Постанова

від 16.04.2024 по справі 320/37366/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/37366/23 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря Мельник К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Агро Мета", Товариства з обмеженою відповідальністю "Жуківці Агро", Фермерського господарства "Княжі Мужі", Фермерського господарства "Агроперспектива-РС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрородина КД" до Міністерства юстиції України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" про визнання протиправним та скасування наказу

В С Т А Н О В И Л А:

Фермерське господарство "Агро Мета", Товариство з обмеженою відповідальністю "Жуківці Агро", Фермерське господарство "Княжі Мужі", Фермерське господарство "Агроперспектива-РС" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрородина КД" звернулись до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 04.10.2023 № 3536/5.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс».

30 жовтня 2023 року позивачами було подано до Київського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову, в якій позивачі просили суд зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 04.10.2023 №3536/5 до набрання законної сили рішенням суду у справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що 04.10.2023 Міністерством юстиції України видано наказ №3536/5, яким анульовано рішення державних реєстраторів про реєстрацію права оренди земельних ділянок за ФГ "Агро Мета", ТОВ "Жуківці Агро", ФГ "Княжі Мужі", ФГ "Агроперспектива-РС" та ТОВ "Агрородина КД", яке виникло та було зареєстроване на законних підставах, що перешкоджає позивачам використовувати орендовані земельні ділянки у своїй діяльності, а тому існує необхідність вжиття заходів забезпечення позову у справі шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу.

Позивачі зазначають, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку не просто створить реальну загрозу обмеження прав ФГ "Агро Мета", ТОВ "Жуківці Агро", ФГ "Княжі Мужі", ФГ "Агроперспектива-РС" та ТОВ "Агрородина КД", а неминуче їх обмежить, оскільки в протилежному випадку настануть правові наслідки у вигляді поновлення права оренди первісного орендаря - ТОВ "Трипілля Агро Плюс, яке використовуватиме земельні ділянки у своїй діяльності, що унеможливить їх використання позивачами та істотно ускладнить своєчасне їх повернення в користування позивачів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Зупинено дію наказу Міністерства юстиції України від 04.10.2023 №3536/5 - до набрання рішенням суду у справі №320/37366/23 законної сили.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду першої інстанції Міністерство юстиції України та Товариство з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 30.10.2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В апеляційних скаргах Міністерство юстиції України та Товариство з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Свої вимоги Міністерство юстиції України та Товариство з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" обґрунтовують тим, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з доводів наведених в позовній заяві, при цьому фактично вирішивши спір по суті, однак, не може бути вжито таких заходів забезпечення позову, які б фактично задовольняли позовні вимоги.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Фермерське господарство "Агро Мета", Товариство з обмеженою відповідальністю "Жуківці Агро", Фермерське господарство "Княжі Мужі", Фермерське господарство "Агроперспектива-РС" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрородина КД" звернулись до Київського окружного адміністративного суду з позовом про скасування наказу Міністерства юстиції України від 04.10.2023 №3536/5, яким було визнано прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювано рішення від 15.03.2023 №66784269, від 21.03.2023 №66864578, №66862495, від 22.03.2023 №66882512, №66879008, №66880308, №66873251, від 23.03.2023 №66906886, №66905721, від 24.03.2023 №66916839, №66915376, від 03.04.2023 №67044143, від 17.04.2023 №67230336 державного реєстратора Виконавчого комітету Васильківської міської ради Садикової Ірини Ігорівни, від 27.03.2023 №66945852, №66946535, №66945201, №66947101, №66944574, від 28.03.2023 №66959112, №66958057, №66964962, №66962331, №66966585, №66959563, №66956380, від 29.03.2023 №66975275, від 31.03.2023 №67013758, №67014313, №67014753, від 03.04.2023 №67041032, №67039871, від 07.04.2023 №67113823, №67113264, від 10.04.2023 №67134910, від 11.04.2023 №67155870, від 17.04.2023 №67235319 приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Заставенко Анни Вікторівни, від 22.03.2023 №66886736, від 23.03.2023 №66904691, №66903437, №66904376, №66903437, від 27.03.2023 №66950056, №66941936, №66949906, №66947416, №66949149, №66948883, №66949695, №66949502, №66950209, №66946751, №66944084, №66943004, №66943769, №66943338, №66944407, №66950126, №66949823, від 28.03.2023 №66966205, №66965622, №66965939, від 29.03.2023 №66978759, №66972849, №66973478, №66978569, №66979072, №66978919, №66975450, від 30.03.2023 №67005143, №67004528, №67004778, №67005447, №67005667, від 31.03.2023 №670145100, №67016012, №67015380, від 07.04.2023 №67117189, №67111662, №67117673, №67111073, від 21.04.2023 №67293160, №67294289, №67294575 приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Гринько Ангеліни Павлівни, від 23.01.2023 №66167855, від 08.02.2023 №66337022, від 06.04.2023 №67098795, від 11.04.2023 №67164957, №67164292, від 12.04.2023 №67174138, №67169257, №67173210, від 13.04.2023 №67202382, від 14.04.2023 №67208573, №67214863, №67210178, від 17.04.2023 №67227212, №67230050, №67229333, від 18.04.2023 №67240008 державного реєстратора Виконавчого комітету Обухівської міської ради Заболотної Людмили Анатоліївни, від 15.04.2023 №66411812 державного реєстратора Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області Касянчук Інни Олександрівни.

Крім того, позивачами було подано до Київського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 04.10.2023 №3536/5 до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено. Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявниками обставини, є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеними заявниками шляхом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, позов, згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Водночас, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Отже, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Перевіряючи обґрунтованість висновку суду про наявність передбачених п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України підстав для забезпечення позову, колегія судів враховує, що за правилами ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 520/1545/19 наголосив на тому, що підстави забезпечення позову є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням висновків про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі, а також із зазначенням висновку про те, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

У постанові від 25 березня 2020 року у справі №240/9592/19 Верховний Суд зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. У свою чергу співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 640/110/20, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у ч. 2 ст. 150 КАС України.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому, частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 04.10.2023 №3536/5 до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Судом першої інстанції встановлено, що вищевказаним наказом анульовані рішення про державну реєстрацію права оренди позивачів, що перешкоджає позивачам використовувати орендовані земельні ділянки у своїй господарській діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку не просто створить реальну загрозу обмеження прав позивачів, а неминуче їх обмежить, оскільки в протилежному випадку настануть правові наслідки у вигляді поновлення права оренди первісного орендаря - ТОВ "Трипілля Агро Плюс", яке використовуватиме земельні ділянки у своїй діяльності, що унеможливить їх використання позивачами та істотно ускладнить своєчасне їх повернення в користування позивачів.

Зазначений позивачами захід забезпечення позову має на меті не допустити виникнення перешкод, які обмежували б позивачів у користуванні ними об`єктами оренди та здійсненні сільськогосподарської діяльності з використанням орендованих земельних ділянок з одного боку, а з іншого - гарантувати виконання рішення суду у майбутньому.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Отже, виконання спірного рішення фактично призведе до припинення права оренди позивачів на спірні земельні ділянки, які вони використовують на підставі договорів, укладених із фізичними особами, тобто унеможливить реалізацію позивачами свого земельного права, в той час, як прийняття Міністерством юстиції України наказу від 04.10.2023 №3536/5 є спірним.

Таким чином, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивачів у разі вирішення спору на їх користь, у зв`язку з чим доцільним є зупинення дії оспорюваного рішення.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку, заходи забезпечення позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Доводи апеляційних скарг висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року - без змін.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипілля Агро Плюс" - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Повний текст постанови складено «18» квітня 2024 року.