Постанова

від 18.04.2024 по справі 136/921/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/921/19

Провадження № 22-ц/801/564/2024

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 рокуСправа № 136/921/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г.,

з участю секретаря судового засідання: Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна+»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна+» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 15 грудня 2023 року, ухвалене у складі судді Кривенка Д. Т. у залі суду,

встановив:

Короткий зміствимог

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ТОВ «Україна +» про визнання додаткової угоди недійсною.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,5641 га з кадастровим номером 0522281400:04:000:0037, яка розташована на території Зозівської сільської ради Вінницької області.

05 травня 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Україна +» був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 6 років, який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Липовецькому районі, а в Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 грудня 2012 року за №052220004005220.

Після закінчення строку дії договору оренди, ОСОБА_2 дізналася про наявність додаткової угоди від 02 лютого 2016 року, за якою строк оренди землі було продовжено, а отримавши витяг з ДЗК їй стало відомо про реєстрацію права оренди за вказаною додатковою угодою за відповідачем.

Однак, ОСОБА_2 заперечувала підписання додаткової угоди про збільшення строку оренди її земельної ділянки та вказувала, що підпис у графі орендодавець їй не належить.

Посилаючись на викладене, та з урахування заяви про зміну предмета позову, ОСОБА_2 просила усунути перешкоди у користуванні належним їй майном, а саме зобов`язавши ТОВ "Україна +" звільнити/повернути земельну ділянку площею 3,5641 га, кадастровий номер 0522281400:04:000:0037, на території Зозівської сільської ради Вінницької області.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 13 вересня 2023 року до участі у справі була залучена ОСОБА_1 як правонаступник померлого позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 15 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні належного ОСОБА_1 майна, а саме зобов`язавши ТОВ «Україна +» повернути земельну ділянку площею 3,5641 га, кадастровий номер 0522281400:04:000:0037, яка розташована на території Зозівської сільської ради Вінницької області.

Вирішено питання судових витрат.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем на вимогу суду та органів ДВС не було надано оригінал додаткової угоди від 02 лютого 2016 року до договору оренди землі від 05 травня 2012 року, яка укладена від імені ОСОБА_2 та ТОВ «Україна +».

ОСОБА_2 заперечувала підписання додаткової угоди від 02 лютого 2016 року до договору оренди землі від 05 травня 2012 року про збільшення строку оренди її земельної ділянки, яка укладена від імені ОСОБА_2 та ТОВ «Україна +» і вказувала, що підпис у графі орендодавець додаткової угоди не її.

Суд встановив, що додаткова угода (її оригінал) від 02 лютого 2016 року до договору оренди землі від 05 травня 2012 року відсутня як у позивача так і у відповідача. Ураховуючи практику Верховного Суду пов`язану із застосуванням положень ч. 10 ст. 84 ЦПК України (постанови Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №130/1508/18, від 24.06.2020 у справі №130/1509/18, від 21.10.2020 у справі №130/1503/18, від 20.10.2021 у справі №581/39/20) суд дійшов висновку, що ненадання оригіналу оспорюваного правочину унеможливлює проведення ініційованої позивачем судової почеркознавчої експертизи та з`ясування судом обставин підписання ОСОБА_2 додаткової угоди від 02 лютого 2016 року до договору оренди землі від 05 травня 2012 року щодо спірної земельної ділянки.

В такому випадку, за відсутності інших доказів у матеріалах справи, суд визнав ту обставину, що ОСОБА_2 не підписувала додаткову угоду від 02 лютого 2016 року до договору оренди землі від 05 травня 2012 року про збільшення строку оренди її земельної ділянки, яка укладена від імені ОСОБА_2 та ТОВ «Україна +», а тому умови угоди не відповідали її вільному волевиявленню.

З урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог правонаступника ОСОБА_2 ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, ТОВ «Україна +» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 02 лютого 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Медвецький С. К., Копаничук С. Г.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 лютого 2024 року було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 березня 2023 року справу призначено до розгляду на 11 квітня 2024 року о 10 год. 00 хв. та за клопотанням представника відповідача відкладено на 18.04.2024 року о 11.00 год.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що твердження ОСОБА_2 про не підписання нею додаткової угоди та необізнаність її про існування вказаного документу спростовується попередніми конклюдентними діями позивача, а саме тим, що ОСОБА_2 отримувала орендну плату у 2018-2020 роках.

Оскільки сторона позивача вчиняла конкретні дії, які підтверджували факт укладання Додаткової угоди, то така сторона не може заявляти вимоги про неукладення даного правочину.

Додаткова угода підписана усіма сторонами, містить всі істотні умови, зареєстрована у встановленому законом порядку, про що внесено відомості у державні реєстри, є чинна та її умови є обов`язковими для виконання сторонами.

В цивільному процесі обов`язок доведення своєї позиції покладається на сторони, а тому обов`язок доведення факту не підписання ОСОБА_2 додаткової угоди покладається саме на позивача, чого нею зроблено не було.

Відповідачем через об`єктивні та незалежні від нього обставини не може бути наданий витребуваний судом оригінал договору оренди та додаткової угоди, оскільки вказані документи були викрадені. На підставі заяви відповідача від 09 грудня 2020 року було відкрито кримінальне провадження, розслідування ведеться досі.

Факт не підписання ОСОБА_2 додаткової угоди не може визнаватися судом як доведена обставина, через ненадання стороною Відповідача з об`єктивних причин оригіналів затребуваних судом документів.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.

Представник позивача в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка площею 3,5641 га з кадастровим номером 0522281400:04:000:0037, яка розташована на території Зозівської сільської ради, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯА №802366 від 23 вересня 2005 року (а. с. 5, том 1).

05 травня 2012 року між ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Україна +» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 6 років із орендною платою у розмірі 3% від вартості земельної ділянки у грошовій або натуральній формі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 84108,18 грн (а. с. 36, том 1).

05 травня 2012 року ОСОБА_2 передала відповідачу у користування земельну ділянку, що підтверджується актом прийому-передачі об`єкта оренди (а. с. 37, том 1).

25 вересня 2012 року право оренди строком на 6 років було зареєстровано у Державному земельному кадастрі (а. с. 73, том 1).

На а. с. 72 , том 1 знаходиться копія додаткової угоди від 02 лютого 2016 року, відповідно до умов якої було внесено зміни до договору оренди від 05 травня 2012 року, а саме змінено строк, на який його укладено, на 16 років.

16 березня 2016 року за ТОВ «Україна +» було зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку строком на 16 років (а. с. 9-10, том 1).

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 22 січня 2020 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_2 та доручено державному виконавцю Липовецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області тимчасово (до набрання рішенням суду у справі законної сили) вилучити:

- з ТОВ «Україна +» оригінал договору оренди землі від 05.05.2012 року, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Липовецькому районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2012 за №052220004005220; оригінал додаткової угоди від 02.02.2016 року до договору оренди землі від 05.05.2012, яка укладена між ОСОБА_2 та ТОВ «Україна+»;

- з реєстраційної служби Липовецької РДА у Вінницькій області оригінал додаткової угоди від 02.02.2016 до договору оренди землі від 05.05.2012, яка укладена між ОСОБА_2 та ТОВ «Україна+»;

- з Відділення поштового зв`язку м. Липовець Центру поштового зв`язку № 3 м. Липовець Вінницької дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» оригінали відомостей на виплату пенсії або інших документів, у яких ОСОБА_2 (жителька с. Зозів) власноручно підписувалась кожного місяця за період з 01.01.2013 по 01.05.2019 під час одержання пенсії.

Призначено у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Україна +" про визнання додаткової угоди недійсною, судово-почеркознавчу експертизу. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено (а. с. 84-87, том 1).

Постановою про відкриття виконавчого провадження №61095587 від 28 січня 2020 року на підставі вказаної ухвали було відкрито виконавче провадження про тимчасове вилучення у ТОВ «Україна +» оригіналу договору оренди землі від 05 травня 2012 року та оригіналу додаткової угоди від 02 лютого 2016 року до договору оренди від 05 травня 2012 року, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Україна +».

05 лютого 2020 року вказаний виконавчий лист було повернуто стягувачу. При цьому державним виконавцем встановлено, що вказані оригінали документів відсутні в архіві відділу реєстраційної служби Липовецької РДА у Вінницькій області (а. с. 98, том 1).

01 квітня 2020 року постановою Вінницького апеляційного суду ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 22 січня 2020 року у частині призначення експертизи та зупинення провадження у справі скасовано та відмовлено у задоволенні заяви про призначення експертизи.

Постановою державного виконавця від 16 квітня 2020 року було закінчено виконавче провадження № 61095587 у зв`язку зі скасуванням ухвали Липовецького районного суду Вінницької області від 22 січня 2020 року (а. с. 172, том 1).

08 вересня 2020 року ОСОБА_2 подала заяву про зміну предмета позову, виклавши зміст позовних вимог у такій редакції: усунути перешкоди у користуванні належного позивачу майном, а саме зобов`язавши ТОВ "Україна +" звільнити/повернути земельну ділянку площею 3,5641 га, кадастровий номер 0522281400:04:000:0037, на території Зозівської сільської ради Вінницької області (а. с. 187, том 1).

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 11 грудня 2020 року, з-поміж іншого у ТОВ «України +» було витребувано оригінал договору оренди від 05 травня 2012 року та оригінал додаткової угоди до вказаного договору від 02 лютого 2016 року, а також призначено судово-почеркознавчу експертизу, зупинено провадження у справі (а. с. 197-199, том 1).

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 04 лютого 2022 року у зв`язку із ненаданням відповідачем витребуваних у нього документів, провадження у справі було поновлено (а. с. 222-223, том 1).

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 13 вересня 2022 року у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 до участі у справі було залучено її правонаступника ОСОБА_1 (а. с. 20-21, том 2).

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року було призначено судово-почеркознавчу експертизу, зупинено провадження у справі (а. с. 39-41, том 2).

20 березня 2024 року справа була повернута експертом без виконання вказаної ухвали у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи оригіналу додаткової угоди від 02 лютого 2016 року до договору оренди від 05 травня 2012 року (а. с. 45, том 2).

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 01 травня 2023 року було тимчасово вилучено у ТОВ «України +» оригінал договору оренди від 05 травня 2012 року та оригінал додаткової угоди до вказаного договору від 02 лютого 2016 року (а. с. 52-53, том 2).

06 червня 2023 року було відкрито виконавче провадження №71960187 на виконання вказаної ухвали (а. с. 63, том 2).

11 вересня 2023 року виконавчий документ було повернуто стягувачу, оскільки вилучити оригінали договорів неможливо у зв`язку із їх відсутністю (а. с. 85, том 2).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі

це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони

в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Відповідно до ч. 4 ст. 69 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновкищодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Механізми забезпечення єдності судової практики полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду,мають перевагу над висновкамиколегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновкиВеликої Палати Верховного Суду над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21)).

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22)).

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 зробила висновок, щоналежним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача; позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права оренди щодо спірної земельної ділянки, з одночасним припиненням такого права, не є належним способом захисту порушеного права, а вимога про зобов`язання повернути позивачу спірну земельну ділянку є похідною.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.

Тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац 1частини другої статті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (абзац 1частини першої статті 638 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) вказано, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предметаспору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Звертаючись до суду із позовом у 2019 році, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсною додаткову угоду від 02 лютого 2016 року до договору оренди землі від 05 травня 2012 року з посиланням на те, що договір оренди земельної ділянки нею не підписувався, а отже, договір є неукладеними.

У вересні 2020 року позивач подала заяву про зміну предмету позову та просила суд усунути перешкоди у користуванні належним їй майном, а саме зобов`язавши ТОВ «Україна+» звільнити/повернути спірну земельну ділянку.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 дійшла висновку, що у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди щодо спірної земельної ділянки з одночасним припиненням такого права належить відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту. Тому вимога про повернення позивачу спірної земельної ділянку може бути заявлена та вирішена по суті разом з вимогою про визнання відсутнім права її оренди.

Викладене дає підстави для висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом зобов`язання ТОВ «Україна+» звільнити/повернути спірну земельну ділянку може бути лише похідною вимогою від вимоги про визнання відсутнім права її оренди у ТОВ «Україна+».

Проте позовних вимог про визнання відсутнім права оренди позивач не заявляла, у зв`язку із цим відсутні підстави для кваліфікації додаткової угоди від 02 лютого 2016 року до договору оренди землі від 05 травня 2012 року як неукладеної.

За такихобставин суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову та усунення перешкоди у користуванні належного ОСОБА_1 майна, зобов`язавши ТОВ «Україна +» повернути земельну ділянку площею 3,5641 га, кадастровий номер 0522281400:04:000:0037, яка розташована на території Зозівської сільської ради Вінницької області.

При цьому колегія суддів не оцінює доводи сторін, адже їх належить оцінювати за умови звернення орендодавця із позовом провизнання відсутнім права оренди, однак такої вимоги у цій справі позивач не заявляв.

Викладене повністю узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від13березня 2024року усправі № 567/1408/22.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, однак з інших підстав, ніж ті які викладені в апеляційній скарзі, тому понесені ТОВ «Україна+» судові витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції слід залишити за ним.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна+» задовольнити частково.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 15 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна+».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді С. К. Медвецький

С. Г. Копаничук