Ухвала

від 18.04.2024 по справі 128/4612/23

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/4612/23

УХВАЛА

18.04.2024 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглядаючи у розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» клопотання сторін кримінальних проваджень, об`єднаних у одне відомості про які внесені: 16.09.2022 в ЄРДР за №12022020000000507 за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень: ОСОБА_6 за ч.1 ст.309, ч.ч.2,3 ст.307 КК України; ОСОБА_7 за ч.ч.2,3 ст.307 КК України; ОСОБА_8 за ч.ч.2,3 ст.307 КК України; ОСОБА_9 за ч.3 ст.307 КК України; ОСОБА_10 за ч.2 ст.307 КК України; ОСОБА_5 за ч.2 ст.307 КК України; ОСОБА_11 за ч.2 ст.307 КК України; ОСОБА_12 за ч.2 ст.307 КК України; ОСОБА_13 за ч.2 ст.307 КК України та ОСОБА_14 за ч.2 ст.307 КК України та 06.11.2023 в ЄРДР за №12023020000000835 за обвинуваченням ОСОБА_15 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.ч.2,3 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходяться на розгляді вищевказані кримінальні провадження, об`єднані у одне.

17.04.2024 у судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане прокурором ОСОБА_16 попередньо до суду письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке вмотивував тим, що строк дії застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно останнього стікає, однак ті ризики, які стали підставою для його застосування наданий час не зменшилися та не відпали.

Так,зазначає,що ОСОБА_5 обвинувачується увчиненні тяжкогозлочину,санкція статтіза якийпередбачає покараннявід шестидо десятироків позбавленняволі ізконфіскацією майна;обвинувачений ОСОБА_5 на часзатримання офіційно працевлаштований не був; не має стабільного джерела доходів. Вважає, що з метою уникнення від кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів, вчинити інші кримінальні правопорушення. Окрім того, вказав що на даний час у Вінницькому міському суді Вінницької області на розгляді перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 від 18.05.2020 за обвинуваченням у вчиненні ним злочину за ч.3 ст.185 КК України.

Тому просить суд продовжити ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, з одночасним визначенням запобіжного заходу у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, визначених КПК України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 подав суду письмове клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 , яке обґрунтував тим, що обвинувачений ОСОБА_5 вину свою у вчиненому визнає, має постійне місце проживання та по даному кримінальному провадженні не заподіяна діянням обвинуваченого будь-яка шкода. Також, враховуючи позитивну характеристику ОСОБА_5 за місцем проживання, наявність сім`ї; пенсійний вік та наявність хронічних хвороб серцево-судинного характеру в обвинуваченого, лікування яких потребує отримання ним ліків, яких не має в медчастині установи, а також ту обставину , що ОСОБА_5 тримається під вартою вже понад 6 місяців, просив суд змінити ОСОБА_5 застосований запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місце проживання, а за неможливості зміни запобіжного заходу, просив зменшити розмір застави обвинуваченому до 20 прожиткових мінімумів доходів громадян.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання свого захисника. Суду зазначив, що на час порушення кримінальної справи він не перебував під вартою, надав слідчому покази. Однак коли слідчий йому вручили підозру, то суд застосував щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, однак він вважає, що для цього не було підстав, оскільки він не переховувався та не мав такого наміру. Також суду зазначив, що він дійсно на час затримання офіційно не працював, однак оказував послуги перевозок і з цього мав дохід; він має постійне місце проживання , проживав разом із співмешканкою, яка була його дружиною довгий час. На запитання суду відповів , що звертався в медчастину установи з скаргами на погіршення стану свого здоров`я оскільки має ряд хронічних захворювань, отримував лікування, однак вважає , що таке лікування є недостанім для нього, його дружина в зв`язку із скрутним матеріальним становищем не має можливості купувати йому необхідні ліки.

Прокурор ОСОБА_3 наполягав на задоволені поданого прокурором ОСОБА_16 письмового клопотання, заперечуючи проти клопотання захисника, оскільки вважає, що менш суворий запобіжний захід щодо обвинуваченого не зможе запобігти вказаним ним ризикам. Окрім того зазначив, що обвинувачений ОСОБА_5 отримав наявні хвороби протягом свого життя, а в медчастині установи отримує належну медичну допомогу при зверненні, що підтверджується наданою захисником довідкою, з якої серед іншого, також убачається що при наявних в ОСОБА_5 хворобах, він може утримуватися в умовах УВП.

Заслухавши клопотання прокурора, захисника, з`ясувавши міркування один одного та обвинуваченого щодо них, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд вважає клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а клопотання захисника необґрунтованим та таким, що підлягає відмові у задоволені, виходячи з такого.

Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно до п. п.2,4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років або до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 України КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення. Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»). З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Судом установлено, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.

Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).

Згідно роз`ясненнями, викладеними у постанові № 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Оглянувши обвинувальний акт, вислухавши міркування сторін кримінального провадження, суд вважає що наразі існують, не зменшилися та не відпали ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, дане кримінальне провадження на даний час хоча і перебуває на стадії судового розгляду, однак , судом ще не заслухані пояснення обвинувачених, свідків, не досліджені письмові та речові докази, тому суд вважає існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, з метою зміни показів в суді.

Також, суд бере до уваги, що обвинуваченому ОСОБА_5 інкримінується вчинення злочину, який відносяться згідно ст. 12 КК України до класифікації тяжких злочинів, а також до категорії кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушень проти здоров`я населення; обвинувачений раніше вже був засуджений за вчинення злочину передбаченого ст.307 КК України та відбував призначене судом покарання; на даний час відносно останнього на розгляді в Вінницькому міському суді Вінницької області перебуває обвинувальний акт від 18.05.2020 за обвинувачення ОСОБА_5 в чинені злочину за ч.3 ст.185 КК України; на час затримання офіційно ОСОБА_5 був непрацевлаштованим, доказів отримання ним пенсіонного посвідчення , щоб свідчило про наявність в нього законного джерела доходу суду не надано; хоча обвинувачений і має постійне місце проживання , за яким характеризується позитивно, але ньому ОСОБА_5 проживав разом із співмешканкою, дітей неповнолітніх та ( або) малолітніх не має, що все це вказане в своєї сукупності свідчить про відсутність у обвинуваченого достатніх соціально- стримуючих факторів на волі.

Тому суд вважає що існують також ризики того, що на волі обвинувачений ОСОБА_5 може вчинити інші кримінальні правопорушення та переховуватися від суду.

Також , суд при винесені даної ухвали оцінив і додану захистом до клопотання медичну довідку Вінницької міської медичної частини № 1 від 05.04.2024 за підписом лікаря ЗПСМ цієї медчастини ОСОБА_17 , з якої суд встановив, що дійсно обвинувачений ОСОБА_5 страждає на ряд захворювань ( вказаний їх перелік) ; починаючи з 31.01.2024 ОСОБА_5 тричі звертався до медичної частини установи ( зазначені дати звернень) ; отримує призначене лікування амбулаторно ( зазначене яке саме) та за станом свого здоров`я може утримуватися під вартою в умовах СІЗО ДУ « ВУВП (№1)», отже цей доказ свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_5 звертаючись до медичної частини установи із скаргами та погіршення стану свого здоров`я , отримує своєчасно, належну та професійну медичну допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку, що більш м`який запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не виправдає себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, як не зможе запобігти і встановленим судом ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Отже,не зачіпляючипитання доказовостівини обвинуваченого ОСОБА_5 , судз метоюдотримання балансуміж суспільнимінтересом таправом особина особистусвободу,доходить висновку,що длязабезпечення виконанняобвинуваченим ОСОБА_5 ,покладених нанього процесуальнихобов`язків тауникнення встановленихсудом ризиків,йому доцільнопродовжити строк діїзапобіжного заходув вигляді триманняпід вартою на 60днів, тобто по16.06.2024, зодночасним визначеннямйому запобіжногозаходу ввигляді заставив розмірі50(п`ятдесяти)розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних особі,що взагальній сумі(станомна 01.01.2024)становить 151400гривень, для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов`язків, визначених ст.194 КПК України, задовольнивши таким чином клопотання прокурора, як обґрунтоване та відмовивши в задоволені клопотання захисника - за необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст.194, 331, 334 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Письмове клопотання прокурора ОСОБА_16 , підтримане прокурором ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , - задовільнити.

Продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на60днів у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1», а саме по 16.06.2024 включно.

Одночасно обвинуваченому ОСОБА_5 визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпеченнявиконання обвинуваченимобов`язків,визначених ст.194КПК України,встановивши заставу в розмірі 50 (п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, що в загальній сумі становить 151400 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) гривень та надавши можливість внесення даної застави за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ)26286152; Банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО)820172; рахунок отримувача UA688201720355219002000000401.

Роз`яснити, що обвинувачений ОСОБА_5 або його заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави надати суду протягом двох днів підтверджуючі документи.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_5 покласти такі обов`язки, передбачені ст.194 КПК України:

1) повідомляти суд про своє місце проживання та зміну свого місця проживання та/або місця роботи, навчання; 2) утримуватися від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в України; 4) не відлучатися із зареєстрованого місця проживання на території Вінницької області - без дозволу суду.

Термін дії обов`язків, покладених судом на обвинувачених, у разі внесення застави визначити до 16.06.2024 включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України у Вінницької області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ВІННИЦЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№ 1)». Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ВІННИЦЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№ 1)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити про це усно і письмово Вінницький районний суд Вінницької області.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважатиметься такими, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_5 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

В задоволені письмового клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну застосованого запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт ,- відмовити.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів: обвинуваченими - з дня отримання копії ухвали; а іншими учасниками- з дня проголошення ухвали.

Суддя ОСОБА_18