Постанова

від 18.03.2024 по справі 910/268/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/268/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

позивача - Присяжнюка Р.В. , Жегалкіна Ю.М. , Мостепанюка В.І. ,

відповідача - Гаврилової О.Р.,

третьої особи-1 - Руденка О.В., Коноплі А.М. ,

третьої особи-2 - Шевченко Д.О., Боровця А.М.,

третьої особи-3 - Трохимчука О.І., Денисенка О.М. ,

третьої особи-4 - Кулика О.І., Кізленка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат", Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 (головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 (суддя Босий В.П.) за скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії старшого державного виконавця Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

у справі №910/268/23

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до ОСОБА_6 ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1.Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ),

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат",

3.Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат",

4.Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат".

про стягнення 45 979 796 953, 50 грн,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст обставин справи та оскаржуваних судових рішень

1.1.У січні 2023 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ) про відшкодування 45 979 796 953, 50 грн шкоди (збитків).

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення процедури ліквідації Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" встановив факт вчинення відповідачем як особою, яка мала вирішальний вплив на діяльність цього Банку, дій, що призвели до нанесення збитків Банку. Правовою підставою позовних вимог є частина п`ята статті 52 Закону України "По систему гарантування вкладів фізичних осіб".

1.3.До Господарського суду міста Києва Фонд звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив:

- накласти арешт на частини корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "Полтавський ГЗК"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ТОВ "Єристівський ГЗК"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ТОВ "Біланівський ГЗК"), які опосередковано належать відповідачу через Компанію Ferrexpo AG (Феррекспо АГ);

- заборонити Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) здійснювати відчуження 50,3% акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК";

- заборонити відчужувати корпоративні права у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ "Єристівський ГЗК" та у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ "Біланівський ГЗК";

- заборонити Компанії Ferrexpo PLC здійснювати відчуження своєї долі в Ferrexpo AG (Феррекспо АГ);

- заборонити Компанії Fevamotinico SaRL здійснювати відчуження своєї долі в Ferrexpo PLC;

- заборонити Компанії Minco Trust (Singapore) здійснювати відчуження своєї долі в Fevamotinico SaRL;

- заборонити державним реєстраторам, нотаріусам будь-яких нотаріальних округів, акредитованим суб`єктам здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо перереєстрації права власності на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ПрАТ "Полтавський ГЗК", на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ "Єристівський ГЗК" та на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ "Біланівський ГЗК";

- заборонити ПрАТ "Полтавський ГЗК", ТОВ "Єристівський ГЗК" та ТОВ "Біланівський ГЗК" проводити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (та в установчих документах підприємства одночасно), які пов`язані зі зміною розміру статутного капіталу вказаних підприємств.

1.4.Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.03.2023 задовольнив заяву Фонду повністю та вжив заявлені позивачем заходи забезпечення позову.

1.5.14.04.2023 до Господарського суду міста Києва від Фонду надійшла скарга на дії та рішення державного виконавця, в якій позивач (стягувач) просив:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковтун Наталії Андріївни щодо відмови у прийнятті до виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі №910/268/23;

- зобов`язати Горішньоплавнівський відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрити виконавче провадження за заявою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 про забезпечення позову у справі №910/268/23 в частині накладення арешту на корпоративні права у розмірі 50,3% від статутного капіталу ПрАТ "Полтавський ГЗК"; на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ "Єристівський ГЗК"; на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ "Біланівський ГЗК", які опосередковано належать ОСОБА_6 через Ferrexpo AG (Феррекспо АГ).

1.6.В обґрунтування вимог скарги позивач послався на те, що старший державний виконавець Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ковтун Наталія Андріївна безпідставно повернула позивачу пред`явлений ним до виконання виконавчий документ без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону "Про виконавче провадження". За твердженням позивача ухвали про вжиття заходів забезпечення позову не є рішеннями, ухваленими на користь позивача або проти відповідача, а відтак посилання державного виконавця на необхідність дотримання при складанні ухвал про забезпечення позову вимог частини другої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" є безпідставним.

2.Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

2.1.Господарський суду міста Києва ухвалою від 01.05.2023 у справі №910/268/23, яку Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 25.10.2023, задовольнив скаргу Фонду на дії старшого державного виконавця відділу ДВС.

2.2.Судові рішення мотивовані тим, що ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, постановлені у відповідності до приписів статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), не є рішеннями, ухваленими на користь позивача або проти відповідача, а відтак посилання державного виконавця на необхідність дотримання при складанні ухвал про забезпечення позову вимог частини другої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" є безпідставним. Суди зазначили, що в цьому випадку пред`явлений до виконання стягувачем виконавчий документ (ухвала Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі №910/268/23) повністю відповідав вимогам, що містяться у статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а відтак, підстави для його повернення без прийняття до виконання у державного виконавця були відсутні.

3.Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх обґрунтування

3.1.Компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги Фонду на дії старшого державного виконавця відділу ДВС.

3.2.Компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) підставою касаційного оскарження зазначає порушення судами попередніх інстанцій положень статей 3, 4, 5 Закону "Про виконавче провадження", статей 2, 140, 341, 342 ГПК, та невідповідність судових рішень висновкам щодо застосування норм права, викладеним в постановах Верховного Суду.

3.3.Компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) зазначає таке:

- всупереч вимогам частини п`ятої статті 236 ГПК судом апеляційної інстанції не було надано жодної оцінки наступним аргументам компанії Ferrexpo AG, які були зазначені в апеляційній скарзі, а саме:

- щодо допущеного судом першої інстанції порушення частини другої статті 341 ГПК, а саме: поновлення строку для подання скарги на дії державного виконавця за відсутності поважних причин;

- стосовно недотримання Господарським судом міста Києва вимог частини першої статті 342 ГПК, яке полягало в не залученні до розгляду скарги боржників;

- щодо взаємосуперечливих висновків, які викладено в оскаржуваній ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/268/23, що суперечить основним принципам господарського судочинства;

- надаючи оцінку доводам компанії Ferrexpo AG, що ухвала Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 не відповідає вимогам статті 4 Закону "Про виконавче провадження", суди першої та апеляційної інстанцій їх не спростовують, а обмежуються виключно фразами, що ця ухвала не повинна відповідати цій статті, що беззаперечно свідчить, що все ж таки ухвала цій статті не відповідає. Проте, в подальшому суди непослідовно стверджують, що ухвала Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 відповідає вимогам статті 4 Закону "Про виконавче провадження";

- до розгляду скарги Фонду в першій інстанції не залучалися боржники -ПрАТ "Полтавський ГЗК", ТОВ "Єристівський ГЗК", ТОВ "Біланівський ГЗК", компанія Ferrexpo AG, компанія FERREXPO PLC, компанія Fevamotinico SaRL, компанія Minco Trust (Singapore), що є порушенням вимог частини першої статті 342 ГПК;

- суд першої інстанції за відсутності поважних причин поновив Фонду строк на подачу скарги на дії державного виконавця, тим самим допустивши порушення вимог статті 341 ГПК. Суд апеляційної інстанції такому порушенню процесуального законодавства жодної оцінки не надав;

- в ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 в справі №910/268/23 про забезпечення позову одночасно зазначено 6 боржників з огляду на що ця ухвала не відповідає вимогам, які встановлені частиною другою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження";

- вимога про зобов`язання відкрити виконавче провадження є втручанням в дискреційні повноваження органу ДВС, у зв`язку з чим така вимога не підлягає задоволенню.

3.4.ТОВ "Єристівський ГЗК" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги Фонду на дії старшого державного виконавця відділу ДВС.

3.5.ТОВ "Єристівський ГЗК" підставою касаційного оскарження зазначає порушення судами попередніх інстанцій положень статей 3, 4 Закону "Про виконавче провадження", статей 2, 140 ГПК, та невідповідність судових рішень висновкам щодо застосування норм права, викладеним в постановах Верховного Суду.

3.6.ТОВ "Єристівський ГЗК" зазначає таке:

- в ухвалі про забезпечення позову від 03.03.2023 одночасно зазначено 6 боржників з огляду на що ця ухвала не відповідає вимогам, які встановлені частиною другою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження";

- при прийнятті рішення судами першої та апеляційної інстанції було порушено вимоги статті 2 ГПК стосовно втручання в дискреційні повноваження службових та/або посадових осіб державної виконавчої служби;

- суд першої інстанції за відсутності поважних причин поновив Фонду строк на подачу скарги на дії державного виконавця, тим самим допустивши порушення вимог статті 341 ГПК.

3.7.ТОВ "Біланівський ГЗК" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/268/23 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги Фонду на дії старшого державного виконавця відділу ДВС.

3.8.ТОВ "Біланівський ГЗК" підставою касаційного оскарження зазначає порушення судами попередніх інстанцій положень статей 3, 4 Закону "Про виконавче провадження", статей 2, 140, 310, 341 ГПК, та невідповідність судових рішень висновкам щодо застосування норм права, викладеним в постановах Верховного Суду.

3.9.ТОВ "Біланівський ГЗК" зазначає таке:

- всупереч вимогам частини п`ятої статті 236 ГПК судом апеляційної інстанції не було надано жодної оцінки наступним аргументам, які були зазначені в апеляційних скаргах, а саме:

- щодо допущеного судом першої інстанції порушення частини другої статті 341 ГПК, а саме поновлення строку для подання скарги на дії державного виконавця за відсутності поважних причин;

- стосовно недотримання Господарським судом міста Києва вимог частини першої статті 342 ГПК, яке полягало в не залученні до розгляду скарги боржників;

- відносно порушення судом першої інстанції дискреційних повноважень державного виконавця, з огляду на винесення ухвали про зобов`язання державного виконавця відкрити виконавче провадження;

- щодо взаємосуперечливих висновків, які викладено в оскаржуваній ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/268/23, що суперечить основним принципам господарського судочинства;

- до розгляду скарги Фонду в першій інстанції не залучалися боржники -ПрАТ "Полтавський ГЗК", ТОВ "Єристівський ГЗК", ТОВ "Біланівський ГЗК", компанія Ferrexpo AG, компанія FERREXPO PLC, компанія Fevamotinico SaRL, компанія Minco Trust (Singapore), що є порушенням вимог частини першої статті 342 ГПК;

- суд першої інстанції за відсутності поважних причин поновив Фонду строк на подачу скарги на дії державного виконавця, тим самим допустивши порушення вимог статті 341 ГПК. Суд апеляційної інстанції такому порушенню процесуального законодавства жодної оцінки не надав;

- в ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 в справі №910/268/23 про забезпечення позову одночасно зазначено 6 боржників з огляду на що ця ухвала не відповідає вимогам, які встановлені частиною другою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження";

- вимога про зобов`язання відкрити виконавче провадження є втручанням в дискреційні повноваження органу ДВС, у зв`язку з чим така вимога не підлягає задоволенню.

3.10.ПрАТ "Полтавський ГЗК" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги Фонду на дії старшого державного виконавця відділу ДВС.

3.11.ПрАТ "Полтавський ГЗК" підставою касаційного оскарження зазначає порушення судами попередніх інстанцій положень статей 3, 4 Закону "Про виконавче провадження", статей 2, 140, 310, 341 ГПК, та невідповідність судових рішень висновкам щодо застосування норм права, викладеним в постановах Верховного Суду.

3.12.ПрАТ "Полтавський ГЗК" зазначає таке:

- в ухвалі Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 в справі №910/268/23 про забезпечення позову одночасно зазначено 6 боржників, з огляду на що ця ухвала не відповідає вимогам, які встановлені частиною другою статті 4 Закону "Про виконавче провадження";

- суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги статті 2, частини другої статті 343 ГПК стосовно втручання в дискреційні повноваження службових та/або посадових осіб державної виконавчої служби;

- до розгляду скарги Фонду в першій інстанції не залучалися боржники -ПрАТ "Полтавський ГЗК", ТОВ "Єристівський ГЗК", ТОВ "Біланівський ГЗК", компанія Ferrexpo AG, компанія FERREXPO PLC, компанія Fevamotinico SaRL, компанія Minco Trust (Singapore), що є порушенням вимог частини першої статті 342 ГПК.

3.13.Фонд подав спільний відзив на касаційні скарги, який мотивований наступним:

- оскаржувані судові рішення не стосуються прав та законних інтересів скаржників ПрАТ "Полтавський ГЗК", ТОВ "Біланівський ГЗК" та ТОВ "Єристівський ГЗК", оскільки ПрАТ "Полтавський ГЗК" не є власником своїх акцій (ні номінальним, ні бенефіціарним), а ТОВ "Біланівський ГЗК" та ТОВ "Єристівський ГЗК" не є власниками корпоративних прав в цих підприємствах. ПрАТ "Полтавський ГЗК", ТОВ "Біланівський ГЗК" та ТОВ "Єристівський ГЗК" не є учасниками виконавчого провадження (боржниками) стосовно накладення арешту на акції ПрАТ "Полтавський ГЗК" чи корпоративні частки в ТОВ "Біланівський ГЗК" та ТОВ "Єристівський ГЗК". У спірних правовідносинах вищевказані скаржники виступають об`єктом спору, а не суб`єктами;

- у частині виконання заходів забезпечення позову щодо заборони проводити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ПрАТ "Полтавський ГЗК", ТОВ "Біланівський ГЗК" та ТОВ "Єристівський ГЗК" дійсно є боржниками та зобов`язані утриматись від дій, зазначених в ухвалі суду, проте це жодним чином не стосується накладеного судом арешту та спору, який виник під час його виконання;

- відповідно до статті 137 ГПК, суд, за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову, постановляє ухвалу, в якій може застосувати кілька заходів забезпечення позову, а тому ухвала про забезпечення позову відповідає положенням процесуального законодавства. Водночас, положення частини другої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" стосуються судових рішень, ухвалених на користь кількох "позивачів" або проти кількох "відповілачів", а не ухвал про забезпечення позову, в яких зазначено декілька "боржників". Крім того, доводи скаржників в цій частині фактично зводяться до заперечення законності/правильності ухвали Господарського суду міста Києва від 03.03.2023, а не оскаржуваної ухвали від 01.05.2023;

- якщо до державного виконавця надходить заява стягувача про примусове виконання та відповідний виконавчий документ, який відповідає вимогам Закону, то у виконавця відсутня будь-яка дискреція, він зобов`язаний відкрити виконавче провадження. З огляду на викладене, Фонд відхиляє доводи скаржників про те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги статті 2, частини другої статті 343 ГПК стосовно втручання в дискреційні повноваження службових та/або посадових осіб державної виконавчої служби;

- позивач вважає, що поновлення судом першої інстанції строку на подання скарги за фактичних обставин, що були встановлені судом, є звичайною судовою практикою;

- 15.05.2023 Горішньоплавнівським ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області СМУ МЮ було відкрито виконавче провадження №71342584 за заявою Фонду про примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 про забезпечення позову у справі №910/268/23, тому на цей час відсутній предмет спору.

3.14.У судових засіданнях, які відбулися 07.02.2024 та 26.02.2024, колегія суддів доходила висновку про необхідність в оголошенні перерви.

4.Позиція Верховного Суду

Щодо доводів скарг про порушення статті 342 ГПК

4.1.Примусове виконання рішень судів та інших органів здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

4.2.Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

4.3.Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частина третя статті 327 ГПК).

4.4.У цій справі виконавчим документом є ухвала Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 про забезпечення позову, яка була пред`явлена до виконання в частині накладення арешту на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ПрАТ "Полтавський ГЗК", ТОВ "Єристівський ГЗК", ТОВ "Біланівський ГЗК", які опосередковано належать відповідачу через компанію Ferrexpo AG (Феррекспо АГ).

4.5.Цей виконавчий документ було повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", що і стало підставою для подання заявником скарги на дії виконавця.

4.6.Розділ VI ГПК "Судовий контроль за виконанням судових рішень" передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

4.7.Відповідно до положень статті 339 ГПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

4.8.Колегія суддів зазначає, що оскільки виконання судових рішень є однією зі стадій судового процесу, розгляд відповідних скарг має здійснюватися у відповідності до загальних засад господарського процесуального законодавства, зокрема, рівності та змагальності сторін таких спірних правовідносин.

4.9.Відповідно до статті 342 ГПК скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

4.10.Зазначена норма за своєю метою направлена на забезпечення можливості стягувача, боржника і виконавця бути обізнаним про розгляд скарги для подальшої реалізації ними своїх процесуальних прав, передбачених ГПК.

4.11.У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

4.12.Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання, у процесі щодо розгляду скарги, не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2021 у справі №5010/577/2011-27/22).

4.13.Колегія суддів зазначає, що оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 про забезпечення позову не була пред`явлена до виконання повністю, тобто для вжиття усіх заходів забезпечення і щодо усіх боржників, які зазначені в ухвалі, визначення складу сторін виконавчого провадження у спірних правовідносинах та встановлення дотримання судами положень статті 342 ГПК щодо повідомлення зазначених у цій статті осіб, має здійснюватися лише щодо пред`явлених до виконання заходів забезпечення.

4.14.Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

4.15.Згідно зі статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

4.16.Як зазначено вище, позивачем було пред`явлено до виконання ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у цій справі в частині накладеного арешту на корпоративні права, що опосередковано належать відповідачу через компанію Ferrexpo AG (Феррекспо АГ). Тобто, заходи забезпечення стосувались накладення арешту на частки та акції гірничо-збагачувальних комбінатів, що перебувають у володінні компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), яка, у відповідності до змісту судових рішень щодо забезпечення позову у цій справі, є власником акцій та часток у розгалуженій структурі номінальних утримувачів такого майна, який управляє корпоративними правами гірничо-збагачувальних комбінатів в інтересах кінцевого бенефіціарного власника - відповідача.

4.17.Відтак, у розумінні наведених приписів законодавства, боржниками за виконавчим документом у пред`явленій частині є компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) (власник часток та акцій) та відповідач (кінцевий бенефіціарний власник указаних часток та акцій).

4.18.Водночас, колегія суддів зазначає, що акції та частки гірничо-збагачувальних комбінатів, на які накладався арешт, є об`єктом вчинення виконавчих дій, а відтак ПрАТ "Полтавський ГЗК", ТОВ "Єристівський ГЗК", ТОВ "Біланівський ГЗК" не є боржниками за частиною виконавчого документу, що була пред`явлена до виконання у спірних правовідносинах.

4.19.Відповідно до статті 342 ГПК скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

4.20.Тобто, наведені положення процесуального законодавства передбачають необхідність повідомлення, зокрема, боржника про розгляд скарги на дії виконавця незалежно від того, чи є такий боржник учасником справи.

4.21.Втім, як вбачається з матеріалів справи, розгляд указаної вище скарги у місцевому господарському суді здійснювався за участі позивача, відповідача, та відділу ДВС, водночас боржник - компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), за тією частиною виконавчого документа, що була пред`явлена до виконання, не був повідомлений про розгляд відповідної скарги.

4.22.Тобто, судом першої інстанції було допущено порушення процесуального законодавства під час розгляду скарги на дії виконавця.

4.23.За таких обставин, Суд доходить до висновку про те, що доводи скаржників у цій частині знайшли своє підтвердження та свідчать про порушення норм статей 340-342, 120 ГПК.

4.24.Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 277 ГПК порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

4.25.Незважаючи на те, що апеляційна скарга компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) була обґрунтована, зокрема, й доводами щодо порушення судом першої інстанції статті 342 ГПК, судом апеляційної інстанції взагалі не наведено обґрунтувань відхилення таких доводів скаржника. Апеляційний суд допущеного судом першої інстанції порушення не виправив, тому сам припустився відповідного порушення, зокрема, не скасував ухвалу суду першої інстанції з підстави, визначеної пунктом 3 частини третьої статті 277 ГПК.

4.26.У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі №522/18010/18 викладені наступні висновки: "Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що "не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань" стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.".

4.27.Відповідно до пункту 5 частини першої статті 310 ГПК судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

4.28.Оскільки під час розгляду справи судом касаційної інстанції було встановлено, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права, які визначають обов`язкові підстави для скасування судового рішення, колегія суддів вважає необхідним касаційні скарги задовольнити частково, оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленій у постанові від 18.04.2022 у справі №522/18010/18.

4.29.Водночас, Верховний Суд зазначає про передчасність надання висновків щодо інших доводів касаційних скарг, з огляду на те, що підстава, передбачена пунктом 5 частини першої статті 310 ГПК, знайшла своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі.

5.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

5.1.Відповідно до пункту другого частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.2.За змістом пункту 5 частини першої статті 310 ГПК судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлений про дату, час та місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

5.3.З огляду на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг, відповідно, про скасування оскаржуваної постанови із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

5.4.Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційні скарги Компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат", Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі №910/268/23 скасувати.

3.Справу №910/268/23 щодо перегляду скарги на дії старшого державного виконавця Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ковтун Наталії Андріївни направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

О.А. Кролевець