Постанова

від 16.04.2024 по справі 523/9346/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2820/24

Справа № 523/9346/23

Головуючий у першій інстанції Малиновський О.М.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В.., Стахової Н.В.,

за участю секретаря Пухи А.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідач Товариство зобмеженою відповідальністю«ЛАПОМЕД»

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2023 року, ухвалене у складі судді Малиновського О.М., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАПОМЕД» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до суді з позовною заявою про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 13.05.2020р. працює на посаді керівника Відділу державного ринкового нагляду за обігом медичних виробів Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками. До Міністерства охорони здоров`я було направлено скаргу від 16.01.2023р. за підписом директора ТОВ «ЛАПОМЕД» щодо неправомірних дій працівників Відділу, зокрема керівника Відділу ОСОБА_1 . У скарзі відповідачем було зазначено про наявність організованої співробітниками Відділу корупційну схему. Водночас до скарги відповідач не долучив жодних належних доказів на підтвердження своїх слів.

На думку позивача директором Товариства у скарзі від 16.01.2023р. були зазначені наступні відомості, які є недостовірними та мають негативний вплив на нього, а саме:

-працівники ДЛС створюють штучні незаконні перешкоди щодо прийняття повідомлень від уповноважених осіб щодо свого місцезнаходження та переліку медичних виробів та не вносять відповіді відомості у Реєстр осіб відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг, а саме залишають повідомлення без розгляду за незаконними причинами, що не викладені у п. 10 Наказу МОЗ №122 від 10.02.2017р.;

-коли товари надходять для митного оформлення працівники ДЛС надають завідомо брехливі консультації працівникам Митної служби України та в телефонному режимі повідомляють, що якщо відомості про товар не внесені у Реєстр є такими, що не відповідають вимогам постанови «Про затвердження технічного регламенту щодо медичних виробів» від 02.10.2013р. №753;

-в процесі розмов ОСОБА_1 дозволяв собі сміятися з наших слів, казати щоб ми не сперечалися, а робили усе, що служба зазначає в своїх листах з незаконними вимогами. На моє запитання нащо він консультує митників таким чином, що вони блокують митне оформлення вантажів з медичними товарами він казав, що це його єдина правильна правова оцінка, а рішення суду протирічить його думкам лише тому, що в українських судах не хочуть розбиратися в питанні.

Вважаючи, що поведінка відповідача по відношенню до нього носить свідомо-вольовий характер і є неправомірною, не відповідає нормам права, не є соціально корисною та допустимою, а навпаки є соціально шкідливою, руйнує стабільний правопорядок в державі, позивач просить:

визнати відомості недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порочать честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 , зазначених директором Товариства у скарзі від 16.01.2023р. щодо:

-організації корупційної схеми працівниками Відділу;

-працівники ДЛС створюють штучні незаконні перешкоди щодо прийняття повідомлень від уповноважених осіб щодо свого місцезнаходження та переліку медичних виробів та не вносять відповіді відомості у Реєстр осіб відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг, а саме залишають повідомлення без розгляду за незаконними причинами, що не викладені у п. 10 Наказу МОЗ №122 від 10.02.2017р.;

-коли товари надходять для митного оформлення працівники ДЛС надають завідомо брехливі консультації працівникам Митної служби України та в телефонному режимі повідомляють, що якщо відомості про товар не внесені у Реєстр є такими, що не відповідають вимогам постанови «Про затвердження технічного регламенту щодо медичних виробів» від 02.10.2013р. №753;

-в процесі розмов ОСОБА_3 дозволяв собі сміятися з наших слів, казати щоб ми не сперечалися, а робили усе, що служба зазначає в своїх листах з незаконними вимогами. На моє запитання нащо він консультує митників таким чином, що вони блокують митне оформлення вантажів з медичними товарами він казав, що це його єдина правильна правова оцінка, а рішення суду протирічить його думкам лише тому, що в українських судах не хочуть розбиратися в питанні;

зобов`язати Товариство спростувати поширені відомості у скарзі від 16.01.2023р. зазначені вище, у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, шляхом направлення на адресу МОЗ України листа з інформацією про те, що Товариством поширена недостовірна інформація, є такою, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, порочить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 .

Крім цього, посилаючись на те, що поширення відповідачем недостовірної інформації є очевидним та умисним фактом завдання шкоди, ОСОБА_1 просить стягнути з Товариства завдану моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн..

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАПОМЕД» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення у повному обсязі.

Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що текст скарги, який на думку ОСОБА_1 порушує його честь, гідність та ділову репутацію не містить інформації саме про ОСОБА_1 , оскільки в ньому йде мова про невизначене коло працівників Відділу. Тобто, поширена інформація не стосується фізичної особи ОСОБА_1 , який звернувся до суду з позовом, а, отже, не може порушувати особисті немайнові права саме позивача.

Таким чином, ОСОБА_1 не довів порушення його прав, оскільки інформація, що була розміщена у скарзі від 16.01.2023 та зазначена вище за своїм контекстом стосується невизначеного кола працівників Відділу. При цьому та обставина, що позивач є керівником Відділу, не є підставою визначати порушення прав позивача, оскільки він звернувся до суду із цим позовом, як фізична особа, а не як керівник указаного Відділу з метою представлення його інтересів та захисту ділової репутації.

Щодо висловів, які були вказані у скарзі та стосуються безпосередньо ОСОБА_1 , а саме, - «в процесі розмов ОСОБА_3 дозволяв собі сміятися з наших слів, казати щоб ми не сперечалися, а робили усе, що служба зазначає в своїх листах з незаконними вимогами. На моє запитання нащо він консультує митників таким чином, що вони блокують митне оформлення вантажів з медичними товарами він казав, що це його єдина правильна правова оцінка, а рішення суду протирічить його думкам лише тому, що в українських судах не хочуть розбиратися в питанні».

Як було встановлено судом скарга від імені ТОВ «ЛАПОМЕД» була направлена до МОЗ України 16.01.2023 з метою проведення перевірки, як компетентним органом, можливих фактів організації корупційної схеми працівниками, незадовільної організацію роботи Відділу та неналежної поведінки ОСОБА_1 , як державного службовця.

При цьому МОЗ України є органом, який уповноважений проводити таку перевірку щодо інформації, яка містилась у скарзі.

В зв`язку з чим суд дійшов висновку, що подання директором ТОВ «ЛАПОМЕД» скарги до МОЗ України на дії керівника Відділу ОСОБА_1 свідчить про реалізацію Товариством конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції України, а не є поширенням недостовірної інформації, в зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Крім того, позивачем не доведено, що зазначені у скарзі відомості, які стосуються саме ОСОБА_1 мотивовані цілеспрямованими діями на приниження його честі, гідності та ділової репутації.

З наведеного убачається, що відповідач реалізував своє право на звернення до компетентного органу, в якому з суб`єктивної точки зору критично оцінив певні події та дії позивача та просив вжити відповідних заходів реагування та висловив свою оцінку поведінки позивача у формі, яка не є принизливою.

Враховуючи відсутність правових підстав для висновку щодо приниження честі, гідності та ділової репутації позивача з боку відповідача за встановлених вище обставин, відсутні також і підстави для стягнення моральної шкоди в зв`язку з не встановленням обставин її заподіяння.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність та недоведеність пред`явленого позовну в задоволенні якого слід відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21.09.2023 та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судовий розгляд був необ`єктивним, упередженим, а рішення не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.

З висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки суд належним чином не дослідив, що відповідач поширив відносно нього, як державного службовця, недостовірні та негативні відомості у своїй скарзі, а саме: щодо причетності ОСОБА_1 до корупційних правопорушень; щодо створення ОСОБА_1 штучних незаконних перешкод щодо прийняття повідомлень від уповноважених осіб; щодо надання ОСОБА_1 завідомо брехливих консультацій працівникам Митної служби України; а також про те, що ОСОБА_1 у телефонній розмові сміявся зі слів Відповідача та говорив, що листи Держлікслужби містять незаконні вимоги.

Помилковим вважає висновок суду першої інстанції, що у скарзі відповідача взагалі не згадується ОСОБА_1 . Відповідач, як мінімум, згадує мене у заявленій в скарзі телефонній розмові. При цьому Відповідач не надав доказів, що така телефонна розмова взагалі відбулася і, що я говорив Відповідачу все те, що про що Відповідач зазначив у своїй скарзі.

Вважає, що суд першої інстанції передчасно відмовив мені у позові та не надав належної правової оцінки на правдивість тверджень Відповідача щодо наявності якихось протиправних дій з моєї сторони.

Суд першої інстанції також не дослідив, що неправдиві твердження Відповідача у скарзі перш за все стосуються мене, як державного службовця і керівника відповідального за діяльність всього Відділу. Бо як зазначено Відповідачем у власній скарзі - «уся комунікація з учасниками ринку була сконцентрована на одній людині».

Тобто вважає, що Відповідач має на увазі саме апелянта, на що суд уваги не звернув. Суд першої інстанції також не звернув увагу на те, що Відповідач безпідставно позиціонує його, ОСОБА_1 , в ролі організатора якихось протиправних схем, вказуючи, що все сходиться на одному ОСОБА_1 . Дані обставини суд взагалі не врахував при ухваленні рішення.

Суд першої інстанції взагалі не надав жодної оцінки тому, що подання Відповідачем скарги до Міністерства охорони здоров`я, як центрального органу виконавчої влади не було викликано захистом своїх прав, а подавалося з іншою метою, а саме, як вважає апелянт, з метою поставити під сумнів його професійну компетентність, знизити його авторитет як державного службовця, викликати в оточуючих сумніви в його порядності та хибне уявлення про те, що з мого боку має місце не просто протиправна поведінка, а вчинення неіснуючого кримінального корупційного правопорушення, тобто, що він причетний до скоєння злочинів.

Також хибними є висновку суду, що скарга Відповідача складалася з припущень, в той час коли скарга складалася саме зі стверджувальних висловів, які дискредитують його в очах оточуючих, формуючи про нього відповідне негативне оманливе враження і оцінку.

Вважає, що досить хибними та немотивованими є висновку суду першої інстанції про те, що подання директором ТОВ «ЛАПОМЕД» скарги до МОЗ України на дії керівника Відділу ОСОБА_1 свідчить про реалізацію Товариством конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції України.

Відповідач у відзиві вказував, що при подачі скарги виступив в ролі викривача корупції. Стверджує, що всі відомості у скарзі були правдивими.

Вважає хибними висновки суду першої інстанції про реалізацію Відповідачем лише права на подачу звернення з припущеннями та суб`єктивної точки зору Відповідача. Судом не було враховано, що Відповідач наполягає на правдивості та достовірності своїх слів, та не вказував про наявність у своїй скарзі оціночних суджень та суб`єктивної точки зору.

Відтак вважає, що суд першої інстанції невірно оцінив дії Відповідача та не врахував, що подання Відповідачем на розгляд МОЗ спірної скарги не є реалізацією Відповідача свого право на звернення до компетентного органу, в якому Відповідач з суб`єктивної точки зору критично оцінив певні події та дії Позивача та просив вжити відповідних заходів реагування та висловив свою оцінку поведінки позивача у формі, яка не є принизливою.

Судом першої інстанції не враховано, що Відповідач безпідставно звинуватив його, як державного службовця, у вчиненні якихось корупційних та інших правопорушеннях, вчинив розповсюдження його вищого керівництва завідомо неправдивої інформації про позивача, яка не є оціночними судженнями, з метою, дискредитувати його в очах суспільства, принизити його честь, гідність, завдати суттєвої шкоди його діловій репутації.

Судом не було враховано, що належних доказів на підтвердження своїх тверджень у скарзі Відповідачем до суду надано не було, що явно свідчить про передчасність висновків суду про відмову у позові, враховуючи те, що суд не взяв до уваги, що негативна інформація поширена Відповідачем відносно нього може створювати у оточуючих, зокрема у його колег на роботі та керівництва, негативне враження про нього, що в свою чергу негативно впливає на суспільну оцінку моїх людських, ділових і професійних якостей, а отже, порушує його право на повагу до честі, гідності та недоторканість ділової репутації.

Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги безпідставність скарги Відповідача, так як об`єктивних причин для її подання взагалі не було. Подання такої скарги, яка по суті містить наклеп на нього як державного службовця, спричинило для нього певні негативні наслідки та незручності, оскільки керівництвом Міністерства охорони здоров`я було створено комісію, а апелянта було викликано для надання письмових пояснень по суті викладених надуманих Відповідачем обставин у скарзі. Внаслідок цього позивач пережив психологічне напруження, сильний емоційний стрес, який супроводжувався почуттями образи та тривоги. Всі думки були зайняті тим, як усунути завдану шкоду його діловій репутації, з огляду на те, що Відповідач безпідставно надав недопустиму оцінку його роботі, професійним якостям і особистості.

Вказує, що згідно службової характеристики ОСОБА_1 свої посадові обов`язки виконує сумлінно та на високому професійному рівні. Володіє глибокими, міцними знаннями, ініціативний, відповідальний, комунікабельний, у стосунках з працівниками коректний. За час роботи зарекомендував себе досвідченим та ефективним керівником. Професійно застосовує в роботі свій практичний досвід та постійно удосконалює свій професійний рівень. Здатен визначати потреби та можливості співпраці, самостійно приймати обгрунтовані рішення, досягаючи визначених цілей. Користується повагою і авторитетом у колективі та серед фахівців фармацевтичної галузі.

Судом першої інстанції взагалі не було проаналізовано, що скарга Відповідача лише зводиться до надання спотвореної характеристики його діловим та моральним якостям, що не відповідає дійсності і явно є порушенням загальноприйнятих норм моралі, що завдає мені моральної шкоди, оскільки поширена Відповідачем інформація про мене є негативною та недостовірною, за своєю формою та змістом носить образливий, зневажливий, негативно - звинувачувальний характер, принижує мою честь, гідність та ділову репутацію, які становлять для мене, як державного службовця, найвищу цінність, оскільки мають суттєве та принципове значення для подальшого проходження державної служби.

Щодо явки сторін.

Сторони зявились до суду та надали пояснення по доводам апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 13.05.2020р. по теперішній час працює на посаді керівника Відділу державного ринкового нагляду за обігом медичних виробів Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками.

До Міністерства охорони здоров`я України надійшла скарга від 16.01.2023р. від ТОВ «ЛАПОМЕД», підписана директором ОСОБА_4 , в якій останній стверджував, наступні факти:

- працівниками Відділу організовано корупційну схему;

- працівники Відділу створюють штучні незаконні перешкоди щодо прийняття повідомлень від уповноважених осіб щодо свого місцезнаходження та переліку медичних виробів та не вносять відповідні відомості у Реєстр осіб відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг, а саме залишають повідомлення без розгляду за незаконними причинами, що не викладені у п. 10 Наказу МОЗ №122 від 10.02.2017р.;

- коли товари надходять для митного оформлення працівники Відділу надають завідомо брехливі консультації працівникам Митної служби України та в телефонному режимі повідомляють, що якщо відомості про товар не внесені у Реєстр є такими, що не відповідають вимогам постанови «Про затвердження технічного регламенту щодо медичних виробів» від 02.10.2013р. №753;

- в процесі розмов ОСОБА_3 дозволяв собі сміятися з наших слів, казати щоб ми не сперечалися, а робили усе, що служба зазначає в своїх листах з незаконними вимогами. На моє запитання нащо він консультує митників таким чином, що вони блокують митне оформлення вантажів з медичними товарами він казав, що це його єдина правильна правова оцінка, а рішення суду протирічить його думкам лише тому, що в українських судах не хочуть розбиратися в питанні.

Актом комісії з перевірки інформації зазначеної в скарзі ТОВ «ЛАПОМЕД» від 30.01.2023р., утвореної на підставі наказу МОЗ України від 20.01.2023р. №21, було встановлено, що відомості зазначені у скарзі на дії працівників Відділу є необґрунтовані та непідтверджені. В діях працівників Відділу відсутній склад злочину пов`язаний з корупційними діями.

Звертаючись до суду з позовними вимогами ОСОБА_1 стверджує, що відомості зазначені у скарзі Товариством не відповідають дійсності, є такими, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довів порушення його прав, оскільки інформація, що була розміщена у скарзі від 16.01.2023 та зазначена вище за своїм контекстом стосується невизначеного кола працівників Відділу. При цьому та обставина, що позивач є керівником Відділу, не є підставою визначати порушення прав позивача, оскільки він звернувся до суду із цим позовом, як фізична особа, а не як керівник указаного Відділу з метою представлення його інтересів та захисту ділової репутації.

Було встановлено судом, що скарга від імені ТОВ «ЛАПОМЕД» була направлена до МОЗ України 16.01.2023 з метою проведення перевірки, як компетентним органом, можливих фактів організації корупційної схеми працівниками, незадовільної організацію роботи Відділу та неналежної поведінки ОСОБА_1 , як державного службовця.

При цьому МОЗ України є органом, який уповноважений проводити таку перевірку щодо інформації, яка містилась у скарзі.

В зв`язку з чим суд дійшов висновку, що подання директором ТОВ «ЛАПОМЕД» скарги до МОЗ України на дії керівника Відділу ОСОБА_1 свідчить про реалізацію Товариством конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції України, а не є поширенням недостовірної інформації, в зв`язку з чим відсутні підстав для задоволення позову.

Крім того, позивачем не доведено, що зазначені у скарзі відомості, які стосуються саме ОСОБА_1 мотивовані цілеспрямованими діями на приниження його честі, гідності та ділової репутації.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно із ч.1 ст.277ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Тлумачення ст.40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та/чи інша інформація, і вразі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте вході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама пособі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Аналогічне роз`яснення висловлено в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», в якому роз`яснено, що відповідно до ст.40Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

При цьому, суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

У відповідність до Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 р. № 647, Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я.

Відділ державного ринкового нагляду за обігом медичних виробів Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками є структурним підрозділом зазначеної вище Державної служби України.

Зі змісту скарги убачається, що директор ТОВ «ЛАПОМЕД» звертаючись до МОЗ України вказував на організацію корупційної схеми працівниками Відділу та на незадовільну організацію роботи, зокрема:

- працівниками Відділу організовано корупційну схему;

- працівники Відділу створюють штучні незаконні перешкоди щодо прийняття повідомлень від уповноважених осіб щодо свого місцезнаходження та переліку медичних виробів та не вносять відповідні відомості у Реєстр осіб відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг, а саме залишають повідомлення без розгляду за незаконними причинами, що не викладені у п. 10 Наказу МОЗ №122 від 10.02.2017р.;

- коли товари надходять для митного оформлення працівники Відділу надають завідомо брехливі консультації працівникам Митної служби України та в телефонному режимі повідомляють, що якщо відомості про товар не внесені у Реєстр є такими, що не відповідають вимогам постанови «Про затвердження технічного регламенту щодо медичних виробів» від 02.10.2013р. №753.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також уразі звернення до суду органів та осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Апеляційний суд звертає увагу апелянта, що вказаний вище текст скарги, який на думку ОСОБА_1 порушує його честь, гідність та ділову репутацію не містить інформації саме про ОСОБА_1 , оскільки в ньому йде мова про невизначене коло працівників Відділу. Тобто, поширена інформація не стосується фізичної особи ОСОБА_1 , який звернувся до суду з позовом, а, отже, не може порушувати особисті немайнові права саме позивача.

Таким чином, ОСОБА_1 не довів порушення його прав, оскільки інформація, що була розміщена у скарзі від 16.01.2023р. та зазначена вище за своїм контекстом стосується невизначеного кола працівників Відділу. При цьому та обставина, що позивач є керівником Відділу, не є підставою визначати порушення прав позивача, оскільки він звернувся до суду із цим позовом, як фізична особа, а не як керівник указаного Відділу з метою представлення його інтересів та захисту ділової репутації.

Щодо висловів, які були вказані у скарзі та стосуються безпосередньо ОСОБА_1 , а саме, - «в процесі розмов ОСОБА_3 дозволяв собі сміятися з наших слів, казати щоб ми не сперечалися, а робили усе, що служба зазначає в своїх листах з незаконними вимогами. На моє запитання нащо він консультує митників таким чином, що вони блокують митне оформлення вантажів з медичними товарами він казав, що це його єдина правильна правова оцінка, а рішення суду протирічить його думкам лише тому, що в українських судах не хочуть розбиратися в питанні».

Як було встановлено судом скарга від імені ТОВ «ЛАПОМЕД» була направлена до МОЗ України 16.01.2023р. з метою проведення перевірки, як компетентним органом, можливих фактів організації корупційної схеми працівниками, незадовільної організацію роботи Відділу та неналежної поведінки ОСОБА_1 , як державного службовця.

При цьому МОЗ України є органом, який уповноважений проводити таку перевірку щодо інформації, яка містилась у скарзі.

В зв`язку з чим суд дійшов висновку, що подання директором ТОВ «ЛАПОМЕД» скарги до МОЗ України на дії керівника Відділу ОСОБА_1 свідчить про реалізацію Товариством конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції України, а не є поширенням недостовірної інформації, в зв`язку з чим відсутні підстав для задоволення позову.

Крім того, позивачем не доведено, що зазначені у скарзі відомості, які стосуються саме ОСОБА_1 мотивовані цілеспрямованими діями на приниження його честі, гідності та ділової репутації.

З наведеного убачається, що відповідач реалізував своє право на звернення до компетентного органу, в якому з суб`єктивної точки зору критично оцінив певні події та дії позивача та просив вжити відповідних заходів реагування та висловив свою оцінку поведінки позивача у формі, яка не є принизливою.

Враховуючи відсутність правових підстав для висновку щодо приниження честі, гідності та ділової репутації позивача з боку відповідача за встановлених вище обставин, відсутні також і підстави для стягнення моральної шкоди в зв`язку з не встановленням обставин її заподіяння.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції на думку колегії суддів дійшов обгрунтованого висновку про безпідставність та недоведеність пред`явленого позову в задоволенні якого відмовив у повному обсязі.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Надана в апеляційній скарзі характеристика ОСОБА_1 не має будь-якого відношення до предмету спору.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та посилання які містяться в ній є власним трактуванням норм законодавства, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Наведені в апеляційній скарзі доводи вжє були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2023 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Н.В. Стахова