодо заниження КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно -будівельне управління" податку на прибуток на загальну суму 3342461,00 грн, заниження частини чистого прибутку (доходу) у сумі 1492461,00 грн, у періоді, що перевірявся, завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 226512,00 грн (9 місяців 2021 року) та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по ПДВ на загальну суму 1069874,00 грн (вересень 2021 року), як підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Натомість позивач, усупереч вимогам частини першої статті 9, частини першої статті 77 КАС України, не надав доказів на спростування висновків податкового органу про порушення КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" вимог податкового законодавства.

Так само позивачем не надано доказів, що свідчили б про невідповідність оскаржених рішень вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги, яка частково дублює позовну заяву, подану до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення позивачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Суд апеляційної інстанції враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд апеляційної інстанції також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29).

Зважаючи на викладені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку, що судом досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі № 440/4311/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 18.04.2024 року