Постанова

від 17.01.2025 по справі 335/5605/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року

м. Київ

справа № 335/5605/22

провадження № 61-6732св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», товариство з обмеженою відповідальністю «Імпресів», ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Романько О. О., від 29 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В., від 09 квітня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), товариства з обмеженою відповідальністю «Імпресів» (далі - ТОВ «Імпресів»), ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д. В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири із застосуванням наслідків недійсності правочину шляхом припинення речових прав та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що їй на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 .

3. 11 жовтня 2007 року між нею і Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), який змінив назву на публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), були укладені кредитні договори № 11232909000 і № 11232935000/2.

4. Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами між нею та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір іпотеки № 11232909000/З, за умовами якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 .

5. 28 травня 2008 року між нею і АКІБ «УкрСиббанк» були укладені кредитні договори № 11352431000 і № 11352437000.

6. Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами між нею та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений договір іпотеки № 11352431000/З, за умовами якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 .

7. 12 грудня 2011 року АКІБ «УкрСиббанк» відступило свої права вимоги за вказаними договорами іпотеки ТОВ «Кей-Колект».

8. 01 лютого 2022 року між ТОВ «Кей-Колект» і ТОВ «Імпресів» був укладений договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 .

9. У подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 01 серпня

2022 року ТОВ «Імпресів» відчужило спірну квартиру ОСОБА_2 .

10. Позивачка вважала, що ТОВ «Кей-Колект» не мало права звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири від імені іпотекодавця, оскільки згідно з укладеними договорами іпотеки позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Водночас між іпотекодавцем та іпотекодержателем не укладався окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а тому укладення між ТОВ «Кей-Колект» і ТОВ «Імпресів» договору купівлі-продажу здійснено без наявності у ТОВ «Кей-Колект» відповідних повноважень.

11. Крім того, TOB «Кей-Колект» не надсилало позичальнику вимог в порядку, визначеному статтею 35 Закону України «Про іпотеку», а тому укладення спірного договору купівлі-продажу здійснено всупереч статті 38 Закону України «Про іпотеку», що має наслідком недійсність такого договору купівлі-продажу.

12. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 , укладений 01 лютого 2022 року між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Імпресів»;

- застосувати наслідки недійсності правочину шляхом припинення речових прав ОСОБА_2 на спірну квартиру та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (номер запису про право власності 47476441, дата державної реєстрації 01 серпня 2022 року, 13:28:44, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу квартири від 01 серпня 2022 року).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

13. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя

від 29 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 , укладений 01 лютого 2022 року між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Імпресів». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

14. Суд першої інстанції, визнаючи недійсним договір купівлі-продажу, вказав, що укладення оспорюваного правочину здійснено без наявності у ТОВ «Кей-Колект» відповідних повноважень, оскільки всупереч умов договору іпотеки, окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався, а крім того ТОВ «Кей-Колект» належним чином не повідомило позивачку про наявність заборгованості та намір здійснити продаж предмета іпотеки.

15. Відмовляючи у задоволенні вимог щодо застосування наслідків недійсності правочину шляхом припинення речових прав ОСОБА_2 на квартиру та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд першої інстанції вказав на неправильно обраний позивачкою спосіб захисту порушених прав, оскільки якщо позивачка вважає, що майно вибуло з її володіння поза її волею, то належним способом захисту є витребування майна.

Інформація про рух справи в судах

16. Постановою Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В., від 16 серпня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» задоволено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

17. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що договір іпотеки передбачав застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому ТОВ «Кей-Колект» вжило всіх заходів, передбачених статтею 35 Закону України «Про іпотеку», щодо направлення відповідних вимог та повідомлень, необхідних для подальшого звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Такі вимоги були отримані позивачкою особисто. Спірне приміщення вибуло з власності ОСОБА_3 з її власної волі та у подальшому було відчужене особою, яка мала право на таке відчуження.

18. Постановою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

19. Колегія суддів вказала на помилковість висновків апеляційного про те, що підпункт 5.2.2 пункту 5.2 договорів іпотеки є іпотечним застереженням, за яким іпотекодержатель отримав право продавати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Водночас Верховний Суд звернув увагу, що апеляційний суд не встановив чи укладався між іпотекодавцем і банком (до відступлення права вимоги) та/або ТОВ «Кей-Колект» окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Короткий зміст постанови апеляційного суду

20. Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 квітня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2023 року залишено без змін.

21. Апеляційний суд, погодившись з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, вказав, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладення ОСОБА_1 окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя як з ТОВ «Кей-Колект», так і з первісним кредитором - АКІБ «УкрСиббанк».

22. Щодо належного способу захисту у випадку вибуття майна, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

23. У касаційних скаргах ОСОБА_2 та ТОВ «Кей-Колект» просять скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя

від 29 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду

від 09 квітня 2024 року, ухваливши нове судове рішення про відмову у позові.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

24. 07 травня 2023 року ОСОБА_2 та 08 травня 2024 року ТОВ «Кей-Колект» подали касаційні скарги на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 квітня 2024 року.

25. Ухвалами Верховного Суду від 23 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у червні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

26. Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду

від 27 лютого 2024 року у справі № 903/1041/21, від 31 січня 2024 року

у справі № 569/19798/20, від 22 грудня 2023 року у справі № 462/5579/15-ц, від 16 серпня 2023 року у справі № 753/2627/20, від 12 червня 2023 року у справі № 718/1816/21, від 12 квітня 2022 року у справі № 331/4165/18,

від 01 квітня 2022 року у справі № 759/7593/19 (пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України).

27. Також посилається на необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11 квітня 2018 року в справі № 554/14813/15-ц (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

28. Вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах частини п`ятої статті 38 Закону України «Про іпотеку» та пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03 липня 2018 року № 2478-VIII (далі - Закон № 2478-VIII) (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

29. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 8 частини першої, пунктами 1, 3, 4

частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

30. Зауважує, що відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку», в редакції Закону № 2478-VIII, який застосовується до правовідносин, у тому числі, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

31. Стверджує, що договори іпотеки містили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця, а тому суди безпідставно вказали на необхідність укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

32. Звертає увагу на висновки Верховного Суду, відповідно до яких зміни, внесені Законом № 2478-VIII, застосовуються до іншого засобу забезпечення виконання зобов`язань - поруки, що виникла за правочинами, укладеними до набрання чинності вказаного закону.

33. Посилається на те, що апеляційний суд не надав оцінки доводам

ТОВ «Кей-Колект» про дотримання процедури повідомлення позивачки про порушення основного зобов`язання та наслідки такого порушення, зокрема в частині вжиття заходів позасудового врегулювання.

34. Констатує факт відсутності у справі договорів іпотеки з інших справ, на які суди посилалися як на подібні.

35. Підставою касаційного оскарження судових рішень ТОВ «Кей-Колект» зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 05 червня

2018 року у справі № 338/180/17, від 14 листопада 2018 року у справі

№ 183/1617/16, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі

№ 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 06 квітня 2021 року у справі

№ 910/10011/19, від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц,

від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17, у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 363/2337/19, від 08 червня 2022 року у справі № 757/39546/20-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

36. Вказує, що положення договору іпотеки, в якому сторони обумовили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, необхідно розуміти як іпотечне застереження, яке не потребує укладення сторонами окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя для застосування позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

37. Зауважує, що спірне майно було декілька разів відчужене, а тому права позивачки підлягають захисту шляхом пред`явлення вимоги про витребування квартири, що призведене до ефективного захисту її порушених майнових прав.

Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надходили

Обставини справи, встановлені судами

38. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири

від 11 жовтня 2007 року на праві приватної власності належала квартира

АДРЕСА_1 .

39. Між ОСОБА_1 і АКІБ «УкрСиббанк» були укладені: договір про надання споживчого кредиту від 11 жовтня 2007 року № 11232909000 на суму 102 000 доларів США, що еквівалентно 515 100 грн; договір про надання споживчого кредиту від 11 жовтня 2007 року № 11232935000/2 на суму

2 336 грн; договір про надання споживчого кредиту від 28 травня 2008 року

№ 11352431000 на суму 27 000 доларів США, що еквівалентно 130 950 грн; договір про надання споживчого кредиту від 28 травня 2008 року

№ 11352437000 на суму 3 357 грн.

40. Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами 11 жовтня 2007 року та 20 травня 2008 року між

ОСОБА_1 і АКІБ «УкрСиббанк» були укладені нотаріально посвідчені договори іпотеки № 11232909000/З і № 11352431000/З, за умовами яких в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 .

41. Згідно з пунктом 5.2 договорів іпотеки позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (підпункт 5.2.1); отримання іпотекодержателем права продавати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (підпункт 5.2.2).

42. 12 грудня 2011 року АКІБ «УкрСиббанк» відступив свої права вимоги за вказаними кредитними та іпотечними договорами ТОВ «Кей-Колект», на підставі договору відступлення прав вимоги, серія та номер 5207-5208.

43. За розрахунками кредитора заборгованість за кредитними договорами станом на 21 червня 2021 року становила: за договором від 11 жовтня

2007 року № 11232909000 - 38 200,12 доларів США, що еквівалентно 3 755 063,10 грн, та за договором від 28 травня 2008 року № 11352431000 - 35 301,69 доларів США, що еквівалентно 959 189,28 грн.

44. ТОВ «Кей-Колект» складено вимоги про усунення порушень основного зобов`язання від 21 червня 2021 року № 735063/1 та № 735063/2, якими товариство повідомляє ОСОБА_1 про придбання права вимоги заборгованості за договорами від 11 жовтня 2007 року № 11232909000,

від 28 травня 2008 року № 11352431000; набуття прав іпотекодержателя за договорами іпотеки від 11 жовтня 2007 року№ 11232909000/З, від 28 травня 2008 року № 11352431000/З та наслідки невиконання цих вимог.

45. З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з трекінг-номером 0407362851258 вбачається, що зазначені вимоги були вручені особисто ОСОБА_1 29 червня 2021 року.

46. Згідно з висновком про вартість об`єкта оцінки, вартість предмета іпотеки з метою продажу за статтею 38 Закону України «Про іпотеку» станом на 10 січня 2022 року становить 797 430,00 грн, що еквівалентно

29 000 доларів США.

47. 01 лютого 2022 року між ТОВ «Кей-Колект» і ТОВ «Імпресів» був укладений договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 .

48. 01 серпня 2022 року ТОВ «Імпресів» відчужило спірну квартиру

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу.

49. Матеріали справи не містять доказів того, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Кей-Колект» укладено окремий договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, як відсутні докази й укладання такого договору з первісним кредитором - АКІБ «УкрСиббанк».

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

50. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

51. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

52. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

53. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

54. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

55. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

56. Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

57. Іпотекою є зокрема застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

58. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

59. За змістом статті 37 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції, на час звернення стягнення на предмет іпотеки) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

60. За змістом частини п`ятої статті 38 Закону України «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

61. Звертаючись до суду з цим позовом позивачка, зокрема посилалася на те, що між нею і ТОВ «Кей-Колект» не укладався окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

62. У розглядуваній справі укладаючи договори іпотеки, їх сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання (пункти 5.1. договорів іпотеки).

63. При цьому сторони договорів іпотеки у пунктах 5.2. передбачили, що позасудове врегулювання здійснюється одним із наступним способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

- передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (підпункт 5.2.1)

- отримання іпотекодержателем права продавати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (підпункт 5.2.2).

64. Свобода договору належить до загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

65. Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року, направляючи розглядувану справу на новий розгляд, вказав на помилковість висновків апеляційного суду про те, що підпункт 5.2.2 договорів іпотеки є іпотечним застереженням, за яким іпотекодержатель отримав право продавати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

При цьому Верховний Суд звернув увагу на необхідність встановлення факту укладення між іпотекодавцем і банком (до відступлення права вимоги) та/або ТОВ «Кей-Колект» окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

66. Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

67. Апеляційний суд, врахувавши вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 лютого 2024 року, та встановивши, що у матеріалах справи відсутній окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між ОСОБА_1 з ТОВ «Кей-Колект» або з первісним кредитором - АКІБ «УкрСиббанк», дійшов правильного висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу спірної квартири укладено з істотним порушенням вимог Закону України «Про іпотеку», а саме за відсутності іпотечного застереження та/або окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

68. Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки сторони за договорами іпотеки погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом отримання іпотекодержателем права продавати предмет іпотеки будь-якій особі саме на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який укладений не був (підпункти 5.2.1 і 5.2.2 пункту 5.2 договорів іпотеки).

69. Ці висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 квітня 2018 року у справі

№ 554/14813/15-ц, які неодноразово підтвердженні Верховним Судом, зокрема у постановах у постановах від 27 жовтня 2021 року у справі № 127/5022/17, від 15 грудня 2021 року у справі № 607/15719/19,

від 22 березня 2023 року у справі № 758/12047/16-ц, від 09 серпня 2023 року у справі № 753/17757/19.

70. Колегією суддів не встановлено підстав для відступлення від вказаних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

71. Зміни, внесені Законом № 2478-VIII до частини п`ятої статті 38 Закону України «Про іпотеку», не скасовують і не змінюють підстав позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.

72. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині дослідження доказів, встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції та апеляційним судом надано оцінку доказам відповідно до статті 89 ЦПК України в межах наданих їм процесуальним законом повноважень.

73. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

74. Саме по собі незалучення до участі у справі в якості третіх осіб членів сім`ї ОСОБА_2 не свідчить про наявність передбачених пунктом 8

частини першої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень.

75. Доводи касаційної скарги ТОВ «Кей-Колект» щодо обрання позивачкою неналежного способу захисту підлягають відхиленню, оскільки за обставин цієї справи вимоги позивачки, задоволені судами попередніх інстанцій, спрямовані на захист її прав.

76. Після ухвалення оскаржених судових рішень ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Кей-Колект», ТОВ «Імпресів», про витребування майна (справа № 335/4950/24). Під час розгляду вказаної справи судами і буде надана оцінка наявності або відсутності передбачених законом підстав для витребування спірної квартири.

77. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

78. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija

v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

79. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

80. В межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_2 і Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення.

2. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя

від 29 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду

від 09 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников