Постанова

від 18.04.2024 по справі 380/8635/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/8635/23 пров. № А/857/23655/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року (суддя Гавдик З.В., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 14.11.2023),

в адміністративній справі №380/8635/23 за позовом Приватного підприємства ПРОМРЕСУРСИ до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області,

про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

У квітні 2023 року позивач ПП ПРОМРЕСУРСИ звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (далі Укртрансбезпека), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області №353856 від 14.04.2023 року.

Відповідач подав до суду відзив на позову заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №353856 від 14.04.2023 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 2684,00 грн. сплаченого судового збору.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду винесене з неповним дослідженням доказів і встановленням обставин у справі, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів про те, що позивачем було допущено порушення вимог ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, на підставі чого винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №353856. Згідно наданої відеофіксації проведення рейдової перевірки у своїх поясненнях водій транспортного засобу марки VОLVО, номерний знак НОМЕР_1 , підтвердив факт здійснення перевезень позивачем на підставі товарно-транспортної накладної №ХЗБ00002852 від 21.02.2023, а також факт відсутності документів, що встановлені у акті проведення перевірки. Вважає апелянт, що посадові особи Укртрансбезпеки діяли на підставі та у межах встановлених чинним законодавством повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо винесення оскаржуваної постанови.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 06.11.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

21.02.2023 контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку №012859 від 20.02.2023 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Під час перевірки, проведеної 21.02.2023 року о 15:00 год. на автодорозі М-30191 км + 380 м, виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме, ОСОБА_1 як водій транспортного засобу марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_2 , надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки: посвідчення водія серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 ; свідоцтво про реєстрацію напівпричепа марки DESOT, номерний знак НОМЕР_6 , серії НОМЕР_7 ; товарно-транспортну накладну №ХЗБ00002852 від 21.02.2023. Перевозився вантаж, де на момент перевірки були відсутні: протокол перевірки та адаптації тахографа, протоколи перевірки технічного стану на т/з ВС0608Ю, напівпричіп НОМЕР_6 , про що складено Акт №337193 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.02.2023 (а.с. 28), яким встановлено порушення вимог ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт (водій не надав протокол перевірки та адаптації тахографа, протоколи перевірки технічного стану на т/з ВС0608Ю, напівпричіп НОМЕР_6 ), відповідальність за що передбачена статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт - абзац 3 частина 1 перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, передбачених ст. 48 цього Закону.

14.04.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено спірну постанову №353856, якою до ПП ПРОМРЕСУРСИ на підставі ч.1 абз.3 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт при перевезенні пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки передбачених законом документів (а.с. 8, 34).

Вважаючи вказану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III).

Як передбачено статтею 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, що включає перевірку на відповідність встановленим законодавством нормативам вагових або габаритних параметрів таких транспортних засобів, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; дозвіл узгодження умов та режимів перевезень - додатковий дозвіл, що видається уповноваженими органами на проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу.

Статтею 5 Закону №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з статтею 33 Закону №2344-III, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Частиною першою статті 34 Закону №2344-III передбачено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно ч.1 ст.39 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Відповідно до статті 47 Закону №2344-III, до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування. До комплексу допоміжних операцій, пов`язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать: завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб; сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу; зберігання вантажу; транспортно-експедиційні послуги. Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом третім частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наведені норми дають підстави дійти висновку, що суб`єктом відповідальності за недотримання вимог пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, являються автомобільні перевізники, які несуть відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

У розглядуваній справі суд встановив, що водій транспортного засобу марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , під час перевезення вантажу не надав до перевірки протокол перевірки та адаптації тахографа, протоколи перевірки технічного стану на т/з ВС0608Ю, напівпричіп НОМЕР_6 .

Згідно акта №337193 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.02.2023, посадовою особою Укртрансбезпеки встановлено те, що під час перевірки виявлено порушення вимог cт.48 ЗУ Про автомобільний транспорт, відповідальність за що передбачена статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт абзац 3 частина 1 перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону. Пояснення водія про причини порушень. Водій від пояснень та підпису відмовився.

У той же час, позивач вважає спірну постанову протиправною з підстав того, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_2 , серії НОМЕР_5 , цей автомобіль на праві власності належить ОСОБА_1 , котрий до 28.06.2022 був працівником позивача, однак 29.06.2022 був звільнений за згодою сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом ПП ПРОМРЕСУРСИ від 28.06.2022 №11 ОСОБА_1 звільнений з займаної посади за згодою сторін (а.с. 44).

Згідно поданої ПП ПРОМРЕСУРСИ податкової звітності щодо розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Додаток 5) 29.06.2022 закінчено трудові або цивільно-правові відносини з водієм транспортних засобів ОСОБА_1 (а.с. 45).

В справі відсутні докази того, що ОСОБА_1 після 29.06.2022, в тому числі на момент спірних правовідносин, перебував у трудових чи інших взаємовідносинах із позивачем.

Крім того, у справі відсутні належні та допустимі докази про те, що позивач має будь-яке юридичне відношення до складання товарно-транспортної накладної № ХЗБ00002852 від 21.02.2023 та перевезенням згідної неї вантажу.

Як видно з доданої до матеріалів справи товарно-транспортної накладної № ХЗБ00002852 від 21.02.2023, то така не містить печатки та підпису посадової особи позивача, що вказує на відсутність відношення цієї ТТН до діяльності позивача. Суду не надано доказів і того, що позивач перебуває в договірних відносинах з вантажоодержувачем чи вантажовіправником, котрі вказані в ТТН.

Відповідно до частини 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач будь-яких належних та допустимих доказів того, що на момент перевірки суб`єктом відповідальності був позивач і що вказаний транспортний засіб був у користуванні позивача.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що вищевказане порушення вчинене саме позивачем, а тому дійшов обґрунтованого висновку, що у спірних правовідносинах відповідач допустив помилку при належному встановленні особи порушника, що є підставою для визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №353856 від 14.04.2023 року та задоволення позовних вимог.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів того, що позивач у спірних правовідносинах був автомобільним перевізником вантажу. Такі доводи апелянта ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права та не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до непогодження із ними. Наведена в апеляційній скарзі судова практика не є релевантною до вказаної справи, оскільки різні фактичні обставини по справах.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року в адміністративній справі №380/8635/23 за позовом Приватного підприємства ПРОМРЕСУРСИ до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль