Постанова

від 08.04.2024 по справі 160/7456/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/7456/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 ( суддя першої інстанції Тулянцева І.В.) в адміністративній справі №160/7456/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач з урахуванням уточнення позовних вимог від 21.06.2023 року, просить:

визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) Ф-280831-55/У від 07.10.2022;

зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 у розмірі, визначеному податковою вимогою ДПС у Дніпропетровській області № Ф-280831-55/У від 07.10.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач дійсно був зареєстрований як фізична особа-підприємець і взятий на облік як платник податків та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ, єдиний внесок), проте, позивач фактично підприємницьку діяльність не здійснював та не отримував доходів від провадження підприємницької діяльності, і станом на 07.06.2019 року має статус - припинено. При цьому, в період нарахування єдиного соціального внеску згідно спірної вимоги він взагалі не був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки з 2017 по 2019 роки він мав офіційні місця роботи, а отже, ЄСВ за нього регулярно нараховували та сплачували роботодавці в розмірі не менше мінімального страхового внеску. А також позивач зазначає, що отримує пенсію по інвалідності, оскільки є особою з інвалідністю 2 групи довічно. Таким чином, позивач є звільненим від сплати єдиного внеску, оскільки останнім сплачено внески із заробітної плати за основним місцем роботи, що виключає обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок, як фізична особа-підприємець відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI). За наведених обставин, позивач вважає, що він не є страхувальником у розумінні Закону №2464-VI в статусі фізичної особи-підприємця, одночасно, в розумінні цього Закону, позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховували та сплачували роботодавці в розмірі не менше мінімального страхового внеску. Таким чином, на думку позивача, спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-280831-55/У від 07.10.2022 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.10.2002 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що 26.01.2007 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 22230170000009340 та з 22.10.2002 перебував на обліку у Головному Управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Кам`янської ДПІ (м. Кам`янське), як платник податків. 07.06.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис №22230060003009340 про припинення підприємницької діяльності.

Головним управління ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-280831-55/У від 07.10.2022 року, згідно якої станом на 02.01.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі на суму 21030,90 грн.

Як слідує з наданого відповідачем детального розрахунку заборгованості, визначеної у спірній вимозі про сплату боргу (недоїмки) Ф-280831-55/У від 07.10.2022 року, така заборгованість позивача нарахована останньому за період 2017-2019 р.р., а саме:

- за 2017 рік - 8448,00 грн по строку сплати 09.02.2018;

- за І квартал 2018 року - 2457,18 грн по строку сплати 19.04.2018;

- за II квартал 2018 року - 2457,18 грн по строку сплати 19.07.2018;

- за III квартал 2018 року - 2457,18 грн по строку сплати 19.10.2018;

- за IV квартал 2018 року - 2457,18 грн по строку сплати 21.01.2019;

- за І квартал 2019 року - 2754,18 грн по строку сплати 19.04.2019;

- за II квартал 2019 року - 2754,18 грн, по строку сплати 19.07.2019.

Станом на 11.09.2023 року в ІКП ФОП ОСОБА_1 наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-280831-55/У від 07.10.2022 протиправною та незаконною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2464-VI).

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч.1 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Частиною другою ст.2 Закону № 2464-VI передбачено, що виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

При цьому, пунктом другим частини першої статті 1 зазначеного Закону визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Водночас, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Проаналізувавши положення Закону №2464, Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19 дійшов висновку, згідно з яким особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, у випадку якщо особа є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду у постановах від 23 січня 2020 року у справі № 480/4656/18, від 18 березня 2020 року у справі № 140/1777/19, від 02 квітня 2020 року у справі № 140/2475/19, від 27 січня 2022 року у справі № 540/1747/19, від 07.03.2023 у справі №320/2325/19, від 31.03.2023 у справі № 600/2686/21-а.

Матеріалами справи встановлено, що з наданого відповідачем на виконання вимог суду розрахунку суми боргу (недоїмки), визначеної у спірній вимозі про сплату боргу (недоїмки) Ф-280831-55/У від 07.10.2022, контролюючим органом нараховано ФОП ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску у загальному розмірі 21030,90 грн. за 2017-2019р.р., а саме: за 2017 рік у сумі 8444 грн. (граничний строк сплати до 09.02.2018;); за 2018 рік - єдиний соціальний внесок на загальну суму 9828,72 грн. (1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., з граничним строком сплати до 19.04.2018 року; 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., з граничним строком сплати до 19.07.2018 року; 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., з граничним строком сплати до 19.10.2018 року; 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., з граничним строком сплати до 21.01.2019 року); 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.04.2019 року; 2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.07.2019 року.

Проте, відповідно до відомостей з ЄДР з 07.06.2019 року внесено запис №22230060003009340 про припинення підприємницької діяльності.

Крім того, згідно з копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 28.12.2017 року по 16.07.2019 року працював охоронцем на Державному підприємстві « 38 відділ інженерно-технічних частин», згідно з довідкою №4/146 від 08.11.2022 року, виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом з 23.10.2020 року, строк контракту - 3 роки.

Факт сплати страхових внесків за позивача його роботодавцями за період з 1 кварталу 2017 року по 4 квартал 2019 року - Державним підприємством « 38 відділ інженерно-технічних частин» (код ЄДРПОУ 33127487) в період з 1 кварталу 2018 року по 3 квартал 2019 року; ТОВ «ТРИМОБ» (код ЄДРПОУ 37815221) в період 4 квартал 2019 року, підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2017 2022 роки, що містяться у матеріалах справи.

Тобто, вказане свідчить про те, що недоїмка зі сплати єдиного внеску на суму була нарахована відповідачем за період 2017-2019 роки, коли позивач працював.

Водночас, відповідачем не надано доказів того, що протягом періодів, за які позивачу нараховано заборгованість зі сплати ЄСВ (2017, 2018 рік, 2019 рік) позивачем здійснювалась підприємницька діяльність з отриманням доходу, тому твердження відповідача про наявність у позивача обов`язку щодо сплати єдиного внеску незалежно від факту перебування його у трудових відносинах є протиправним.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-280831-55/У від 07.10.2022 є протиправною та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 в адміністративній справі №160/7456/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 08 квітня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 12 квітня 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Суховаров