Постанова

від 09.04.2024 по справі 335/5605/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 09.04.2024 Справа № 335/5605/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/5605/22 Головуючий у І інстанції: Романько О.О.

Провадження № 22-ц/807/890/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Крилової О.В.,

Кухаря С.В.,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Товариства зобмеженою відповідальністю«Кей-Колект»на рішенняОрджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від29березня 2023року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпресів», ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири з застосуванням наслідків недійсності правочину шляхом припинення речових прав та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Кей-Колект», ТОВ «Імпресів», ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири з застосуванням наслідків недійсності правочину шляхом припинення речових прав та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обґрунтування позову зазначила, що їй на праві приватної власності належать квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Буцикіною Л.О. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу від 11 жовтня 2007 року за реєстровим № 2613.

11 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено: кредитний договір № 11232909000 на суму 102000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 515100 гривень; кредитний договір № 11232935000/2 від 11 жовтня 2007 року на суму 2336 грн.

28 травня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11352431000 на суму 27000 доларів США, що еквівлентно 130950 грн та кредитний договір № 11352437000 від 28 травня 2008 року на суму 3357 грн.

11 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» у якості Іпотекодержателя та ОСОБА_1 у якості Іпотекодавця укладено договір іпотеки № 11232909000/З посвідчений Буцикіною Л.О., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим № 2615.

Згідно з п.1.1 Договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 . Укладення даного договору відбулось в забезпечення виконання зобов`язання договору про надання споживчого кредиту № 11232909000 від 11 жовтня 2007 року та договору про надання споживчого кредиту № 11232935000/2 від 11 жовтня 2007 року.

28 травня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» у якості Іпотекодержателя та ОСОБА_1 у якості Іпотекодавця укладено договір іпотеки № 11352431000/З посвідчений Буцикіною Л.О., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим номером № 2794.

Згідно з п.1.1 Договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 . Укладення даного договору відбулось в забезпечення виконання зобов`язання договору про надання споживчого кредиту № 11352431000 від 28 травня 2008 року та договору про надання споживчого кредиту № 11352437000 від 28 травня 2008 року.

12 грудня 2011 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» відступив свої права вимоги за вищевказаними договорами іпотеки ТОВ «Кей-Колект», на підставі договору відступлення прав вимоги серія та номер 5207-5208, виданий 12 грудня 2011 року приватним нотаріусом Обухівського районного округу Саєнко Е.В.

01 лютого 2022 року між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Імпресів» укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д.В. в реєстрі за № 133.

В подальшому 01 серпня 2022 року ТОВ «Імпресів» відчужив спірну квартиру ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Єдемською-Фастовець Ольгою Олександрівною. Про те, що вона не є власником зазначеної квартири вона дізналась 26 серпня 2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Проте, як вважає позивач, Іпотекодержатель ТОВ «Кей-Колект» не мало права звертати стягнення на предмет іпотеки на підставі позасудового врегулювання шляхом продажу даної квартири третій особі від імені Іпотекодавця, оскільки відповідно до укладених договорів іпотеки № 11232909000/З від 11 жовтня 2007 року та договору іпотеки № 11352431000/З від 28 травня 2008 року, сторони встановили, що позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом права Іпотекодержателя продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем не укладався окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя та відповідно нотаріально не посвідчувався, як то передбачено розділом 5. Оскільки пп. 5.2.2. Договору іпотеки чітко визначав, що право продажу предмета іпотеки виникає в Іпотекодержателя саме на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, який фактично позивачем ніколи не укладався, укладення між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Імпресів» спірного договору купівлі-продажу здійснено без наявності у ТОВ «Кей-Колет» відповідних повноважень. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадку наявності заборгованості іпотекодавця за основним зобов`язанням, або у разі порушення інших умов договору іпотеки. Тобто, передуванню позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки є саме направлення вимоги в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», однак TOB «Кей-Колект» жодних вимог в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» позичальнику не направляв. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. У зв`язку з чим, укладення спірного договору купівлі-продажу здійснено з порушенням ст. 38 Закону України «Про іпотеку», що має наслідком недійсність такого договору купівлі-продажу.

З врахуванням викладеного вважає, що укладення між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Імпресів» спірного договору купівлі-продажунерухомого майна стосовно квартири від 01 лютого 2022 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. здійснено з істотним порушенням вимог чинного законодавства, що відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України має наслідком недійсність такого договору. Отже державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ТОВ «Імпресів», ОСОБА_2 підлягає скасуванню на підставі ст. 216 ЦК України.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 87,76 кв.м., житловою площею 69,7 кв.м., укладений 01 лютого 2022 року між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Імпресів», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за № 133; застосувати наслідки недійсності правочину шляхом припинення речових прав ОСОБА_2 на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати рішення приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Єдемська- Фастовець Ольга Олександрівна про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (номер запису про право власності: 47476441, дата державної реєстрації: 01.08.2022 13:28:44, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу квартири, серія та номер: 1213, виданий 01.08.2022, видавник Єдемська-Фастовець О.О., приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер індексний номер: 64354243 від 01.08.2022 13:54:24); судові витрати стягнути з відповідачів.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 01 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпресів», як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Пономарьовою Дар`єю Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за № 133.

В задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Кей-Колект» та з ТОВ «Імпресів» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі по 744,30 грн з кожного.

Не погоджуючисьз вищезазначенимрішенням,ТОВ «Кей-Колект» подало апеляційнускаргу,в якій,посилаючись нанеповне з`ясування судомпершої інстанціїобставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Орджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від29березня 2023рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено,що судпершої інстанції не врахував, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про Іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержатедя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про звадоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір іпотеки містить розділ 5 «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. Позивачка в п. 5.1 кожного з іпотечних договорі погодила умови з якими, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. В п.5.2.2 встановлено право Іпотекодержателя продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку встановленому Законом України «Про іпотеку», тобто укладаючи іпотечний договір сторони мали на увазі, що окремим договором і є відповідне застереження, що міститься в розділі 5 договору. Обрання певного способу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Позивач отримала листи-вимоги про усунення порушень основного зобов`язання за вих. № 735063/1 від 21 червня 2021 року та за вих. № 735063/2 від 21 червня 2021 року, в яких ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність сплати заборгованості та попереджено про намір звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки, в тому числі в порядку передбаченому ст. 38 Закону України « Про іпотеку», а тому, вибуття квартири позивачки з її власності відбулося спираючись на її вимогу щодо непогашення заборгованості, щодо укладення договорів з умовою звернення стягнення на предмет іпотеки та можливість застосування позасудового врегулювання цього та враховуючи, що її завчасно було повідомлено про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке вона отримала особисто. ТОВ «Кей-Колект» в повній мірі виконало вимоги Закону Ураїни «Про іпотеку», а отже в цілому правомірно набуло право продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Суд не вказав в рішенні, з якої норми Закону та на підставі яких доказів визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири. Суд не врахував, що задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, стороною якого вона не є, не призведе до поновлення прав позивача на квартиру, які вона вважає порушеними, а тому вказані вимоги не є ефективним способом захисту, оскільки належним способом захисту прав позивача, які вона вважає порушеними, є звернення до суду із вимогами про витребування майна.

У письмових поясненнях ОСОБА_2 підтримує апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект», просить її задовольнити та скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник ТОВ «Кей-Колект» Пивоваров В.І. наполягав на задоволені апеляційної скарги, скасуванні рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2023 року та відмові в задоволенні позову.

Представник ОСОБА_1 адвокатТкаченко О.С.заперечувала протидоводів апеляційноїскарги,просила залишитиїї беззадоволення,оскаржуване рішення без змін.

ОСОБА_2 та його представник адвокат Острик С.Ю. підтримали апеляційну скаргу, погодились з її доводами та просили задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає повною мірою.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України,кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та ТОВ «ІМПРЕСІВ» суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом права Іпотекодержателя продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

У статті 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Частиною першою статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; наступна іпотека передання в іпотеку нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором; пріоритет переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно;вищий пріоритет пріоритет, встановлений раніше будь-якого іншого пріоритету стосовно одногой того ж нерухомого майна.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Буцикіною Л.О. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу від 11.10.2007 року за р. № 2613.

Між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» були укладені: договір про надання споживчого кредиту № 11232909000 від 11.10.2007 на суму 102 000 доларів США, що дорівнювало еквіваленту 515 100 гривень; договір про надання споживчого кредиту № 11232935000/2 від 11.10.2007 р. на суму 2 336 гривень; договір про надання споживчого кредиту № 11352431000 від 28.05.2008 на суму 27 000 доларів США, що складало 130 950 гривень; договір про надання споживчого кредиту № 11352437000 від 28.05.2008 на суму 3 357 гривень.

11.10.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» у якості Іпотекодержателя та ОСОБА_1 в якості Іпотекодавця укладено договір іпотеки № 11232909000/3 посвідчений Буцикіною Л.О., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим номером № 2615.

Згідно з п.1.1 Договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 . Укладення даного договору відбулось в забезпечення виконання зобов`язання договору про надання споживчого кредиту № 11232909000 від 11.10.2007 року та договору про надання споживчого кредиту № 11232935000/2 від 11.10.2007 року.

Також, 28.05.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» у якості Іпотекодержателя та ОСОБА_1 у якості Іпотекодавця укладено договір іпотеки № 11352431000/3 посвідчений Буцикіною Л.О., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим номером № 2794.

Згідно п.1.1 Договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 . Укладення даного договору відбулось в забезпечення виконання зобов`язання договору про надання споживчого кредиту № 11352431000 від 28.05.2008 та договору про надання споживчого кредиту № 11352437000 від 28.05.2008.

12.12.2011 Акціонерним комерційним інноваційний банк «УкрСиббанк» відступив свої права вимоги за вищевказаними договорами іпотеки ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», на підставі договору відступлення прав вимоги серія та номер 5207-5208, виданий 12.12.2011 приватним нотаріусом Обухівського районного округу Саєнко Е.В.

Обставини відступлення права вимоги АТ «УкрСиббанк» до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» учасниками процесу не оспорювалися та були визнані, тому відповідно до ст. 82 ЦПК України додатковому доведенню не підлягають.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договорами про надання споживчих кредитів не виконувала, тому утворилась заборгованість перед ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», яка станом на 21.06.2021 року складала: за договором про надання споживчого кредиту № 11232909000 від 11.10.2007 р. 138 200,12 доларів США, що за курсом НБУ становить 3 755 063,10 гривень та за Договором про надання споживчого кредиту № 11352431000 від 28.05.2008 р. 35 301,69 доларів США, що за курсом НБУ становить 959 189,28 гривень.

Наявність зазначеної заборгованості з боку позивача не заперечувалась.

01.02.2022 між ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та ТОВ «ІМПРЕСІВ» укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д.В. в реєстрі за № 133.

01.08.2022 ТОВ «ІМПРЕСІВ» відчужив спірну квартиру ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Єдемською-Фастовець Ольгою Олександрівною. Право власності його було зареєстроване.

За положеннями укладених договорів іпотеки № 11232909000/3 від 11.10.2007 та договору іпотеки № 11352431000/З від 28.05.2008, звернення стягнення здійснюється на підставі позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку» (п. 4.2.4).

Відповідно до п. 4.3 та 4.5 договорів іпотеки, право визначення підстави та способу звернення стягнення належить Іпотекодержателю. Звернення стягнення на Предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 5.2.2 договору іпотеки, позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: отримання Іпотекодержателем права продати предметі іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Відтак, сторони укладаючи договори іпотеки, встановили, що позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом права Іпотекодержателя продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Тобто, сторони за договорами іпотеки дійшли згоди, що іпотекодержатель отримує право продавати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця, а саме на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

У постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи аналогічний зміст договору іпотеки, також дійшла правового висновку про те, що він вимагає укладення додаткового договору для задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 27 жовтня 2021 рокуу справі №127/5022/17(провадження № 61-13268св20), від 15 грудня 2021 року справа № 607/15719/19 (провадження № 61-17879св20), від 22 березня 2023 року у справі № 758/12047/16-ц (провадження № 61-7619ск22) та від 09 серпня 2023 року у справі № 753/17757/19 (провадження № 61-6815св22).

Вказані обставини спростовують доводи апеляційної скарги, що підпункт 5.2.2 пункту 5.2 договорів іпотеки є іпотечним застереженням, за якиміпотекодержатель отримав право продавати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Натомість колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Кей-Колект» укладено окремий договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, як відсутні докази й укладання такого договору з первісним кредитором - АКІБ «УкрСиббанк».

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Відповідно до п.п.2, 5 Постанови Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладення між ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та ТОВ «ІМПРЕСІВ» спірного договору купівлі-продажунерухомого майна від 01.02.2022 стосовно квартири та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. здійснено з істотним порушенням вимог чинного законодавства, що відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України має наслідком недійсність такого договору.

Крім того, суд першої інстанції правильно визначився з тим, що, заявляючи позов про припинення речових прав та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_1 обрала неналежний спосіб захисту свого права, що є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Суд врахував висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц щодо витребування нерухомого майна як ефективного способу захисту в разі наявності державної реєстрації права власності за добросовісним набувачем, відповідно до яких ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем.

Таким чином, апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Аналізуючи питанняобсягу дослідженнядоводів скаржниката їхвідображення воскаржуваному судовомурішенні,питання обґрунтованостівисновків судупершої інстанції,колегія суддіввиходить зтого,що усправі,яка переглядається,було надановичерпну відповідьна всіістотні питання,що виникаютьпри кваліфікаціїспірних відносин,як уматеріально-правовому,так іу процесуальномусенсах,а доводи,викладені вапеляційних скаргах,не спростовуютьвисновків судупершої інстанції; рішення місцевого суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, принципам і завданням цивільного судочинства, вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» слід залишити без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від29березня 2023року без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від29березня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 19 квітня 2024 року.

Головуючий:

Судді: