Ухвала

від 18.04.2024 по справі 761/18849/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 761/18849/19

провадження № 61-2459ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 січня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Траєкторія» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2024 року ОСОБА_1 , через засоби поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 січня 2024 року в указаній вище справі.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2024 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та встановлено заявникові строк для усунення недоліків, зокрема, сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 237 350,46 грн та зазначення відомостей щодо наявності або відсутності електронного кабінету.

У березні 2024 року, на виконання вимог ухвали суду, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням відомостей щодо наявності електронного кабінету.

Також ОСОБА_1 подано клопотання про зменшення розміру судового збору. В обґрунтування заяви посилається на те, що судовий збір перевищує 5 відсотків річного доходу заявника за попередній календарний рік.

До клопотання додано Довідку про доходи ОСОБА_1 , видану ТОВ «Белам Україна», згідно якої його дохід за 2023 рік склав 216 093,92 грн.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.

Закон України «Про судовий збір» визначає обов`язок особи, яка звертається до суду за захистом свого майнового, немайнового права та/або обов`язку, здійснити сплату судового збору. Такий обов`язок справляння судового збору є законним фінансовим обмеженням та убезпечує від надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

За змістом практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях ЄСПЛ у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Вирішуючи питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд виходить з того, що у своїй практиці Європейський суд зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Загальний розмір річного доходу ОСОБА_1 за попередній календарний рік становить 216 093,92 грн, а розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання цієї касаційної скарги становить 237 350,44 грн та перевищує 5 відсотків розміру річного доходу заявника за попередній календарний рік.

Отже, майновий стан заявника не дозволяє сплатити нарахований судом судовий збір у повному обсязі з огляду на перевищення суми судового збору 5 відсотків річного доходу заявника за попередній календарний рік, що вказує на наявність підстав для застосування приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору та визначення його у розмірі - 10 804,70 грн, тобто у розмірі, який не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу заявника за попередній календарний рік.

Отже, заявнику необхідно сплатити судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 10 804,70 грн.

Судовий збір підлягає перерахуванню або внесенню за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи викладене вище, зазначений в ухвалі Верховного Суду від 23 лютого 2024 року строк для усунення недоліків, слід продовжити та повідомити про це заявника.

Керуючись статтями 127, 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги задовольнити.

Зменшити розмір судового збору, що підлягає сплаті ОСОБА_1 за подання касаційної скарги на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 січня 2024 року з 237 350,44 грн до 10 804,70 грн.

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, встановлений ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2024 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Петров