Постанова

від 03.04.2024 по справі 925/1445/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/1445/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Соколовського Олександра Володимировича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 (колегія суддів у складі: Михальська Ю. Б. - головуючий, Скрипка І. М., Тищенко А. І.) та рішення Господарського суду Черкаської області від 22.08.2023 (суддя Довгань К. І.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

до Фізичної особи - підприємця Соколовського Олександра Володимировича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління статистики у Черкаській області

про виселення з нежитлового приміщення та стягнення коштів,

за участю:

позивача: Іщенко Р. П. (самопредставництво)

відповідача: Василега А. П. (адвокат)

третьої особи: Ліннік В. М. (самопредставництво)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській. Черкаській та Чернігівській областях звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Соколовського Олександра Володимировича, у якому просило:

-стягнути з відповідача 71 257,75 грн заборгованості по орендній платі за оренду індивідуального визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, 13 485,10 грн пені та 730 201,96 грн неустойки за неповернення майна;

-виселити відповідача з нежитлових приміщень першого поверху, площею 364,10 кв.м та підвалу площею 191 кв.м, що передані у користування за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.09.2008 № 670 та з частини підвальних приміщень, площею 168,45 кв.м, що передані у користування за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 24.04.2008 № 634, які знаходяться в адмінбудівлі за адресою: вул.Остафія Дашковича, 39, м.Черкаси.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконував умови договорів оренди, несвоєчасно сплачуючи орендну плату та не поновлюючи у визначені строки договір страхування об`єкта оренди, чим порушив права та законні інтереси позивача.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.08.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024, позов задоволено повністю.

2.2. Свої висновки суди мотивували тим, що позивач заперечив проти продовження дії договорів оренди, умови яких систематично порушувалися відповідачем. Відповідно договори припинили свою дію, а відповідач безпідставно користується нерухомим майном, що належить позивачу, що є правовою підставою для виселення відповідача, стягнення пені та неустойки за неповернення майна, а також стягнення у відповідності до умов договору орендної плати за увесь час до повернення майна.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заявник просить повністю скасувати вищевказані рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення орендної плати, пені та зменшити розмір неустойки за неповернення майна.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що судові рішення в оскаржуваній частині прийняті з порушенням норм процесуального права. Вказав, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16, від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, від 08.05.2018 у справі № 910/1806/17.

3.3. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив відмовити у її задоволенні.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 16.03.2003 Черкаське обласне управління статистики та відповідач уклали договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого майна), що належить до державної власності № 27 (далі - договір № 27), з урахуванням змін до цього договору, за умовами якого відповідач отримав в оренду нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: вул. О. Дашкевича, 39, м. Черкаси, загальною площею, 559,3 кв.м, із них на першому поверсі площею 362,6 кв.м та в підвальному приміщенні площею 196,7 кв.м.

4.2 26.09.2008 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, правонаступником якого є позивач, та відповідач уклали договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 670 (далі - договір № 670), з урахуванням змін до договору, якими змінено площу орендованих приміщень на 555,10 кв.м та продовжено дію договору № 670 до 21.09.2020 включно. Об`єктом оренди договору № 670 залишилося нерухоме майно, яке вказано у договорі № 27.

4.3 24.04.2008 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, правонаступником якого є позивач, та відповідач уклали договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 634 (далі - договір № 634), за яким відповідачу в оренду передано частину підвальних приміщень, які розміщеніза адресою: вул. О. Дашковича, 39, м.Черкаси. З урахуванням змін до договору № 634, змінено розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку, площу орендованого приміщення, яка з урахуванням акта прийому-передачі приміщень становила 168,45 кв.м та продовжено дію договору № 634 до 14.04.2020 включно.

4.4 Нерухоме майно, яке є предметом договорів № № 670, 634 обліковується на балансі Головного управління статистики у Черкаській області (далі - балансоутримувач).

4.5 Згідно з пунктом 3.1 договору №670 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2018 року - 16 325,51 грн. Розмір орендної плати за грудень 2018 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за листопад, грудень 2018 року.

4.6 За умовами пункту 3.1 договору № 634 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2014 року - 2 615,53 грн. Орендна плата за жовтень 2014 року визначається орендарем самостійно шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень 2014 року.

4.7 Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 договорів № 634, № 670 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяця оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

4.8 Пунктами 3.6 договорів № 634, № 670 передбачено, що орендна плата перераховується орендарем самостійно щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, у співвідношенні: 50% - до Державного бюджету на відповідний рахунок Держказначейства за місцем знаходження об`єкта оренди; 50% - на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

4.9 Пунктом 3.7 договору № 670, у редакції договору про внесення змін № 5 від 29.12.2018 та пунктом 3.7 договору № 634, у редакції договору про внесення змін від 15.05.2014 № 2 сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування пені припиняється через 12 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

4.10 За умовами пункту 3.11 договору № 634 у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно.

4.11 Також, умовами пункту 3.10 договору № 670 та пункту 3.11 договору № 634 передбачено, що закінчення строку їх дії не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість зі сплати орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції до державного бюджету та балансоутримувачу.

4.12 Згідно з пунктами 5.5 договорів № 634, № 670 відповідач зобов`язався своєчасно й в повному обсязі сплачувати орендну плату.

4.13 Відповідно до пунктів 10.6 договорів № 634, № 670 їх чинність припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який їх було укладено, за письмовим повідомленням орендодавця у разі несплати за оренду протягом трьох місяців підряд (з дати отримання такого повідомлення).

4.14 Згідно з пунктами 10.9 договорів № 670, № 634 у разі припинення або розірвання цих договорів майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

4.15 Суди встановили, що станом на 15.12.2022 у зв`язку з неналежним виконанням договірних умов у відповідача виникла заборгованість з орендної плати до бюджету за договором № 634 у розмірі 71 257,75 грн за період з жовтня 2020 року по листопад 2022 року. Заборгованість з орендної плати за договором № 670 відсутня.

4.16 Розмір нарахованої позивачем відповідачу пені за несвоєчасну сплату орендної сплати по договору № 634 за період з 16.11.2020 по 15.12.2022 становить 13 485,10 грн.

4.17 Позивач вказував, що, враховуючи систематичне порушення відповідачем умов договорів № 634, № 670, а також заперечення балансоутримувача щодо продовження терміну дії договорів оренди з відповідачем, відмовлено відповідачу у продовженні терміну дії цих договорів та листами від 13.05.2020 № 18-12/01-1908 і від 21.10.2020 № 50-12.01-3918 його повідомлено про прийняті рішення щодо відмови в продовженні договорів оренди та про необхідність повернути майно протягом трьох робочих днів з дати отримання цих листів та погасити заборгованість за фактичний час використання орендованого майна. Однак відповідач орендоване майно позивачу не повернув.

4.18 Зважаючи на відмову відповідача від підписання актів приймання-передачі майна за вищевказаними договорами та продовження останнім використання державного майна для ведення господарської діяльності, позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення в межах даного спору неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції за неповернення в установленому порядку орендованих приміщень: по договору № 634 за період з травня 2020 року по листопад 2022 року включно в сумі 186 944,94 грн; по договору № 670 за період з вересня 2020 року по листопад 2022 року включно у розмірі 543 257,02 грн, що разом становить 730 201,96 грн неустойки за неповернення нерухомого майна.

4.19 За цих обставин апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 71 257,75 грн заборгованості по орендній платі за оренду індивідуального визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, 13 485,10 грн пені та 730 201,96 грн неустойки за неповернення майна, оскільки у період дії договорів оренди відповідач систематично порушував свій обов`язок щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за договорами № 634, № 670, що підтверджується існуванням між сторонами низки судових справ.

4.20 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.21 Предметом касаційного оскарження є судові рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, пені та неустойки за неповернення майна.

4.22 Частина перша статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

4.23 Приписами частини першої статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

4.24 Відповідно до частин першої, п`ятої статті 762 ЦК України за оренду майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за оренду майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

4.25 Частинами першою та четвертою статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

4.26 За змістом вищенаведених норм в силу укладення договору оренди має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове володіння та користування іншій особі (наймачу) за плату на певний строк, що визначений сторонами такого договору.

4.27 Частина перша статті 762 ЦК України також передбачає, що за найм (оренду) з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

4.28 Як приписи статті 286 ГК України, так і положення статті 762 ЦК України регламентують відносини сторін протягом дії договору оренди (найму) та у відповідності до його умов, тобто, у разі правомірного володіння та користування орендаря орендованим майном.

4.29 Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

4.30 Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

4.31 Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).

4.32 Сплив строку дії договору та відмови у його продовження зумовлює припинення правомірного володіння та користування майном, а невиконання чи неналежне виконання орендарем обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

4.33 Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин та визначали взаємні права та обов`язки щодо правомірного користування, переходять у сферу охоронних правовідносин, які виникають у зв`язку з порушенням зобов`язання та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

4.34 Так, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

4.35 Сплата неустойки саме як правовий наслідок порушення зобов`язання (тобто, неправомірної поведінки боржника) передбачена частиною першою статті 611 ЦК України.

4.36 Із встановлених судами обставин справи вбачається, що після закінчення строку дії договору № 634, який діяв до 14.04.2020 та договору № 670, який діяв до 21.09.2020, відповідач не повернув позивачу майно з орендного користування, у зв`язку з чим позивач, посилаючись на умови договору, нарахував відповідачу заборгованість з орендної плати за договором № 634 у розмірі 71 257,75 грн за період з жовтня 2020 року по листопад 2022 року, пеню у сумі 13 485,10 грн за період з 16 листопада 2020 року по 15 грудня 2022 року.

4.37 Водночас, посилаючись на приписи частини другої статті 785 ЦК України, позивач заявив до відповідача вимоги про стягнення неустойки за договором № 634 у розмірі 186 944,94 грн за період з травня 2020 року по листопад 2022 року та за договором № 670 у сумі 543 257,02 грн за період з вересня 2020 року по листопад 2022 року, що разом становить загальну суму 730 201,96 грн.

4.38 У постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16 викладено правовий висновок щодо застосовування норми частини другої статті 785 ЦК України та одночасного стягнення орендної плати та неустойки відповідно до частини другої статті 785 ЦК України, згідно з яким Верховний Суд вказав, що одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, що суперечить положенням статті 61 Конституції України. Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16.

4.39 З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

4.40 Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

4.41 Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).

4.42 Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

4.43 Подібний правовий висновок викладено у пунктах 9.11-9.14 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, на яку посилається заявник касаційної скарги, як на виключну підставу подання касаційної скарги.

4.44 Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період користування майном після закінчення строку дії договору та одночасно неустойки за порушення обов`язку повернути майно суди попередніх інстанцій не врахували наведених висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

4.45 Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі у сумі 71 257,75 грн за договором № 634 за період з жовтня 2020 року по листопад 2022 року та відповідної пені у розмірі 13 485, 10 грн за цим же договором за період з 16 листопада 2022 року по 15 грудня 2022 року.

4.46 За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у сумі 71 257,75 грн за договором № 634 за період з жовтня 2020 року по листопад 2022 року та пені у розмірі 13 485, 10 грн за цим ж договором за період з 16 листопада 2022 року по 15 грудня 2022 року, є помилковими, а доводи касаційної скарги у цій частині заслуговують на увагу, у зв`язку з чим у цій частині судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

4.47 Разом з тим, встановивши, що відповідач не повернув об`єкти оренди у період після припинення дії договорів № 634, № 670 позивачу, а продовжив користування орендованим майном за відсутності правових підстав для цього, суди дійшли законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 730 201,96 грн, нарахованої відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.

4.48 Отже, аргументи відповідача, викладені в обґрунтування касаційного оскарження за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, знайшли підтвердження.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

5.2. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

5.3. За наведених обставин судові рішення у цій справі в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі та пені підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в зазначеній частині.

5.4. За вказаних обставин, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення та постанову судів в задоволеній частині позовних вимог про стягнення заборгованості та пені скасувати з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в позові, а в решті судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 240, 300, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Соколовського Олександра Володимировича задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 22.08.2023 у справі №925/1445/22 скасувати в частині задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та пені і прийняти у цій частині нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.

В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі № 925/1445/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач